Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/3361/18
Провадження №: 1-кп/755/499/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" липня 2024 р. колегія Дніпровського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судових засідань: ОСОБА_4 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_5 ,
представника КП «Київпастранс»: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
обвинуваченої: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12017100040002966 від 04.03.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Богуслава, Київської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України,
в с т а н о в и л а:
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження яке внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12017100040002966 від 04.03.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 звернулася до суду з письмовим клопотанням про відсутність потерпілого та закриття кримінального провадження, посилаючись на те, що 29.11.2018 прокурором стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12017100040002966 від 04.03.2017 в порядку ст. 290 КПК України, а також подані до суду матеріали кримінального провадження, стороною захисту виявлено, що досудове розслідування здійснено з порушенням вимог КПК України, а докази, отримані за його результатами, якими прокурор обґрунтовує вину ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, є недопустимими.
Частинами 1-5 статті 55 КПК України визначено, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Ч. 1 ст. 55 КПК України надає визначення потерпілого. Це фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Таким чином, потерпілим може бути визнано юридичну особу, якій завдано майнової шкоди. КПК не передбачає, що філію-балансоутримувача може бути визнано потерпілим. Потерпілим визнається юридична особа, якій майнову шкоду заподіяно безпосередньо кримінальним правопорушенням.
Виходячи з вищенаведеного, вважає, що ОСОБА_9 , яка діє в інтересах КП «Київпастранс» не обґрунтувала, якими діями ОСОБА_8 завдано майнової шкоди філії Автобусному парку № 2.
Підставою зазначеного є відсутність у справі кримінального провадження заяви про визнання КП «Київпастранс» потерпілим, та на підставі якої відкривалось кримінальне провадження № 12017100040002966 від 04.03.2017 року.
Крім того, у матеріалах справи відсутні протокол допиту потерпілого, судово-економічна експертиза розміру шкоди. Зокрема, у свідоцтві про право власності вказано, що кімнати в гуртожитку приватизовані згідно з законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Свідоцтво видане згідно із розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 43-160 від 01 квітня 2016 року. Відновна вартість приватизованих кімнат АДРЕСА_1 на момент приватизації становить 6 (шість) грн. 16 коп.
Представником КП «Київпастранс» ОСОБА_9 не було надано жодного доказу вини ОСОБА_8 щодо приватизації кімнат АДРЕСА_1, тому що згідно частини 2 статті 25? ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування, а не балансоутримувачем філією Автобусним парком № 2.
Крім того, у справі знаходиться документ, згідно якого представниці КП «Київпастранс» ОСОБА_9 вручено повідомлення про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів і в першому абзаці вказано, що вона у кримінальному провадженні № 12017100040002966 від 04.03.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, зазначених в ч. 1 ст. 366, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України є підозрювана.
Як вбачається з листа Департаменту Житлово-Комунальної Інфраструктури Київської міської Ради, вказані розрахунки вартості жилого приміщення в гуртожитку, що приватизується, визначається розрахунковим шляхом, виходячи з вартості житлового чека 4 гривні 20 копійок.
Також у листі Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації зазначено, що загальна площа приватизованих кімнат ОСОБА_8 становить 34.2 кв. м., а відновна вартість на момент приватизації становить 6 (шість) гривень 16 копійок.
Згідно ст. 51 КУпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Розмір податкової соціальної пільги визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатної особи (із розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року. Відповідно до ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму - 2016 на одну особу (у розрахунку на місяць) встановлено у розмірі з 1 січня 2016 року - 1330 гривень.
В 2016 році податкова соціальна пільга лишається на рівні 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до пп. 169.1 Податкового кодексу України. Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального (не розміру штрафу як покарання) неоподатковуваний мінімум складає 1330 грн. х 50% = 665грн.
Таким чином, розмір загальної податкової соціальної пільги на яку має право платник податку, становить у 2016 році 665 гривень.
Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. 665 х 0,2 =133 гривень. Таким чином, у 2016 році викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо його вартість не перевищувала 133 гривень.
Крім того, у Свідоцтві про право власності вказано, що кімнати в гуртожитку приватизовані згідно з законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Свідоцтво видане згідно із розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 43-160 від 01 квітня 2016 року. Відновна вартість приватизованих кімнат АДРЕСА_1 на момент приватизації становить 6 (шість) грн. 16 коп. Таким чином, відсутній склад кримінального правопорушення.
Так, КП «Київпастранс» та філія Автобусний парк №2 (балансоутримувач гуртожитку) не мають відповідного процесуального статусу потерпілого та не можуть бути потерпілими у кримінальному провадженні 12017100040002966 від 04.03.2017, на підставі ст. 25? ЗУ «Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків».
Згідно положень ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20.02.2018 року у справі №142/1291/16-к зауважив, що приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред`явленого обвинувачення.
Поряд з цим, статтею 284 КПК України визначено підстави закриття кримінального провадження, зокрема, відповідно до пункту 7 ч.1 цієї статті, кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо ж обставини передбачені п.7 ч.1 ст.284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 477 КПК України кримінальне провадження щодо вказаного кримінального правопорушення здійснюється у формі приватного обвинувачення.
На відміну від державного обвинувачення, ч. 4 ст. 26 і ст. 477 КПК України визначено, що єдиною законною підставою для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, проти прав, свобод та законних інтересів якого вчинено кримінальне правопорушення. Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст.26 та ч. 4 ст.22 КПК України, важливою відмінністю участі потерпілого у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення є те, що йому тут належить ще й право підтримувати обвинувачення або відмовитися від обвинувачення, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, що було зроблено слідчим Левчуком згідно рапорта від 21.03 2017 року.
При цьому, Верховний Суд колегією Другої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20 грудня 2018 року у справі № 761/6142/15-к зазначив, що якщо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі державного обвинувачення виникли підстави для складання повідомлення про підозру або про зміну раніше повідомленої підозри з перекваліфікацією діяння підозрюваного на злочин, за яким кримінальне провадження згідно зі ст. 477 КПК України може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, то прокурор або слідчий за погодженням з прокурором зобов`язаний з`ясувати з цього приводу думку потерпілого і має право скласти відповідно повідомлення про підозру або нове повідомлення про змінену підозру лише за наявності письмової заяви потерпілого про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення.
Однак, орган досудового розслідування ці вимоги кримінального процесуального закону не виконав, які фактично є обов`язком слідчого, прокурора.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий у даному кримінальному провадженні відсутній, при цьому, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, яке відповідно до п.3 ч.1 ст.477 КПК України, здійснюється у формі приватного обвинувачення, що передбачає участь потерпілого у даному кримінальному провадженні. З огляду на зміст частини першої статті 477 КПК, яка у системному зв`язку із частиною четвертою статті 26 і пунктом сьомим частини першої статті 284 зазначеного Кодексу, зводиться до того, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК.
При цьому, з урахуванням відсутності заяви потерпілої особи щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, у цьому конкретному випадку та враховуючи положення кримінального процесуального законодавства та позицій Верховного Суду, уподібнюється відмові потерпілої особи від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, всі процесуальні дії в ході досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні цього злочину проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому отримані органом досудового розслідування докази не можуть бути прийняті судом.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 , зазначив, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочате не на підставі заяви потерпілого.
Представник КП «Київпастранс» ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 не заперечував, що помилково було визнано не ту особу потерпілим, крім того, зазначив, що заяви від потерпілого немає, крім того пояснив, що надав виключно всі наявні матеріали, які ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2024 року, його було зобов`язано надати обвинуваченій ОСОБА_8 та її захиснику ОСОБА_7 .
Вислухавши клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 , думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, колегія суддів, приходить до наступного.
Так, відповідно до вимог ст.1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України , яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Разом з тим, частиною 1 статті 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Судове провадження є однією зі стадій кримінального провадження, яке відбувається після закінчення досудового розслідування. Для постановлення судом законного, обґрунтованого і справедливого процесуального рішення судовому розгляду має передувати вирішення питання про початок досудового розслідування; здійснення швидкого, повного і неупередженого досудового розслідування, під час якого починає формуватися основний обсяг доказів, який буде досліджуватися в судовому засіданні, здійснення письмового повідомлення особі про підозру, що означає початок стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності; вирішення прокурором на основі цього розслідування, в якій формі закінчити досудове розслідування.
Однією з основних засад кримінального провадження є закріплений у п.14 ч.1 ст.7 та ст. 21 КПК України доступ до правосуддя, що передбачає право на справедливий судовий розгляд і доступ до правосуддя кожному, зокрема і потерпілому, у кримінальному провадженні незалежно від форми обвинувачення.
При цьому, для справедливого судового розгляду і прийняття справедливого судового рішення важлива активна процесуальна діяльність потерпілого як учасника кримінального провадження, якого буде стосуватися цей судовий розгляд, не лише в судовому провадженні, але й під час досудового розслідування. Тому, забезпечення доступу до правосуддя передбачає необхідність обґрунтованого і своєчасного залучення потерпілого до провадження, роз`яснення йому процесуальних прав і забезпечення можливості їх реалізації шляхом активної участі у з`ясуванні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і мають значення для ухвалення справедливого процесуального рішення.
Отже, забезпечення доступу до правосуддя має здійснюватися на всіх стадіях кримінального провадження. На кожній стадії мають бути роз`яснені права кожному учаснику провадження і надано можливість для їх реалізації. Слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, слідчий суддя, суд, виходячи із завдань кримінального провадження, встановлених у ст.2 КПК України, повинні забезпечити швидке, повне і неупереджене досудове розслідування і судовий розгляд.
Згідно положень ч. 4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20.02.2018 року у справі №142/1291/16-к зауважив, що приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред`явленого обвинувачення.
Поряд з цим, статтею 284 КПК України визначено підстави закриття кримінального провадження, зокрема, відповідно до пункту 7 ч.1 цієї статті, кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо ж обставини передбачені п.7 ч.1 ст. 284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.477 КПК України, кримінальне провадження щодо вказаного кримінального правопорушення здійснюється у формі приватного обвинувачення.
Як і в кримінальному провадженні з державною формою обвинувачення, у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення потерпілий має процесуальні права та обов`язки, передбачені статтями 56, 57 КПК України, і може користуватись допомогою представника і законного представника (статті 58, 59 КПК України).
Разом з тим, кримінальне провадження з приватною формою обвинувачення є винятком із засади публічності і визначається засадою диспозитивності, яка відповідно до ст.26 КПК України означає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Так, на відміну від державного обвинувачення, частиною 4 ст.26 і ст.477 КПК України визначено, що єдиною законною підставою для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, проти прав, свобод та законних інтересів якого вчинено кримінальне правопорушення. Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.26 та ч.4 ст.22 КПК України, важливою відмінністю участі потерпілого у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення є те, що йому тут належить ще й право підтримувати обвинувачення або відмовитися від обвинувачення, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
При цьому, Верховний Суд колегією Другої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20 грудня 2018 року у справі № 761/6142/15-к зазначив, що якщо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі державного обвинувачення виникли підстави для складання повідомлення про підозру або про зміну раніше повідомленої підозри з перекваліфікацією діяння підозрюваного на злочин, за яким кримінальне провадження згідно зі ст. 477 КПК України може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, то прокурор або слідчий за погодженням з прокурором зобов`язаний з`ясувати з цього приводу думку потерпілого і має право скласти відповідно повідомлення про підозру або нове повідомлення про змінену підозру лише за наявності письмової заяви потерпілого про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення.
Поряд з цим, вимогами ст.279 КПК України зобов`язано слідчого, прокурора виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу, в тому числі невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань дату та час повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. А у разі відсутності зазначеної згоди потерпілого прокурор повинен винести постанову про закриття кримінального провадження за п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Однак, орган досудового розслідування ці вимоги кримінального процесуального закону не виконав, які фактично є обов`язком слідчого, прокурора.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 04.03.2017 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про виявлене кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України за № 12017100040002966.
Разом з тим, про виявлені правопорушення за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів, 16.02.2018 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України за № 12017100040002966, при цьому, потерпілі та заявники відсутні.
Постановою слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 22.02.2018 року визнано потерпілим КП «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на підставі доручення № 06-5/726 від 12.09.2016 року, в особі ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040002966 від 04.03.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім того, відповідно до висновку оперуповноваженого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 розглянувши матеріали ЖЄО № 8768 від 20.10.2016 року, вбачається, що 20.10.2016 року, надійшли матеріали, які зареєстровані за № 8768 від 20.10.2016 року за заявою директора КП «Київпастранс» про колективне звернення жителів гуртожитку автобусного парку № 2 КП «Київпастранс», в ході проведення перевірки з слідчого відділу Дніпровського УП у м. Києві надійшов матеріал ЖЄО № 87618 від 20.10.2016 року, з рапортом слідчого СВ Дніпровського УП у м. Києві ОСОБА_13 , який вивчивши зазначені матеріали встановив, що зібрані матеріали не містять відомостей про кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що за адресою АДРЕСА_1, власником є приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі», щодо відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, що підтверджує, про те, що КП «Київпастранс» не є власником гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №288/1158/16-к, зазначає, що якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством), то така позиція тягне припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.
При цьому, Велика Палата Суду у вищезазначеній постанові звертає увагу на те, що зазначеними орієнтирами варто керуватися як суду першої інстанції, так і апеляційному та касаційному судам з урахуванням установлених законом меж їх повноважень і особливостей процесу на кожній із відповідних стадій.
Водночас, під час судового розгляду суд, дотримуючись вимог статті 22 КПК, зобов`язаний забезпечити потерпілому, як і іншим учасникам провадження, необхідні умови для реалізації його процесуальних прав, у тому числі вираження правової позиції, яка може мати вирішальне значення для справи. У подальшому, під час прийняття рішення у нарадчій кімнаті, суд повинен виходити з відповідної позиції, висловленої на попередніх стадіях процесу і відображеної в наявних у матеріалах справи документах.
Відповідно до змін, внесених до ст. 477 КПК України 06 грудня 2017 року, які введені в дію 11 січня 2019 року, до 11.01.2019 року, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 КК України, було провадження у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, зокрема за ст. 190 КПК України, та можуть закриватися за заявою потерпілої про відмову від обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий у даному кримінальному провадженні відсутній, при цьому, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, яке відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України, здійснюється у формі приватного обвинувачення, що передбачає участь потерпілого у даному кримінальному провадженні. З огляду на зміст частини першої статті 477 КПК, яка у системному зв`язку із частиною четвертою статті 26 і пунктом сьомим частини першої статті 284 зазначеного Кодексу, зводиться до того, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК. Інтерес особи, яка зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети. Право потерпілого на таке звернення кореспондує конституційний обов`язок держави в особі компетентних органів захистити порушені права і свободи постраждалої людини в установленій законом формі, зокрема з дотриманням визначеної КПК процедури встановити дійсні обставини справи і в разі підтвердження факту злочинного діяння надати йому юридичну оцінку відповідно до норм КК.
Аналізуючи наведене, виходячи з матеріалів справи, враховуючи, що орган досудового розслідування розпочав кримінальне провадження за ч. 4 ст.190 КК України, у яких потерпілі були відсутні, за відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення, за якою ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення, у формі приватного обвинувачення без відповідної заяви та згоди потерпілого, суд приходить до висновку про наявність істотного порушення норм кримінального процесуального законодавства.
При цьому, з урахуванням відсутності заяви потерпілої особи щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, у цьому конкретному випадку та враховуючи положення кримінального процесуального законодавства та позицій Верховного Суду, уподібнюється відмові потерпілої особи від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, всі процесуальні дії в ході досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні цього злочину проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому отримані органом досудового розслідування докази не можуть бути прийняті судом. У зв`язку з наведеним, суд вбачає підстави для задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з тим, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочате не на підставі заяви потерпілого.
Керуючись вимогами ст.ст.1-29, 55-57, 129, 174, 284, 350, 369-372, 376, 412, 477 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2017 року за № 12017100040002966 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Богуслава, Київської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, закрити в частині пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190 КК України, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із тим, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочате не на підставі заяви потерпілого.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя:
