Справа № 381/2957/22
Провадження №2/369/2450/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві повторну заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 381/2957/22 за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Боярської міської територіальної громади Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Боярська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. перебуває вказана цивільна справа.
26.07.2023 року відповідачем ОСОБА_1 повторно подано до суду заяву про відвід судді Янченку А.В.
Вказана заява про відвід мотивована тим, що у провадження судді Янченка А.В. знаходиться цивільна справа № 381/2957/22 за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Боярської міської територіальної громади Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Боярська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
На думку заявниці, суддя Янченко А.В. не може брати участь у розгляді вказаної цивільної справи і підлягає відводу, оскільки він заінтересований у розгляді справи.
Позовні вимоги ОСОБА_2 у вказаній справі ґрунтуються на неправдивих доводах про те, що ніби-то у чоловіка заявниці була заборгованість по аліментам.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2022 року у справі № 369/7016/22 позов ОСОБА_2 до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправними дії і бездіяльності органу виконавчої служби задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (як правонаступника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області) щодо фактичного виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, за яким видано виконавчий лист № 2-433 від 23.01.2008 року та фактичного не стягнення з боржника аліментів на користь позивача за цим рішенням.
Визнано протиправними дії Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (як правонаступника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області) щодо втрати виконавчого провадження № 7368059, виконавчого документа, несвоєчасного здійснення розрахунку заборгованості по аліментам у ВП № 7368059, не направлення стягувачу постанов виконавчого провадження, нездійснення внесення сканованих матеріалів в ЄДРВП, не передачі матеріалів виконавчого провадження № 7368059 з ЄДРВП до АСВП, в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
В решті позовних вимог - відмовлено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2023 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2022 року у справі № 369/7016/22 скасував, провадження у справі закрив.
Заявниця посилається на те, що суд першої інстанції припустився помилки, розглянувши справу за правилами адміністративного судочинства, яка на переконання заявниці не була випадковою.
Крім того, заявниця вказує, що 20.07.2022 року постановою Верховного Суду постановлено ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Яка діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
На переконання заявниці, у цивільній справі № 381/2957/22 відсутній предмет спору та справа має бути закрита.
Також заявниця вказує на порушення розгляду попередньої заяви про відвід.
Відтак, з метою недопущення порушення права сторін на справедливий суд, недопущення у сторін та стороннього спостерігача сумніві в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді справи, враховуючи упереджене ставлення сторони відповідача до головуючого, заявниця заявила відвід судді Янченку А.В.
Вивчивши подану заяву відповідача про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 381/2957/22, суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до положень ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після сплину вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строк, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року у справі № 5-15п12).
З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що не можуть свідчити про необ`єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.
Крім того, слід зазначити, що не згода з процесуальним рішенням, яке ухвалено тим же складом суду, який розглядає дану справу, не може вважатися підставою для відводу судді.
Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Вважати заявлений відвід судді Янченку А.В. необґрунтованим.
Передати заяву про відвід судді для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 31.07.2023 року.
Суддя А.В. Янченко
