Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 686/19772/23
Провадження № 2-а/686/245/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2023 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Чевилюк З.А.
за участі секретаря Непийвода А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу №686/19727/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування рішення про примусове повернення та постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся досуду 27 липня2023року з позовом про скасування рішення про примусове повернення та постанови про накладення адміністративного стягнення. Просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 19.07.2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Зімбабве ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати Постанову ПН МХМ №001087 від 19.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 203 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
19.07.2023року головним спеціалістом УправлінняДержавної міграційної службиУкраїни вХмельницькій області ТаргонійР.В. булоскладено протоколпро адміністративнеправопорушення серіїПР МХМ№001087стосовно громадянинаРеспубліки Зімбабве ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням правил перебування останнього на території України, а саме: вчасно не залишив територію України після закінчення відповідного терміну перебування.
В той же день, 19.07.2023 року після розгляду справи про адміністративне правопорушення першим заступником НУ начальником відділу Семків Р.Р. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ № 001087, якою відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Також 19.07.2023 року головним спеціалістом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Таргоній Р.В. було прийняте рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. Відповідно до вказаного рішення уповноважені особи Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області вирішили: «примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина ОСОБА_2 та зобов`язати його покинути територію України у термін до 17.08.2023 року. Як вбачається із даного рішення 19.07.2023 року під час прийому громадян було виявлено громадянина Республіки Зімбабве ОСОБА_1 , який востаннє прибув на територію України 04.05.2019 року через КПП «Платонове», чим порушив правила перебування на території України, а саме: вчасно не залишив територію України після закінчення відповідного терміну перебування.
Однак, з рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 19.07.2023 року позивач не погоджується та вважає його таким, що винесено необґрунтовано та з порушенням вимог законодавства у сфері міграційних відносин, оскільки Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області під час оформлення адміністративних матеріалів управління щодо позивача не врахувало те, що Позивач проживає в Україні з 2017 року, коли розпочав своє навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. Позивач успішно закінчив підготовчий курс і пішов на перший і другий роки навчання. Позивач мав однорічну академічну перерву та мав намір поїхати додому в цей час, але через обмеження, пов`язані з COVID-19, це було неможливо.
Після академічної перерви Позивач відновив навчання вже у Приватному вищому навчальному закладі Київському медичному університеті (шляхом переведення), з якого перевівся в листопаді 2021 року до Київського міжнародного університету. Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, Позивач вирішив залишитися в Україні, оскільки у нього не було документів, зокрема свідоцтва про народження та атестатів про середню освіту, оскільки вони знаходилися в працівника університету. Позивач намагався зв`язатися безпосередньо з Київським міжнародним університетом і навіть відвідав університет особисто 28 та 29 квітня 2022 року, але адміністрація не працювала через постійні обстріли, авіаудари з боку російських загарбників.
Згодом Позивач виявив бажання подати документи на вступ до Хмельницького національного університету. За допомогою декана з іноземних студентів, Позивач дізнався від керівництва Київського міжнародного університету, що він більше не є їхнім студентом і що його документи забрав його агент, після чого позивач вжив заходів щодо перевірки статусу своєї Посвідки на тимчасове проживання. Після консультації з Державною міграційною службою в Україні та юристів його запевнили, що віза все ще дійсна. Посольство України в Південно-Африканській Республіці також допомагало Позивачу отримати заміну документів і завершило процес нострифікації, а також підтверджувало, що його ОСОБА_3 на тимчасове проживання все ще дійсна.
Позивач закінчив реєстрацію та вступні іспити до Хмельницького національного університету. Термін дії Посвідки на тимчасове проживання Позивача № НОМЕР_1 спливав 01.08.2023 року, тож у зв`язку з цим Позивач вирішив продовжити її дію.
Наказом Хмельницького національного університету від 13.07.2023 року №134-с Позивач зарахований з 01 вересня 2023 року студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти з спеціальностями (спеціалізації) за кошти фізичних та/або юридичних осіб згідно з додатком.
Під час його перших двох візитів до Державної міграційної служби України в Хмельницькій області 14 і 15 липня 2023 року, під час завершення процесу реєстрації, підтверджено, що Посвідка на тимчасове проживання все ще дійсна. Вищезазначене підтвердили всі міграційні служби до яких звертався Позивач, в тому числі в Києві, Ужгороді, Тернополі та Хмельницькому. Навіть на сайті Державної міграційної служби в Україні у розділі «Перевірка недійсних документі» введення номера Посвідки на тимчасове проживання Позивача підтверджувало, що він перебуває тут легально на території України, тобто, що вона дійсна. Більше того, навіть станом на 27.07.2023 року, скориставшись вищезазначеним розділом на сайті Державної міграційної служби України та перевіривши дійсність Посвідки на тимчасове проживання Позивача результат перевірки: «Iнформацiя про визнання недійсним документа в базах даних ДМС відсутня».
Однак, при черговому візиті до Управління державної міграційної служби України у Хмельницькій області 19.07.2023 року було виявлено, що ОСОБА_3 на тимчасове місце проживання Позивача скасована.
Про зміст рішення, яким ОСОБА_3 на тимчасове місце проживання скасована Позивач дізнався та ознайомився з таким від працівників Хмельницького національного університету, які контактували з УДМС України у Вінницькій області та витребували фото такого рішення.
Рішенням Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 05.07.2022 року №03/22 скасовано посвідку на тимчасове проживання Серія НОМЕР_1 .
Однак, як випливає із змісту такого рішення, Позивач з ним не ознайомлений, копію рішення поштою йому надіслано не було, адже відсутні записи про це у відповідних графах.
З 05.07.2022 року до 19.07.2023 року Позивач жив на території України навіть не усвідомлюючи те, що його посвідку на тимчасове місце проживання скасовано. Більше того, Позивач звертався до банків, посольств, міграційних служб, пред`являючи свою посвідку, її серію та номер, і жодне підприємство, установа чи організація не виявляла її недійсність.
Позивач не порушував вимог частин 1,3 статті 9, частини 1 статті 17 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» так, як останній не був ознайомлений з рішенням Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області №03/22 від 05.07.2022 року про скасування посвідки на тимчасове проживання, тобто останній був позбавлений можливості залишити територію України протягом строку визначеного в законі. Позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, під слідством в Україні не перебуває та відсутні інші підстави стосовно примусового повернення в країну походження або третю країну.
Складання та оголошення Позивачу оскаржуваного рішення відбулося без участі перекладача, право на можливість скористуватися послугами перекладача йому не роз`яснено, а Позивач не в повній мірі розуміє українську мову. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ПР МХМ № 001087 біля графи «в послугах перекладача та адвоката не потребую, українську мову розумію» стоїть підпис Позивача. Однак, підписи на документах були проставлені виключно за вказівкою Відповідача англійською мовою «sign», сам же Позивач не розумів, що підписує та зміст протоколу. Це підтверджується також тим, що у графі пояснення особи щодо якої складено протокол Відповідач записав: «Вчасно не залишив територію України у зв`язку з сімейними обставинами», що не являється правдою і, розуміючи б це, Позивач міг би це спростувати. Позивач не залишив вчасно територію України по причині відсутності інформації у нього про наявність рішення про скасування Посвідки.
Зі змісту такої постанови убачається, що вона набирає законної сили 28.07.2023. Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення про примусове повернення від 19.07.2023 постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП законної сили не набрала, а тому не може вважатися такою, що має преюдиційне значення для ухвалення будь яких рішень щодо тих фактів, які нею встановлені.
Зважаючи на викладене позивач звернувся до суду з метою відновлення порушеного права.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримали та наполягали на його задоволені.Судове засідання проведено в режимі відео конференції з метою забезпечення участі представника позивача, за його письмовим клопотанням. Позивач був присутній в судовому засіданні та погодився на проведення судового процесу без перекладача, оскільки зацікавлений у оперативному вирішенні справи по суті. Відповідач подав письмовий відзив, який підтримав в судовому засіданні. Зауважено, що тривале перебування позивача в Україні, прийняття участі в навчальному процесі, наявність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП, справа №308/8761/22, відповідно до Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2023 року, надання пояснень українською мовою, відсутність клопотань про залучення перекладача після роз`яснення відповідного права, свідчать про розуміння позивачем української мови. Звернено увагу суду, що позивач останній раз в`їхав в Україну 04.05.2019 року. 05.07.2022 року прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, про що повідомлено позивача на його адресу поштою. 19.07.2023 року виявлено правопорушення уповноваженими особами УДМС у Хмельницькій області. Представник відповідача зазначив про відсутність підстав для законного перебування позивача на території України. Підстав для скасування рішень відповідача немає. Просили відмовити у задоволені позову.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 19.07.2023 року під час прийому громадян було виявлено громадянина Республіки Зімбабве ОСОБА_1 , який прибув на територію України 04.05.2019 року через КПП «Платонове», чим порушив правила перебування на території України, а саме: вчасно не залишив територію України після закінчення відповідного терміну перебування.
19.07.2023 року головним спеціалістом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Таргоній Р.В. було прийняте рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. Відповідно до вказаного рішення уповноважені особи Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області вирішили: примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина ОСОБА_2 та зобов`язати його покинути територію України у термін до 17.08.2023 року
Окрім того, 19.07.2023 року першим заступником НУ начальником відділу Семків Р.Р. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ № 001087, якою відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Позивач останній раз в`їхав в Україну 04.05.2019 року.
05.07.2022 року прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі пункту 2 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення довідки на тимчасове проживання, що затверджене Постановою КМУ від 25.04.2018 року №322- отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи. Про вказане рішення позивача повідомлено за доведеною до відома міграційної служби адресою позивача. Про зміну адреси позивач не повідомляв в установленому порядку.
19.07.2023 року виявлено правопорушення уповноваженими особами УДМС у Хмельницькій області.
За твердженням позивача, останній навчався у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. Позивач успішно закінчив підготовчий курс і пішов на перший і другий роки навчання. Позивач мав однорічну академічну перерву та мав намір поїхати додому в цей час, але не реалізував свій намір, не навівши суду обґрунтованих законодавчих обмежень для здійснення вказаних дій. Після академічної перерви Позивач відновив навчання вже у Приватному вищому навчальному закладі Київському медичному університеті (шляхом переведення), з якого перевівся в листопаді 2021 року до Київського міжнародного університету.
Згодом Позивач виявив бажання подати документи на вступ до Хмельницького національного університету.
Відповідно до Наказу від 13.07.2023 року №134-с Хмельницького національного університету позивача зараховано з 01 вересня 2023 року студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю 121 Інженерія програмного забезпечення.
18 жовтня 2022 року за Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, справа №308/8761/22, що набула законної сили 27.02.2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно дочастини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно зч.1 ст.33 Конституції Україникожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Ст.26 Конституції Українипередбачає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Разом з тим, ч.1ст.203 КУпАПпередбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно доп.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду та виїзду з України визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Порядок дій осадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженанаказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150(далі - Інструкція). Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Відповідно до Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, що затверджене Постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Заява про продовження строку перебування на території України за формою згідно здодатком 1(далі - заява) подається особисто повнолітнім дієздатним іноземцем або особою без громадянства чи законним представником повнолітньої недієздатної особи та приймаючою стороною територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем перебування іноземця або особи без громадянства не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.
Відповідно достатей 12-1,20Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64Про введеннявоєнного станув Україні,Кабінет МіністрівУкраїни вПостанові від21.10.2022№1202 Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану зазначив, що:
посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування;
іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану;
Позивач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано. Також, відсутні підстави стверджувати, що позивач підпадає під захистстатті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порушення порядку та процедури оголошення іноземцю рішення про примусове повернення за межі України в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) може свідчити лише про порушення права іноземця на ознайомлення з зазначеним рішенням, можливість його належного та своєчасногооскарженнята реалізацію інших прав, натомість, жодним чином не може свідчити про протиправність та невідповідність вимогам чинного законодавства безпосередньо самого рішення про примусове повернення з України громадянина.
На підставі наведеного та керуючисьст. 129 Конституції України,Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженоюНаказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150,ст.ст.2,5,6,30,72-77,139,241,246,255,288,295,297Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 19.07.2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Зімбабве ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасування Постанови ПН МХМ №001087 від 19.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 203 КУпАП відносно громадянина Республіки Зімбабве ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: З.А.Чевилюк
