Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 739/486/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/883/24 Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цією ухвалою щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лисичанськ, Луганської області, засудженого:
- 29.05.2012 Рубежанським міським судом Луганської області за п.п. 4, 7 ч.2 ст.115, ч.2 ст.71, ч.3 ст.71 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки;
- 07.10.2022 Новгород- Сіверським районним судом Чернігівської області за ст.111-1, ст.71 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років;
відмовлено у задоволенні його клопотання про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Місцевий суд вказав на відсутність підстав для заміни засудженому ОСОБА_8 покрання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, так як останній своєю поведінкою не довів свого виправлення.
Не погодившись із рішенням суду, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказав, що подане ним клопотання мотивоване тим, що покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає положенням Конституції України, тому він просив про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Водночас, його клопотання не містить посилання на норми ст.ст.81, 82 КК України, тому висновки місцевого суду в цій частині є незаконними. В цьому випадку відсутні підстави для надання переліку документів, які встановлені Порядком визначення ступеня виправлення засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 №294/5. Також зазначив, що норми кримінального закону в частині наявності такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, а також положення ч.1 ст.5 КК України, є незаконними. Найбільш суворим видом покарання, з огляду на зміст рішень Конституційного Суду України у справах № 1-7/99, 6-рп/2000 та № 1-3/2000, має бути позбавлення волі на строк 15 років. Зазначені рішення КС України спростовують Закон України від 22.02.2000 №1483-3, яким було незаконно введено в КК України покарання у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Веренцов проти України» рішення Конституційного Суду України є законом та за результатами тлумачення норм якого, необхідно адаптувати кримінальне право. Крім того вказує, що за інформацією, яка міститься у характеристиці з місця відбування покарання, він жодної небезпеки для оточуючих не становить. У місцях позбавлення волі він не працевлаштований з моменту арешту і до цього часу у зв`язку з проблемою у наданні роботи засудженим.
Заслухавши доповідь судді; засудженого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, котрий просив ухвалу місцевого суду залишити без змін; дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 засуджений 29 травня 2012 року вироком Рубежанського міського суду Луганської області, з урахуванням ухвали апеляційного суду Луганської області від 16.11.2012 та ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.2014, за п.4, 7 ч.2 ст.115 КК України, із застосуванням ч.2, 3 ст.71 КК України, до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки.
Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду від 23.03.2016 у строк відбування покарання ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув`язнення з 30 листопада 2010 року по 16 листопада 2012 року відповідно до співвідношення - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Початок строку ув`язнення визначено рахувати з 30 листопада 2010 року.
Вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2022 року ОСОБА_8 засуджений за ст.111-1, ст.71 КК України до довічного позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки та позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років.
На даний час засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)», відбув більше 15 років покарання у виді позбавлення волі.
Статтею 82 КК України визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м`яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
Згідно з ч.5 ст.82 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України).
Для вирішення цього питання, з урахуванням положень ст.154 КПК України, місцевим судом було досліджено витяг з протоколу №2 від 22.02.2024 року, відповідно до якого комісія установи відбування покарання комісія дійшла висновку, що засуджений не став на шлях виправлення та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
З наявної у справі характеристики убачається, що ОСОБА_8 за місцем відбування покарання характеризується незадовільно, не працевлаштований, неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму відбування покарання, у зв`язку з чим до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, не готовий змінювати своє життя після звільнення, не виконує заходів індивідуального плану соціально-виховної роботи, заохочення не застосовувалися. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як високий. Засуджений на шлях виправлення не став.
Аналізуючи судове рішення в частині доводів апеляційної скарги засудженого про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі, що порушує Конституцію України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до норм ст.64 КК України, довічне позбавлення волі є безстроковим основним видом покарання, яке встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Застосування зазначеного покарання не суперечить Конституції України та міжнародним нормам, на які посилається засуджений в апеляційній скарзі.
Відтак, висновки місцевого суду про відсутність підстав для заміни засудженому ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є обґрунтованими, з належним посиланням на норми чинного законодавства, які встановлюють механізм звільнення особи від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, зокрема, шляхом заміни покарання на більш м`яке, з чим погоджується і колегія суддів..
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом першої інстанції рішення, не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
