ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В.
щодо справи № 9901/198/20 (провадження № 11-66заі23) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними і скасування рішень
Короткий виклад історії справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 у частині абзацу третього резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням;
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини п`ятої статті 205 та пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник повторно не прибули в судове засідання без поважних причин та не подали заяви про розгляд справи без їх участі, що свідчить про втрату ними інтересу до розгляду цієї справи. Суд дійшов висновку, що неявка позивача / його представника перешкоджає розгляду справи, оскільки зазначене позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що причини, на які посилається представник позивача як на поважні для неприбуття у судове засідання, є неповажними, оскільки з огляду на їх зміст, позивач / представник позивача могли скористатися своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що засвідчило б зацікавленість позивача у розгляді цієї справи та надало б йому можливість заявляти клопотання про відкладення розгляду справи через відсутність представника відповідача. Однак такої заяви до суду не було подано.
Не погодившись із цим судовим рішенням, адвокат Подосінов А. О. в інтересах ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2023 року, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача зазначає, що 30 березня 2023 року ним подано до суду першої інстанції клопотання про призначення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із відсутністю повноважного складу відповідача та правової позиції останнього щодо позовних вимог у цій справі, а також його участю у розгляді справи в іншому суді.
Зокрема, представник позивача звертає увагу, що за його участю у судовому засіданні 03 червня 2021 року обговорювалось питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача. Розгляд справи відкладено на іншу дату з підстав неявки представника відповідача у судове засідання та відсутності його правової позиції щодо цієї справи. Відкладення розгляду справи із вказаних підстав відбувалося також 05 серпня, 22 вересня, 21 жовтня 2021 року та 10 листопада 2022 року. Оскільки підстави, з яких судом першої інстанції постановлялись ухвали про відкладення розгляду справи з червня 2021 року, не змінилися, клопотання від 30 березня 2023 року про відкладення розгляду справи є обґрунтованим, а неявка представника позивача в судове засідання - поважною.
Крім того, представник позивача зазначає, що відповідно до розкладу засідань суду першої інстанції на 30 березня 2023 року на розгляд цієї справи відводилось п`ять хвилин, що свідчить про те, що суд планував вирішити лише організаційне питання щодо можливості її розгляду та не мав на меті здійснювати такий.
На переконання представника позивача, зазначена ним у клопотанні про відкладення судового засідання, призначеного на 30 березня 2023 року, підстава - участь в розгляді іншої справи в Шевченківському районному суді міста Києва є поважною причиною неприбуття до суду для розгляду цієї справи, а відтак помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для його задоволення.
Суть постанови Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду постановою від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року скасувала, а справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язковою підставою для прийняття ухвали про залишення позову без розгляду є, зокрема, саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що оскільки 26 січня 2023 року судове засідання не відбулось не через неприбуття позивача, а з підстави перебування судді, яка входить до складу колегії, що здійснює розгляд цієї справи, у відпустці, відсутні підстави для ухвалення рішення про залишення позовної заяви без розгляду через повторне неприбуття позивача в судове засідання.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною п`ятою статті 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:
1) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
2) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
3) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
4) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
5) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 та від 06 квітня 2023 року у справі № 9901/345/21.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 дійшла висновку, що загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є свого роду формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п`ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору.
Щодо дотримання умов № 1 (належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання) та № 3 (неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки) для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, - належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки
Відповідно до частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Як убачається із матеріалів справи, судові повістки про виклик у судові засідання, зокрема, призначені на 10 листопада 2022 року та 30 березня 2023 року, направлені позивачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Представник позивача є зареєстрованим користувачем у системі «Електронний суд», а відтак судові повістки направлялись йому в електронному вигляді.
Згідно із частиною сьомою статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У цій справі позивач та його представник неодноразово не з`являлись у судові засідання, зокрема:
- 01 жовтня 2020 року (судова повістка вручена позивачу, заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено);
- 10 грудня 2020 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 14 січня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 05 серпня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 22 вересня 2021 року (клопотання про відкладення розгляду справи не заявлялись, розгляд справи відкладено у зв`язку з тим, що склад ВККС не сформовано);
- 21 жовтня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 16 грудня 2021 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 10 листопада 2022 року (заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволено судом);
- 26 січня 2023 року (розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Блажівської Н. Є. у відпустці);
- 30 березня 2023 року (клопотання про відкладення розгляду справи).
На підставі аналізу матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції судовими повістками викликав позивача в судові засідання, зокрема, призначені на 10 листопада 2022 року; 26 січня та 30 березня 2023 року.
Поштові конверти з повісткою про виклик у ці судові засідання, направлені позивачу, поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (на 10 листопада 2022 року), «за закінченням терміну зберігання» (на 26 січня 2023 року), «адресат відсутній за вказаною адресою» (на 30 березня 2023 року).
Відповідно до частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не повідомляв суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження).
При цьому представник позивача в апеляційній скарзі не оспорює факту повідомлення сторони позивача належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, натомість зазначає, що таким безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи. До того ж подання клопотань про відкладення розгляду справи позивачем / його представником є додатковим підтвердженням їх обізнаності про дату, час та місце розгляду справи.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, викладеним в апеляційній скарзі, в частині незгоди з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відкладення судового засідання, призначеного на 30 березня 2023 року, необхідно зазначити таке.
Положеннями статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Натомість наведені представником позивача обставини, якими він обґрунтовує поважність причин «повторної» (а враховуючи кількість судових засідань, у які позивач / його представник не з`являлися та вкотре подавали клопотання про відкладення розгляду справи, то «чергової») неявки у судове засідання не дають підстав вважати їх об`єктивними та обґрунтованими. Процесуальна поведінка позивача / та його представника під час розгляду цієї справи не демонструє повноти використання процесуальних прав, готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Натомість пасивна поведінка учасників справи щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною неявки у судове засідання.
Як убачається із матеріалів справи, судове засідання у цій справі було призначено на 30 березня 2023 року о 09:50.
Представником позивача подано клопотання про відкладення цього судового засідання з таких підстав:
1) зайнятість представника позивача у судовому засіданні по розгляду кримінального провадження № 761/16458/16-к у Шевченківському районному суді міста Києва;
2) відсутність повноважного складу відповідача та правової позиції останнього щодо позовних вимог у цій справі.
Щодо посилань представника позивача на його зайнятість в іншому судовому засіданні (розгляд кримінального провадження № 761/16458/16-к) як поважну причину для відкладення судового засідання, призначеного на 30 березня 2023 року у цій справі
Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті передбачено, що особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Водночас системний аналіз норм КАС України дає змогу дійти висновку, що участь у судовому процесі представника в жодному разі не позбавляє учасника справи права брати участь у ньому особисто. Учасник справи, делегуючи свої процесуальні права та обов`язки представнику, самостійно вирішує, чи брати йому безпосередньо участь у справі також, чи ні, та повинен усвідомлювати наслідки представництва, в тому числі які можуть настати у випадку неналежної реалізації / виконання цим представником своїх повноважень.
Позивач як особа, яка має відповідні професійні знання (перебуває на посаді судді), та його представник (є адвокатом) обізнані з правами та обов`язками учасників справи, зокрема з правом брати участь у судовому процесі особисто або через представника, усвідомлюють / повинні усвідомлювати наслідки їх неявки у судове засідання та у випадках відсутності можливості прибути у судове засідання (якщо учасник справи не виявив бажання подати заяву про розгляд справи без його участі, якщо його явка не визнавалася судом обов`язковою і він не втратив інтерес у справі) - подати клопотання про відкладення / оголошення перерви у судовому засіданні із зазначенням поважних причин неявки як безпосередньо учасника справи, так і його представника.
Представник позивача, посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання у цій справі, призначене на 30 березня 2023 року, у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи жодним чином не обґрунтував та не надав доказів щодо неможливості прибуття у судове засідання самого позивача (відповідних клопотань про відкладення цього судового засідання безпосередньо від позивача також не надходило, об`єктивних поважних причин, що унеможливлюють його участь у судовому засіданні, суду не надано).
З урахуванням викладених обставин у цьому конкретному випадку не може вважатися поважною причиною неприбуття у судове засідання представника його зайнятість в іншому судовому засіданні без належного обґрунтування неможливості безпосередньої участі у цьому судовому засіданні самого учасника справи з наданням відповідних доказів. При цьому позивач у цій справі є суддею, а відтак має необхідні знання законодавства України та усвідомлює важливість активної участі учасників справи у судовому процесі.
Розгляд кримінального провадження № 761/16458/16-к у Шевченківському районному суді міста Києва, у якому бере участь ОСОБА_2 як захисник обвинуваченого, був призначений на цю ж дату об 11:00. Згідно з наданою представником позивача судовою повісткою про виклик на це судове засідання від 10 лютого 2023 року він перебував у ньому з 11:20.
Таким чином, проміжок часу між судовими засіданнями, призначеними у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду та Шевченківському районному суді міста Києва становив більше однієї години, а відтак, як правильно зауважив суд першої інстанції, представник позивача міг реалізувати право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що засвідчило б його зацікавленість у розгляді цієї справи, однак він не заявляв відповідне клопотання.
Також таке клопотання не було поданим і безпосередньо позивачем, попри те, що з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що у цей же день, а саме 30 березня 2023 року, суддею Господарського суду Харківської області Усатим В. О. постановлялись судові рішення, що свідчить про те, що суддя у цей день мав технічну можливість та належний стан здоров`я для участі у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, однак не виявив відповідного бажання. Усвідомлюючи свій обов`язок бути активним учасником судового процесу з метою підвищення оперативності здійснення судочинства та дотримання строків судового розгляду як важливого елемента права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач повинен був цікавитись станом розгляду своєї справи, а також належністю виконання процесуальних обов`язків його представником. Призначення позивачем до розгляду справ, що перебувають у його провадженні, на 30 березня 2023 року не виключає його можливість взяти участь у судовому засіданні щодо розгляду цієї справи, провадження у якій він ініціював, зокрема у режимі відеоконференції. У такий спосіб позивач проявив би власну зацікавленість щодо розгляду цієї справи та мав би можливість реалізувати свої процесуальні права й обов`язки, в тому числі щодо заявлення клопотання про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням поважності підстав, якщо б він вважав це за доцільне, а також, що не менш важливе, мав би можливість узгодити із судом першої інстанції дату наступного судового засідання у справі з метою унеможливлення подальших часових перетинів судових засідань, у яких бере участь його представник як адвокат та призначених ним як суддею, та судового засідання щодо розгляду цієї справи.
Отже, на моє переконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначена представником позивачау клопотанні від 30 березня 2023 року підстава для відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні (розгляд кримінального провадження № 761/16458/16-к) є неповажною, оскільки не свідчить про неможливість представника позивача з`явитись у судове засідання, зокрема взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо неможливості участі у цьому судовому засіданні безпосередньо позивача.
Щодо посилань представника позивача на відсутність повноважного складу відповідача та правової позиції останнього щодо позовних вимог як поважну причину для відкладення судового засідання, призначеного на 30 березня 2023 року у цій справі
07 листопада 2019 року набрав чинності Закон № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено припинення повноважень членів ВККС.
При цьому ВККС як юридична особа не припиняла своєї діяльності, є діючим органом у системі судоустрою, натомість відбулося лише припинення повноважень членів Комісії.
На моє переконання, попереднє постановлення судом ухвал про відкладення судових засідань з підстави відсутності повноважного складу відповідача та правової позиції останнього щодо позовних вимог у цій справі не може бути передумовою / гарантією того, що суд у подальшому постановлюватиме ухвали про відкладення наступних судових засідань з цієї ж підстави, якщо вона продовжує існувати, а тому не є слушними відповідні доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі.
Вважаю, що повноваження суду щодо відкладення розгляду справи на підставі поданого його учасником клопотання є дискреційним. Вирішуючи відповідне клопотання, суд має враховувати конкретні обставини цієї справи, а також інтереси сторін, ретельно проаналізувати обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судове засідання, та докази, надані на їх підтвердження. Суд повинен уникати затягування справи, при цьому зобов`язаний враховувати поважні об`єктивні обставини, які можуть перешкоджати участі особи у судовому засіданні, та в результаті ухвалити такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації.
Також вважаю за необхідне зауважити, що під час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції враховано неодноразовість та множинність причин відкладення розгляду справи за клопотаннями сторони позивача, тривалість неявки позивача та/або його представника у судові засідання, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи безпосередньо від позивача, як і неповідомлення суду про причини його неявки у судове засідання, призначене на 30 березня 2023 року. Більше того, як правильно зауважив суд першої інстанції, представник позивача мав можливість з`явитися у судове засідання, у тому числі у режимі відеоконференції (відповідне клопотання не надходило), заявити клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема з цієї ж підстави, та діяти у подальшому з урахуванням результату його розгляду.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.
З урахуванням викладеного вище погоджуюся із висновками суду першої інстанції, що причини неявки представника позивача, зазначені ним у клопотанні про відкладення судового засідання, призначеного на 30 березня 2023 року, є неповажними. При цьому звертаю увагу, що позивачем не було повідомлено суд першої інстанції про причини його неявки у це судове засідання.
Щодо дотримання умов № 2 (ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності), № 4 (неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача) та № 5 (відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів) для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, - ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача та відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування (див. постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19).
Вважаю, що необхідно констатувати наявність цих умов станом на момент вирішення справи у суді першої інстанції, оскільки, як убачається з оскаржуваного судового рішення, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що неявка позивача / представника позивача перешкоджає розгляду цієї справи, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору. При цьому з матеріалів справи вбачається, що від позивача та/або його представника заяв про розгляд цієї справи без їх участі не надходило, як і відповідачем не заявлялась вимога щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, зважаючи на неприбуття позивача / представника позивача в судове засідання повторно, неподання ними заяви про розгляд справи за їх відсутності, встановлення судом факту неповажності причин неявки представника позивача до суду та неповідомлення про причини неявки позивача, неможливість розгляду справи у зв`язку з неявкою представника позивача та відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів, - погоджуюся з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України умов, за яких позовна заява ОСОБА_1 підлягала залишенню без розгляду.
Отже, на моє переконання, оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, правильно застосував норми процесуального права, то апеляційну скаргу позивача необхідно було залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2023 року - без змін.
Суддя Великої Палати Верховного Суду І. В. Желєзний
