КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 824/100/22
провадження № 22-з/824/1187/2024
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Олійника В.І., при секретарі Курченко С.С., вивчивши заяву ОСОБА_1 - представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання судового рішення у справі за заявою ОСОБА_2 - представника Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 98 992 Євро основного боргу, 14 732,12 Євро-трьох процентів річних, 6 082,95 Євро-на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 2 000 Євро-витрат на правову допомогу, а всього: 121 807,07 Євро у зв`язку з неналежним виконанням умов Контракту від 02.01.2019 року №53-129-01-19-01725,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року позовні вимоги Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) задоволено.
Стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь компанії Universal Baltic Group OU 98 992 євро основного боргу, 14 732,12 євро - три проценти річних, 6 082,95 євро на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та 2 000 євро - відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 121 807,07 євро.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 - представник Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року заяву задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 за позовом Universal Baltic Group ОU (Естонська Республіка) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за Контрактом від 02.01.2019 року №53-129-01-19-01725.
Видано виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь компанії Universal Baltic Group OU 98 992 євро основного боргу, 14 732,12 євро - трьох процентів річних, 6 082,95 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 2 000 євро - відшкодування витрат на правову допомогу, а всього-121 807,07 євро.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) судовий збір у сумі 1 240 грн 50 коп.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року заяву представника компанії BRV Tride s.r.o. - адвоката Іваненка М.А. про ухвалення додаткового судового рішення у справі за заявою ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «ЦЕНТРАЛІЗОВАНІ ЗАКУПІВЛІ» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 - задоволено. Стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» на користь BRV Tride s.r.o. (Slovak Republic, 811 01, Bratislava, Spitalska str. 53 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 000 євро.
14 листопада 2022 року ОСОБА_2 - представник Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 Євро.
Додатковим рішенням Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 - представника Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) - задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) (Estonia, Harju County, Tallinn, Lasnamae district, Punane str. 56, 13619; registration number 14481718) - 500 Євро витрат на правничу допомогу за подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
11 липня 2024 року надійшла заява АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про відстрочення виконання, в якій просить відстрочити на 1 (один) рік виконання ухвали Київського апеляційного суду від 07.11.2022 року у справі №824/100/22 на підставі якого було видано виконавчий лист Київського апеляційного суду від 02.08.2023 року №824/100/22, зупинити виконання виконавчого листа Київського апеляційного суду від 02.08.2023 року
№ 824/100/22 до дати відстрочення виконання ухвали Київського апеляційного суду від 07.11.2022 року у справі №824/100/22, відстрочити виконання рішення МКАС при ТПП України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 на 1 (один) рік.
Заяву обгрунтовує тим, що від 11 січня 2024 року AT «НАЕК «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов`язків ДП «НАЕК «Енергоатом».
ДП «НАЕК «Енергоатом» було створено на базі майна атомних електростанцій України - ВО «Запорізька АЕС», ВО «Південноукраїнська АЕС», ВО «Чорнобильська АЕС», ВО «Рівненська АЕС», ВО «Хмельницька АЕС» та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1268. Цією постановою на ДП «НАЕК «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації.
Вказує, що ДП «НАЕК «Енергоатом» є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків (13 енергоблоків типу ВВЕР-1000 і два - ВВЕР-440) загальною встановленою потужністю 13 835 МВт, 2 гідроагрегати Олександрівської ГЕС (25 МВт), 3 гідроагрегати Ташлицької ГАЕС (453 МВт) (гідроагрегат № 3 у 2022 році було приєднано до енергосистеми).
Крім того, AT «НАЕК «Енергоатом» є членом міжнародних організацій: ВАО АЕС (Всесвітньої асоціації операторів, які експлуатують АЕС), WNA (Всесвітньої ядерної асоціації), Організації EUR (European Utility Requirements), IFNEC (Міжнародного форуму зі співпраці в галузі ядерної енергетики), Європейському альянсі з чистого водню.
AT «НАЕК «Енергоатом» бере активну участь у міжнародних проектах МАГАТЕ, проектах міжнародної технічної допомоги Європейської Комісії у рамках програми ІСЯБ та Ініціативи Групи Семи «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення», а також діяльності Агентства з ядерної енергії при Організації економічного співробітництва та розвитку (NEA/OECD).
Дохід AT «НАЕК «Енергоатом» на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.
У зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, який був неодноразово продовжений Указами Президента України.
04 березня 2022 року місто Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС були захоплені військовими силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації.
З моменту воєнної агресії, атомні станції AT «НАЕК «Енергоатом» працюють в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. Так наприклад, Запорізька АЕС від 11 вересня 2022 року була повністю зупинена.
В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами AT «НАЕК «Енергоатом», до моменту воєнної агресії російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать Запорізькій атомній електричній станції.
Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, AT «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності відокремлених підрозділів жодного доходу.
Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Боржника. Так, вже за І півріччя 2022 року Відповідачем отримані збитки в розмірі 4,8 млрд грн.
Вважає, що за таких обставин, у період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об`єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки AT «НАЕК «Енергоатом» перед Стягувачем.
Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, Відповідач, відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, Боржник спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС, усунення наслідків руйнування енергетичної системи України, яке потребує першочергового відновлення і забезпечення відповідного фінансування з боку боржника.
Таким чином, збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною-агресором.
Неможливість своєчасного розрахунку обумовлена і неотриманням у встановлені строки заборгованості, яка виникла перед Боржником з боку інших учасників енергетичного ринку за вже отриману ними електроенергію.
Відповідно до інформації з офіційного Інформаційного звіту про роботу AT «НАЕК «Енергоатом» за червень та І півріччя 2023 року прострочена заборгованість перед Відповідачем за реалізовану електроенергію складає 23 594,12 млн грн (більше 23,5 мільярдів гривень), у тому числі:
- прострочена заборгованість ДП «Енергоринок» за фактично реалізовану до 01.07.2019 ТП (електроенергію) становить 11 396,10 млн грн, крім того, інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 9 189,50 млн грн (рішення від 02.06.2023 у справі № 910/9796/19);
- прострочена заборгованість ДП «Гарантований покупець» за ТП (електроенергію) 2020-2021 рр. відповідно до договірних зобов`язань становить 1 778,87 млн грн,
у тому числі:
- 1 637,42 млн грн за електроенергію 2020 року, 141,45 млн грн за електроенергію 2021 року;
- прострочена заборгованість ПрАТ «НЕК «Укренерго» за ТП (електроенергію) 2023 рр. (балансуючий ринок) відповідно до договірних зобов`язань становить 428,06 млн грн;
- заборгованість AT «Енергетична компанія України» як сторони, відповідальної за баланс, за куплену ПрАТ «НЕК «Укренерго» електроенергію для врегулювання небалансів у 2022-2023 рр. становить 353,58 млн грн;
- прострочена заборгованість а ПУП (в рамках виконання ПСО) відповідно до договірних зобов`язань за ТП (електроенергію) 2022 року та січень-червень 2023 року становить 9 613,70 млн грн;
- прострочена заборгованість ОСР (ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання») за електроенергію березня-квітня 2022 року становить 23,82 млн грн.
Через масові ракетні удари з боку рф по об`єктах інфраструктури України, їх пошкодженням, в нашій країні існує проблема з енергопостачанням. У зв`язку з дефіцитом потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України. Тоді як, метою діяльності Відповідача є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та безвуглецевого енергетичного майбутнього України.
Це свідчить, що основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС, зупинення діяльності яких є фактично злочином в таких критичних умовах. А неможливість забезпечення господарської діяльності стратегічного державного енергогенеруючого підприємства AT «НАЕК «Енергоатом» не дасть можливості здійснювати належне забезпечення і діяльності самих АЕС, їх функціонування.
Також звертає увагу на особливий статус та діяльність відповідача в галузі енергетики в умовах воєнного стану, а також те, що відповідач віднесений до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України).
Компанія відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки держави. Генерація та використання атомної енергії дозволяє зменшити залежність країни від імпортованих джерел енергії, таких як нафта чи природний газ.
Завдяки Компанії зменшуються у країні ризики енергетичних криз, оскільки вона є надійним гарантом постачання енергоресурсів. Атомна енергія є одним з найефективніших та найпотужніших джерел енергії. Компанія забезпечує значну кількість електроенергії для великих міст, промислових комплексів та інших споживачів енергії.
Додатковий тягар, який покладений на Компанію у зв`язку з примусовим списанням з її рахунків коштів, очевидно може призвести до кризової ситуації у її діяльності. Захист прав та інтересів AT «НАЕК «Енергоатом», як суб`єкта господарювання найважливішого державного сектору економіки, в тому числі, через певні способи відшкодування шкоди, завданої Компанії внаслідок військової агресії російської федерації безпосередньо пов`язаний з інтересами держави.
Звертає також увагу на те, що заява про відстрочення виконання рішення не свідчить про відсутність наміру його виконати в повному обсязі. Законодавчо врегульованими механізмами відтермінування поновлення порушеного права стягувача не причиняється шкода сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Також, відповідно до Положення про покладання спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 №483, на ДП «НАЕК «Енергоатом» (наразі AT «НАЕК «Енергоатом»), як найбільшого виробника електричної енергії, покладені спеціальні обов`язки для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення (далі - ПСО).
Так, відповідно до зазначеного положення, на AT «НАЕК «Енергоатом» завжди було покладено основне навантаження в рамках як «товарної», так і «фінансової» моделі покладення спеціальних обов`язків. Однак Компанія, враховуючи соціальну відповідальність щодо забезпечення потреб побутових споживачів, докладає всіх зусиль задля належного виконання покладених на неї обов`язків.
Виходячи зі змісту та обсягу покладених спеціальних обов`язків на AT «НАЕК «Енергоатом», можливо зробити висновок, що саме Компанія несе тягар основного фінансового навантаження, кінцевим результатом якого є підтримка постачальникам універсальної послуги та, відповідно, «дотування» кінцевого побутового споживача - населення.
Так, за результатами 2022 року відношення витрат на послугу ПСО до чистого доходу Компанії становило 65,3%, а у 2023 році - 65,4%. Таким чином, більша частина доходу AT «НАЕК «Енергоатом» спрямовується на виконання зобов`язань за послугою ПСО. Так, за послугу ПСО Компанією сплачено ДП «Гарантований покупець» у 2023 році 127 993 млн грн, а з початку 2024 року - 47 049 млн грн.
Фактично це означає, що, зокрема, завдяки AT «НАЕК «Енергоатом» можливе утримання встановленого тарифу на електричну енергію для населення на максимально низькому рівні.
Блокування рахунків та нагальне стягнення коштів з AT «НАЕК «Енергоатом» на підставі судового рішення може додатково спричинити невиконання AT «НАЕК «Енергоатом» спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення.
В той же час, невиконання ПСО унеможливить досягнення основної мети покладення таких обов`язків - забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки; загрожує нормальному функціонуванню ринку електричної енергії України та катастрофічно впливає на стан соціального благополуччя населення України.
За таких обставин, заявник вважає, що ухвалення відстрочення рішення буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, а також державним і суспільним інтересам в період військової агресії рф.
В судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заяву підтримав та просив її задовольнити.
Представники Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) просили відмовити в задоволенні заяви.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року позовні вимоги Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) задоволено.
Стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь компанії Universal Baltic Group OU 98 992 євро основного боргу, 14 732,12 євро - три проценти річних, 6 082,95 євро на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та 2 000 євро - відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 121 807,07 євро.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 - представник Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року заяву задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 за позовом Universal Baltic Group ОU (Естонська Республіка) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за Контрактом від 02.01.2019 року №53-129-01-19-01725.
Видано виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь компанії Universal Baltic Group OU 98 992 євро основного боргу, 14 732,12 євро - трьох процентів річних, 6 082,95 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 2 000 євро - відшкодування витрат на правову допомогу, а всього-121 807,07 євро.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) судовий збір у сумі 1 240 грн 50 коп.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року заяву представника компанії BRV Tride s.r.o. - адвоката Іваненка М.А. про ухвалення додаткового судового рішення у справі за заявою ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «ЦЕНТРАЛІЗОВАНІ ЗАКУПІВЛІ» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 - задоволено. Стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» на користь BRV Tride s.r.o. (Slovak Republic, 811 01, Bratislava, Spitalska str. 53 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 000 євро.
14 листопада 2022 року ОСОБА_2 - представник Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 Євро.
Додатковим рішенням Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 - представника Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) - задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) (Estonia, Harju County, Tallinn, Lasnamae district, Punane str. 56, 13619; registration number 14481718) - 500 Євро витрат на правничу допомогу за подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
В пункті 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 зазначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п`ятою статті 55 Конституції України.
Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов`язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦПК України справи про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються:
1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу;
2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Питання визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу регулюються розділом VIII Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», главою 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу», Конвенцією ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік), Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж (1961 рік), які ратифіковані Україною та є обов`язковими до виконання на її території.
Згідно зі статтею 3 Конвенції ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень кожна Договірна держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові та приводить їх до виконання у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання та приведення до виконання цих рішень.
Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість виконання якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Частина перша статті 479 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
На підставі ухвали суду про задоволення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу видається виконавчий лист, який вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів (частина десята статті 479 ЦПК України).
Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими статтею 482 ЦПК України.
Суд, розглядаючи заяву про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не може змінювати рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки в статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» такими випадками є звернення до компетентного суду: за вирішенням заяви про відсутність у третейського суду компетенції на розгляд спору (частина 3 статті 16); із клопотанням про визнання та виконання арбітражного рішення на території України (стаття 35); із клопотанням про скасування арбітражного рішення, постановленого в Україні (стаття 34); із проханням про вжиття забезпечувальних заходів в підтримку арбітражного розгляду (стаття 9); із проханням про сприяння в отриманні доказів (стаття 27); виконання судом арбітражної угоди у випадку звернення однієї зі сторін у державний суд по суті спору (стаття 8).
Зі змісту норм, розміщених в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу», вбачається, що законодавець імперативно врегульовує повноваження суду під час розгляду заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Так, суд за клопотанням однієї із сторін витребує докази у порядку, встановленому цим Кодексом (частина друга статті 477 ЦПК України); може за заявою особи, яка подає заяву про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову (частина третя статті 477 ЦПК України); може за заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин відкласти розгляд заяви (частина шоста статті 477 ЦПК України); може зупинити провадження у справі, якщо в провадженні компетентного суду є заява про скасування цього рішення (частина сьома статті 477, частина друга статті 482 ЦПК України); якщо рішення міжнародного комерційного арбітражу вже виконувалося раніше, визначає, в якій частині або з якого часу воно підлягає виконанню (частина третя статті 479 ЦПК України); якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу передбачена сплата відсотків та (або) пеня, які нараховуються відповідно до умов, вказаних в рішенні міжнародного арбітражу, вказує в своїй ухвалі про визнання та надання дозволу на виконання такого рішення про нарахування таких відсотків та (або) пені до моменту виконання рішення з урахуванням чинного законодавства, що регулює таке нарахування (частина четверта статті 479 ЦПК України); якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали (частина шоста статті 479 ЦПК України); може спільно розглядати в одному провадженні заяви про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, і заяви про його скасування (частина третя статті 482 ЦПК України).
Проте, ні норми закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ні положення Глави 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу» не передбачають повноваження суду, який розглядає заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, вирішувати питання щодо відстрочення виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Згідно ч.1 статті 435 ЦПК України, яка розміщена в Розділі VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Тотожна за змістом норма передбачена і в частині першій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Разом з тим, Київський апеляційний суд, який розглядав справу №824/100/22 за заявою ОСОБА_2 - представника Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року, не є судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, оскільки ним, враховуючи предметну та територіальну юрисдикцію, були реалізовані лише контрольні повноваження, сутність яких зводиться до перевірки дотримання встановленої процедури розгляду справи міжнародним комерційним арбітражем, без вирішення наявного між сторонами спору по суті. Відповідно, до його повноважень не віднесено вирішення питання щодо надання відстрочки виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, № 29458/04, № 29465/04, § 24) вказав, що фраза "установленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті «судом, установленим законом», суд вважає, що використання судом повноважень, не передбачених чинним процесуальним законодавством, є недопустимим.
Виходячи з того, що відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» питання про відстрочення виконання вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а національні суди лише наділені повноваженнями визнавати та надавати згоду на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не вирішуючи спір по суті, заяви про відстрочення виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказані правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №824/53/19 (провадження № 61-15433ав20).
Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідно до норм ЦПК України суд, який розглядає справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, не є судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції, й відповідно не наділений повноваженнями вирішувати питання про відстрочення виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, а тому провадження у справі за поданими заявами про відстрочення виконання судового рішення підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.259, 260, 261, 435, 479 ЦПК України, Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Київський апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 - представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання судового рішення закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 09 жовтня 2024 року.
Суддя Київського
апеляційного суду В.І. Олійник
