Справа № 761/26492/19
Провадження № 4-с/761/72/2024
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Бордусенка Б.С.,
за участі:
представника скаржника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи - ОСОБА_6,
представника заінтересованої особи - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни.
У своїй скарзі ОСОБА_2 просив суд:
1) Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 щодо винесення:
- постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 від 05.12.2023 на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №761/26492/19;
- постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 05.12.2023; постанови від 07.12.2023;
- постанови про скасування процесуального документу «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 06.12.2023;
- постанови від 07.12.2023 про виправлення помилки у процесуальному документі «Постанова про відкриття виконавчого провадження» НОМЕР_5 від 05.12.2023;
- постанови від 07.12.2023 про виправлення помилки у процесуальному документи «Постанова про стягнення з боржника основної винагороди» від 05.12.2023;
- постанови від 07.12.2023 про зміну реєстраційних даних;
- постанови від 07.12.2023 про арешт коштів боржника;
- постанови від 07.12.2023 про арешт майна боржника.
2) скасувати вищеперелічені постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4:
Подану скаргу обґрунтовує тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №761/26492/19 була затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно вказаної мирової угоди ОСОБА_4 зобов?язався перерахувати суму коштів в розмірі 4 814 837, 80 грн. в строки, передбачені мировою угодою.
05.12.2023 представник ОСОБА_3 за довіреністю (Катрушина Л.П.) подала приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020, де зазначила, що боржником станом на 05.12.2023 сплачено з 250 000 грн. Залишок боргу складає 1 564 837,80 грн.
05.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020.
06.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020.
07.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесла постанову про скасування процесуального документу, згідно якої зазначила.
З огляду на викладене, постановою від 07.12.2023 була скасована постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 від 06.12.2023.
В той же день, а саме 07.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О винесла наступні постанови:
1) про виправлення помилки у процесуальному документі, згідно якої внесла зміни до постанови від 05.12.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020.
2) про виправлення помилки у процесуальному документі, згідно якої внесено виправлення до документу «Постанова про стягнення з боржника основної винагороди» від 05.12.2023, та викладено резолютивну частину Постанови в іншій редакції.
Скаржник вважає, що дії приватного виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. стосовно скасування Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 від 06.12.2023, здійснені шляхом винесення постанови від 07.12.2023 про скасування процесуального документу, а також здійснення всіх наступних дій, та відповідно, винесення постанов, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2024 року справу за вказаною скаргою призначено до судового розгляду.
27 лютого 2024 року на адресу суду надійшли заперечення на скаргу від представника приватного виконавця, відповідно до змісту яких заперечував щодо доводів скарги та просив відмовити.
Представник скаржника у судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив суд задовольнити.
Представник заінтересованої особи (стягувача) у судовому засіданні щодо задоволення вимог скарги заперечував, просив відмовити.
Представник заінтересованої особи (приватного виконавця) у судовому засіданні щодо задоволення вимог скарги заперечував, просив відмовити.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
Як встановлено судом, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №761/26492/19 (далі по тексту - Ухвала) була затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів).
Предметом даної справи є стягнення ОСОБА_3 з ОСОБА_4 суму боргу за розпискою в розмірі 4 814 837,80 грн.
Згідно вказаної мирової угоди ОСОБА_4 зобов?язався перерахувати суму коштів в розмірі 4 814 837, 80 грн. в строки, передбачені мировою угодою.
05.12.2023 представник ОСОБА_3 за довіреністю ( ОСОБА_5 ) подала приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020, де зазначила, що боржником станом на 05.12.2023 сплачено з 250 000 грн. Залишок боргу складає 1 564 837,80 грн.
05.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020.
Згідно постанови від 05.12.2023 приватний виконавець зазначив:
«Згідно заяви про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 року залишок боргу складає 1 564 837,80 грн.
Зобов`язати боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 156483.78 грн., та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн., понесені при відкриті виконавчого провадження приватним виконавцем. Суму боргу, основну винагороду приватного виконавця та мінімальні витрати сплатити за наступними реквізитами: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ФЕСИК МАРІЯ ОЛЕКСІЇВНА, код отримувача: НОМЕР_6, адреса: АДРЕСА_1 , банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», рахунок отримувача: НОМЕР_1 , призначення платежу: сплата боргу, витрат та основної винагороди за ВП НОМЕР_5».
Також 05.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесла постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 156483,78 грн.
06.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020.
Згідно постанови від 06.12.2023 приватний виконавець зазначив: «Борг погашено, витрати виконавчого провадження та основну винагороду сплачено в повному обсязі».
07.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесла постанову про скасування процесуального документу, згідно якої зазначила: «при відкритті виконавчого провадження на підставі Ухвали № 761/26492/19 від 28.01.2020 року, що видав Шевченківський районний суд міста Києва про затвердження Мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо стягнення боргу в розмірі 4 814 837, 80 грн., виконавцем не враховано, що після прострочення платежів згідно графіку платежів, на відповідача покладено обов`язок за невиконання мирової угоди в пункт 6 Ухвали, а саме: "У разі порушення Відповідачем строків погашення заборгованості за цією Мировою Угодою, визначених пунктом 3 даної Угоди, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також у Реєстраційний номер виконавчого провадження: НОМЕР_4 відповідності до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми", та не виконано у постанові про відкриття виконавчого провадження розрахунку остаточної суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 11 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 10-2 Розділу XIII згідно із Законом № 2129-IX від 15.03.2022; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2455-IX від 27.07.2022, № 2456-IX від 27.07.2022, № 2468-IX від 28.07.2022; в редакції Закону № 3048-IX від 11.04.2023».
З огляду на викладене, постановою від 07.12.2023 була скасована постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 від 06.12.2023.
В той же день, а саме 07.12.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О винесла наступні постанови:
1) про виправлення помилки у процесуальному документі, згідно якої внесла зміни до постанови від 05.12.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020.
Згідно змін постанову від 05.12.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання Ухвали від 28.01.2020 було доповнено розрахунком відповідно до пункту 6 Ухвали від 28.01.2020, та доповнено Постанову про відкриття виконавчого провадження пунктом 7, в якому здійснено розрахунок донарахувань;
2) про виправлення помилки у процесуальному документі, згідно якої внесено виправлення до документу «Постанова про стягнення з боржника основної винагороди» від 05.12.2023, та викладено резолютивну частину Постанови в такій редакції: «відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно вимог частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - 3 Реєстраційний номер виконавчого провадження: НОМЕР_4 Закон), основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Так, статтею 27 Закону, передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Таким чином, розрахунок основної винагороди приватного виконавця за даним виконавчим документом становить: 3515565.08 грн. х 10% = 351 556,50 грн»; а також внести зміни в пункт 1 Постанови в частині суми винагороди та викласти його в такій редакції: «Стягнути з боржника: Боржник: ОСОБА_2 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 основну винагороду у сумі 351556,50 грн».
3. про зміну реєстраційних даних, згідно якої внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме:
3.1. замість суми коштів до стягнення за ВД: 1564837.80 зазначити: Сума коштів до стягнення за ВД: 3515565.08;
3.2. замість суми коштів (еквівалент у гривні): 1564837.80 зазначити Сума коштів (еквівалент у гривні): 3515565.08;
4. про арешт коштів боржника на суму 2 145 800 грн.;
5. про арешт майна боржника, згідно якої накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: все рухоме та нерухоме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 2 145 800,00 грн.
Інших постанов в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 не виносилось.
Щодо вимог скаржника, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту рішення - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред?явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем с держава або державний орган, які можуть бути пред?явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання».
У своїй скарзі ОСОБА_2 зауважив суду, що виконавець не мав права виносити постанову про відкриття виконавчого провадження, а був зобовязаний повернути стягувачу Ухвалу від 28.01.2020, оскільки, на його переконання було пропущено строк пред`явлення ухвали до виконання.
Суд з вказаними твердженнями не може погодитися, оскільки виконавче провадження НОМЕР_5 відкрито 05.12.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик Марією Олексіївною на підставі Ухвали №761/26492/19 від 28.01.2020 року, що видав Шевченківський районний суд міста Києва, про затвердження Мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Постановою від 06.12.2023 року виконавче провадження НОМЕР_5 було закінчено на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв?язку з самостійним погашенням ОСОБА_2 боргу, витрат виконавчого провадження та основної винагороди в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією, яка наявна в матеріалах виконавчого провадження.
Стаття 264 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов?язку.
З вказаного вбачається, що добровільне виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2020 року свідчить про визнання ОСОБА_2 своїх боргових зобов?язань перед стягувачем та відповідно про переривання строків давності.
Про переривання строків давності свідчить й добровільна сплата боржником платежів, передбачених Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2020 року, на особистий рахунок стягувача ОСОБА_3 , останній з яких відбувся у жовтні 2023 року та підтверджується випискою по рахунку, що наявна в матеріалах виконавчого провадження.
Окрім того, у відповідності до частини 1,2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред?явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред?явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2020 року передбачає розстрочення платежів відповідно до наступного графіку:
1. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.)- 01.04.2020 р.
2. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.05.2020 р.
3. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.06.2020 р.
4. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.07.2020 р.
5. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.08.2020 р.
6. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.09.2020 р.
7. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.10.2020 р.
8. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.11.2020 р.
9. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.12.2020 р.
10. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.01.2021 р.
11. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.02.2021 р.
12. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.03.2021 р.
13. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.04.2021 р.
14. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.05.2021 р.
15. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.06.2021 р.
16. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.07.2021 р.
17. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.08.2021 р.
18. 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) - до 02.09.2021 р.
19. 1 214 837, 80 (один мільйон двісті чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 80 коп.) - до 10.10.2021 р.
Таким чином, останній платіж мав відбутись 10.10.2021 року, а відтак строк пред`явлення виконавчого документа до виконання ще не сплинув.
У відповідності до пункту 10-2 Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа перервався введенням воєнного стану на території України, який триває по теперішний час.
Продовження строків позовної давності в період дії карантину та воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину та воєнного стану не дала б змоги особі вчинити певні дії вчасно, не вимагається (див. постанову Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).
Аналогічні обґрунтування стосуються строків давності відносно стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Тому скарга в цій частині вимог не підлягає задоволенню.
Також у своїй скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов?язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Також на пункт 18: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З даного приводу суд зазначає наступне.
Мирова угода на стадії судового процесу за своєю правовою природою відрізняється від кредитних та позикових зобов?язань та укладається як компромісна домовленість за зобов?язаннями, момент виконання яких настав та/або був вже прострочений.
Верховний суд неодноразово робив висновки, що Мирову угоду, затверджену судом, не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 червня 2018 року справа № 908/1604/17).
Тобто, положення пункту 15 та пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не можуть розповсюджуватись на мирові угоди, затверджені в судовому порядку.
Нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в цьому випадку відбувається не на підставі договірних зобов?язань, а на підставі судового рішення, що набрало чинності, виконавчого документу, правомірність можливості такого нарахування вже затверджена судом і не може знов переглядатись в судовому порядку.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов?язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч.1,2 статті 18 ЦПК України).
Відповідно до ч. 11 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Отже, на момент пред`явлення виконавчого документу приватному виконавцю, до моменту виконання, у виконавчому документі було прямо зазначено про нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляції.
Тому скарга в цій частині вимог не підлягає задоволенню.
Щодо правомірності дій щодо винесення постанови про скасування процесуального документу та винесення інших постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, суд зазначає наступне.
Так, п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що: у період дії воєнного стану приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об?єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні.
Об?єктивною підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є помилкове неврахування виконавцем при відкритті виконавчого провадження пункту 6 Ухвали, а саме: «У разі порушення Відповідачем строків погашення заборгованості за цією Мировою Угодою, визначених пунктом 3 даної Угоди, Відповідач зобов?язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також у відповідності до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми», та не виконано у постанові про відкриття виконавчого провадження розрахунку остаточної суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі, тому, приватним виконавцем прийнято рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та винесено постанови про виправлення описок у постановах про відкриття виконавчого провадження та стягнення основної винагороди, які змінено з урахуванням вимог передбачених у виконавчому документі щодо нарахування штрафних санкцій до суми заборгованості.
Відповідно до статті 74 Закону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, про що виноситься відповідна постанова.
Отже, з огляду на викладене, приватний виконавець діяла в межах наданих законом повноважень.
У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 74 Закону, яка регламентує оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Проаналізувавши надані документи на обґрунтування даної скарги, судом встановлено, що Боржником не доведено жодної обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо неправомірності оскаржуваних постанов приватного виконавця Фесик М.О.
Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що оскаржувані постанови винесені у виконавчому провадженні НОМЕР_5 у відповідності до положень чинного законодавства України, відтак не підлягають скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що скарга на дії приватного виконавця є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 129, 129-1 Конституції України, ст. 1, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 18, 447-453 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Скаргу ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни - залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін:
ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, адреса місцезнаходження - АДРЕСА_5 .
Повний текст ухвали виготовлений 06 травня 2024 року.
Суддя:
