Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/586/24
Справа № 521/3869/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
представника потерпілих ОСОБА_9 ,
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги директора ТОВ «Транс-Н» - ОСОБА_12 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_7 та представника потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та цивільного позивача ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_9 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 06.09.2023 у кримінальному провадженні №12020160470001658, внесеному до ЄРДР 13.06.2020 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Здолбунів, Рівненської області, з середньою освітою, працюючого водієм ТзОВ «Транс-Н», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю у 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не застосовувався.
Позовні вимоги ОСОБА_11 задоволено частково та стягнуто на її користь з ТОВ «ТРАНС-Н» компенсацію моральної шкоди в сумі 250000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено частково та стягнуто на її користь з ТОВ «ТРАНС-Н» компенсацію моральної шкоди в сумі 150000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_13 задоволено частково та стягнуто на його користь з ТОВ «ТРАНС-Н» компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів сумі 22056 грн. 15 коп.
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів.
Вказаним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винним у томі, що він 12.06.2020 приблизно о 14 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , діючи необережно та проявляючи злочинну самовпевненість, допустив порушення п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.4, 11.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року.
Так, в зазначений день та час водій ОСОБА_8 за кермом зазначеного транспортного засобу здійснював рух про проїзній частині Об`їзної дороги в правій смузі руху, зі сторони Київського шосе в напрямку Тираспольського шосе, поблизу 22-го кілометру Об`їзної дороги в Малиновському районі м. Одеси. При цьому, здійснюючи маневр розвороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав маневр розвороту наліво, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Hyndai I30» з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_13 , який рухався в лівій смузі попутного напрямку руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були спричинені тілесні ушкодження пасажирам автомобіля марки «Hyndai I30» з реєстраційним номером НОМЕР_2 ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а саме: ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день, у вигляді закритого внутрішньо-суглобного перелому великогомілкової кістки правої гомілки у верхній третині; ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лобної кістки справа з переходом на верхньо-медіальний край правої орбіти та передню стінку лобної пазухи справа у формі забою головного мозку, забійної рани лобної області справа.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням директор цивільного відповідача ТОВ «Транс Н» - ОСОБА_12 , подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вважає, що цивільні позови, заявлені ОСОБА_13 та потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 є безпідставними у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення та з наявністю обставин, зазначених в відзивах на позови. Зазначає, що наявність та розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтовані, а доводи щодо наявності та розміру шкоди мають декларативний характер. Вказує, що спричинення шкоди транспортному засобу, яка повністю відшкодована, не могло призвести до виникнення моральної шкоди, у зв`язку з чим позивач фактично має намір збагатитися, в той час як моральна шкода має виконувати компенсаційну функцію.
Наголошує, що для задоволення позову ОСОБА_14 відсутні підстави покладення на відповідача ОСОБА_8 обов`язку по відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 30000 тисяч гривень, оскільки ці витрати є явно неспіврозмірними з заявленою вимогою про відшкодування моральної шкоди та втричі перевищують розмір позовних вимог. Вважає, що позов ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та безпідставним, оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ «Транс Н» застрахована в ПРАТ СК «ВУСО» у відповідності з вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», а тому саме страхова компанія - Приватне акціонерне товариство «УПСК» має відшкодувати моральну шкоду позивачу. Зазначає, що обставини справи свідчать про зменшення розміру ОСОБА_11 витрат на правничу допомогу до 3000 гривень, моральної шкоди до 50000 гривень, а розмір моральної шкоди ОСОБА_10 підлягає до зменшенню до 25000 гривень.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати, провадження відносно ОСОБА_8 закрити за відсутністю складу кримінального правопорушення та в задоволені цивільних позовів відмовити.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а в основу обвинувального вироку покладені недопустимі та неналежні докази.
Вважає, що цивільні позови, заявлені ОСОБА_13 та потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 є безпідставними у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення та з наявністю обставин, зазначених в відзивах на позови. Зазначає, що наявність та розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтовані а доводи щодо наявності та розміру шкоди мають декларативний характер. Вказує, що спричинення шкоди транспортному засобу, яка повністю відшкодована, не могло призвести до виникнення моральної шкоди, у зв`язку з чим позивач фактично має намір збагатитися, в той час як моральна шкода має виконувати компенсаційну функцію.
Наголошує, що для задоволення позову ОСОБА_14 відсутні підстави покладення на відповідача ОСОБА_8 обов`язку по відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 30000 тисяч гривень, оскільки ці витрати є явно неспіврозмірними з заявленою вимогою про відшкодування моральної шкоди та втричі перевищують розмір позовних вимог. Вважає, що позов ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та безпідставним.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати, провадження відносно ОСОБА_8 закрити за відсутністю складу кримінального правопорушення та в задоволені цивільних позовів відмовити.
В поданій апеляційній скарзі представник потерпілих та цивільного позивача ОСОБА_9 , зазначає, що порушення водієм ПДР під час маневру транспортним засобом на дорозі державного значення є підставою притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК більш суворішим.
Зазначає, що внаслідок ДТП потерпілі отримала тілесні ушкодження - ОСОБА_10 , середньої тяжкості, а ОСОБА_11 , тяжкі, кожна з них тривалий час знаходилися на лікуванні, були обмежені у русі, відчували фізичний біль, переживали за своє здоров`я, що спричинило їм моральні страждання, а тому наявні підстави для відшкодування кожній з потерпілих моральної шкоди у розмірі: ОСОБА_11 -350000 грн., ОСОБА_10 250000 грн.
Також суд враховує, що в результаті вчиненого ОСОБА_8 , злочину автомобіль цивільного позивача ОСОБА_13 , отримав механічних пошкоджень настільки значних, що відповідно до висновку експерта його ремонт є економічно недоцільним. Враховуючи характер спричиненої цивільному позивачу моральної шкоди в результаті повного пошкодження його майна, що має значну цінність, та пов`язаних з цим моральних страждань, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_13 , в цій частині підлягають задоволенню.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати, ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю у три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Позовні вимоги ОСОБА_11 задовольнити частково і стягнути на її користь з ТОВ «ТРАНС-Н» (вул. Грушевського, 28, м. Здолбунів Рівненської області, 35705, код ЄДРПОУ 21085816) компенсацію моральної шкоди в сумі 350000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_10 задовольнити частково і стягнути на її користь з ТОВ «ТРАНС-Н» (вул. Грушевського, 28, м. Здолбунів Рівненської області, 35705, код ЄДРПОУ 21085816) компенсацію моральної шкоди в сумі 250000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_13 задовольнити і стягнути на його користь з ТОВ «ТРАНС-Н» (вул. Грушевського, 28, м. Здолбунів Рівненської області, 35705, код ЄДРПОУ 21085816) матеріальної шкоди у розмірі 56330 грн. 17 коп., компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_11 , витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_10 витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_13 , витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів сумі 22056 грн. 15 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 17.06.2020 року на транспортні засоби автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , автомобіль «Hyndai 130» з реєстраційним номером НОМЕР_4 .
Речові докази - автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що перебуває у розпорядженні представника ТОВ «Транс-Н», автомобіль «Hyndai 130» з реєстраційним номером НОМЕР_5 , що перебуває у розпорядженні ОСОБА_13 , вважати повернутими власникам.
ТОВ «Транс-Н» був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, однак в судове засідання не з`явився про причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим апеляційний суд з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу ТОВ «Транс-Н», при цьому заперечували проти апеляційної скарги представника потерпілих, потерпілих та їх представника, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти апеляційних скарги сторони захисту та директора ТОВ «Транс-Н», прокурора, який заперечував проти задоволення усіх апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Разом з тим, перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 який вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та заперечував проти скоєння злочину, надавши відповідну правову оцінку заявленим в апеляційній скарзі доводам і наявним в матеріалах провадження доказам, апеляційний суд доходить наступних висновків.
На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних в оскаржуваному вироку обставин підтверджується сукупністю відносних, достатніх, допустимих, узгоджених між собою доказів, зібраних у встановленому порядку і досліджених судом з дотриманням принципів повноти, всебічності та об`єктивності судового розгляду, яким надана належна правова оцінка.
Як вбачається з матеріалів провадження під час судового розгляду судом першої інстанції допитані потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_15 , які надали чіткі та послідовні покази, які в свою чергу підтверджуються дослідженими доказами у справі, представлені стороною обвинувачення та які повністю підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі яких ухвалено обвинувальний вирок.
Так потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що 12.06.2020 у денний час разом зі своєю матір`ю ОСОБА_11 перебували як пасажири на задньому сидінні в автомобілі «Hyndai» під керуванням її чоловіка ОСОБА_13 . Вона сиділа позаду водія. Автомобіль рухався з с. Любашівка у с. Мала Долина. Проїжджаючи по об`їзній дорозі у м. Одесі, вона відчула, що чоловік різко загальмував. Тоді вона звернула увагу на дорогу і побачила на близькій відстані попереду мікроавтобус, що повернув з правої сторони дороги ліворуч, на їх смугу руху, де і відбулося зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вона і ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження. У неї була травмована права нога, розтрощена кістка, у зв`язку з чим проводилось оперативне лікування, витрачені значні кошти, до цього часу має проблеми зі здоров`ям. Також автомобіль «Hyndai», що належить її сім`ї, отримав значні пошкодження і потребує вартісного ремонту. Обвинувачений не цікавився станом їх здоров`я, не надавав допомогу.
Потерпіла ОСОБА_11 надала покази, що 12.06.2020 приблизно о 14 годині вона разом з донькою ОСОБА_10 перебувала як пасажир на задньому сидінні в автомобілі під керуванням зятя ОСОБА_13 . У той час, коли автомобіль їхав по об`їзній дорозі у м. Одесі, відчула, що ОСОБА_13 різко загальмував, подивилася на дорогу і побачила, що прямо перед ними рухається мікроавтобус білого кольору, який виїхав з правого боку, після чого відбулося зіткнення транспортних засобів. В результаті ДТП вона отримала перелом кісток черепу та інші тілесні ушкодження, з приводу чого постійно лікувалася близько пів року, а потім потребувала лікування, але не могла його продовжувати, оскільки не мала на це коштів. Витратила на лікування значну суму, та все одно залишилася безпомічною, не може працювати і потребує постійної медичної підтримки. Після аварії на голові залишилися шрами. Обвинувачений ОСОБА_8 жодної допомоги не надавав і взагалі не цікавився станом її здоров`я.
Свідок ОСОБА_15 показав суду, що як поліцейський патрульної поліції 12.06.2020 у денний час ніс службу на стаціонарному посту за адресою: АДРЕСА_2 . Після 13 години біля нього зупинився автомобіль, водій якого повідомив, що біля Клеверного мосту відбулося ДТП і один автомобіль перевернувся. Він зателефонував до швидкої допомоги, зв`язався з черговою частиною і направив екіпаж патрульної поліції на місце події.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується також зібраними по кримінальному провадженню доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:
-Копіями трудового договору від 30.10.2019 , наказу «261-к від 29.10.2019, довідкою ТОВ «ТРАНС-Н» №72 від 18.06.2021 підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_8 працює і на момент вчинення злочину працював на посаді водія автотранспортних засобів з 30.10.2019 (т. 1 ар. 179-182, 184).
-Наказ заступника директора ТОВ «ТРАНС-Н» №66 від 11.06.2020, відповідно до якого водія транспортних засобів ОСОБА_8 відряджено з 11.06.2020 по 13.06.2020 до відділень обслуговування споживачів м. Київ м. Одеса (т. 1 ар. 177).
-Подорожній лист автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI»від 11.06.2020 відповідно до якого водій ОСОБА_8 перебував у розпорядження ТОВ «ТРАНС-Н» і перевозив вантаж за маршрутом м. Здолбунів - м. Київ - м. Одеса (т. 1 ар. 183).
-Накладна №447, відповідно до якої водій ОСОБА_8 на автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» з реєстраційним номером НОМЕР_1 переміщував вантаж посилки зі складу у м. Здолбунів Рівненської області до складу у м. Одеса. Відправником і отримувачем вантажу зазначено ТОВ «ТРАНС-Н» (т. 1 ар. 176).
-відповідно до протоколу огляду місця події, складеному за участю водіїв ОСОБА_8 і ОСОБА_13 , схеми до огляду місця ДТП (т. 1 ар. 9-11) визначено місце події ділянка дороги в районі 22 км вул. Об`їзна дорога у м. Одесі. Огляд місця події проводився 12.06.2020 з 15:45 до 17:20, тобто приблизно через 2 години після події, в похмуру погоду, без опадів. Місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на горизонтальній ділянці з асфальтобетонним сухим і чистим покриттям, для двох напрямків руху, по 2 смуги в кожному напрямку. На момент огляду транспортні засоби мікроавтобус «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» з реєстраційним номером НОМЕР_1 і автомобіль марки «Hyndai I30» з реєстраційним номером НОМЕР_2 знаходилися на смузі протилежного напрямку руху, ніж рухався автомобіль «Hyndai I30». Слідів гальмування виявлено не було. Місце зіткнення автомобілів визначено за слідами осипу грунту і розташовано у крайній лівій смузі, по якій рухався автомобіль «Hyndai I30». Між місцем зіткнення і місцем розташування автомобілів на асфальтному покритті наявні подряпини, залишені транспортними засобами учасниками ДТП. Транспортні засоби отримали пошкодження. Під час огляду місця події та за результатами складання протоколу і схеми заяв і зауважень від учасників, у тому числі від водіїв ОСОБА_8 і ОСОБА_13 не надходило (т. 1 ар. 9-11).
- слідчий експеримент, проведений зі свідком ОСОБА_13 , за участі обвинуваченого ОСОБА_8 , встановлено, що він 12.06.2020, керуючи автомобілем «Hyndai I30», здійснював рух у м. Одесі по Об`їзній дорозі в напрямку вул. Тираспольське шосе з боку вул. Київське шосе зі швидкістю близько 50 км/год. Рух транспортних засобів був середньої інтенсивності, автомобілів, які б заважали йому маневрувати, не було. Попереду нього у правій смузі для руху рухався автомобіль «Мерседес Спринтер» білого кольору зі швидкістю приблизно 15-20 км/год. Побачивши, що цей автомобіль виконує маневр розвороту, перетнувши переривисту смугу з правої сторони, ОСОБА_13 одразу використав екстрені гальма, у цьому стані знаходився 7-8 метрів, однак не зміг уникнути зіткнення. В результаті ДТП тілесні ушкодження отримали пасажири автомобіля ОСОБА_13 його дружина і теща. За результатами слідчого експерименту заперечень і зауважень від учасників, у тому числі від ОСОБА_8 , не надходило (т. 1 ар. 79-85).
При цьому під час слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_13 , останній показав і пояснив, що рухався зі швидкістю приблизно 85 км/год (т. 1 ар. 150-152).
- Відомості, надані Службою автомобільних доріг в Одеських області (Укравтодор) відповідно до яких на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний-/М-14/ (обхід м. Одеси), км. 22+000 в напрямку КП 2 стовпи, станом на 12.06.2020, дорожні знаки та дорожня розмітка розміщувалися згідно схеми організації дорожнього руху автомобільної дороги та були дійсні на 12.06.2020 (т. 1 ар. 142-149).
- Висновок №20-4163 автотехнічної експертизи, яким встановлено, що рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автобуса «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» з реєстраційним номером НОМЕР_1 на момент ДТП забезпечували водієві технічну можливість контролювати напрямок руху автобуса та здійснювати його гальмування з ефективністю відомою водію, при цьому в зазначених системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автобуса (при гальмуванні або русі накатом) від визначеного напрямку руху або відмову даних систем (т. 1 ар. 29-33).
- Висновок №20-4164 автотехнічної експертизи, яким встановлено, що рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля «Hyndai I30» з реєстраційним номером НОМЕР_2 на момент ДТП забезпечували водієві технічну можливість контролювати напрямок руху автомобіля та здійснювати його гальмування з ефективністю відомою водію, при цьому в зазначених системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля (при гальмуванні або русі накатом) від визначеного напрямку руху або відмову систем (т. 1 ар. 34-38).
- Висновок №21-4920 судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, яким встановлено, що в умовах події первинний контакт мав місце правою передньою кутовою частиною автомобіля «Hyndai I30» з центральною лівою боковою частиною автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI». Зіткнення відбувалося по блокуючому типу при куті між поздовжніми осями близько 50? (відлічується в плані проти годинникової стрілки від поздовжньої осі автомобіля «Hyndai I30» до поздовжньої осі автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI»).
В момент зіткнення автомобілі знаходилися на розділювальній смузі проїзної частини об`їзної дороги, при цьому автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» рухався в режимі маневру повороту вліво, його передня частина була орієнтована у напрямку лівого краю проїзної частини і поздовжня вісь розташовувалася під кутом близько 63? по відношенню до поздовжньої осі проїзної частини (при відліку напрямку в бік вул.. Тираспольське шосе), а автомобіль «Hyndai I30» рухався в режимі одвороту вліво і його поздовжня вісь розташовувалася під кутом близько 13? по відношенню до поздовжньої осі проїзної частини (при відліку від напрямку в бік вул. Тираспольське шосе).
В момент зіткнення швидкість автомобіля «Hyndai I30» становила 51-55 км/год, автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» - 16-18 км/год (т. 1 ар. 113-136).
- Висновок автотехнічної експертизи обставин зіткнення №21-6844, відповідно до якого водію автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» ОСОБА_8 належало діяти відповідно до вимог п. 11.9 ПДР та утриматися від виконання розвороту на даній ділянці дороги, оскільки виконання цього маневру пов`язане з виїздом та перетином розділювальної смуги.
Якщо він був змушений виконати розворот на даній ділянці дороги, то йому слід було: безпосередньо перед початком зміни напрямку руху переконатися в тому, що за час виконання маневру не буде створено перешкод чи небезпеки для інших учасників руху, як передбачено вимогами п. 10.1 ПДР; оскільки маневр розвороту виконувався не з крайнього лівого положення, ОСОБА_8 слід було утриматися від наміченого маневру доти, доки автомобіль «Hyndai I30» не проїде ділянку, тобто, дати дорогу цьому автомобілю, як вимагає п. 10.4 ПДР.
Діючи відповідно до п.п. 11.9, 10.1, 10.4 ПДР, водій ОСОБА_8 мав технічну можливість не створювати небезпеки для руху водія автомобіля «Hyndai I30» і тим самим мав технічну можливість уникнути ДТП.
Дії водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» ОСОБА_8 створили як небезпечну, так і аварійну ситуацію, і знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП.
В умовах сформованої дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля «Hyndai I30» не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем під керуванням ОСОБА_8 (т. 1 ар. 165-172).
Після дослідження зазначеного доказу захисником було піддано сумніву висновки експерта.
Під час допиту в судовому засіданні експерт-автотехнік ОСОБА_16 підтвердив надані ним висновки автотехнічної експертизи №20-4164.
Таким чином, вказаний висновок експертизи є належним, допустимим і достовірним доказом, який узгоджується з іншими дослідженими доказами, не містить протиріч, не викликає сумнівів, повністю підтверджує покази потерпілих та проведені слідчі експерименти.
Окрім того, вина ОСОБА_8 підтверджується висновком №2172 судово-медичної експертизи відповідно до якої потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості (як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я) у вигляді закритого внутрішньо суглобового скалкового перелому великогомілкової кістки правої гомілки у верхній третині. Зазначені тілесні ушкодження могли бути заподіяні 12.06.2020 року від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону рухаючогося автомобіля в момент зіткнення транспортних засобів (т. 1 ар. 55-56).
Як вбачається з виписки із медичної карти, ОСОБА_10 перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу отриманих травм з 12.06.2020 до 26.06.2020 (т. 1 ар. 57).
Також відповідно до висновку №116 від 19.01.2021 судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_11 виявлені такі тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку з вогнищами забоїв в обох лобних долях, перелом передньої стінки лобної пазухи справа, забійна рана лобної області справа. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону рухаючогося автомобіля в момент транспортних засобів, і могли бути заподіяні 12.06.2020 року. Оскільки були виявлені технічні труднощі у дослідженні ком пакт-дисків з результатами медичних досліджень, експерт не зміг встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (т. 1 ар. 99-102).
Відповідно до висновку №782 від 30.04.2021 судово-медичної експертизи потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження: перелом лобної кістки справа з переходом на верхньо-медіальний край правої орбіти та передню стінку лобної пазухи справа, черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку, забійна рана лобної області справа.
Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів).
Слід вважати що ушкодження могли бути спричинені 12.06.2020.
Відкрита черепно-мозкова травма, в єдиний комплекс якої входять: перелом лобної кістки справа з переходом на верхньо-медіальний край правої робіти та передню стінку лобної пазухи справа, власне забій головного мозку, забійна рана лобної області справа відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень з критерієм небезпеки для життя (т. 1 ар. 95-98).
При цьому як встановлено за результатами призначеної судом комісійної судово-медичної експертизи №225 від 13.07.2023, у ОСОБА_11 малися наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку середнього ступеня, перелом лобної кістки справа з переходом на верхньо-медіальний край правої орбіти та передню стінку лобної пазухи справа, забійна рана лобної ділянки справа.
Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів).
Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 12.06.2020.
Всі ушкодження у ділянці голови є єдиним комплексом черепно-мозкової травми, та за ступенем тяжкості повинні оцінюватися у сукупності. Таким чином, черепно-мозкова травма, в єдиний комплекс якої входять: перелом лобної кістки справа з переходом на верхньо-медіальний край правої орбіти та передню стінку лобної пазухи справа, власне забій головного мозку, забійна рана лобної ділянку справа відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
На момент проведення експертизи у потерпілої є ознаки хвороб, що потребує динамічного нагляду лікаря із проведенням медикаментозної корекції за необхідністю.
Після дослідження зазначених доказів захисником було піддано сумніву висновки судово-медичних експертизи, оскільки, на думку сторони захисту, потерпіла ОСОБА_11 отримала менш тяжкі тілесні ушкодження. Однак, у матеріалах кримінального провадження немає жодних даних на підтвердження іншого ступеню тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень. Стороною захисту відповідні докази не надавалися, а тому зазначене твердження є лише припущенням в межах обраної правової позиції захисту і жодним чином не аргументоване.
Таким чином, результати судово-медичних експертиз узгоджуються з іншими дослідженими доказами, а підстави для сумніву у обґрунтованості і достовірності висновків експертів або для визнання їх недопустимим доказом відсутні, тому апеляційний суд вважає їх належними, допустимими і достовірними доказами.
Разом з тим, відповідно до висновку №СЕ-19/116-21/8007-АВ транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля «Hyndai I30» з реєстраційним номером НОМЕР_2 до моменту пошкодження станом на 12.06.2020 складала 186330,17 грн.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyndai I30» з реєстраційним номером НОМЕР_2 визначається такою, що дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження та становить 186330,17 грн., оскільки відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним (т. 1 ар. 64-78).
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що районний суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив зібрані органами досудового розслідування докази, дав їм належну правову оцінку, на підставі чого прийшов до обґрунтованих висновків по суті обвинувачення, з якими погоджується й апеляційний суд, у зв`язку з чим вважає доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення безпідставними.
Також апеляційнийсуд вважаєнеобґрунтованими доводиТОВ «ТРАНС-Н»щодо необґрунтованості стягнення моральної шкоди на користь потерпілих та представника потерпілих про збільшення розміру виплат з огляду на таке.
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього кодексу. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.
Так районним судом встановлено, що ДТП, внаслідок якої позивачам завдано шкоди, сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_8 , який на момент цієї пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТРАНС-Н» та керував транспортним засобом, що перебував у володінні цього підприємства.
Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зазначений висновок відповідає правовим позиціям, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року, від 14.03.2019 року у справі №632/1400/16-к, тощо.
Враховуючи вищевказані норми закону та встановлені обставини, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення грошових сум на відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ТРАНС-Н» як роботодавця та володільця джерела підвищеної небезпеки.
Разом з тим, відповідно до частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 2 цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При цьому, визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції врахував, що наслідок ДТП потерпілі отримала тілесні ушкодження - ОСОБА_17 середньої тяжкості, а ОСОБА_11 тяжкі, кожна з них тривалий час знаходилися на лікуванні, були обмежені у русі, відчували фізичний біль, переживали за своє здоров`я, що спричинило їм моральні страждання та прийшов до висновку про наявність підстав для відшкодування кожній з потерпілих моральної шкоди у розмірі: ОСОБА_11 250000 грн., ОСОБА_17 150000 грн.
Також, судом враховано, що в результаті вчиненого ОСОБА_8 злочину автомобіль цивільного позивача ОСОБА_13 отримав механічних пошкоджень настільки значні, що відповідно до висновку експерта його ремонт є економічно недоцільним та враховуючи характер спричиненої цивільному позивачу моральної шкоди в результаті повного пошкодження його майна, що має значну цінність, та пов`язаних з цим моральних страждань.
Таким чином, апеляційний суд, всупереч доводів апеляційних скарг захисника та представника потерпілих, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення саме таких розмірів моральної шкоди з ТОВ «ТРАНС Н» на користь потерпілих та цивільного позивача визначених у вироку першої інстанції.
Зазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 (справа № 709/1173/17): розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, у тому числі стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Разом з цим, у випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватись вимог глави 8 КПК, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, районний суд, прийшов до обґрунтованого висновку щодо відшкодування понесених потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та цивільним позивачем ОСОБА_13 витрат на оплату правової допомоги, оскільки витрати потерпілих на правничу допомогу повністю документально підтверджені належними доказами в установленому законом порядку.
Таким чином колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду кримінального провадження та постановлення вироку суду, а тому вважає, що ухвалений по справі вирок відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги директора ТОВ «Транс-Н» - ОСОБА_12 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_7 та представника потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та цивільного позивача ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 06.09.2023 у кримінальному провадженні №12020160470001658, внесеному до ЄРДР 13.06.2020 відносно ОСОБА_8 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
