Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №757/17241/21-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/5497/2023
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», про захист честі, гідності та ділової репутації,
В С Т А Н О В И В:
У квітня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позову зазначив, що у прямому ефірі вийшла програма «ІНФОРМАЦІЯ_6» із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . О 12:42 год народний депутат України ОСОБА_1 надав ведучим онлайн інтерв`ю із приміщення Верховної Ради України. Відеозапис із вказаним інтерв`ю та статтею-коментарем до нього під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_16» було розміщено на офіційній Інтернет сторінці телеканалу «Прямий» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 з переходом на офіційну сторінку телеканалу «Прямий» (#ПРЯМИЙ) на youtube каналі: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на своїй офіційній сторінці у facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 розмістив статтю з переходом на відео розміщеного на youtube каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка називається «ІНФОРМАЦІЯ_17».
Позивач вважає, що висловлювання ОСОБА_1 у вказаних відеоматеріалах та статтях містять недостовірну інформацію, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
На підставі наведеного позивач просив суд:
1. Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію:
(а) поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на телеканалі «Прямий» у прямому ефірі програми « ІНФОРМАЦІЯ_6 » із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у статті-коментарі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18», розміщеному на офіційній інтернет сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 з переходом на офіційну сторінку телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (#ПРЯМИЙ) на youtube каналі: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_19 »,
«ІНФОРМАЦІЯ_20»,
«ІНФОРМАЦІЯ_21 »$
(б) поширену ІНФОРМАЦІЯ_11 на своїй офіційній сторінці у facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка називається « ІНФОРМАЦІЯ_22.», а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_12».
2. Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати поширену ним інформацію, а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_19 »;
«ІНФОРМАЦІЯ_20»;
«ІНФОРМАЦІЯ_21 »;
«ІНФОРМАЦІЯ_13»,
шляхом розміщення повного тексту рішення у цій справі та відео сюжету на офіційному сайті та youtube каналі телеканалу Прямий, офіційній сторінці ОСОБА_10 та youtube каналі ОСОБА_11 із заявою наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_14».
3. Стягнути з ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 1,00 грн.
За результатами розгляду справи Печерський районний суд міста Києва 21 грудня 2022 року ухвалив рішення, яким:
1. визнав недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію:
яка була поширена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на телеканалі «Прямий» у прямому ефірі програми « ІНФОРМАЦІЯ_6 » із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у статті-коментарі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15», розміщеному на офіційній інтернет сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на офіційній сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (#ПРЯМИЙ) на youtub каналі: ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме:
«… ІНФОРМАЦІЯ_9 »,
«ІНФОРМАЦІЯ_20»,
«ІНФОРМАЦІЯ_21 »;
поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на своїй офіційній сторінці у facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 з переходом на відео розміщене на youtube каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 яка називається « ІНФОРМАЦІЯ_22.», а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_7 »;
2. зобов`язав ОСОБА_1 спростувати поширену ним інформацію не пізніше п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили, а саме:
«… ІНФОРМАЦІЯ_9 »,
«ІНФОРМАЦІЯ_20»,
«ІНФОРМАЦІЯ_21 »,
«ІНФОРМАЦІЯ_8»,
- шляхом розміщення повного тексту рішення у цій справі та відео сюжету на офіційній сторінці facebook та youtube каналі ОСОБА_1 із заявою наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_9»;
- шляхом розміщення товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» на офіційному веб-сайті телеканалу «Прямий» повного тексту цього рішення.
3. стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
18.04.2023 року на електронну та 25.04.2023 року на поштову адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому той вважав доводи апелянта безпідставними, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
28.04.2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ТОВ Телеканал «Прямий» надійшли письмові пояснення щодо окремих питань предмету розгляду справи.
В судовому засіданні 21.05.2023 року представник апелянта апеляційні вимоги підтримав, просив скаргу задовольнити з підстав, викладених в ній. Позицію апелянта також підтримав і представник ТОВ «Телеканал «Прямий». Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
В судове засідання 28.09.2023 року представник позивача та представник ТОВ «Телеканал «Прямий» не з`явилися, представник позивача подав клопотання про відкладення судового засідання, яке було задоволене судом.
В судове засідання 28.09.2023 року відповідачі не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з`явились.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
В ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що на веб-сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10/ міститься стаття, опублікована ІНФОРМАЦІЯ_11 року, під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12».
Зміст цієї статті такий:
«ІНФОРМАЦІЯ_13».
«ІНФОРМАЦІЯ_14", - говорить ОСОБА_5 .
Він також зазначив, що ОСОБА_9 поставив в «Енергоатомі» ОСОБА_14 , який раніше працював в адвокатському об`єднанні ОСОБА_12.
«ІНФОРМАЦІЯ_15", - зазначає нардеп.
За його словами, до цього 90% будівництва енергоблоків йшли через систему Прозорро. «ІНФОРМАЦІЯ_16", - резюмує ОСОБА_5 .
Як відомо, 20 травня 2020 року під час президент ОСОБА_8 публічно прокоментував так звані «ІНФОРМАЦІЯ_17», заявивши, що ОСОБА_15 вже відкрила провадження. Він зазначив, що правоохоронні органи мають реагувати на інформацію з цих аудіозаписів.
«ІНФОРМАЦІЯ_18», - сказав ОСОБА_18 .
Згідно інформації, що міститься у Звіті дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 07 квітня 2021 року № 141/2021-ЗВ:
« 26 березня 2021 року було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет:
ІНФОРМАЦІЯ_1 (id: НОМЕР_1 ; далі - досліджувана веб-сторінка №1) За результатами проведеного дослідження змісту досліджуваної веб-сторінки №1, було встановлено, що в її структурі міститься, зокрема, відео-програвач, який дозволяє переглядати відеоряд із звуковим супроводом з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_16» безпосередньо на досліджуваній веб-сторінці №1 або переходити на досліджувану веб-сторінку АДРЕСА_1 та переглядати цей відеоряд на веб-сайті відеохостингу youtube (https://www. youtube.com/).
ІНФОРМАЦІЯ_2 (id: НОМЕР_2 ; далі - досліджувана сторінка №2), яка містить, зокрема, відео-програвач, який дозволяє переглядати відеоряд із звуковим супроводом з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_16». Оператором Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет було здійснено відеозапис дій на екрані монітора під час перегляду зазначеного відеоряду на досліджуваній сторінці №2, що додається на цифровому носії ».
Суд першої інстанції дослідив зміст відео, що міститься на диску, доданому до вказаного Звіту, і встановив, що на ньому міститься відеозапис інтерв`ю ОСОБА_11 для телеканалу «Прямий» від ІНФОРМАЦІЯ_11 року, в якому ОСОБА_1 говорить, зокрема, таке:
« ІНФОРМАЦІЯ_19.
ІНФОРМАЦІЯ_20.
ІНФОРМАЦІЯ_21ІНФОРМАЦІЯ_22 ».
Дослідивши вказаний диск, а також скріншот зі сторінки телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 і скріншот зі сторінки телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (#ПРЯМИЙ) на youtube каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23, суд першої інстанції вважав підтвердженими обставини щодо дійсного випуску телеканалом «Прямий» в етер інтерв`ю з ОСОБА_1 - відео №1 - як на своєму офіційному веб-сайті, так і на youtube каналі відповідача-2 (#ПРЯМИЙ).
Окрім іншого, судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що на час такого розгляду відео-програвач з інтерв`ю ОСОБА_11 для телеканалу «Прямий» був відсутній на сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 Так само відсутнє будь-яке відео за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами переходу за останнім посиланням видається повідомлення: «Відео недоступне. Це відео приватне».
Також суд першої інстанції дослідив зміст допису ОСОБА_11 на його сторінці у facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 і встановив такий його зміст: «ІНФОРМАЦІЯ_22». У цьому дописі доступний перехід на відео, розміщене на youtube каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке називається «ІНФОРМАЦІЯ_24» Опис до відео (зокрема): «ІНФОРМАЦІЯ_22».
ОСОБА_1 та інші учасники справи у ході її розгляду не заперечували, що відповідні facebook та youtube аккаунти належать саме відповідачу-1, у зв`язку з чим у суду першої інстанції не було підстав для сумнівів щодо достовірності цих обставин.
Згідно відео від ІНФОРМАЦІЯ_11 року, що доступне для відтворення за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_1 зазначав наступне:
« ІНФОРМАЦІЯ_25».
ІНФОРМАЦІЯ_26.».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами була поширена недостовірна інформація, яка стосується позивача, у формі фактичних тверджень, ця інформація є негативною, образливою і такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, формує образ позивача як злочинця за відсутності будь-яких кримінальних проваджень, у яких він би мав статус підозрюваного, відтак такою інформацією порушуються особисті немайнові права позивача.
При вирішенні справи колегія суддів апеляційного суду зважає на наступне:
Відповідно до ст.ст. 3, 28 Конституції України честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності. Разом із цим, у відповідності до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно вимог ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Згідно із положеннями ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та її діяльність становить суспільний інтерес. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria).
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо певних обставин не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
З іншої сторони, твердження про факти можуть бути перевірені на їх достовірність, а особа, яка розповсюджує такі твердження, несе відповідальність у разі не доведення їх обґрунтованості та правдивості.
У відповідності до ст. 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Зі змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри, позицію, характеристику політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.
Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст.34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду.
Зважаючи на специфіку правовідносин, передбачених положеннями ст. 277 ЦК України, автор та розповсюджувач спірної інформації має представити докази на підтвердження її достовірності, а особа, якої така інформації стосується, має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, який однак є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 вересня 2018 року у справі № 683/1540/16-ц.а
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних правових норм, основою суттю розгляду справи про захист честі, гідності та ділової репутації є відмежування оціночних суджень від твердження про факти.
У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, пункт 46).
Проте у справі Jerusalem v. Austria ЄСПЛ також зазначив, навіть якщо твердження є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатня фактична основа для оскаржуваного твердження, оскільки навіть оціночне судження без будь-якої фактичної основи на його підтримку може бути надмірним (пункт 43).
Отже, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Хоча чинним законодавством і передбачений вихід за межі апеляційної скарги, в той же час, підстави виходу за межі апеляційної скарги чітко регламентовані процесуальним законом, при цьому, в даному випадку такі підстави відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, з усіх учасників справи з рішенням суду першої інстанції не погодився лише ОСОБА_1 , який і подав апеляційну скаргу. За таких умов, при вирішенні даної справи апеляційний суд обмежений лише розглядом доводів апелянта. Інші учасники справи, зважаючи на неоскарження ними рішення суду першої інстанції, фактично погодились із вказаним рішенням.
Відповідно до резолютивної частини рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року, суд першої інстанції визнав недостовірними висловлювання ОСОБА_1 в прямому ефірі програми « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в наступній редакції:
1. «ІНФОРМАЦІЯ_27»;
2. «ІНФОРМАЦІЯ_20»;
3. «ІНФОРМАЦІЯ_28».
Окрім цього суд в оскаржуваному рішенні визнав недостовірною та такою, що порушує права та інтереси ОСОБА_2 фразу, розміщену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 року на своїй офіційній сторінці у Facebook та на Youtube каналі, наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_29».
Зважаючи на вищевикладене, предметом дослідження апеляційного суду є вирішення позовних вимог саме стосовно зазначених вище висловів.
З точки зору колегії суддів апеляційного суду, вищевказані фрази висловлені в стверджувальній формі. В той же час, як було зазначено вище, не всі твердження можуть бути предметом порушення честі, гідності та ділової репутації особи.
Оскільки позивачем самостійно було визначено обсяг фраз відповідача, які він виніс на оцінку суду першої інстанції, останній прийняв рішення лише щодо конкретно зазначених фраз, визнавши, що вони порушують честь і гідність позивача.
В свою чергу апеляційний суд, зважаючи на положення ст. 367 ЦПК України, має надати оцінку, чи порушують саме конкретно визначені фрази честь та гідність позивача.
За результатами оцінки предмета дослідження та з врахуванням наведених вище норм та правил, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що фраза: «ІНФОРМАЦІЯ_27» містить в собі як твердження про конкретну обставину, так і негативний характер висловлювання, достовірність якого потребувала б доведення в ході розгляду справи. В той же час в ході розгляду справи відповідачами не було представлено до суду доказів достовірності вказаної інформації.
За таких умов, твердження негативного характеру по відношенню до позивача, достовірність якого не було підтверджено в ході розгляду справи, цілком обґрунтовано було визнано судом першої інстанції таким, що є недостовірним та порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 . Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в зазначеній частині.
В той же час, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з аналогічним висновком суду першої інстанції стосовно решти спірних фраз, які судом першої інстанції було визначено недостовірними. Ні фраза: «ІНФОРМАЦІЯ_20», ні фраза «ІНФОРМАЦІЯ_28» самі по собі не містять негативного означення по відношенню до позивача.
При цьому колегія суддів не може прийняти позицію позивача, висловлену у відзиві на апеляційну скаргу, щодо необхідності ширшого тлумачення вказаних фраз і врахування їх змісту в контексті з іншими висловлюваннями. Хоча з точки зору суду можливість комплексного тлумачення висловлювань однієї особи по відношенню до іншої і є адекватною, в той же час чинним процесуальним законодавством, зокрема, ст. 13 ЦПК України, встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справу виключно в межах тих вимог, які безпосередньо заявив позивач при зверненні до суду.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц). Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а).
До початку розгляду судом справи по суті позивач має право у спосіб подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Оскільки сам позивач при зверненні до суду дуже конкретно визначив як перелік, так і обсяг тих висловлювань відповідача ОСОБА_1 , які є предметом розгляду, у суду відсутні будь-які підстави для виходу за встановлені самим позивачем межі дослідження.
Не може бути визнана недостовірною та такою, що порочить честь та гідність позивача і інша спірна фраза: «ІНФОРМАЦІЯ_29».
По-перше, з точки зору колегії суддів апеляційного суду така фраза не несе негативного змісту по відношенню до позивача.
По-друге, з наданих самим позивачем до справи документів вбачається, що позивач не заперечує ні свої зв`язку з паном ОСОБА_9 , оскільки з лютого 2016 року по лютий 20119 року працював директором Західноукраїнської філії ТОВ «Правова корпорація Татаров, Фаренник, Головко», а з лютого 2019 року по серпень 2020 року - директором адвокатського об`єднання «Татаров, Фаренник, Головко». Крім того, з 11.11.2022 року ОСОБА_2 обіймає посаду директора з фізичного захисту та спеціальної безпеки ДП «Енергоатом».
Враховуючи вищевикладене, з точки зору колегії суддів апеляційного суду висновки суду першої інстанції щодо визнання недостовірними та такими, що порушують права позивача по відношенню до винесених на розгляд фраз відповідача є обґрунтованими лише стосовно фрази: «ІНФОРМАЦІЯ_27».
Окрім вимог про визнання розповсюдженої інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, останнім також була заявлена вимога про спростування такої інформації.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 4 ст.. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Інформація, визнана судом недостовірною, яка порушила немайнові права особи, має бути спростована її розповсюджувачем незалежно від вини такої особи таким же способом, яким інформація була розповсюджена.
Як вже було зазначено вище, апеляційний суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо фрази: «ІНФОРМАЦІЯ_27». Стосовно вказаного твердження, оскаржуваним рішенням встановлено наступний порядок його спростування:
Вказане твердження було поширене ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на телеканалі «Прямий» в прямому ефірі програми « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та у статті-коментарі на офіційній веб-сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції ухвалив зобов`язати ОСОБА_1 спростувати поширену ним інформацію протягом п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили шляхом:
1. розміщення повного тесту рішення у цій справі та відео сюжету на офіційній сторінці Facebook та Youtube каналі ОСОБА_1 із заявою певного змісту;
2. розміщення ТОВ «Телеканал «Прямий» на офіційному веб-сайті телеканалу повного тексту рішення суду у цій справі.
Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача лише щодо твердження: «ІНФОРМАЦІЯ_27», а вказане твердження не поширювалося на офіційній сторінці ОСОБА_25 та Youtube каналі ОСОБА_1 , так як було поширене лише в програмі телеканалу «Прямий», зважаючи знову ж таки на встановлені ст. 367 ЦПК України межі розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів вважає можливим залишити в силі рішення суду першої інстанції лише в частині способу спростування недостовірної інформації шляхом розміщення ТОВ «Телеканал «Прямий» на офіційному веб-сайті телеканалу повного тексту судового рішення. Інша частина застосованого судом першої інстанції способу спростування недостовірної інформації стосується фраз, стосовно яких позиція позивача щодо їх недостовірності та негативності була відхилена судом.
Як вже зазначалося вище, судом першої інстанції також була задоволена й вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1 грн. Дана вимога є похідною від питання визнання заявленої інформації недостовірною та такої, що порушує особисті немайнові права позивача.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі хоч і висунув вимогу про скасування рішення в цілому та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цілому, в той же час окремих аргументів та належних доказів щодо неналежності оскаржуваного рішення суду в цій частині фактично не навів.
Оскільки в ході розгляду справи було встановлено факт поширення недостовірних відомостей, які порушують немайнові права позивача, з точки зору колегії суддів висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача є обґрунтованими. Заявлений позивачем розмір відшкодування не може бути визнаним неспівмірним з розміром шкоди, відтак, рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
Не може погодитись колегія суддів апеляційного суду і з доводами апелянта стосовно неможливості розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства та необхідності розгляду таких вимог в кримінальному судочинстві. Посилаючись на ряд позицій Верховного Суду, апелянт не звернув увагу на те, що в наведених ним справах предметом розгляду правовідносини, які істотно відрізняються від правовідносин даної справи. З точки зору апеляційного суду, предметом розгляду даної справи є саме захист особистих немайнових прав фізичної особи від поширеної недостовірної інформації, а відтак справа має розглядатися саме в порядку цивільного судочинства.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року в частині визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, а також в частині спростування такої інформації скасувати, ухвалити в зазначених частинах нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка була поширена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на телеканалі «Прямий» у прямому ефірі програми « ІНФОРМАЦІЯ_6 » із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у статті-коментарі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15», розміщеному на офіційній інтернет сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та на офіційній сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (#ПРЯМИЙ) на youtub каналі: ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_30 ».
Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати вищезазначену поширену ним інформацію не пізніше п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_27» шляхом розміщення товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» на офіційному веб-сайті телеканалу «Прямий» повного тексту цього рішення.
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько
