Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 487/2438/17
провадження № 51-4146ск24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року щодо ОСОБА_5 ,
установив:
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади в органах Національної поліції України, судових та правоохоронних органах строком на 3 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлено спеціального звання капітана поліції.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року вирок суду першої інстанції змінено та виключено з мотивувальної частини вироку посилання на недопустимі докази: протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 квітня 2017 року за участю свідка ОСОБА_6 , протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 квітня 2017 року за участю свідка ОСОБА_7 та протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 квітня 2017 року за участю свідка ОСОБА_8 .
У іншій частині вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвали апеляційного суду.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому, за приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, і перевіряє лише правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Отже, доводи касаційної скарги, які стосуються оцінки доказів на предмет їх достовірності, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, а відносяться до компетенції перевірки апеляційного суду.
Зі змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що доводи, зокрема щодо недотримання правил оцінки доказів та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які відображені у касаційній скарзі, були предметом перевірки та їм надана відповідна оцінка, проте відсутнє обґрунтування того, яких порушень норм матеріального або процесуального закону припустився цей суд.
Формальні та неконкретизовані твердження про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги сторони захисту, без конкретного обґрунтування того, яких положень процесуального закону цим судом недотримано при наданні відповіді на такі доводи, не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, який переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд стороною, що вбачається із приписів ч. 2 ст. 433 та ч. 3 ст. 26 КПК України.
Крім того, у порушення вимог ч. 4 ст. 427 КПК України захисник ОСОБА_4 не долучив до касаційної скарги документ, що підтверджує його повноваження відповідно до вимог ст. 50 КПК України, оскільки, ним не надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Також відповідно до вимог ч. 6 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано її копій та додатків до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження (не вистачає 2 копій касаційної скарги та 4 копій оскаржуваного рішення).
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши касатору строк для усунення недоліків.
Слід зазначити, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги або шляхом подання додаткових документів, якщо скаржник у порушення вимог КПК України, не надав усіх документів, які мають подаватися разом із касаційною скаргою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 без руху.
Встановити ОСОБА_4 десятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
