Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/25/24 Справа № 694/1736/13-к Категорія: ч. 2 ст. 140 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
прокурора ОСОБА_10 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судукримінальне провадженняза апеляційнимискаргами захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 липня 2022 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено:
-за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк 3 роки (з урахуванням ухвали суду від 18.07.2022 про виправлення описки); на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 140 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;
виправдано:
- за ч. 2 ст. 358 КК України в зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджено:
-за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк 2 роки (з урахуванням ухвали суду від 18.07.2022 про виправлення описки); на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 140 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
виправдано:
- за ч. 2 ст. 358 КК України в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_12 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 100 000 гривень
ВСТАНОВИЛА
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , визнано винуватими у тому, що вони, будучи медичними працівниками, неналежно виконали свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті малолітньої ОСОБА_13 за таких обставин.
ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді лікаря-педіатра в Комунальному закладі «Катеринопільська ЦРЛ» Катеринопільської районної ради (далі - Катеринопільська ЦРЛ), 19 квітня 2010 року, будучи, відповідно до затвердженого головним лікарем графіка ургенції педіатрів Катеринопільської ЦРЛ на II квартал 2010 року, черговим ургентним лікарем-педіатром по лікарні, всупереч п. «а» ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон) близько 18.00 години, дізнавшись по телефону від чергової медичної сестри приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , що до лікарні привезли малолітню ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі скаргами, що остання випила частину пляшки вітаміну Д-3. Проте ОСОБА_6 не приїхала до лікарні і не оглянула пацієнта особисто, а усно, по телефону, дала вказівку промити шлунок ОСОБА_13 та дати останній біле вугілля, чим не дотрималася вимог ч. 2 «Завдання та обов`язки» посадової інструкції лікаря педіатра-дільничного першої категорії поліклінічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Близько 20 год. 45 хв. 19 квітня 2010 року, ОСОБА_6 викликана черговим лікарем ОСОБА_7 , в зв`язку з погіршенням стану ОСОБА_13 . При огляді останньої ОСОБА_6 недооцінила стан тяжкості дитини, не викликала бригаду консультантів-лікарів з Черкаської обласної лікарні, а саме дитячого нейрохірурга та реаніматолога, та не здійснювала постійний нагляд за ОСОБА_13 , що передбачено протоколами надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку № 4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених та дітей старшого віку», і після огляду останньої поїхала додому, тим самим порушила вищевказані нормативні документи.
ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді лікаря дерматолога-венеролога в Катеринопільська ЦРЛ, 19 квітня 2010 року, будучи черговим лікарем по лікарні, всупереч п. «а» ст. 78 Закону, близько 18.00 години 19 квітня 2010 року, перебуваючи в приймальному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , не в повному обсязі провів обстеження малолітньої хворої ОСОБА_13 , а саме відповідно встановленого діагнозу «закрита черепно-мозкова травма» - відсутній рентген черепа в обох проекціях, не запрошений для консультації лікар-нейрохірург. В подальшому, при погіршенні стану дитини ОСОБА_7 , не організував проведення консиліуму лікарів за участю начальника медичної частини, і при наростанні тяжкості стану дитини ОСОБА_7 не викликав лікаря-анестезіолога та педіатра для постійного динамічного нагляду, чим не дотримався вимог п. 4, 7, 8, 9, 12, 13 Посадової інструкції чергового лікаря Катеринопільської ЦРЛ, та не дотримався вимог протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку № 4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених та дітей старшого віку».
На фоні неналежного лікування, близько 3-ої години 20 квітня 2010 року, в палаті дитячого відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ОСОБА_13 наступила зупинка серцевої діяльності, після чого розпочаті реанімаційні заходи, але не зважаючи на їх проведення, о 04.05 годині 20 квітня 2010 року, констатовано смерть ОСОБА_13 ..
Також ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були виправдані за ч. 2 ст. 358 КК України.
За цим епізодом, органом досудового розслідування встановлено, що 19 квітня 2010 року близько 21 години ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Катеринопільська ЦРЛ, умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою уникнення негативних наслідків щодо порушення професійних обов`язків, внесла неправдиві відомості до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_13 , форми № 003/о, затвердженого наказом МОЗ 26 липня 1999 року № 184, а саме 19 квітня 2010 року близько 18.00 години до приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 потрапила малолітня хвора ОСОБА_7 2007 року народження, для огляду якої було викликано ОСОБА_14 , яка перебувала на посаді лікаря-педіатра вищевказаної установи та відповідно до затвердженого головним лікарем графіком ургенції педіатрів Катеринопільської ЦРЛ на II квартал 2010 року призначена черговим ургентним лікарем-педіатром по лікарні, але остання відразу на своє робоче місце не з`явилася, а надала консультацію по телефону. Однак близько 20.45 години, коли стан хворої ОСОБА_13 погіршився, прибула до дитячого відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 і провела огляд вказаної пацієнтки, після чого заздалегідь домовившись з черговим лікарем ОСОБА_7 , який о 18 годині самостійно провів огляд ОСОБА_13 , внесла неправдиві відомості до медичної карти стаціонарного хворого №1421 на ім`я ОСОБА_13 , а саме завірені її та ОСОБА_7 підписами записи про проведення нею спільного огляду з останнім хворої, вказавши час огляду 18.00 година 19 квітня 2010 року, що не відповідає дійсності, оскільки остання у вказаний час була відсутня на робочому місці і фактично огляд пацієнтки не проводила, чим порушила Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о, затвердженоїнаказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким:
- визнати ОСОБА_6 винуватою за ч. 2 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; на підставі ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- визнати ОСОБА_7 винуватим за ч.2 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; на підставі ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк 2 роки; на підставі ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк 2 роки; на підставі ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Приводить доводи щодо незаконності виправдання обвинувачених за ч. 2 ст. 358 КК України з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджує, що при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_15 та ОСОБА_6 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 358 КК України (в редакції закону станом на 19 квітня 2010 року).
Не погоджується з позицією суду першої інстанції, що недостовірна інформація, внесена до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_13 , форми № ООЗ/о, не посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру.
Переконаний, що вказана картка повністю відповідає критеріям офіційного документа, містить зафіксовану інформацію, що підтверджує певні події та факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, зокрема належне чи неналежне виконання лікарями своїх професійних обов`язків. Вказує, що документ складено відповідними особами в межах їх професійної та службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами, зафіксована інформація має юридично значущий характер, підтверджені чи засвідчені нею конкретні події та факти спричинили наслідки правового характеру. Медична карта має доказове значенні у кримінальному та цивільному судочинстві.
На думку прокурора, вказані обставини свідчать про неналежне виконання лікарями своїх професійних обов`язків, а внесення неправдивих відомостей до медичної картки зроблено з метою уникнення негативних наслідків щодо порушення професійних обов`язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 140 КК України та ухвалити новий вирок, яким виправдати її за недоведеністю вчинення нею злочину, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Вважає, що вирок Звенигородського районного суду від 12 липня 2022 року є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на невизнання вини ОСОБА_6 та її показання щодо відповідності її дій посадовій інструкції. При цьому матеріальна база Катеринопільської ЦРЛ не давала можливості провести всі необхідні дослідження дитині, лікування було призначено згідно з діагнозом. Також в Катеринопільській ЦРЛ відсутній ургентний педіатр, але суд ці доводи не прийняв до уваги.
Приводить зміст висновку експерта№ 215/14 від 24 листопада 2015 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, згідно з яким у зв`язку з невизначеністю основної причини смерті дитини ОСОБА_13 судити про те, чи правильно їй був встановлений діагноз лікарями ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи мали можливість лікарі його встановити, та в якій мірі вказані недоліки надання медичної допомоги сприяли настанню смерті, а також чи могло своєчасне, у повному обсязі надання медичної допомоги запобігти настанню її смерті - не є можливим.
Також відповідно до висновку № 47-КЕ/2016/пп від 18 жовтня 2016 року Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, зокрема в п. 7 експерти вказують, що комісія не має об`єктивної можливості відповісти на питання щодо наявності причинного зв`язку між діями медичних працівників при лікуванні ОСОБА_16 та настанням її смерті 20 квітня 2010 року.
Стверджує, що ці висновки експертів повністю спростовують обвинувачення та докази винуватості ОСОБА_6 , на які посилається суд, як на належні та допустимі, оскільки відсутній зв`язок між діями лікарів ІНФОРМАЦІЯ_3 та смертю ОСОБА_13 , що виключає кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 140 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вищевказаний вирок в частині визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1ст. 140 КК України та ухвалити новий вирок, яким виправдати його по обвинуваченні за ст. 140 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.
Не погоджується з вищевказаним вироком, оскільки, на його думку, такі висновки судді суду першої інстанції не відповідають викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, в частині визнання винуватим його за ст.140 КК України.
Вказуючи об`єктивну сторону кримінального правопорушення за ст. 140 КК України. яка характеризується: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причинним зв`язком між ними, приводить зміст висновку експерта №476-КЕ/2016/пп від 18 жовтня 2017 року, згідно з яким було встановлено, що експертна комісія не має об`єктивної можливості відповісти на питання щодо наявності причинного зв`язку між діями медичних працівників при лікуванні дитини та настанням її смерті 20 квітня 2010 року.
Що в свою чергу, на його переконання, підтверджується відсутністю об`єктивної сторони у злочині за ст. 140 КК України. За таких обставин вважає, що цей висновок експертів є неналежним доказом.
Вказує, що зміст посадової інструкцією чергового лікаря Катеринопільської ЦРЛ, не виконання якої ставиться йому у провину у зв`язку із недотриманням, йому не відомий. Його не ознайомлювали станом на 20 квітня 2010 року, а також те, чи затверджена така посадова інструкція головним лікарем вказаної лікарні.
Враховуючи вищезазначене, переконаний, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність відносно нього, в частині визнання його винуватим за ч. 1 ст. 140 КК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_17 просить залишити останню без задоволення, оскаржуваний вирок, в частині виправдування ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 358 КК України, залишити без змін.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційних скарг, були заслухані:
- прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, посилаючись на доводи, що в ній викладені, заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту;
- обвинувачені та їх захисники, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, пославшись на їх доводи, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинувачених та їхнього захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, за таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що вирок суд першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, а також кваліфікація їхніх за ч. 2 ст. 140КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
У суді першої інстанції обвинувачені свою вину у вчинені кримінального правопорушення не визнали.
Допитаний в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що в день, коли до відділення лікарні поступила малолітня ОСОБА_13 , він перебував на чергуванні з 18.00 години. Він провів її загальний огляд. Дитина була млява, бліда і мала почервоніння в районі голови. Її родичі пояснили, що вона випила вітамін Д та впала зі стільця. Їй був виставлений попередній діагноз: отруєння і струс головного мозку під питанням. Близько 18.10 годині він зателефонував до ОСОБА_6 , яка до лікарні не приїхала і сказала класти дитину у відділення і спостерігати. Він взяв у дитини загальні аналізи, рентген не робив, оскільки для цього не було призначення. Потім близько 20.00 годині стан дитини погіршився, в неї почалися судоми і він розпочав проведення інтенсивної терапії та знову зателефонував ОСОБА_6 , котра приїхала до лікарні і провела огляд дитини з ургентним невропатологом Кравець. Зробивши необхідні призначення та поїхала. Близько 00.30 стан дитини погіршився, проте на телефонні дзвінки ОСОБА_6 близько 1-1,5 год. не відповідала. Коли він до неї додзвонився, остання сказала викликати невропатолога, а потім і сама приїхала, потім з`явився і ургентний реаніматолог. В подальшому вони проводили реанімаційні заходи, проте дитина померла. З посадовою інструкцією на той час ознайомлений не був, а тому і не зібрав консиліум лікарів. Вказав, що судоми були нетиповими для діагнозу дитини і її стан у подальшому він вважав тяжким. Відзначив, що є лікарем вузької спеціалізації і покладався на призначення ОСОБА_6 , оскільки вона є педіатром. Щодо здійснення запису в медичній карті ОСОБА_13 про проведення спільного огляду дитини з ОСОБА_6 , то вказав, що у дійсності такий огляд у вказаний час не проводився, проте він мав на увазі консультування з ОСОБА_6 в телефонному режимі. Обов`язок заповнення медичних карт стаціонарних хворих покладається на чергового лікаря, проте карту заповнювала ОСОБА_6 з його нотаток. Він бачив, що остання при заповненні карти змінила час огляду дитини, проте все ж поставив під цим свій підпис. Цивільний позов не визнає.
Допитана в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 пояснила про недостатність матеріальної бази лікарні, котра не давала можливості провести всі необхідні дослідження. Вона робила все згідно з посадовою інструкцією. В той день вона о 18.00 не приїжджала, а внесла технічно запис про сумісний огляд, якого насправді не було. Цивільний позов не визнала.
Суд першої інстанції ретельно перевірив невизнання вини обвинуваченими, правильно встановив про доведеність винуватості обвинувачених у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 140 КК України, що підтверджується дослідженими та перевіреними такими доказами.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 пояснив про обставини потрапляння її доньки ОСОБА_13 до лікарня. Він весь час перебував поряд з дитиною, проте їй робилося гірше. ОСОБА_7 також постійно приходив. ОСОБА_6 з`явилася до відділення лише після 20.00 години, оглянула дитину і поїхала. Після цього дитині поставили крапельницю. На певний час дитині стало краще, проте потім судоми відновилися і її стан знову погіршився.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що її донька ОСОБА_13 підставила стільчик та залізла до шафки за ліками. Вона почула, лише як остання з нього впала. Далі дитину відвезли до лікарня. Пізніше з лікарні телефонував чоловік і сказав, що у дитини судоми. Хронічних захворювань дитина не мала.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_19 , яка пояснила, що вона працювала фельдшером. Вона консультувала телефоном бабусю ОСОБА_13 , та зі слів останньої знає, що дитина випила вітамін і впала зі стільчика. Свідок дала пораду випити вугілля і їхати до лікарні. Дитина жодних хронічних захворювань не мала.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_20 , яка пояснила, що вона працювала медичною сестрою в приймальному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . До відділення привезли малолітню ОСОБА_13 . Дитину вона оглядала сама. Зателефонувавши ОСОБА_6 , яка по телефону дала призначення і сказала доповісти черговому лікарю коли він прийде. ОСОБА_15 прийшов близько 18.00 годині, до цього часу жодного лікаря в лікарні не було. Після огляду дитину поклали у відділення.
Також в судовому засіданні досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку, які суд першої інстанції взяв до уваги.
З фактичних даних картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, вбачається, що 20 квітня 2010 року о 07 год. 25 хв. до чергової частини Катеринопільського РВ ГУМВС України в Черкаській області від лікаря Катеринопільської ЦРЛ ОСОБА_7 про те, що 20 квітня 2010 року о 04 год. 05 хв. в Катеринопільській УРЛ померла ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У відповідності до даних Журналу обліку прийому хворих в стаціонар Катеринопільської ЦРЛ зафіксовано прийом ОСОБА_13 у стаціонар о 18 год. 00 хв. із діагнозомзакрита ЧМТ, медикаментозне отруєння (VitD3).
Згідно з даними медичної карти стаціонарного хворого №1421 з усіма документами, в якій зазначено діагнозмедикаментозне отруєння (VitD3), ЗЧМТ (зі знаком запитання).
З Акту судово-медичного дослідження (обстеження) №110 від 03 червня 2010 року випливає, що причиною смерті ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є гостра вірусно-бактеріальна пневмонія, яка привела до легенево-серцевої недостатності, що підтверджується нерівномірним набряком та вогнищевою емфіземою легень, розладом кровообігу внутрішніх органів, набуханням головного мозку. Також в заключній частині Акту вказано, що при дослідженні трупа встановлено ушкодження у вигляді корововиливу в м`які тканини потиличної ділянки голови, який міг утворитися від удару яким-небудь тупим предметом або при ударі об такий, по строку давності відповідає часу 2-3 суткам до моменту дослідження трупа і в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_13 не знаходиться. По ступеню тяжкості носить признаки легких тілесних ушкоджень.
Посадовою інструкцією лікаря педіатра-дільничного першої категорії поліклінічного відділення Катеринопільської ЦРЛ від 03 червня 2009 року передбачено, що лікар зобов`язаний надавати швидку та невідкладну допомогу хворим, здійснювати нагляд за побічними реакціями, діями лікарських засобів та несе відповідальність за недоліки і опущення в організації дорученої йому роботи, а також за бездіяльність і неприйняття рішень і входять в коло його обов`язків і компетенції.
Посадовою інструкцією чергового лікаря Катеринопільської ЦРЛ; лікаря-невропатолога поліклінічного відділення Катеринопільської ЦРЛ від 02 січня 2009 року, визначено, що останній зобов`язаний проводити контроль за станом важко хворих дітей, приймаючи відповідно стану відповідні рішення разом із педіатром, встановлює діагноз пацієнту, організовує доставку ургентних спеціалістів, при необхідності передає інформацію в центр інформації обласного центру та несе відповідальність за недоліки і опущення в організації дорученої йому роботи, а також за бездіяльність і неприйняття рішень і входять в коло його обов`язків і компетенції.
Обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується порушення не лише цієї Посадової інструкції, а й положень п. а ст. 78 Закону, протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку № 4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених та дітей старшого віку», тому відсутність в матеріалах кримінального провадження відомостей про ознайомлення обвинуваченого зі змістом Посадової інструкції, не є підставою для визнання обвинувачення за ч. 2 ст. 140 КК України необґрунтованим.
Даними графіку ургенції педіатрів Катеринопільської ЦРЛ на ІІ квартал 2010 року, з якого вбачається, що в період з 11 квітня 2010 року 21 квітня 2010 року підтверджується, що ургентним педіатром була ОСОБА_6 .
З фактичних даних службового розслідування випадку смерті ОСОБА_13 , випливає, що лікарі недооцінили стан тяжкості дитини, в зв`язку з чим не викликана бригада консультантів-лікарів з Черкаської обласної лікарні (дитячий нейрохерург та реаніматолог). Дитина не була, згідно з тяжкості стану, описаного в медичній карті, під постійним наглядом педіатра. Обстеження дитини не проведено у повному обсязі відповідно до діагнозу ЗЧМТ, не проведено консіліум за участю начмеда, при наростанні тяжкості стану дитини не викликано лікаря-анастезіолога та педіатра для постійного нагляду.
Наказом №52/к від 04 червня 2010 року ОСОБА_6 оголошено догану за недоліки в організації ургентної допомоги.
Окрім того, суд першої інстанції в обґрунтування доведеності вини обвинувачених привів зміст наказу МОЗ №18 від 13 січня 2005 року «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія», вимогам котрого не відповідала надання медичної допомоги ОСОБА_13 .
У відповідності до порядку організації консультацій та консиліумів в ІНФОРМАЦІЯ_5 , консультації висококваліфікованих спеціалістів проводяться у випадках складних у лікувально-діагностичному плані, а також при тяжкому стані пацієнтів, у вечірні та нічні години забезпечення термінових консультацій покладається на чергового лікаря; у випадках коли стан хворого лишається недостатньо з`ясованим завідувач відділення повинен скликати консиліум.
Наказом ГУ охорони здоров`я медицини катастроф Черкаської ОДА №248 від 12 травня 2006 року «Про відкриття обласного центру неонатології та інтенсивної терапії дітей», визначено, що головні лікарі центральних районних лікарень повинні забезпечувати постійний оперативний контроль за динамікою невідкладних станів у важкохворих дітей та подавати до Центру невідкладно таку інформацію.
Положеннями «Про обласний центр неонатології та інтенсивної терапії дітей», «Про виїзну дитячу реанімаційну бригаду для новонароджених та дітей старшого віку», «Про проведення загрозометричного контролю», відповідно до яких показаннями для виклику дитячої реанімаційної бригади є судомний синдром.
Висновком експерта №03-к встановлено, що причиною смерті ОСОБА_13 є захворювання: гостра вірусно-бактеріальна пневмонія. Діагноз: «закрита ЧМТ, медикаментозне отруєння вітаміном Д3» при госпіталізації ОСОБА_13 2007 р.н., було встановлено невірно, без урахування всіх об`єктивних даних та даних клінічних досліджень. Призначене ОСОБА_13 лікування проводилось відповідно до діагнозу, зазначеному вище, але не було їй показано. Збереження життя ОСОБА_13 можливе у разі надання їй лікарями ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме черговим лікарем та ургентним педіатром, медичної допомоги у відповідності до наказу МОЗ України №18 від 13 січня 2005 року «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку №4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених а дітей старшого віку», затвердженого наказом ГУОЗ та МК Черкаської ОДА від 12 травня 2006р. №248. Не включено можливість протікання хворобигострої вірусно-бактеріальної пневмонії, від якої померла ОСОБА_13 , при температурі тіла 36,6 градусів.
З даних висновку експерта №215/14 від 24 листопада 2015 року, котрий був повторно досліджений в апеляційному суді, вбачається, що на етапі погіршення стану ОСОБА_13 через 2 години від початку лікування, враховуючи брадікардію (46 уд/хв.), судоми і загальмованість (тобто симптоми, які характерні для набряку мозку) та підозру на черепно-мозкову травму, необхідно було викликати до дитини лікаря-анестезіолога та перевести у відділення інтенсивної терапії для подальшої інтубації й переведення на штучну вентиляцію легенів, відповідно до «Протоколів надання невідкладної медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах (спеціальність «Дитяча анестезіологія та реанімація», затверджених наказом № 437 від 31 серпня 2004 року, що не було зроблено. Крім того, глюкоза, як і реополіглюкін (розчин полімера глюкози) при ознаках набряку мозку - були протипоказані, тому що могли призвести до погіршення стану дитини. Згідно з записами від 19 квітня 2010 року о 23.30 (через три години після початку лікування) стан дитини не покращився. Ще через 2 години, стан дитини погіршився: «з`явилися періодичні напади судом»...ЧСС 120/хв., дихання поверхневе, ЧД - 22/хв..». До лікування було додано: «туалет верхніх дихальних шляхів оксигенотерапія 100% О2». На фонілікування, яке проводилося, констатована брадікардія, потім зупинка дихання. 20 квітня 2010 року о 3.20. ургентним анестезіологом була проведена інтубація трахеї та розпочатий зовнішній масаж серця та введення адреналіну в/сердцево. Реанімаційні заходи проводились у повному обсязі, відповідно до вищевказаних «Протоколів». Проте, вони були неефективними 20 квітня 2010 року о 4.05. була констатована біологічна смерть дитини. Заключний клінічний діагноз: «Закрита ЧМТ. Забій м`яких тканин лівої скроневої області. Медикаментозне отруєння (VitDз)». Аналізуючи надану медичну карту стаціонарного хворого, експерт відмічає, що клінічні прояви, які були наявні у дитини ОСОБА_13 , не відповідали симптоматиці гострогоотруєння коликальциферолом (вітаміном ДЗ), ознаками передозування якого є слабкість, нудота, блювання, занепокоєння, порушення «стільця», головний біль, біль в суглобах, м`язах, психічні порушення, атаксія, порушення функції нирок з альбумінурієй, еритроцитурієй, поліурієй. З огляду на достатню терапевтичну широту препарату та враховуючи промивання шлунку після прийому, вказана прийнята дитиною дозаколекальциферола (вітамина ДЗ) - 5 мл, яка містила НОМЕР_1 (міжнародних одиниць) й, з якої починаються випадки передозування при однократному прийомі, не могла призвести до настання смерті дитини. Експерти відзначили, що в дослідній частині «Акта судово-медичного дослідження» № 110 від 20 квітня-03 червня 2010 року, не описані будь-які макроскопічні морфологічні ознаки, які б давали підстави запідозрити гостре отруєння лікарською речовиною у дитини ОСОБА_13 . Слід вказати, що, враховуючи лабораторні показники крові у дитини ОСОБА_13 (підвищені швидкість осідання еритроцитів та кількість лейкоцитів), навіть на фонінормальних показників температури тіла, можна було запідозрити запальне захворювання. Проте, опис органів дихальної системи в «Акті», а саме: «Просвіт дихальних шляхів вільний, слизова їх сірувато-рожевого кольору. Легені на дотик тугі в усіх відділах. Тканина легень нарозрізах темно-червоного кольору, з поверхні розрізів стікає невелика кількість рідкої крові. Язик чистий. Глотка та стравохід вільні. Слизова їх сірого кольору», не підтверджує наявність запальних захворювань бронхо-легеневої системи у дитини. Експерт відмітив, що при судово-медичному дослідженні трупа дитини ОСОБА_13 , яких-небудь ушкоджень кісток склепіння та основи черепа, оболонок та речовини головного мозку, не було виявлено. При внутрішньому дослідженні було виявлено крововилив в м`які покрови голови з боку внутрішньої їх поверхні в потиличній ділянці та ознаки набряку головного мозку. В експертизі вказується, що дані «Акта судово-медичного дослідження» № 110 про те, що «яких-небудь пошкоджень при зовнішньому огляді трупа не встановлено», невідповідають відомостям з медичної карти стаціонарного хворого про виявлені у дитини ОСОБА_13 зовнішні ушкодження в лівій скроневій ділянці, тобто є суперечливими. Беручи до уваги клінічні дні, відображені в медичній картці стаціонарного хворого, слід вважати, що безпосередньою причиною смерті дитини ОСОБА_13 є гостра дихально-серцева недостатність, яка розвинулась на фоні наростаючого набряку головного мозку. Проте, враховуючи відсутність об`єктивних макроскопічних морфологічних ознак патології внутрішніх органів, яка б могла призвести до вищезазначених ускладнень за даними судово-медичного дослідження трупа, без результатів мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів гістологами Головного бюро, встановити основну причину смерті дитини ОСОБА_21 , тобто що призвело до вищевказаних ускладнень, не є можливим. Таким чином, підсумовуючи вищевказане, можна, вказати, що при наданні медичної допомоги дитині ОСОБА_13 лікарями Катеринопільської ЦРЛ були допущені недоліки надання медичної допомоги: 1) призначення лікарських препаратів, які були протипоказані дитині та могли погіршити її стан; 2) несвоєчасне (запізніле) проведення інтенсивної терапії. В зв`язку з невизначеністю основної причини смерті дитини ОСОБА_13 , судити проте, чи правильно їй був встановлений діагноз лікарями ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи мали можливість лікарі його встановити та в якій мірі вказані недоліки надання медичної допомоги сприяли настанню смерті, а також, чи могло своєчасне, у повному обсязі надання медичної допомоги запобігти настанню її смерті - не є можливим.
Окрім того апеляційним судом ще був повторно досліджений висновок експерта №476-КЕ/2016/пп від 18 жовтня 2017 року, згідно з яким хоча експертна комісія і не має об`єктивної можливості відповісти на питання щодо наявності причинного зв`язку між діями медичних працівників при лікуванні дитини ОСОБА_13 та настанням її смерті 20 квітня 2010 року, проте констатовано невідповідність дій лікарів при встановленні діагнозу та проведенні лікування.
Згідно з даних вказаного висновку експертній комісії було надано медичну карту стаціонарного хворого №961 КОЗ «Катеринопільської ЦРЛ», згідно з якої відомо, що дитина ОСОБА_13 , знаходилася на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «Гострий бронхіт, гостра респіраторна вірусна інфекція». Експертна комісія зазначила, що при надходженні дитини ОСОБА_13 до стаціонару Катеринопільської ЦРЛ, при огляді лікарем приймального відділення у дитини не було встановлено клінічних ознак гострого отруєння вітаміном Д3, ознаками передозування якого є загальна слабкість, головний біль, анорексія, нудота, рвота, біль в животі, діарея, закреп, запаморочення, шум у вухах, атаксія, артеріальна гіпотензія, сонливість, депресія, галюцинації, амнезія, дезорієнтація, стнкопе, кома, порушення функції нирок у вигляді поліурії, полідіпсії, альбумінурії тощо. Натомість, враховуючи наявність тілесних ушкоджень на голові («зліва в області височній, обличчя, біля вушній області відмічається забій м`яких тканин, місцями з кровоподтьоками), було встановлено діагноз «Закрита черепно-мозкова травма», але клінічного спостереження (рентгенографія, огляд нейрохірурга тощо) та адекватного лікування згідно встановленого діагнозу призначено не було. Вся лікувальна тактика була направлена на лікування гострого отруєння вітаміном Д3, клінічних ознак якого у дитини не було. Слід зазначити, що діагноз було встановлено лише на підставі анамнестичних даних без урахування даних клінічних та інструментально-лабораторних показників. При дослідженні результатів лабораторних показників від дитини ОСОБА_13 , експертною комісією було встановлено ознаки запального захворювання (підвищення кількості лейкоцитів та швидкості осідання еритроцитів «маркерів» запалення) за відсутності зовнішніх ознак запального захворювання при огляді дитини лікарем приймального відділення. Встановлений же судово-медичний діагноз «вірусно-бактеріальна пневмонія» не підтверджується макроскопічним описом органів дихальної системи. Враховуючи вище викладене, за наявними судово-медичними даними з урахуванням наявних протиріч щодо зовнішніх тілесних ушкоджень за результатами огляду в лікарні та при судово-медичному дослідженні трупу дитини, неповних клінічних даних, внесених до медичної карти стаціонарного хворого (скарг, даних анамнезу тощо), неповного обсягу лабораторно-інструментального обстеження дитини за життя і під час останніх госпіталізацій, відсутності своєчасного огляду лікарем-педіатром при надходженні дитини до стаціонару 19 квітня 2010 року, невідповідності призначених лікарських засобів між листом призначень та планом лікування, експертній комісії однозначно висловитися щодо причини настання смерті дитини ОСОБА_13 не видається можливим. Разом з тим експертна комісія позбавлена можливості повторного перегляду гістологічних мікропрепаратів з метою підтвердження відповідності встановленого в ході судово-медичного дослідження діагнозу «пневмонія» або його спростування. Також комісія позбавлена можливості диференційної діагностики захворювань. Крім того, в медичній документації відсутні дані за звернення матері до лікаря-невролога після епілептичних судом, що виникли у дитини в квітні 2009 року на тлі ГРВІ, за наявності обтяжливої спадковості. Експертна комісія вважає, що своєчасний огляд фахівцем з нейрохірургії, вірогідно, сприяв би встановленню правильного та обґрунтованого діагнозу з наступним призначенням відповідного лікування. Слід зауважити, що під час знаходження дитини ОСОБА_13 на стаціонарному лікуванні у Катеринопільській ЦРЛ лікарями було формально та в цілому правильно проведено лікування з приводу діагнозу «Отруєння вітаміном Д3» у відповідності до Наказу №435 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Токсикологія»» від 03 липня 2006 року. Але, за виключенням того факту, що дитину одразу повинно було направити до палати реанімації та інтенсивної терапії під постійний нагляд лікаря-анестезіолога. Крім того, у зв`язку з встановленням дитині діагнозу: «Черепно-мозкова травма» лікарі повинні були організувати проведення рентгенологічного дослідження черепу у двох проекціях, огляд нейрохірурга, навіть, за його відсутності у штаті лікарні, повинні були викликати лікаря-нейрохірурга за санавіацією. Лікування черепно-мозкової травми у дитини ОСОБА_13 лікарями Катеринопільської ЦРЛ призначено не було. Також, слід відзначити, що дані з листу призначень не відповідають даним за лікування, яке міститься на сторінках медичної карти в щоденникових записах лікарів. В медичній карті відсутні дані за антропометричні дослідження (зріст, вага тощо) дитини ОСОБА_13 , що взагалі не дозволяє експертній комісії дати оцінку правильності призначеного лікування, оскільки дозування лікарських засобів призначається відповідно до віку та ваги дитини.
Посилання сторони захисту на висновки експертів № 215/14 від 24 листопада 2015 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, № 47-КЕ/2016/пп від 18 жовтня 2016 року Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, як на підставу для скасування вироку за ч. 2 ст. 140 КК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є безпідставним.
Наведеними експертизами невизначена основна причина смерті дитини ОСОБА_13 , внаслідок чого судити про те, чи правильно їй був встановлений діагноз лікарями ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи мали можливість лікарі його встановити, та в якій мірі вказані недоліки надання медичної допомоги сприяли настанню смерті, а також чи могло своєчасне, у повному обсязі надання медичної допомоги запобігти настанню її смерті - не є можливим, а також встановлена відсутність об`єктивної можливості відповісти на питання щодо наявності причинного зв`язку між діями медичних працівників при лікуванні ОСОБА_16 та настанням її смерті 20 квітня 2010 року.
Разом з тим, єдиної причиною неможливості відповісти на ці питання стало нереальність повторного перегляду гістологічних мікропрепаратів.
У той же час при проведенні експертизи № 03-к були здійснені судово-гістологічне дослідження внутрішній органів трупа ОСОБА_13 та встановлено: морфологічні ознаки вірусно-бактеріальної пневмонії; на фоні нерівномірного набряку легень відмічається гостра вогнищева емфізема легень.
Колегія суддів вважає, що вирок, ухвалений судом першої інстанції на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неналежно виконували свої професійні обов`язки внаслідок недбалого, несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, а саме смерть ОСОБА_13 .
Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, включає три обов`язкові ознаки: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків: 2) тяжкими наслідками для хворого 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого, саме ж діяння може бути як необережним, так і умисним.
Під невиконанням медичним працівником своїх професійних обов`язків треба розуміти невчинення ним певних дій при наданні лікарської допомоги хворому, які він повинен був вчинити, а під неналежним виконанням таких обов`язків - вчинення необхідних дій не у повному обсязі чи вчинення не тих дій, які необхідно було вчинити (наприклад, поверхове проведення огляду хворого).
Невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків є наслідком недбалого чи несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без неналежної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання (наприклад несвоєчасне проведення різних процедур, перев`язок, огляду).
Судом першої інстанції, з огляду на викладене було правильно встановлено, що ОСОБА_6 було недооцінено стан тяжкості дитини, не призначені відповідні обстеження згідно з встановленого діагнозу, не здійснено постійний нагляд за ОСОБА_13 , що передбачено протоколами надання медичної допомоги та нормами посадових інструкцій.
Також ОСОБА_7 не проведено обстеження малолітньої хворої відповідно встановленого діагнозу «закрита черепно-мозкова травма» - відсутній рентген черепа в обох проекціях, не запрошені для консультації лікарі фахівці (лікар-нейрохірург). В подальшому, при погіршенні стану дитини не організоване проведення консиліуму лікарів за участю начальника медичної частини, і при наростанні тяжкості стану дитини не викликано лікаря-анестезіолога та педіатра для постійного динамічного нагляду, крім того не здійснено виклику дитячої реанімаційної бригади.
Заразом відсутність у штаті ІНФОРМАЦІЯ_6 , огляд якого обвинувачені були зобов`язані організувати, не спростовує правильний висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинувачених за ч. 2 ст. 140 КК України, адже вони повинні були викликати лікаря-нейрохірурга за санавіацією (висновок №476-КЕ/2016/пп від 18 жовтня 2017 року).
Судом першої інстанції слушно відзначено, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 допустили недоліки в організації дорученої їм роботи, яка виразилася у бездіяльності і неприйнятті рішень, які входять в коло їх обов`язків і компетенції, тобто неналежним чином виконали свої професійні обов`язки, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_13 .
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, котрий в оскаржуваному вироку критично оцінив твердження обвинувачених, надані в судовому засіданні, щодо належного виконання ними своїх обов`язків, вказавши, що це є обраним способом захисту від пред`явленого їм обвинувачення за ч. 2 ст. 140 КК України, оскільки їніх показання в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у суду, через те що вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред`явлене обвинувачення.
За таких обставин, твердження апеляційних скарг сторони захисту про недоведеність вини обвинувачених за ч. 2 ст. 140 КК України є безпідставним.
Колегія суддів переконана, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 140 КК України був вчинений і обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є винними в його вчиненні. Отже немає обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, також відсутня реальна можливість іншої версії інкримінованої події.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , через те що версія сторони захисту була спростована фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Вирішуючи апеляційну скаргу прокурора щодо виправдання обвинувачених за ч. 2 ст. 358 КК України, апеляційний суд вважає, що виправдувальний вирок суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Висновки суду першої інстанції в частині недоведеності вини обвинувачених у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що підтверджується безпосередньо дослідженими доказами судом першої інстанції.
За змістом ст.62Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за цим епізодом обвинувачувалися, що вони умисно, спільно та за попередньою змовою з метою уникнення негативних наслідків щодо порушення професійних обов`язків, внесли неправдиві відомості до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_13 , форми № 003/о, затвердженого наказом МОЗ 26 липня 1999 року № 184, а саме завірені обвинуваченими підписами записи про проведення ними спільного огляду даної хворої, вказавши час огляду 18 годину 19 квітня 2010 року, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_6 у вказаний час була відсутня на робочому місці і фактично огляд пацієнтки не проводила, чим порушила Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о, затвердженоїнаказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110.
Суд першої інстанції за вказаним епізодом, допитавши обвинувачених, дослідивши надання стороною обвинувачення докази, прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність, що в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.
Суд першої інстанції проаналізував об`єктивну та суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції закону станом на 19 квітня 2010 року), яка передбачає кримінальну відповідальність за підроблення офіційного документа, а саме складання працівником юридичної особи, який не с службовою особою, завідомо підробленого офіційного документу, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а характеризується прямим умислом.
Також судом першої інстанції приведена примітка до ст. 358 КК України, яка законодавчо визначила ознаки предмета злочинів, передбачених статтями 357, 358, 366 КК України, що під офіційним документом розуміє документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм і містять передбачені законом реквізити.
Згідно зі сталої судової практики при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями:
- документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної та службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;
- зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у виді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.
Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що недостовірна інформація, внесена до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_13 , форми № 003/о, не посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, вказана інформація лише описує обставину за якої надавалася медична допомога хворій (фактичну присутність лікаря замість надання консультації в телефонному режимі).
Отже, вказаний підробний запис у медичній картці не спричиняє і не здатен спричинити будь-яких наслідків правового характеру, і з його змісту не випливає будь - яких зобов`язальних дій для третіх сторін.
Переконання сторони обвинувачення, що вказана картка повністю відповідає критеріям офіційного документа, містить зафіксовану інформацію, що підтверджує певні події та факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, зокрема належне чи неналежне виконання лікарями своїх професійних обов`язків є помилковим.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі, що внесення неправдивих відомостей до медичної картки зроблено з метою уникнення негативних наслідків щодо порушення професійних обов`язків є безпідставним, адже внесення таких відомостей до медичної картки не могло стати підставою виправдання обвинувачених, не свідчить про належне виконання ними своїх професійних обов`язків чи дбалого та сумлінного до них ставлення.
Ще апеляційний суд відзначає, що за ч. 2 ст. 358 КК України обвинуваченим інкримінується, що при складанні та підписанні медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_13 , форми № 003/о, було порушено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о.
Утім ця Інструкція затверджена наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110, цебто після подій, за якими були звинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що не узгоджується з ч. 2 ст. 4 КК України.
Суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними. Колегія суддів вважає, що немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції, внаслідок чого прокурору було відмовлено у повторному досліджені доказів за епізодом обвинувачення за ч. 2 ст. 358 КК України.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 залишити без задоволення, вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3
