ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/17241/21-ц
провадження № 61-16303 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Прилуцька Ніна Миколаївна,
відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий»,
представник ОСОБА_2 - адвокат Лісовський Сергій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лісовського Сергія Володимировича, на рішення Печерського районного суду міста Києва
від 21 грудня 2022 року в складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» (далі -
ТОВ «Телеканал «Прямий»), про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов`язання спростування інформації, відшкодування моральної школи, в якому просив суд:
- визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію:
(а) поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі «Прямий» у прямому ефірі програми «ІНФОРМАЦІЯ_8» із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у статті-коментарі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщеному на офіційній інтернет сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 з переходом на офіційну сторінку телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_9 на youtube каналі: ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
а саме (тут і далі мовою оригіналу):
«ІНФОРМАЦІЯ_10»,
«ІНФОРМАЦІЯ_11»,
«ІНФОРМАЦІЯ_12»,
(б) поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй офіційній
сторінці у facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 з переходом на відео розміщене на youtube каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка називається «ІНФОРМАЦІЯ_13.», а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_14
ІНФОРМАЦІЯ_15»,
ІНФОРМАЦІЯ_16».
- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вищевказану поширену ним інформацію, шляхом розміщення повного тексту рішення у цій справі та відеосюжету
на офіційному сайті та youtube каналі телеканалу «Прямий», офіційній сторінці facebook та youtube каналі ОСОБА_2 із заявою наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_18».
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування моральної шкоди
1,00 (одну) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_36 року у прямому ефірі вийшла програма « ІНФОРМАЦІЯ_8 » із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . О 12:42 год. народний депутат України ОСОБА_2 надав ведучим онлайн інтерв`ю із приміщення Верховної Ради України. Відеозапис із вказаним інтерв`ю та статтею-коментарем до нього під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19» було розміщено на офіційній інтернет сторінці телеканалу «Прямий» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 з переходом на офіційну сторінку телеканалу «Прямий» ІНФОРМАЦІЯ_9 на youtube каналі: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зокрема у цьому інтерв`ю на 0:54 хвилині відеозапису ОСОБА_2 заявив наступне:
«ІНФОРМАЦІЯ_20
…ІНФОРМАЦІЯ_21…ІНФОРМАЦІЯ_22…Я ІНФОРМАЦІЯ_23,
ІНФОРМАЦІЯ_24»(далі - відео № 1).
Крім цього, позивач указував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
на своїй офіційній сторінці у facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 розмістив статтю
з переходом на відео, розміщене на youtube каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка називається «ІНФОРМАЦІЯ_25».
У вказаному відео на 2:47 хвилині запису ОСОБА_2 заявив:
«ІНФОРМАЦІЯ_26
ІНФОРМАЦІЯ_27
ІНФОРМАЦІЯ_28»...
ІНФОРМАЦІЯ_29
ІНФОРМАЦІЯ_30ІНФОРМАЦІЯ_31 (далі - відео № 2).
На думку позивача, висловлювання ОСОБА_2 у вказаних відеоматеріалах
і статтях містять недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність
та ділову репутацію, а тому він має право на судовий захист його порушеного конституційного права шляхом спростування відповідної інформації особою,
яка її поширила (стаття 277 ЦК України).
Вищевказані висловлювання є фактичними твердженнями, а не оціночними судженням, вони стосуються безпосередньо нього, при цьому вони містять звинувачення у діях, що є кримінально караними з визначенням кола осіб, які ці дії вчинили. Висловлювання містять опис фактів, які можна перевірити і спростувати відповідними доказами, зокрема документами, які підтверджують обставини щодо призначення його на посаду й відсутності в нього повноважень ініціювати укладення будь-яких договорів.
Відповідачами у цьому спорі є ОСОБА_2 , як автор оспорюваної інформації,
і відповідна телерадіоорганізація, яка забезпечила трансляцію відповідної програми.
У зв`язку з поширенням недостовірної інформації він зазнав моральних страждань. Неправдива інформація була поширена шляхом розміщення її на телеканалі,
в мережі Інтернет, і вона була доступна великій кількості людей. Він є публічною особою, а поширена відповідачами недостовірна інформація ставить під сумнів авторитет діяльності всього державного підприємства, яке є стратегічним об`єктом. Розмір шкоди оцінив в 1,00 (одну) грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію:
- поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі «Прямий» у прямому ефірі програми «ІНФОРМАЦІЯ_8» із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у статті-коментарі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщеному на офіційній інтернет сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та на офіційній сторінці телеканалу «Прямий» ІНФОРМАЦІЯ_9 на youtube каналі: ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_32»,
«ІНФОРМАЦІЯ_11»,
«ІНФОРМАЦІЯ_12»,
- поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй
офіційній сторінці у facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 з переходом на відео розміщене на youtube каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_33, яка називається «ІНФОРМАЦІЯ_13», а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_14
ІНФОРМАЦІЯ_15.».
Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену ним інформацію не пізніше п`яти днів із дня набрання рішенням законної сили, а саме:
«ІНФОРМАЦІЯ_32»,
«ІНФОРМАЦІЯ_11»,
«ІНФОРМАЦІЯ_12»,
«ІНФОРМАЦІЯ_34
ІНФОРМАЦІЯ_15.»,
- шляхом розміщення повного тексту рішення у цій справі та відеосюжету
на офіційній сторінці facebook та youtube каналі ОСОБА_2 із заявою наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_35»;
- шляхом розміщення ТОВ «Телеканал «Прямий» на офіційному вебсайті телеканалу «Прямий» повного тексту цього рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1,00 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши надані докази, у тому числі звіти дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет
від 07 квітня 2021 року № 141/2021-ЗВ та № 142/2021-ЗВ, диски з відео № 1 та № 2, а також зміст інтернет-сторінок, які відображаються за результатом переходу
по відповідним посиланням, установив, що на відео № 1 дійсно відеозапис інтерв`ю ОСОБА_2 для телеканалу «Прямий» від ІНФОРМАЦІЯ_36 року, зміст якого відповідає висловлюванням, які цитує позивач у позові. На час розгляду справи відео з інтерв`ю ОСОБА_2 для телеканалу «Прямий» відсутній на сторінці
за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , як і відсутнє будь-яке відео за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 . За результатами переходу за останнім посиланням видається повідомлення: «Відео недоступне. Це відео приватне». Проте ОСОБА_2 не заперечував, що відповідні акаунти соціальних мереж належать саме йому.
Також суд уважав доведеною обставину поширення інформації на відео № 2, оскільки таке відео існує у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , і дослідивши його зміст, установив, що воно також містить висловлювання, які цитує позивач.
Поширена інформація дійсно стосується позивача, оскільки як у статті,
що розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_37/, так і у відео № 1 і № 2 чітко зазначаються ім`я ОСОБА_12 , згадується факт його роботи в Енергоатомі.
Надавши оцінку висновку експерта № 244Е, складений 14 лютого 2022 року Київським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження мовлення, за заявою адвоката Прилуцької Н. М. про проведення лінгвістичного дослідження (експертизи) (далі - висновок лінгвістичної експертизи від 14 лютого 2022 року
№ 244Е), яким установлено, що висловлювання: «ІНФОРМАЦІЯ_32»;
«ІНФОРМАЦІЯ_38»; «ІНФОРМАЦІЯ_12»; «ІНФОРМАЦІЯ_39»,
ІНФОРМАЦІЯ_16», - є фактичними твердженнями, суд зробив висновок, що поширена ОСОБА_2 інформація, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_40», «ІНФОРМАЦІЯ_38», «ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_14 ІНФОРМАЦІЯ_15.», є недостовірною, а тому підлягає спростуванню.
Оспорювана інформація має негативний характер, є образливою, і такою,
що порушує принцип презумпції невинуватості особи, формує образ позивача,
як злочинця, за відсутності будь-яких кримінальних проваджень, у яких він би мав статус підозрюваного, адже ОСОБА_2 указує на конкретний договір, який був укладений, на його думку, суму договору й суму нанесених державі збитків
в особливо великих розмірах, що відповідає ознакам злочину, передбаченого статтею 191 КК України. Тобто фактично такі висловлювання характеризують позивача з негативної сторони, свідчать про його низькі моральні принципи
у професійній поведінці.
Суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, а визначений позивачем розмір, суд уважав таким, що відповідає принципам розумності й справедливості.
Відповідачами не доведено, а судом не встановлено достовірності оспорюваної інформації, а також те, що диск із відео № 1 є сфальшованим чи не випущеним
в ефір.
Разом із цим, районний суд уважав, що висловлювання із відео № 2 «ІНФОРМАЦІЯ_41» має характер оціночних суджень, оскільки, на переконання суду, має значення не лише семантика окремих слів, але й експліцитний смисл фрази
в контексті всього сюжету, а тому вказане висловлювання не підлягає спростуванню.
Окрім цього, суд уважав відсутніми підстави для спростування й інформації «ІНФОРМАЦІЯ_42», оскільки вона є достовірною і не порушує прав позивача.
Суд першої інстанції відхилив доводи ТОВ «Телеканал «Прямий» про те,
що товариство не може нести відповідальність за інформацію, яка розміщується на вебсайті youtube.com, оскільки не є власником останнього, так як свій відео-канал на youtube створив телеканал «Прямий»: ІНФОРМАЦІЯ_3 , на якому було розміщене відео № 1, а отже, саме телеканал має нести відповідальність за розміщений на цьому каналі контент.
Судом відхилено доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як правові висновки Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду, на які посилався відповідач, зроблені за інших фактичних обставин, ніж у вказаній справі.
Суд першої інстанції послався на відповідні норми Конституції України, ЦК України, законів України: «Про інформацію», «Про банки і банківську діяльність»,
«телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу)», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція),
а також урахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини рішення (далі - ЄСПЛ), судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду у подібних правовідносинах і надані судам роз`яснення
у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1
«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року в частині визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, а також у частині спростування такої інформації скасовано, ухвалено
в зазначених частинах нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
на телеканалі «Прямий» у прямому ефірі програми «ІНФОРМАЦІЯ_8» із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у статті-коментарі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщеному на офіційній інтернет сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та на офіційній сторінці телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_9 на youtube каналі ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_32».
Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати вищезазначену поширену ним інформацію
не пізніше п`яти днів із дня набрання рішенням законної сили, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_32» шляхом розміщення ТОВ «Телеканал «Прямий» на офіційному вебсайті телеканалу «Прямий» повного тексту цього рішення.
В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
Апеляційний суд, посилаючись на положення статті 367 ЦПК України, вказав,
що оскільки судове рішення суду першої інстанції оскаржив лише ОСОБА_2 ,
то при вирішенні справи суд обмежений розглядом доводів заявника апеляційної скарги. Інші учасники справи рішення районного суду не оскаржили.
Апеляційний суд уважав, що оспорювана інформація висловлена
в стверджувальній формі, проте не всі твердження можуть бути предметом порушення честі, гідності та ділової репутації особи. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про те, що висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_32»
є недостовірним і порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що таке висловлювання містить в собі
як твердження про конкретну обставину, так і негативний характер висловлювання, достовірність якого потребувала б доведення у ході розгляду справи, проте відповідачами не було надано суду доказів достовірності вказаної інформації.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції щодо решти оспорюваних висловлювань, які судом першої інстанції було визнано недостовірними, оскільки вони самі по собі не містять негативного значення по відношенню до позивача. Крім того, ОСОБА_1 не заперечує свого зв`язку з паном ОСОБА_6 (з 2016 по 2020 роки він спочатку працював у правовій корпорації ОСОБА_6, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а потім в адвокатському об`єднані «ІНФОРМАЦІЯ_43»).
Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача лише щодо твердження «ІНФОРМАЦІЯ_40», яке не поширювалося
на офіційній сторінці facebook та youtube каналі ОСОБА_2 , а було поширене
в програмі телеканалу «Прямий», зважаючи на встановлені статтею 367
ЦПК України межі розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів уважала можливим залишити в силі рішення суду першої інстанції лише у частині способу спростування недостовірної інформації шляхом розміщення ТОВ «Телеканал «Прямий» на офіційному вебсайті телеканалу повного тексту судового рішення. Інша частина, застосованого судом першої інстанції способу спростування недостовірної інформації, стосується висловлювань щодо недостовірності
та негативності яких, позиція позивача була відхилена судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лісовський С. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року
та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник посилається на те, що судами застосовано норми права
без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані в справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ТОВ «Телеканал «Прямий» судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій
не оскаржило.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Лісовського С. В., про поновлення строку касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва
від 21 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року. Поновлено заявнику строк на оскарження судових рішень. Касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.
У визначений строк заявник усунув недоліки (доплатив судовий збір).
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Лісовського С. В., про розгляд справи за участю сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лісовського С. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, порушили норми процесуального права й не врахували відповідну судову практику Верховного Суду.
Судами не надано належної правової оцінки спірній інформації та не враховано,
що наведені позивачем у позові висловлювання є вирваними з контексту,
що унеможливлює надання їм належної правової оцінки. Така інформація
є виключно критикою діяльності Офісу Президента, оцінкою дій публічної особи ОСОБА_7 , тоді як позивач згадується у цих публікаціях/висловлюваннях виключно як особа, яка з ним пов`язана, що ґрунтується на його особистому трактуванні інформації, отриманої із зовнішнього джерела, тобто інформації, створеної іншими особами.
Фактично суд апеляційної інстанції визнав недостовірною інформацію «ІНФОРМАЦІЯ_32» та зобов`язав ОСОБА_2 її спростувати щодо особи,
яка не є учасником справи ( ОСОБА_7 ), та яка не зверталася до суду
за захистом своїх прав та інтересів. Більше того, визнавши частину висловлювання оціночними судженнями, а іншу частину фактичними твердженнями, суд вдався до маніпулювань та спотворив дійсний зміст висловлювання, якому надавав оцінку.
Суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 є публічною особою і до нього
в рівній мірі застосовуються правила відкритості для суворої практики й пильного нагляду громадськості, а тому й межа допустимої критики щодо такої особи
є значно ширшою.
Заявник указує, що цей спір не підлягає розгляду в цивільному судочинстві,
й посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня
2020 року в справі № 333/6816/17, уважає наявними правові підстави для закриття провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом із метою визнання спростування інформації,
яка становить предмет доказування у кримінальних провадженнях
№ 52021000000000006 від 05 січня 2021 року та № 52021000000000012 від 12 січня 2021 року, у яких досудове розслідування здійснюється Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ), а також у кримінальному провадженні № 62021000000000351 від 05 травня 2021 року, внесеному
до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою ОСОБА_2 , у якому досудове розслідування здійснюється Державним бюро розслідувань (далі - ДБР). Указані кримінальні провадження, які й коментувались ОСОБА_2 , становлять значний суспільний резонанс.
Вказує, що судом першої інстанції були прийняті докази, а саме висновок лінгвістичної експертизи від 14 лютого 2022 року № 244Е, з порушенням
частини восьмої статті 83 ЦПК України, так як позивачем не було подано вказаний висновок разом із позовною заявою, а зміст позовної заяви не містить посилання про неможливість подання такого доказу, про причини його неподання.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У грудні 2023 року від ТОВ «Телеканал «Прямий» до суду касаційної інстанції надійшли письмові пояснення (по суті відзив на касаційну скаргу), у яких просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прилуцька Н. М., надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено,
що рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_36 року в прямому ефірі вийшла програма «ІНФОРМАЦІЯ_8» із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . О 12:42 год. народний депутат України ОСОБА_2 надав ведучим онлайн інтерв`ю із приміщення Верховної Ради України. Відеозапис із вказаним інтерв`ю і статтею-коментарем до нього
під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19»
було розміщено на офіційній інтернет сторінці телеканалу «Прямий»
за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 з переходом на офіційну сторінку телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_9
на youtube каналі: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зокрема на 0:54 хвилині відеозапису ОСОБА_2 заявив:
«ІНФОРМАЦІЯ_20
ІНФОРМАЦІЯ_44…
…ІНФОРМАЦІЯ_22…
…Я ІНФОРМАЦІЯ_23,
ІНФОРМАЦІЯ_24…».
Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на своїй офіційній сторінці у facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 розмістив статтю із переходом на відео, розміщене на youtube каналі
за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка називається «ІНФОРМАЦІЯ_25».
У вказаному відео на 2:47 хвилині запису ОСОБА_2 заявив:
«ІНФОРМАЦІЯ_45
ІНФОРМАЦІЯ_27
ІНФОРМАЦІЯ_28»...
ІНФОРМАЦІЯ_29
ІНФОРМАЦІЯ_30
ІНФОРМАЦІЯ_46» .
Позивач уважав висловлювання ОСОБА_2 у вказаних відеоматеріалах
та статтях такими, що містять недостовірну інформацію, порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
ОСОБА_2 у своїх процесуальних заявах у цій справі, в тому числі в касаційній скарзі, посилався на те, що він критикує та оцінює дії публічних осіб (Президента України, заступника Голови Офісу Президента ( ОСОБА_7 ) та директора
з фізичного захисту та спеціальної безпеки ДП «НАЕК «Енергоатом» (позивача),
й такі висловлювання є оціночними судженнями, вони ґрунтуються на особистому трактуванні отриманої із інших джерел інформації, на які є посилання
у відеосюжетах. Також указує на наявність трьох кримінальних проваджень,
а саме:
1) № 52021000000000006 від 05 січня 2021 року, внесеному до ЄРДР 05 січня
2021 року за частиною п`ятою статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем),
у якому досудове розслідування здійснюється НАБУ (а. с. 223, т. 1).
2) № 52021000000000012 від 12 січня 2021 року, внесеному до ЄРДР 12 січня
2021 року за частиною п`ятою статті 191 КК України, у якому досудове розслідування здійснюється НАБУ (а. с. 224, т. 1).
3) № 62021000000000351 від 05 травня 2021 року, внесеному до ЄРДР 05 травня 2021 року за заявою ОСОБА_2 за частиною п`ятою статті 191 КК України,
у якому досудове розслідування здійснюється ДБР (а. с. 225, т. 1).
Із фабул указаних кримінальних проваджень вбачається, що: «службові особи
ДП «НАЕК «Енергоатом», зловживаючи своїм службовим становищем, здійснили розтрату коштів в особливо великому розмірі».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лісовського С. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З огляду на викладене, оскільки судові рішення оскаржив ОСОБА_2 , апеляційний суд скасував рішення районного суду і задовольнив позов частково,
то у касаційному порядку досліджуються доводи касаційної скарги щодо спростування такого речення, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_32» і, як похідна вимога, про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України закріплено, що суд
при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду
з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Телеканал «Прямий», у якому просив: визнати інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:«ІНФОРМАЦІЯ_42»ІНФОРМАЦІЯ_47», «ІНФОРМАЦІЯ_11»,
«ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_34
ІНФОРМАЦІЯ_15»,
ІНФОРМАЦІЯ_16»; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати таку недостовірну інформацію; стягнути з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування моральної шкоди
1,00 (одну) грн.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасував рішення районного судув частині визнання інформації недостовірною та такою,
що порочить честь, гідність та ділову репутацію, а також у частині спростування такої інформації, й ухвалив у зазначених частинах нове судове рішення
про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнав недостовірною
та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі «Прямий» у прямому ефірі програми «ІНФОРМАЦІЯ_8» із ведучими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у статті-коментарі під назвою
«ІНФОРМАЦІЯ_19», розміщеному на офіційній інтернет сторінці телеканалу «Прямий», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_32»,
та зобов`язав ОСОБА_2 спростувати вищезазначену інформацію шляхом розміщення ТОВ «Телеканал «Прямий» на офіційному вебсайті телеканалу «Прямий» повного тексту цього рішення.
Верховний Суд не погоджується з висновками судів в оскаржуваній частині
з огляду на таке.
У частині третій статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право
на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права
і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати
про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ
про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс
між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу,
з іншого боку (абзац четвертий пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами,
які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201
ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення
її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно
і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання
по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні
або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Зазначене узгоджується із роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику
у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (пункти 1, 4, 15, 19 цієї постанови).
Подібні за змістом правові висновки викладені також Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18, провадження № 12-110гс19 (пункт 6.26), від 07 грудня 2021 року в справі
№ 905/902/20, провадження № 12-52гс21 (пункт 6.18), та Верховним Судом
у постановах: від 11 грудня 2019 року в справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року в справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року в справі
№ 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 483/1556/16-ц та багатьох інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Частина перша статті 30 Закону України «Про інформацію» встановлює заборону на притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Згідно з частиною другою указаної статті оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій,
а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46,
від 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1
статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються
як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями.
Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має
під собою фактичних підстав.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, частково погоджуючись із висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, визнав, що лише висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_32» є недостовірним і таким, що порочить честь, гідність
та ділову репутацію ОСОБА_1 , а тому підлягає спростуванню, оскільки містить в собі як твердження про конкретну обставину, так і негативний характер висловлювання, достовірність якого потребувала б доведення у ході розгляду справи.
При цьому ОСОБА_1 постанову суду апеляційної інстанції щодо відмови
в задоволенні частини його позовних вимог не оскаржив.
Верховний Суд уважає помилковим такий висновок судів, оскільки фактично суд зобов`язав ОСОБА_2 спростувати вказану вище інформацію щодо інших осіб, про яких по суті йдеться у контексті всієї публікації, тобто осіб, які не є учасниками цієї справи та які не зверталася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Визнавши частину висловлювання ОСОБА_2 оціночними судженнями, а іншу - фактичними твердженнями, апеляційний суд не врахував дійсний зміст висловлювання в цілому, його контекст, направленість загалом.
У своїх заявах по суті ОСОБА_2 неодноразово звертав увагу судів на вказаних обставинах, проте судами не надано належної правової оцінки його доводам. Більше того, ОСОБА_2 зауважував, що оспорювані позивачем висловлювання
є вирваними з контексту всієї публікації, вони є виключно критикою діяльності, оцінкою дій інших публічних осіб і не стосувалися позивача.
Верховний Суд погоджується із такими доводами касаційної скарги, так як, визнаючи недостовірною інформацію у вигляді одного речення та спростовуючи
його, суд не звернув уваги на те, що суд повинен урахувати, оцінити зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Тому не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації при його спростуванні.
Суд касаційної інстанції зазначає, що речення «ІНФОРМАЦІЯ_32» не містить жодних фактичних даних щодо дій ОСОБА_1 , способу, методу вчинення неправомірних дій. Так, використання слів «какого-то» і «деребан» свідчить про те, що автор інформації висловлює свою власну думку, аби звернути увагу на питання, яке має суспільний інтерес, а не констатує факт.
Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що публічний статус позивача
та суспільний інтерес щодо нього при виконанні ним своїх обов`язків свідчить
про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, що узгоджується
зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями,
що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи
про право на недоторканість приватного життя (див.: пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику
у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Таким чином, суд першої інстанції, з яким часткового погодився й суд апеляційної інстанцій, дійшов неправильного висновку про порушення прав позивача
й як наслідок помилково частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги у відповідній частині колегія суддів уважає обґрунтованими.
Водночас, підстав для закриття провадження у цій справі, як про це просить представник ОСОБА_2 - адвокат Лісовський С. В., у зв`язку з тим, що справа
не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, Верховним Судом
не встановлено.
Також є обґрунтованими твердження заявника касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема прийняття висновку лінгвістичної експертизи від 14 лютого 2022 року № 244Е з порушенням строку
на його подання, передбаченого статтею 83 ЦПК України, згідно з якою позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не врахували відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вимог до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, спростування такої інформації підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення
про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині. Cудові витрати
зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження
№ 61-1132св22).
Оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною
від позовних вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, спростування такої інформації, у задоволенні яких позивачу відмовляється, відтак, судові рішення підлягають скасуванню також у цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення
у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте
в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування
або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який
не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки
чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною
та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, спростування такої інформації, відшкодування моральної шкоди.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення
або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 сплатив
6 129,00 грн судового збору (а. с. 189, т. 2), а за касаційну скаргу - 6 356,00 грн.
У зв`язку із задоволенням касаційної скарги, скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій із ухваленням нового судового рішення про відмову
в задоволенні позову ОСОБА_1 , сплачений ОСОБА_2 судовий збір
за подання апеляційної та касаційної скарг слід стягнути з позивача на його користь у загальному розмірі 12 485,00 грн (6 129,00 + 6 356,00).
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лісовського Сергія Володимировича, задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року
та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року
в оскаржуваній частині скасувати та в цій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання позовної заяви у відповідному розмірі, покласти на позивача.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг,
у загальному розмірі 12 485,00 грн (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
