Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 639/668/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1923/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023221210000652 від 18.07.2023 за частиною 2 статті 307 КК України, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2024 року клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задоволено, клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - залишено без задоволення, продовжено строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 30 вересня 2024 року включно. Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.12.2023 в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214720,00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) - залишено без змін.
Обвинувачений ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою місця проживання батьків, зобов`язується виконувати всі покладені на нього процесуальні обов`язки.
В обгрунтування апеляційних вимог, обвинувачений посилається на те, що ухвала суду постановлена з істотним порушенням вимог КПК України та його прав на захист.
Прокурор не довів наявності ризиків, на які він посилається, лише висловлює особисту думку щодо їх існування. Зазначає, що він раніше не був судимий, все життя працював, взяв під опіку двох дітей-сиріт. Обставини правопорушення, викладені прокурором взагалі не відповідають дійсності, суд проігнорував наведені обставини. Свідків, яких залишилося допитати лише двоє, один з них мобілізований на військову службу, інший також має йти служити з 16.08.2024. У зв`язку із цим, ризик впливу на свідків відсутній. Впродовж кількох місяців прокурор не міг з`ясувати, де знаходяться свідки. Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого про те, що мотив та мета його дій були інакшими, аніж ті, що викладені прокурором. ОСОБА_6 зазначає, що був підприємцем, з початку бойових дій, під час окупації та після неї не залишав свого місця проживання, щоб допомагати людям, вказувати військовим, де замінована територія, де є поховання військовослужбовців, оскільки ці обставини відомі тільки йому. Вказує, що має міцні соціальні зв`язки, батьків похилого віку, які потребують допомоги. Вважає, що прокурор порушує вимоги КПК України. Хоч суддя і пропонував призначити захисника, обвинувачений з об`єктивних причин від нього відмовився, проте, в повному обсязі доводити свою невинуватість перебуваючи під вартою, не може.
Відповідно до частини 4 статті 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Враховуючи відсутність відповідного клопотання, розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі сторін, що узгоджується з вищенаведеними вимогами частини 4 статті 422-1 КПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину та покарання, яке може загрожувати у разі визнання винуватим, та дійшов обгрунтованого висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв`язку із чим застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується апеляційний суд.
Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги зміст пред`явленого обвинувачення. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кількох епізодів тяжкого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечної психотропної речовини, що суттєво підвищує суспільну небезпечність вчиненого, внаслідок чого є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, чи вчинити інші дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.
Крім того, судовий розгляд ще триває. Відповідно до частини 1 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Як зазначає обвинувачений в апеляційній скарзі, залишилося двоє свідків, яких необхідно допитати. При цьому, та обставина, що один із свідків призваний до лав ЗСУ, а інший має піти на військову службу, як стверджує обвинувачений, не спростовує можливості настання ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Встановлені органом досудового розслідування обставини об`єктивно обумовлюють наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, з огляду на тяжкість пред`явленого обвинувачення та кваліфікацію дій ОСОБА_6
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій. Посилання обвинуваченого на наявність міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, відсутність у нього судимостей не є достатньою гарантією належної процесуальної поведінки у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що судом поряд з триманням під вартою визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої відповідає тяжкості інкримінованого злочину та узгоджується із вимогами пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України. Застава, в порівнянні із триманням під вартою є більш м`яким запобіжним заходом та визначена судом у достатньому розмірі, під загрозою втрати якого у випадку внесення на депозитний рахунок, обвинувачений буде утримуватися від порушення процесуальних обов`язків.
Судом першої інстанції небезпідставно зазначено, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили свою актуальність та продовжують існувати, у зв`язку із чим, з огляду на серйозність пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам.
Щодо посилань обвинуваченого на те, що мотив та мета його дій були іншими, аніж зазначено прокурором, суд апеляційної інстанції зазначає, що перевіряючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, в порядку статті 422-1 КПК України, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення, що є завданням судового провадження в суді першої інстанції. Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom". При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
У зв`язку із наведеним, незгода обвинуваченого із пред`явленим обвинуваченням в тому обсязі, як це встановлено органом досудового розслідування та викладено в обвинувальному акті, не спростовує обгрунтованості та вмотивованості судового рішення. Зауваження ОСОБА_6 до змісту клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, яке долучено обвинуваченим до апеляційної скарги, фактично стосуються змісту пред`явленого обвинувачення, обгрунтованість якого потребує перевірки судом першої інстанції, що не виключає необхідності у продовженні обвинуваченому строку тримання під вартою.
Як вбачається із журналу судового засідання від 02.08.2024, суд у обвинуваченого з`ясовував питання щодо необхідності призначення йому захисника, обвинувачений відмовився. З урахуванням позиції обвинуваченого, порушення судом його права на захист не вбачається. При цьому, обвинувачений не позбавлений можливості вдруге звернутися до суду першої інстанції із клопотанням про призначення йому захисника.
З огляду на встановлені обставини, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді:
