Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/665/24 Справа № 208/2509/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку дистанційногосудового провадженняматеріали кримінальногопровадження №12022041160000229за апеляційноюскаргою захисника ОСОБА_6 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалуЗаводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20грудня 2023року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 лютого 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду змінити, визначивши обвинуваченому заставу в мінімальному розмірі або обрати цілодобовий домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції в порушення ст.183 КПК України не розглянув можливості визначення застави.
Звертає увагу на те, що під час судового розгляду було встановлено часткову відсутність речових доказів, невідповідність їх упакування, а також, що покази слідчого, надані в суді, суперечать дослідженому відео, окрім того, судом був допитаний свідок обвинувачення, у якого не було документів, що посвідчують особу.
Ухвалою Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від 20 грудня 2023 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 лютого 2024 року.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має міцних соціальних зв`язків, також не має офіційного постійного місця роботи або джерела заробітку.
Від прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв`язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора, проти чого не заперечували обвинувачений та захисник.
Заслухавши доповідьсудді,думку обвинуваченогота йогозахисника,які підтрималиапеляційну скаргузахисника тапросили їїзадовольнити,перевіривши представленіматеріали таобговоривши доводискарги,колегія суддівдійшла висновку,що вимогиапеляційної скаргизахисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12022041160000229 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 11.04.2022 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 20.12.2023 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може: - переховуватись від суду, оскільки обвинувачується, у вчиненні особливо тяжкого злочину; - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не має міцних соціальних зв`язків, офіційного постійного місця роботи або джерела заробітку.
Також слід врахувати наявність введеного в Україні воєнного стану, оскільки вказана обставина суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Разом з цим, посилання суду на ризик незаконного впливу на свідків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки прокурором в клопотанні про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 вказаний ризик не доведений, так як з клопотання вбачається, що свідки судом вже допитані, окрім того, судом в ухвалі зазначено, що розгляд цього кримінального провадження перебуває на завершальній стадії.
Однак, оскільки встановлено ризики, що підтверджуються зазначеними обставинами, тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначений ризик встановлений в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлений ризик об`єктивно існує і для й запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Також, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, із застосуванням насильства, а тому, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, враховуючи наведене, а також обставини вказаного інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, доводи обвинуваченого щодо не визначення судом застави не заслуговують на увагу.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки, а також, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв`язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час судового розгляду було встановлено часткову відсутність речових доказів, невідповідність їх упакування, а також, що покази слідчого, надані в суді, суперечать дослідженому відео, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлення обставин суб`єктивної та об`єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Посилання захисника на те, що судом був допитаний свідок обвинувачення, у якого не було документів, що посвідчують особу, не заслуговують на увагу на цій стадії судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалуЗаводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20грудня 2023року залишити без задоволення.
Ухвалу Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20грудня 2023року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
