Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 743/799/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/481/24 Категорія - Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цією ухвалою, яку було винесено при розгляді кримінального провадження внесеному в ЄРДР за № 12021000000000772 від 11 червня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України,
було задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 04 червня 2024 року включно з визначеним розміром застави у розмірі 110 розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 295 240 грн. з умовами, що передбачені в ухвалі Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2023 року.
Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, з огляду на наявність та продовження існування заявлених у клопотанні прокурора ризиків, які обґрунтовують тримання обвинуваченого під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинуваченим ОСОБА_8 була подана апеляційна скарга, в якій останній просить вказану ухвалу скасувати та обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід або зменшити розмір застави. Звертає увагу, що прокурор в обґрунтування поданого клопотання посилався на ризики, які вже не відповідають дійсності та зі спливом значного часу припинили існувати. Щодо висновку суду про ризик впливу на свідків вказує, що під час розгляду справи в суді стороною обвинувачення не було заявлено списку свідків.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , суд не припустився жодних порушень кримінального правопорушення. Під час розгляду клопотання були присутні обвинувачений та його захисник, які висловили свою думку щодо заявленого клопотання.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбувається перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, окрім іншого, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, ризики, на які посилається прокурор, наявні, з плином часу ці ризики послабились, але не досягли такого рівня, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд не завершений, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_8 хоча і має певні соціальні зв`язки, але вони не настільки міцні, щоб нівелювати наведені прокурором ризики та пом`якшити обвинуваченому запобіжний захід.
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики неналежної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Викладені обвинуваченим доводи не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Всім наведеним в апеляційній скарзі обставинам, неодноразово була надана оцінка, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, що і зумовлює однаковість змісту судових рішень, адже ні встановлені ризики, ні відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, ні дані про особу винного, ні доводи сторони захисту не змінились.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, ухвалою слідчого судді при обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була передбачена можливість застосування іншого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та визначено її розмір.
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності для інших осіб, активної ролі ОСОБА_8 у його вчиненні, об`єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2024 року, якою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
