Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42941/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Файдюка В.В.
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
позивача: Ахметової Л.Е.
представників відповідача: Шрамко Ю.А., Ярового Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметової Ліни Едуардівни до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ахметова Ліна Едуардівна (далі по тексту - позивач, приватний виконавець Ахметова Л.Е.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва) в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва щодо відмови у виконанні постанови приватного виконавця Ахметової Л.Е. про арешт коштів боржника від 02.11.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- визнати протиправними дії Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва щодо відмови у виконані платіжної інструкції приватного виконавця Ахметової Л.Е. № 463 від 02.11.2023;
- зобов`язати Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва виконати постанову приватного виконавця Ахметової Л.Е. про арешт коштів боржника від 02.11.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- зобов`язати Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва виконати платіжну інструкцію приватного виконавця Ахметової Л.Е. №463 від 02.11.2023 шляхом списання з рахунку ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» грошових коштів в розмірі 2 114 214,81 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року зазначений позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця Ахметової Л.Е. перебуває виконавче провадження НОМЕР_1, відкрите на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1170/23 про стягнення з ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» на користь ТОВ «ПРОФІТ-2» грошових коштів у загальному розмірі 1 921 550,74 грн.
На електронний запит приватного виконавця Ахметової Л.Е. №178813854 від 23.10.2023, ДФС України надано відповідь, що боржником 06.10.2023 відкрито рахунок в Державній казначейській службі України, м. Київ №UA268201720355939107000701406.
Листом Головного управління ДКС України у м. Києві 10-07.2-06/11095 від 01.11.2023 приватного виконавця Ахметову Л.Е. повідомлено, що ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні в Управлінні Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва та на його ім`я відкрито небюджетний рахунок № UA268201720355939107000701406 залишок коштів на якому, станом на 31.10.2023, складає 729 000 000,00 грн.
Відповідно до постанови приватного виконавця Ахметової Л.Е. від 02.11.2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 72329232 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 39532133.
02.11.2023 позивачем сформовано платіжну інструкцію №463 на примусове списання коштів з рахунку № UA268201720355939107000701406 , відкритому в Державній казначейській службі України, м. Київ та разом з вищевказаною постановою про арешт коштів боржника направлено на виконання до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва.
Листом УД КСУ у Печерському районі м. Києва № 01-06/3104 від 06.11.2023 позивачці повернуто вищевказані платіжну інструкцію та постанову про арешт коштів боржника без виконання обґрунтовуючи це тим, що органи Державної казначейської служби України не наділені повноваженнями щодо накладення арешту на рахунки боржників-одержувачів бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, а також зазначено, що рахунок ТОВ «ЕКО-БУДТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39532133) відкритий в Управлінні Казначейства є рахунком із спеціальним режимом використання.
07.11.2023 приватний виконавець Ахметова Л.Е. повторно звернулася до Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва з вимогою №2742 щодо виконання відповідачем постанови від 02.11.2023 про арешт коштів боржника у ВП НОМЕР_1 та платіжної інструкції №463 від 02.11.2023.
Листом УДКСУ у Печерському районі м. Києва № 01-06/3145 від 08.11.2023 приватному виконавцю повторно відмовлено у накладенні арешту на кошти боржника та примусовому списанні суми заборгованості, мотивуючи це тим, що у попередньому листі від 06.11.2023 УДКСУ у Печерському районі м. Києва допущено помилку, а саме невірно зазначено, що рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-БУДТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39532133) відкритий в Управлінні Казначейств є рахунком із спеціальним режимом використання, натомість вірним вважати, що вказаний рахунок має цільове призначення. Також, відповідач обґрунтовував свою відмову тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845» Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, викладено у новій редакції, зокрема, з переліку повноважень органів Казначейства виключено норму щодо виконання останніми постанов виконавців про арешт коштів/зняття арешту з коштів боржника та платіжних вимог органів державної виконавчої служби, а тому звільняє органи казначейства виконувати вимоги приватних виконавців та винесені ними постанови про арешт коштів боржника.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у виконанні постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника та платіжної інструкція про примусове списання коштів, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач помилково обґрунтовував свою відмову у прийнятті до виконання постанови приватного виконавця Ахметової Л.Е. від 02.11.2023 у ВП НОМЕР_1 приписами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Натомість, спеціальні норми законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язують органи казначейства приймати до виконання постанови про арешт коштів боржника, видані виконавцями у зв`язку з примусовим виконанням судових рішень у тому випадку, якщо такі рішення не підпадають під дію статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та не підлягають виконанню безпосередньо самими органами казначейства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Так, статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень є Закон України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII).
Відповідно до статтей 1-2, частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
- верховенства права; обов`язковості виконання рішень;
- законності;
- диспозитивності;
- справедливості, неупередженості та об`єктивності;
- гласності та відкритості виконавчого провадження;
- розумності строків виконавчого провадження;
- співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами статті 6 Закону №1404-VIII встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Відтак, чинним законодавством розмежовано категорію рішень, які виконуються державними/приватними виконавцями та рішень, які виконуються іншими органами, які за своїм основним функціональним призначенням не є органами примусового виконання. Зокрема, до компетенції органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів належить безпосереднє виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державних та місцевих бюджетів або бюджетних установ та рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади.
Таким чином, виконання судових рішень про стягнення грошових коштів з підприємств та господарських товариств до яких, зокрема, належить ТОВ «ЕКО-БУДТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39532133), входить до компетенції органів державної виконавчої служби, та у передбачених випадках приватних виконавців.
За приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Приписами ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до абзацу 13 пункту 1.2. розділу I наказу Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758 «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» рахунки із спеціальним режимом використання це рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів (позик), у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів, єдиний рахунок та небюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рахунок ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» №UA268201720355939107000701406, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, не є рахунком зі спеціальним режимом використання та чинним законодавством, у тому числі й постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», не встановлено заборони на звернення стягнення в примусовому порядку на грошові кошти, які містяться на такому рахунку.
Аналіз наведених норм, в контексті спірних правовідносин, дає підстави колегії судів апеляційної інстанції дійти висновку про те, що в межах відкритого виконавчого провадження приватний виконавець наділений повноваженнями накладати арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника, відкритих в органах казначейства (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом) та направляти відповідні постанови про арешт коштів на виконання до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Даному повноваженню виконавця кореспондує обов`язок банків, фінансових установ чи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів виконати таку постанову про арешт коштів з дотриманням вимог чинного законодавства.
Таким чином, дії позивача, пов`язані з винесенням постанови від 02.11.2023 ВП НОМЕР_1 про арешт коштів боржника, які знаходяться на небюджетних рахунках ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД», та направленням її для виконання до Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва є правомірними.
Твердження відповідача про те, що органи Казначейства не повноважні виконувати постанови про арешт коштів/зняття арешту з коштів боржника у зв`язку з тим, що норми щодо виконання останніми відповідних постанов виконавців, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845», були виключені з переліку повноважень органів Казначейства, які містяться в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, не узгоджуються з нормами чинного законодавства, оскільки вказаний Порядок не регулює процедуру арешту та примусового списання коштів з боржників, які не є отримувачами бюджетних коштів, а визначає механізм виконання саме рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників - державних органів, бюджетних установ, а також одержувачів бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Крім того, відповідачем не спростовано той факт, що ТОВ «ЕКО-БУДТРЕЙД» не включено до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а отже на нього не поширюється Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва помилково обґрунтовано свою відмову у прийнятті до виконання постанови приватного виконавця Ахметової Л.Е. від 02.11.2023 у ВП НОМЕР_1 приписами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Натомість, спеціальні норми законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язують органи казначейства приймати до виконання постанови про арешт коштів боржника, видані виконавцями у зв`язку з примусовим виконанням судових рішень у тому випадку, якщо такі рішення не підпадають під дію статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та не підлягають виконанню безпосередньо самими органами казначейства.
Отже, відмова відповідача у прийнятті до виконання постанови приватного виконавця Ахметової Л.Е. від 02.11.2023 у ВП НОМЕР_1 є протиправною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У межах розгляду даної справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що приватним виконавцем Ахметовою Л.Е. двічі подавалася на виконання до Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва платіжна інструкція №463 від 02.11.2023 на примусове списання коштів в сумі 2 114 214,81 грн., сума заборгованості за виконавчим документом з урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, з рахунку ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» №UA268201720355939107000701406, відкритому в Державній казначейській службі України, м. Київ.
Проте, обидва рази вказана платіжна інструкція поверталася приватному виконавцю Ахметовій Л.Е. без виконання як додаток до листа-відповіді відповідача, без відмітки про причини повернення, яка вказується на самій інструкції.
Згідно з підпунктом 15 пункту 6 розділу I Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163, платіжна інструкція це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Частиною 3 ст. 13 Закону №1404-VIII встановлено, що платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.
Відповідно до пункту 24 Порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2014 № 770, платіжна інструкція не приймається органом Казначейства та повертається не пізніше наступного робочого дня клієнту без виконання, зокрема, у разі відсутності або недостатності залишку коштів на відповідному рахунку; неправильного заповнення реквізитів та/або недотримання вимог щодо оформлення платіжної інструкції; подання платіжної інструкції до органу Казначейства з порушенням норм законодавства, або якщо документ не може бути виконано відповідно до законодавства; порушення вимог, передбачених пунктами 7, 8 цього Порядку.
На зворотному боці платіжної інструкції, поданої у паперовій формі, зазначаються дата та причини її повернення без виконання за підписами працівника, який повертає платіжну інструкцію, та керівника (заступника керівника) відповідного структурного підрозділу органу Казначейства.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач, не зазначивши на зворотній стороні платіжної інструкції №463 від 02.11.2023 жодних підстав її повернення, всупереч вимогам законодавства не дотримався встановленого порядку опрацювання відповідного платіжного документа та неправомірно відмовив у її виконанні.
Колегія суддів зазначає, що з метою ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних відносинах, існує необхідність зобов`язати Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва виконати постанову приватного виконавця Ахметової Л.Е. від 02.11.2023 у ВП НОМЕР_1 про арешт коштів боржника та виконати платіжну інструкцію приватного виконавця Ахметової Л.Е. № 463 від 02.11.2023 шляхом списання з рахунку ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39532133) грошові кошти в розмірі 2 114 214,81 грн.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 10.06.2024 року
