Єдиний державний реєстр судових рішень
Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
10 липня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019180180001292 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2022 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рудня Костопільського району Рівненської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 12 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 26 серпня 2022 року, та зараховано у строк відбування покарання попереднє ув`язнення з 07 жовтня 2019 року до вступу вироку в законну силу.
Вироком задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 250 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 7 тис. грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, а також на користь ОСОБА_10 250 тис. грн. моральної шкоди.
Судом скасовано арешт майна у даному кримінальному провадженні, а також вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, 06 жовтня 2019 року вдень ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та інші особи спільно перебували на риболовлі на річці, на території Рівненського району Рівненської області, де спільно вживали алкогольні напої. Того ж дня у вечірній час ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та інші особи прибули до будинку, в якому ОСОБА_5 орендував квартиру, за адресою АДРЕСА_1 . На пропозицію ОСОБА_5 у нього мав залишатися ночувати ОСОБА_11 , а інші особи поїхали в м. Рівне. Пізніше, того ж дня 06 жовтня 2019 року близько 20 год. 00 хв., коли ОСОБА_5 та ОСОБА_11 перебували у вказаній квартирі удвох, між ними раптово виник конфлікт. У ході словесної суперечки ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 , умисно, із значною силою, наніс останньому металевим совком не менше 35 (тридцяти п`яти) ударів у життєво важливу частину тіла - голову, спричинивши цим потерпілому тілесні ушкодження - відкриту черепно-мозкову травму у вигляді не менше, як 35 забійних ран на голові, чисельних багатоуламкових переломів тім`яних кісток склепіння черепа з відходженням тріщин на лобну та потиличну кістки, один терасовидний перелом лівої тім`яної кістки, а також два вдавлених переломи лобної кістки з ушкодженнями мозкових оболонок, речовини головного мозку, масивний синець правої щоки з переходом навколо правого ока на тлі якого садно, від яких ОСОБА_12 помер на місці події.
Також ОСОБА_5 умисно наніс ОСОБА_11 невстановленим плоским, односторонньо загостреним, колото-ріжучим знаряддям на зразок клинка ножа, один удар у праву поперекову ділянку, а також численні удари невстановленими слідством тупими предметами по обличчю, тулубу та кінцівках, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення правої поперекової ділянки, поперечного уламкового перелому нижньої щелепи справа; прямого, поперечного перелому 10-го ребра зліва; поперечного, уламкового перелому середньої третини, основної фаланги 2- го пальця лівої кисті; однієї рани на тильній поверхні лівої кисті, в проекції 2-ї п`ясної кістки, в середній її третині; двох саден на спині зліва на рівні 10-го ребра, в проекції лопаткової лінії; одного садна на тому ж рівні, справа, в проекції правої лопаткової лінії; садна на лінії; садна на задній півкружності лівого плечового суглобу; садна на зовнішній поверхні лівого плеча, у верхній його третині; масивного набряку м`яких тканин нижньої третини лівого передпліччя та лівої кисті; садна на задній поверхні лівого передпліччя, у верхній його третині; трьох саден на животі, трьох саден на тильній поверхні правої кисті, в проекції п`ясно-фалангових суглобів 2-3-4-го фаланг, на тлі набряку м`яких тканин та великоплямистого, багряно-фіолетового синця; садна на задньо-зовнішній поверхні правого передпліччя, в нижній його третині, садна на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, у середній його третині, садна на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, у верхній його третині, садна на задньо-зовнішній поверхні правого ліктя.
Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді чисельних забійних ран, які супроводжувалися масивною кровотечею та масивною крововтратою, багатоуламкових переломів склепіння та основ черепа з ушкодженням оболонок та речовини мозку. Між спричиненням травми голови ОСОБА_11 та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 просить змінити кваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч.1 ст.115 КК на ст.118 цього Кодексу, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На обґрунтування цих вимог апелянт зазначила, що ОСОБА_5 не мав умислу на вбивство ОСОБА_11 , а тільки захищався від потерпілого, оскільки він накинувся на нього з кулаками, в результаті чого обвинувачений впав на підлогу. Вказала, що на досудовому розслідуванні було встановлено раптовість виникнення неприязних стосунків між потерпілим і обвинуваченим внаслідок неправомірної поведінки потерпілого, а саме крадіжки коштів обвинуваченого. Захисник покликалась на те, що ОСОБА_5 намагався надати допомогу потерпілому, приносив йому води, що свідчить про відсутність у нього умислу саме на вбивство. Вказала, що факт спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень підтверджується заключенням лікаря-травматолога та висновком судово-медичної експертизи, згідно яких у нього виявлено легкі тілесні ушкодження.
На переконання захисника, вказане свідчить, що у ОСОБА_5 виникла підстава для необхідної оборони, однак він вийшов за її межі, а тому його дії слід кваліфікувати за ст.118 КК.
Також апелянт вказала, що потерпілий ОСОБА_11 раніше неодноразово притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності, що, на її думку, підтверджує вчинення ним замаху на крадіжку грошей ОСОБА_5 та, будучи викритим, здійснив напад на обвинуваченого.
Крім того, апелянт не погоджується і з висновком суду щодо наявності у її підзахисного мотиву на вбивство потерпілого.
Захисник не погоджується і з розміром стягнутої моральної шкоди, оскільки потерпілий не проживав із сім`єю із 2013 року, не брав участі у вихованні, не допомагав матеріально. При цьому, ОСОБА_5 добровільно відшкодував законному представнику дочки потерпілого 35000 грн. у рахунок завданої моральної шкоди. Вважає, що судом не було враховано матеріального стану обвинуваченого.
Адвокат вказала, що не можна стверджувати про те, що ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ця обставина підтверджується лише показаннями свідків та обвинуваченого, однак алкогольні напої вони вживали під час відпочинку, а зазначені події відбулись пізно ввечері. Тому вважає, що перебування у стані алкогольного сп`яніння не доведено, та цю обтяжуючу обставину слід виключити.
Також захисник вважає, що висновок експерта №555 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки, відповідно до наказу КП «Обласне бюро судово-медичної експертизи» РМР від 02.12.2019, робота ОСОБА_13 , який проводив зазначену експертизу трупа, на посаді лікаря судово-медичного експерта у відділі судово-медичної експертизи трупів з 02.12.2019 була відмінена.
На думку адвоката, при проведенні огляду квартири обвинуваченого були допущені порушення, оскільки дозвіл на проведення вказаної слідчої дії повинен був надавати саме ОСОБА_5 , який орендував цю квартиру, а не власниця квартири. Вказала, що огляд місця події був проведений без належної на те правової підстави та ухвали суду, а всі докази, отримані за результатом цієї слідчої дії, слід визнати недопустимими. Також огляд провів слідчий ОСОБА_14 , хоча згідно із витягом з ЄРДР досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснював слідчий ОСОБА_15 .
Окрім того, адвокат покликалась на те, що суд не врахував при призначенні покарання, що ОСОБА_5 зізнався у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вибачився перед потерпілими, частково відшкодував шкоду, що свідчить про його щире каяття, а свою вину він визнає у тому, що справді завдав тілесних ушкоджень потерпілому, однак не з метою вбивства, а з метою захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 стосовно зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого, міркування прокурора ОСОБА_4 щодо законності даного вироку та відсутності підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Частиною 1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону. При цьому, висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_5 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині - ОСОБА_11 та кваліфікації його дій за ч.1 ст.115 КК, колегія суддів вважає правильним та таким, що ґрунтується на обставинах кримінального провадження.
Так, частина 3 ст.404 КПК України передбачає, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Однак, ставлячи вимогу про зміну кваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 ст.115 КК на ст.118 КК, стороною захисту не було заявлено клопотання про повторне дослідження обставин із зазначенням підстав для такого дослідження.
Таким чином, колегія суддів приймає до уваги докази, безпосередньо досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду, не даючи їм іншої оцінки, ніж надав місцевий суд.
Зокрема, відповідно до протоколу огляду місця події від 07.10.2019 з ілюстративною таблицею, в ході проведення огляду квартири АДРЕСА_2 було виявлено труп ОСОБА_11 із множинними тілесними ушкодженнями. На підлозі на рівні голови виявлено калюжу рідкої речовини бурого кольору зовні схожої кров, на дверях, на стінах, шпалерах, та продовженням на стелі приміщень квартири виявлено плями, бризки та потоки, нашарування бурого кольору зовні схожі кров. Також було виявлено та вилучено рюкзак, в якому знаходилась частина металевого совка, на дивані під одягом - металеву ручку (частину совка), також фрагменти, предмети, одяг, взуття на яких містились сліди та нашарування речовини бурого кольору зовні схожої кров.
Окрім того, як було встановлено місцевим судом та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, вказана слідча дія - огляд квартири проводився за добровільною згодою власниці житла - ОСОБА_16 , а при проведенні огляду був присутній її брат ОСОБА_17 , що вона підтвердила при допиті. При цьому, як пояснила свідок, ОСОБА_5 до цієї події проживав у квартирі близько двох тижнів, платив за проживання, однак договір оренди вони не оформляли.
Також після проведення зазначеного огляду місця події, слідчий, у визначеному ст. 233 КПК порядку, звернувся до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , з метою відшукання та вилучення ряду предметів, яке ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 09.10.2019 було задоволене.
Окрім того, у матеріалах кримінального провадження наявна постанова начальника слідчого відділення Рівненського районного відділення поліції Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_18 від 07 жовтня 2019 року про здійснення досудового розслідування слідчою групою, згідно з якою було визначено слідчу групу для здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, до складу якої входили слідчі ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 .
З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає процесуальних порушень при проведенні огляду місця події - квартири, на які вказувала сторона захисту у своїй апеляційній скарзі.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 № 555 від 09.10-12.12.2019 у нього було виявлено наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді не менше, як 35-ти забійних ран на голові, численних багатоуламкових переломів тім`яних кісток склепіння черепа з відходженням тріщин на лобну та потиличну кістки, один терасовидний перелом лівої тім`яної кістки, а також два вдавлених переломи лобної кістки з ушкодженнями мозкових оболонок, речовини головного мазку, масивний синець правої щоки з переходом навколо правого ока на тлі якого садно; одне непроникаюче колото-різане поранення правої поперекової ділянки; одна рана на тильній поверхні лівої кисті, в проекції другої п`ясної кістки, в середній її третині; поперечний уламковий перелом нижньої щелепи справа; прямий, поперечний перелом 10-го ребра зліва; поперечний уламковий перелом середньої третини, основної фаланги 2 -го пальця лівої кисті; а також ряд саден на тілі загиблого.
Вказана черепно-мозкова травма в момент спричинення відноситься до тяжких і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого.
При цьому, виявлені рани на голові, з врахуванням даних медико-криміналістичного дослідження (висновку медико-криміналістичної експертизи від 11.12.2019 №151/182-мк) клаптя шкіри голови із вказаними ранами , спричинені не менш як тридцяти п`яти разовою, досить вираженою за силою, тупого знаряддя з видовженою, обмеженою, контактуючою поверхнею, прямолінійно подібних форм, при цьому шість із них виникли від не менш як шести травматичних дій кутів ребер, твердим тупим знаряддям з суміжними видовженими контактуючими поверхнями прямолінійних форм. Також виявлені в проекції вище вказаних ран уламкові переломи кісток черепа, з врахуванням даних зазначеної медико-криміналістичної експертизи, спричинені не менш як чотирьохразовою, досить вираженою за силою, дією тупого знаряддя з обмеженою контактуючою поверхнею.
Допитаний апеляційним судом за клопотанням прокурора в якості свідка керівник КП «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради ОСОБА_21 пояснив, що ОСОБА_13 , який проводив вищевказану судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_11 , має ІІІ кваліфікаційний клас експерта і є загальним експертом, має відповідну кваліфікацію, освіту, сертифікат і всі відповідні рішення експертно-кваліфікаційної комісії, внесений в Реєстр атестованих експертів, та може здійснювати будь-які види судово-медичних експертиз (трупа, живих осіб, комплексні, комісійні), окрім лабораторних. Станом на 09 жовтня 2019 року, тобто початок проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , ОСОБА_13 за основою посадою був завідувачем відділу чергових експертів та за сумісництвом на 0,5 ставки працював у відділі судових експертів трупів. Вказав, що наказом КП «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради від 02.12.2019, на який покликалась сторона захисту в апеляційній скарзі, було скасовано його роботу за сумісництвом. Разом з тим, ОСОБА_21 наголосив на тому, що не зважаючи від того, яку саме посаду ОСОБА_13 обіймає в установі, він має право на проведення судово-медичних експертиз. Також свідок пояснив. що по причині виконання різних лабораторних досліджень, експертиза трупа триває певний проміжок часу, а експерт, який безпосередньо працював з тілом, повинен її закінчити після отримання всіх результатів досліджень.
Так, диспозиція ст.124 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення,
Для кваліфікації злочину за ст.118 КК заподіяння смерті повинно бути вчиненим з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань або затримання злочинця і доставлення його до відповідних органів влади.
При цьому, частина 1 ст.36 КК встановлює, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Таким чином, вказаною статтею передбачено право на захист не від будь-якого протизаконного вчинку, а лише від суспільно небезпечного посягання.
Проте, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_11 відносно ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння, у зв`язку з чим обвинувачений міг перебувати у стані необхідної оборони.
Зокрема, відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 від 21.10.2019 №763, при огляді в обвинуваченого було виявлене тілесне ушкодження у вигляді садна на лівій гомілці, яке могло утворитись в термін від 14 до 15 діб до моменту огляду і воно відноситься до легких тілесних ушкоджень. Виставлений лікарями діагноз «Забій грудної клітки справа. Забій гомілково-ступневого суглобу» не підтверджений будь-якими об`єктивними клінічними даними та не приймався до уваги при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. При цьому, тілесних ушкоджень, які можна було б з судово-медичної точки зору розцінити як сліди боротьби чи самооборони, при зазначеній судово-медичній експертизі на тілі ОСОБА_5 не виявлено.
Як роз`яснив Верховний Суд України у Постанові №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», зокрема у п.22, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, якеспричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
З огляду на велику кількість тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому обвинуваченим, більшість з яких, а саме близько 35 ударів, були нанесені у голову потерпілому та зважаючи на силу ударів, які були достатніми для настання смерті, а також враховуючи обране знаряддя злочину - важкий металевий совок, колегія суддів вважає, що у ОСОБА_5 був умисел саме на вбивство ОСОБА_11 .
Також у ході судового розгляду було встановлено і наявність у діях ОСОБА_5 мотиву на вбивство ОСОБА_11 , адже з показань обвинуваченого вбачається, що вказаний злочин був вчинений ним на ґрунті особистих неприязних відносин до потерпілого внаслідок його образливого ставлення до обвинуваченого, який вважав, що ОСОБА_11 викрав у нього кошти.
Разом з тим, ні під час розгляду провадження у місцевому суді, ні під час апеляційного розгляду, не знайшло свого підтвердження намагання обвинуваченого надати потерпілому після спричинення вказаних тілесних ушкоджень першу медичну допомогу, про що вказувала захисник в апеляційній скарзі. Ним навіть не було викликано швидку медичну допомогу.
Таким чином, доводи сторони захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого та наявність в його діях перевищення меж необхідної оборони, колегія суддів вважає позбавленими підстав та розцінює як намагання уникнути покарання за більш тяжкий злочин.
Також колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованого йому злочину перебував у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, вказана обставина підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який зазначав, що напередодні вчинення злочину він вжив близько 300 грам горілки, показаннями допитаних місцевим судом свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також протоколом проведення слідчого експерименту із участю обвинуваченого від 11.10.2019.
При цьому, колегія суддів вважає слушними покликання місцевого суду на судову практику Верховного Суду щодо доказування у кримінальному провадженні факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.
Зокрема, у постанові від 01.12.2021 у справі №672/1402/17 Верховний Суд вказав на те, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст.242 КПК, не пов`язує встановлення стану сп`яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків.
Також колегія суддів вважає, що призначений обвинуваченому вид та міра покарання в повній мірі вимогам статей 50, 65 КК якими передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Зокрема, місцевим судом було враховано ступінь тяжкості цього кримінального правопорушення, яке згідно класифікації ст.12 КК, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення і наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та пом`якшуючу покарання обставину, до якої суд відніс з`явлення із зізнанням. Судом враховано і дані про особу винного, а саме його позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність попередніх судимостей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває, а також часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства та призначення йому покарання ближче до верхньої межі санкції ч.1 ст.115 КК.
Окрім того, частиною 1 ст.128 КПК передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Як роз`яснив Верховний Суд України у п.3 Постанови Пленуму N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції правильно встановлено, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілим ОСОБА_9 (батьку ОСОБА_11 ) та ОСОБА_10 (неповнолітній дочці ОСОБА_11 ) була заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнали потерпілі у зв`язку з вбивством їх сина та батька, відповідно.
Також, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд належним чином оцінив характер та обсяг моральних страждань, що їх зазнали потерпілі в результаті протиправних дій обвинуваченого, які спричинили порушення їх звичного способу та ритму життя, відчувають постійну тривогу, та дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з обвинуваченого на користь кожного з потерпілих по 250 тисяч грн. на відшкодування моральної шкоди. На переконання колегії суддів, такий розмір відшкодування в повній мірі відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, потерпіла ОСОБА_25 при її допиті у місцевому суді пояснила, що з батьком ОСОБА_11 вона бачилась та спілкувалась кожного тижня, він приймав участь у її утриманні та вихованні, втрата батька є тяжкою для неї.
Також потерпілий ОСОБА_9 при допиті місцевому суду пояснив, що дізнавшись про вбивство сина, пережив сильне потрясіння, тяжко сприймає цю втрату, а дочка потерпілого - ОСОБА_11 після трагедії тривалий час перебувала в шоковому стані, з нею неможливо було говорити.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та задоволення апеляційних вимог сторони захисту не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
С у д д і:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
