Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 589/2960/23
Провадження № 2-а/591/45/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2023 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді - Северинової А.С.,
з участю секретаря судового засідання - Хроменко А.О.,
представника позивача - Гончарова І.О.,
представника відповідача - Паливоди І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження справу № 589/2960/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, Шосткинського відділу Управління державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, зобов`язання вчинити дії -
ВСТАНОВИВ :
У червні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Гончаров І.О., через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, Шосткинського відділу Управління державної міграційної служби України в Сумській області, який в подальшому уточнила, у якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Шосткинського відділу Управління державної міграційної служби України в Сумській області від 12 травня 2023 року про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );
2) зобов`язати Шосткинський відділ Управління державної міграційної служби України в Сумській області анулювати у паспорті громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 65 № НОМЕР_1 , виданий 11 листопада 2019 року штамп та запис «Прийнято рішення про примусове повернення від 12 травня 2023 року № 1. Зобов`язаний залишити територію України до 09 червня 2023 року».
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 березня 2021 року громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) була документована Шосткинським відділом Управління державної міграційної служби України в Сумській області посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 з терміном дії до 11 березня 2022 року на підставі шлюбу з громадянином України ОСОБА_3 , укладеного 11 березня 2020 року. 12 травня 2023 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем було складено стосовно позивачки протокол про адміністративне правопорушення ПР МСМ 001375 та постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МСМ 001383 за проживання за документами, термін дії яких закінчився, а саме за те, що вона з 12 березня 2022 року проживає в Україні за недійсною посвідкою на тимчасове проживання, не оформивши нової в установлений законодавством термін, після закінчення строку дії посвідки, та постановив накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн.
Позивачка не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням, вважає його помилковим та поспішним, таким, яке було прийнято без всебічної оцінки, на підставі недостатніх доказів та у порушення діючого законодавства України.
Зазначає, що порушення нею терміну дозволеного перебування було вчинено в стані крайньої необхідності з огляду на напружену безпекову ситуацію в Україні, враховуючи територіальне розташування Сумської області, через повномасштабне вторгнення окупаційних військ російської федерації до України, зокрема бої у м. Суми та області, подальші нищівні ракетні обстріли та затяжні повітряні тривоги. Лише 04 квітня 2022 року окупаційні війська російської федерації покинули територію Сумської області, а 11 квітня 2022 року Державна прикордонна служба України відновила контроль на раніше непідконтрольних прикордонних ділянках.
Крім того, з грудня 2022 року вона вже не мала права звертатися за обміном посвідки на тимчасове проживання. Втім, просить взяти до уваги, що вона неодноразово зверталася до Шосткинського відділу та обласного управління відповідача, та центрального апарату Державної міграційної служби України для вирішення питання про обмін посвідки на тимчасове проживання, проте їй в усному порядку було роз`яснено, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» зупинено строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні.
У березні 2022 вона повторно звернулася до Шосткинського відділу Управління державної міграційної служби України в Сумській області, але на той час він не працював, вона відстежувала, коли відповідач відновить свою роботу. Також вона дзвонила до обласного управління відповідача, де їй повідомили, що поки що невідомо нічого та видача посвідок тимчасово припинена.
08 квітня 2022 року вона дізналася, що Шосткинський відділ Управління державної міграційної служби України в Сумській області відновив свою роботу, і одразу звернулася до нього, але їй повідомили, що її посвідка на тимчасове проживання продовжує діяти під час військового стану, що у зв`язку з введенням воєнного стану посвідки на тимчасове проживання наразі не видаються.
Також наголошує, що на момент притягнення її до адміністративної відповідальності та прийняття оскаржуваного рішення вона не користувалася послугами адвоката, а також не володіє українською мовою. За таких обставин, вона не мала можливості надати належні пояснення та заперечення, попросити надати адвоката, подати заяву про продовження строку перебування в Україні, а Шосткинський відділ Управління державної міграційної служби України в Сумській області порушив її право на звернення із заявою про продовження строку перебування на території України та надання дозволу на імміграцію, тобто неналежно виконав свої прямі обов`язки, чим втрутився у її сімейне життя та її чоловіка, громадянина України, та право на возз`єднання з сім`єю.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2023 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Гончаров Іван Олександрович, до Шоскинського відділу Управління державної міграційної служби в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної міграційної служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, направлено за підсудністю до Зарічного районного суду міста Суми.
10 липня 2023 року справа надійшла до Зарічного районного суду м. Суми.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
20 липня 2023 року представником позивачки усунуто вказані в ухвалі суду недоліки та подано уточнену позовну заяву, в якій було уточнено коло відповідачів та пред`явлено позовні вимоги до Управління Державної міграційної служби України у Сумській.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2023 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 01 серпня 2023 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач Управління Державної міграційної служби України у Сумській області у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 просить відмовити та зазначає, що з 09 листопада 2022 року у зв`язку з прийняттям КМУ Постанови № 1232 органами ДМС поновлено обмін посвідок на постійне/тимчасове проживання в Україні громадянам РФ за визначеними в ній критеріями.
Пунктом 19 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 передбачено, що у разі закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання документи для її обміну можуть бути подані не пізніше 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії (у випадку позивача документи мали бути подані не пізніше 25 листопада 2022 року).
З розглядуваних матеріалів справи вбачається, що позивач мала посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 строком дії до 11 березня 2022 року, однак, ОСОБА_1 всупереч вимог діючого законодавства не здійснила обмін раніше виданої посвідки.
Таким чином, за станом на 12 травня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала на території України без документів на право проживання на території України, у зв`язку з чим, відносно позивача працівниками УДМС у Сумській області складено адміністративний протокол серії ПР МСМ № 001375 за частиною 1 статті 203 КУпАП та винесено постанову серії ПН МСМ № 001383 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 грн.
Не встановивши правових підстав обміну раніше виданої ОСОБА_1 тимчасової посвідки на проживання в Україні і законності подальшого перебування позивача на території України, того ж дня (12 травня 2023 року) уповноваженою особою УДМС у Сумській області відносно позивача прийнято рішення про її примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
За відомостями УДМС у Сумській області ОСОБА_1 з питань визначених частиною 2 статті 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» у період 2022 року по грудень 2022 року включно не зверталася.
На момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності строки звернення за отриманням адміністративної послуги ОСОБА_1 вже були пропущені.
До того ж, рішенням про примусове повернення ОСОБА_1 зобов`язано покинути територію України у строк до 09 червня 2023 року, а не зобов`язано повернутися до країни походження.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2023 року залучено до участі у справі співвідповідача Шосткинський відділ Управління державної міграційної служби України в Сумській області. Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 11 серпня 2023 року у зв`язку із залученням до участі у справі співвідповідача.
08 серпня 2023 року до суду надійшов відзив Шосткинського відділу Управління державної міграційної служби України в Сумській області, який за змістом ідентичний з відзивом Управління Державної міграційної служби України у Сумській області.
11 серпня 2023 року протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 18 серпня 2023 року у зв`язку з неявкою в судове засідання позивачки та її представника.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гончаров І.О. позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача Управління Державної міграційної служби України у Сумській області - Паливода І.Є. заперечив проти задоволення позову.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 11 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб (а.с. 9).
11 березня 2021 року громадянка російської федерації ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) документована посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 з терміном дії до 11 березня 2022 року (а.с. 12-13).
12 травня 2023 року Шосткинським відділом Управління державної міграційної служби України в Сумській області відносно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МСМ 001375, відповідно до якого 12 травня 2023 року об 11-годині 00 хв. за адресою: Шосткинський відділ УДМС у Сумській області виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання за документами, термін дії яких закінчився. Місце скоєння правопорушення: Сумська область, м. Шостка (а.с. 23, 63).
Крім того, 12 травня 2023 року відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МСМ № 001383 за проживання за документами, термін дії яких закінчився, а саме за те, що позивачка з 12 березня 2022 року проживає в Україні за недійсною посвідкою на тимчасове проживання в Україні, не оформивши нової в установлений законодавством термін, після закінчення строку дії посвідки, та постановив накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн (а.с. 22, 62).
Також 12 травня 2023 року Шосткинським відділом Управління державної міграційної служби України в Сумській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та зобов`язано її покинути територію України у термін до 09 червня 2023 року (а.с. 16-17, 64-65).
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (частина третя статті 9 Закону).
Стаття 23 Закону передбачає, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Так, згідно із частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні чинним законодавством передбачається адміністративна відповідальність.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) та Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, які визначають правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
Аналогічні норми містяться в Інструкції № 353/271/150, відповідно до пункту 1.5 якої підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:
- дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
- дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
- затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції № 353/271/150 примусове повернення передбачає виїзд іноземця з України за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
За змістом пункту 9, пункту 4 Положення про ДМС, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обґрунтовуючи рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки російської федерації ОСОБА_1 , відповідач посилається зокрема на те, що останньою порушено вимоги законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Так, відповідно до частини 15 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Статтею 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Судом встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином України ОСОБА_3 з 11 березня 2020 року.
Наведені обставини свідчать, що громадянкою російської федерації ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог статей 4, 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки остання прибула в Україну з метою возз`єднання сім`ї, та вважається такою, яка на законних підставах перебуває на території України.
Слід відзначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Частинами першою - третьою статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262.
В той час, відповідачем вищенаведені норми законодавства та обставини не були враховані під час прийняття оспорюваного рішення та не встановлено наявність обставин які не уможливлювали вчасне звернення позивача із заявою про продовження строку перебування в Україні та наявність обставин за якими позивач не може бути примусово повернута в країну походження.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 755/2810/19, згідно з усталеною судовою практикою, у рішеннях суб`єктів владних повноважень з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються та вмотивування. Органи зобов`язані належним чином обґрунтовувати свої рішення, і хоча не вимагається повної його деталізації, але ж вони повинні відповідати на основні питання, які вирішується.
В свою чергу слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 01 листопада 2022 року «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.
У разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.
Вказане свідчить про те, що порушення громадянами Російської Федерації Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Матеріалами справи встановлено, що законний строк перебування позивача на території України закінчився 11 березня 2022 року, у зв`язку з чим її року було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позивач наполягає на тому, що не мала наміру порушувати вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та у встановлені строки зверталась до органів ДМС з приводу отримання посвідки на тимчасове проживання, проте звернення від неї не прийняли.
Аналізуючи усі вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення не дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не з`ясовано усі дійсні обставини, не наведено належних обґрунтувань під час прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, оспорюване рішення прийнято без дотримання принципу обґрунтованості та пропорційності свого рішення.
На підставі наведеного, суд вважає, що позов громадянки російської федерації ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про зобов`язання відповідача анулювати штамп та запис, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки у разі набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили відомості про анулювання вказаного запису будуть здійснені відповідачем в поза судовому порядку на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 255, 288, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, Шосткинського відділу Управління державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Шосткинського відділу Управління державної міграційної служби в Сумській області від 12 травня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, код ЄДРПОУ 37846270, місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 27.
Відповідач: Шосткинський відділ Управління державної міграційної служби України в Сумській області, місцезнаходження: Сумська область, м. Шостка, вул. Українська, 49.
Повне судове рішення складено 18 серпня 2023 року.
Суддя А.С. Северинова
