ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2023 р. Справа№ 910/14524/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Новосельцев О.Р.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: Носик Богдан Миколайович (поза межами суду);
від відповідача: Касьянов Максим Генадійович (поза межами суду);
розглянувши апеляційні скарги Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, повний текст рішення складено 10.04.2023
у справі № 910/14524/22 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Корпорації "ТСМ Груп"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція"
про стягнення 7 149 465 грн 06 коп,-
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
23.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Корпорація "ТСМ Груп" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" про стягнення 8 453 844 грн 21 коп. заборгованості за договором на виконання комплексу робіт від 01.03.2019 № 04/19 (від 05.04.2019 № 04/19/2012308-19-05286), в тому числі: 2 012 833 грн 59 коп. основної заборгованості, 3 341 058 грн 84 коп. пені, 435 053 грн 78 коп. 3 % річних, 1 245 524 грн 57 коп. інфляційних втрат та 1 419 373 грн 43 коп. штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору на виконання комплексу робіт від 01.03.2019 № 04/19 (від 05.04.2019 № 04/19/2012308-19-05286) належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 012 833 грн 59 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 3 341 058 грн 84 коп. пені, 435 053 грн 78 коп. 3 % річних, 1 245 524 грн 57 коп. інфляційних втрат та 1 419 373 грн 43 коп. штрафу.
В подальшому позивачем було подано заяву про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2 012 833 грн 59 коп. основного боргу, 3 423 883 грн 34 коп. пені 441 024 грн 37 коп. 3% річних, 1 265 163 грн 54 коп. інфляційних втрат та 6 560 грн 22 коп. штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на користь Корпорації "ТСМ Груп" основний борг в розмірі 2 012 833 грн 59 коп., 342 388 грн 33 коп. пені, 441 024 грн 37 коп. 3% річних, 1 265 163 грн 54 коп. інфляційних втрат, 6 560 грн 22 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 241 грн 98 коп. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 в справі № 910/14524/22, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 04.02.2023 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на користь Корпорації "ТСМ Груп". Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 в справі № 910/14524/22, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати пеню на фактичну (не сплачену) суму основного боргу з урахуванням зменшення розміру пені на 90 %, починаючи з 04.02.2023 до повної сплати суми основного боргу, але не довше ніж до дати скасування дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Корпорації "ТСМ Груп" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22, Корпорація "ТСМ Груп" звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 в частині зменшення розміру пені на 90% до 342 388,33 грн, а також визначення порядку нарахування пені на суму основного боргу до її повної сплати з урахуванням зменшення розміру пені на 90% скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача про стягнення пені задовольнити в повному обсязі і стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 423 883,24 грн; визначити наступний порядок нарахування пені до моменту виконання нового рішення: Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати пеню на фактичну ( не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 04.02.2023 до повної сплати суми основного боргу, але не довше, ніж до дати скасування дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х О х Д : К 100 ( де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що жодних мотивів зменшення розміру пені на 90% в своєму рішенні суд першої інстанції не наводить, крім того, позивач не погоджується із мотивами зменшення розміру пені судом першої інстанції, оскільки позивачем не заявлялись вимоги про стягнення збитків та не посилався на наявність у нього будь-яких збитків, натомість за відсутності доказів збитків позивача, суд міг зобов`язати позивача надати відповідні докази наявності збитків, чого судом не було зроблено. Також позивач вказує на те, що правова позиція Верховного Суду, викладена у справі № 902/417/18, полягає в тому, що кредитор не повинен доводити розмір його втрат при пред`явлення вимог про стягнення пені.
На думку скаржника, висновки суду про визнання встановленим факту відсутності збитків у позивача і обґрунтування цим рішення про зменшення розміру пені зроблені в порушення положень ст. 74 ГПК України, ст. 549, 550 ЦК України, ст. 230 ГК України.
Також скаржник вказує на те, що із рішення суду першої інстанції вбачається, що судом не досліджувалось питання винятковості ситуації, яка могла б бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, не досліджувались жодні інтереси позивача, а рішення про зменшення розміру пені прийнято фактично без їх врахування виключно для задоволення інтересів відповідача, які полягають в максимальній мінімізації його відповідальності. Вирішуючи питання про зменшення пені на 90% суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором, судом не враховано, що відповідачем за більш ніж три роки здійснено оплату в розмірі 18 263 929,62 грн, що становить 60,19% від загальної вартості всіх робіт, виконаних позивачем на суму 30 340 931,10 грн, при цьому останній платіж здійснено 13.04.2021, тобто, судом не враховано поведінку відповідача.
Узагальнені доводи відзиву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на апеляційну скаргу Корпорації "ТСМ Груп" та додаткових пояснень у справі
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що пеня нарахована позивачем без урахування п. 10.4 договору, а саме наявності фінансування відповідача, а також в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором і нарахована позивачем пеня значно перевищує розмір основної заборгованості, а також беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, вважає, що розмір пені, заявлений в позовній заяві, необґрунтований.
Відповідач зазначає, що закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатись й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
На думку відповідача, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні (збитки тощо) через прострочення відповідачем виконаних робіт (надання послуг), так само, як відсутні докази того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, з огляду на що, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, суд правомірно зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 90%.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Корпорації «ТСМ ГРУП» до ДП «НАЕК « Енергоатом» в особі ВП ПАЕС в частині стягнення 3% річних в розмірі 441 024,37 грн, 7% штрафу у розмірі 6560,22 грн та подальше донарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення, залишити без задоволення; вирішити питання щодо судового збору.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, не уникає від виконання зобов`язань щодо оплати коштів передбачених договором, підтвердженням чого є часткова сплата коштів за договором в загальній сумі 18 263 929,62 грн, зважаючи на що, відповідач вважає, що вина, як підстава для відповідальності відсутня.
Скаржник зазначає про те, що заявлений до стягнення штраф у розмірі 7% умовами основного договору, ні законодавством не передбачений.
Скаржник вказує на те, що місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені військовими силами рф та до теперішнього часту перебувають в тимчасовій окупації, таким чином, відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, поряд із чим, відповідач продовжує нести витрати на утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу і зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, і за І півріччя 2022р. відповідачем отримані збитки в розмірі 4,8 млрд.грн.
Також відповідач зазначає, що внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА на об`єкти енергетичної системи України, спричинено шкоду, яка складає 30% енергетичних потужностей держави, про що також наголосив Президент України у своєму зверненні.
На думку скаржника, застосування до відповідача положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, яким в подальшому буде донараховано 3% річних та пені до моменту виконання рішення поставлять відповідача в ще більш скрутніше становище.
Узагальнені доводи відзиву Корпорації "ТСМ Груп" на апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що прибуток відповідача, відповідно до звіту за ІІІ квартал 2022р., перевищує в 56 разів розмір основної заборгованості скаржника перед позивачем.
Позивач зазначає, що Указ Президента України від 22.09.2020 № 406/2020 не містить жодної інформації щодо фінансового стану саме відповідача, отже жодним чином не підтверджує доводи скаржника.
Позивач вважає, що наявність у відповідача коштів, достатніх для здійснення розрахунків з позивачем, спростовує твердження скаржника про відсутність вини у порушенні зобов`язання.
Позивач вказує на те, що підставою стягнення штрафу є абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якого за порушення строків виконання зобов`язання стягується пені у розмірі 0,1 відсотка товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, а посилання відповідача на те, що наведена санкція стосується виключно не грошових зобов`язань суперечить змісту вказаної норми.
Позивач вважає, що доводи, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України, в апеляційній скарзі відсутні, що свідчить про недотримання відповідачем вимог щодо змісту апеляційної скарги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/14524/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації "ТСМ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Корпорації "ТСМ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 в засіданні 01.08.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22. Об`єднано апеляційні скарги Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22. Призначено справу № 910/14524/22 до розгляду у судовому засіданні 01.08.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 заяву про самовідвід судді Майданевича Анатолія Григоровича від розгляду справи №910/14524/22 задоволено. Матеріали справи № 910/14524/22 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, справу № 910/14524/22 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П.,Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято справу № 910/14524/22 за апеляційними скаргами Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ходаківська І.П.,Ткаченко Б.О. Розгляд апеляційних скарг Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 призначено на 05.09.2023.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023, у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023, для розгляду справи № 910/14524/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 прийнято справу № 910/14524/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 клопотання представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про відкладення судового засідання задоволено частково. Відкладено розгляд справи № 910/14524/22 за апеляційними скаргами Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 на 26.09.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 задоволено заяву представника Корпорації "ТСМ Груп" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через програмне забезпечення «Easycon».
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 лопотання представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про відкладення судового засідання задоволено частково. Відкладено розгляд справи № 910/14524/22 за апеляційними скаргами Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 на 24.10.2023
23.10.2023 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про зловживання відповідачем процесуальними правами з метою затягнути розгляд справи, в якій просить визнати зловживанням процесуальними правами подання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи № 910/14524/22 судом апеляційної інстанції, постановити і направити на адресу відповідача окрему ухвалу у зв`язку з повідомленням суду неправдивої інформації про, начебто, неможливість приймати участь в судових засіданнях (що спростовується участю в інших судових засіданнях) з метою перешкоджання здійсненню правосуддя і штучного затягування розгляду справи судом апеляційної інстанції, яка обґрунтована тим, що 26.09.2023 судове засідання у справі з розгляду апеляційних скарг на судові рішення суду першої інстанції було відкладено, у зв`язку із тим, що від відповідача 25.09.2023 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи через, начебто, неможливість приймати участь в судових засіданнях навіть у режимі відеоконференції, у зв`язку із систематичними повітряними тривогами у Миколаївській області, нестабільну роботу мережі інтернет, натоміть представники відповідача неодноразово приймали участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у вересні 2023р., зокрема, 26.09.2023, коли начебто, як випливало з клопотання представника відповідача, вони не могли цього робити через постійні тривоги, що вказує на грубе зловживання відповідачем своїми процесуальними правами на подання клопотань про відкладення розгляду справи з метою затягування строків її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод у розгляді справи) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Колегія суддів звертає увагу, що основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій тощо. Разом з тим, межа між дійсним наміром захистити свої права та зловживанням процесуальними правами дуже тонка, а тому суди повинні ретельно з`ясовувати підстави звернення до суду з позовом, заявлених клопотань, подання заяв, наслідки такого звернення та мету, яку має намір особа досягти.
Під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що як вбачається із поданого клопотання, воно подане та підписане представником Касьяновим М.Г., який зазначає, що знаходиться у м. Южноукраїнську і по всій території Миколаївської області систематично оголошуються повітряні тривоги, які передбачають перебування всього персоналу в укритті, натомість із наданих позивачем ухвалу вбачається, що представниками є інші особи, без зазначення їх місцезнаходження.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що 20.10.2023 представником Касьяновим М.Г. до Північного апеляційного господарського суду подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Враховуючи вказане вище, воєнний стан, та обмеження, спричинені цим станом, колегія суддів зазначає, що визнання дій учасників справи як зловживання процесуальними правами є правом суду, яке ним реалізовується залежно від конкретних обставин справи, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не знайшов правових підстав для визнання дій Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" зловживанням процесуальними правами.
Враховуючи викладене, зміни складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14524/22 розглядалась протягом розумного строку.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 в частині зменшення розміру пені на 90% до 342 388,33 грн, а також визначення порядку нарахування пені на суму основного боргу до її повної сплати з урахуванням зменшення розміру пені на 90% скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача про стягнення пені задовольнити в повному обсязі і стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 423 883,24 грн та визначити порядок нарахування пені до моменту виконання нового рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги Корпорації "ТСМ Груп", просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Корпорації «ТСМ ГРУП» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС в частині стягнення 3% річних в розмірі 441 024,37 грн, 7% штрафу у розмірі 6 560,22 грн та подальше донарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення, залишити без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2019 між позивачем та відповідачем (в подальшому змінено назву з Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") укладено договір на виконання комплексу робіт № 04/19 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач, за договором генеральний підрядник, зобов`язується за завданням відповідача, за договором замовника, з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: "ВП Южно-Українська АЕС. Енергоблоки № 1 та № 2. Комплекс Інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Електротехнічна частина. ІІІ етап. Будівельно-монтажні роботи" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у Відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного договору.
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що позивач здає, в обумовлені терміни, виконані роботи відповідачу, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Відповідач зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.
У відповідності до пункту 2.1. договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 23.10..2019, договірна ціна робіт, доручених до виконання позивачу, визначена протоколом угоди про договірну ціну (Додаток № 1) і складає 31 247 175 грн 39 коп. у т.ч. ПДВ 20%.
Договір ціна договору є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва". Остаточна ціна договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат позивача на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначному умовами договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформлюються відповідними додатковими угодами (пункти 2.2, 2.3 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (Додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору оплата за виконані роботи здійснюється відповідачем шляхом перераховує грошових коштів на поточний рахунок позивача після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Згідно з пунктом 15.6. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 30.03.2021 даний договір набирає чинності з дати підписання договору сторонами та скріплення печатками і діє до 30.03.2024.
На виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи на суму 30 340 931 грн 10 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками замовника та генерального підрядника:
- актом № 1 від 26.04.2019 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 26.04.2019 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за квітень 2019 року (форма КБ-3) на 14 987 523 грн 44 коп.;
- актом № 2 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 29.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 2 за листопад 2019 року (форма КБ-3) на 412 033 грн 01 коп.;
- актами № 3 та № 4 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 29.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 3 за листопад 2019 року (форма КБ-3) на 7 952 340 грн 10 коп.;
- актами № 5 та № 6 від 26.12.2019 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 26.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 4 за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 5 821 040 грн 70 коп.;
- актом № 7 від 31.07.2020 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 31.07.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 5 за липень 2020 року (форма КБ-3) на 336 874 грн 08 коп.;
- актом № 8 від 30.11.2020 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 30.11.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року (форма КБ-3) на 268 815 грн 11 коп.;
- актом № 9 від 15.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 15.12.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року (форма КБ-3) на 562 304 грн 66 коп.
Як вбачається із наданих позивачем копій актів приймання виконаних будівельних робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має.
Позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з виконання робіт, обумовлених договором та в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийняті виконані позивачем роботи та обладнання у вказаних обсягах без будь-яких зауважень.
Згідно із платіжними дорученнями № УКС/591 від 17.12.2019, № УКС-637 від 31.10.2019, № УКС/697 від 22.11.2019, № УКС/703 від 25.11.2019, № УКС/705 від 25.11.2019, № УКС/26 від 14.01.2020, № 123 від 13.04.2021, № УКС/124 від 13.04.2021 та № УКС/125 від 13.04.2021 відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 18 263 929 грн 62 коп. за актами здачі-прийняття виконаних робіт №№ 1-4.
Крім того, 21.03.2022, на підставі отриманої згоди від відповідача, між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Юженергобуд" укладено договір 04/19-ЮЕБ/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач (як первісний кредитор) відступив на користь Приватного акціонерного товариства "Юженергобуд" (новий кредитор) частину прав вимоги, належних позивачу за договором 04/09 від 01.03.2019 на суму 10 064 167 грн 89 коп.
Відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору 04/19-ЮЕБ/П про відступлення права вимоги, зазначене право вимоги складається з: 1) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за Актом № 4 від 29.11.2019 на суму 4 239 972 грн. 43 коп.; 2) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за Актом № 5 від 26.12.2019 на суму 4 185 640 грн 13 коп.; 3) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за Актом № 6 від 26.12.2019 на суму 665 227 грн 12 коп.; 4) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за Актом № 7 від 31.07.2020 на суму 280 728 грн 40 коп.; 5) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за Актом № 8 від 30.11.2020 на суму 224 012 грн 59 коп.; 6) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за Актом № 9 від 15.12.2020 на суму 468 587 грн 22 коп.
Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим, з урахуванням відступлених прав, в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконані будівельні роботи у розмірі 2 012 833 грн 59 коп., яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вже зазначалось, на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи на суму 30 340 931 грн 10 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками відповідача та позивача, актами приймання виконаних будівельних робіт, в яких відсутні будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має.
Однак, відповідачем здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 18 263 929 грн 62 коп. за актами здачі-прийняття виконаних робіт №№ 1-4.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Однак, відповідачем не надано, а у матеріалах справи відсутні докази сплати грошових коштів відповідачем позивачу у загальному розмірі 2 012 833 грн 59 коп.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам, доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідачем не надано, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 012 833,59 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 423 883 грн 34 коп. пені та 441 024 грн 37 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення 06.07.2019 по 03.02.2023, 1 265 163 грн 54 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 06.07.2019 по 31.01.2023, а також 6 560 грн 22 коп. штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1-3 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до Переліку підприємств державного сектору економіки, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 600-р від 27.05.2015, відповідач відноситься до підприємства державного сектору економіки, тому до правовідносин між сторонами застосовуються положення статті 231 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Пунктом 10.4 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, відповідач на вимогу позивача зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що перебіг строку позовної давності було зупинено до кінця карантину.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем зобов`язання, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача є суми 3 423 883 грн 34 коп. пені, 441 024 грн 37 коп. 3% річних, 1 265 163 грн 54 коп. інфляційних втрат та 6 560 грн 22 коп. штрафу, визнаються судом обґрунтованими та арифметично правильними.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зменшення пені на 90%, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення пені, тим, що дохід Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.
04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" були захоплені військовими силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації.
Енергодарська міська територіальна громада внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 29 червня 2022 року (затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75).
З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11 вересня 2022 року ВП ЗАЕС повністю зупинена.
В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами ДП "НАЕК "Енергоатом", до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС.
Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
Як стверджує відповідач, зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан останнього.
Також, відповідач зазначає, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83).
Так, частка електроенергії, виробленої атомними електростанціями Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в загальному обсязі електроенергії, виробленої в Україні в 2021 році, склала 55,1%.
Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об`єктів Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". В свою чергу стала робота енергетичних об`єктів Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об`єктів.
Внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА на об`єкти енергетичної системи України, спричинено шкоду, яка складає 30% енергетичних потужностей держави
Масовані ракетні атаки і атаки БПЛА спрямовані об`єкти енергетичної системи України є загальновідомими обставинами.
Крім того, розмір пені значно перевищує розмір основної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 911/867/19 та 25.02.2020 у справі № 904/2542/19).
Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Так, колегією суддів апеляційного господарського суду взято до уваги загальновідомий факт систематичних ракетних, артилерійських обстрілів, тощо енергетичної інфраструктури країни з боку рф, повне зупинення 11 вересня 2022 року діяльності ВП ЗАЕС, тобто втрату відповідачем виробничих потужностей, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії та понесення витрат з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу, а також взято до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, у зв`язку з допущеним відповідачем простроченням виконання його зобов`язань.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, та зазначає, що з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, враховуючи загальновідомий факт систематичних ракетних, артилерійських обстрілів, тощо енергетичної інфраструктури країни з боку рф, в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 90% і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 90%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 342 388,33 грн.
Також, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та пені на суму боргу з до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що застосування ч. 10 ст. 238 Господарського кодексу України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів та пені, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 2 012 833 грн 59 коп., 342 388,33 грн пені, 441 024,37 грн 3% річних, 1 265 163,54 грн інфляційних втрат, 6 560,22 грн штрафу, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22, відсутні.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14522/22, відсутні.
З приводу решти доводів скаржників, викладених у скаргах, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційні скарги Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Корпорації "ТСМ Груп" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/14524/22 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржників.
4. Справу № 910/14524/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 27.11.2023, зокрема, у зв`язку із знаходженням колегії суддів на підготовці для підтримання кваліфікації у НСШУ з 13.11.2023 по 17.11.2023, перебування суддів Ткаченка Б.О. (08.11.2023 та 10.11.2023) та Гаврилюка О.М. (23.11.2023) у відпустках.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко
