Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 596/520/22Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 21-з/4817/20/24 Доповідач - ОСОБА_1 Категорія - ч.2 ст.172 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої- ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_2
при секретарі ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6 про вирішення питання щодо процесуальних витрат та цивільного позову в рамках кримінального провадження за результатами розгляду апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_5 , прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2024 року, -
Встановила:
Представник потерпілого ОСОБА_5 -адвокат ОСОБА_6 звернувся із заявою, в якій просить вирішити питання щодо цивільного позову про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_7 нанесеної моральної шкоди в розмірі 100000 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 43000 грн..
Свої доводи мотивує тим, що апеляційним судом, закриваючи дане кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав, вказані питання при постановленні ухвали Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року не були вирішені.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи заяви, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_5 та прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2024 року - залишено без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття у зв`язку з цим кримінального провадження - задоволено.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , - скасовано, а кримінальне провадження щодо нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172 КК України - закрито, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності через сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
В даному випадку, незважаючи на те, що було постановлено судом першої інстанції виправдувальний вирок відносно ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, а також на ту обставину, що останній заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів, закриваючи кримінальне провадження у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності (ст.49 КПК), виходила з того, що це є обов`язком, а не правом суду.
Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Однак, з моменту звільнення особи від кримінальної відповідальності припиняється дія кримінально-правових відносин між державою та людиною, яка обвинувачувалась у вчиненні злочину.
Також, ч.1 ст.126 КПК України передбачено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Так, нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означає, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Натомість, суд першої інстанції, який постановив відносно ОСОБА_7 виправдувальний вирок, дійшов висновку про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.
Водночас і колегія суддів апеляційного суду, ухвалою якої було провадження за клопотанням ОСОБА_7 закрито до початку розгляду по суті кримінального провадження та дослідження доказів у справі і надання їм оцінки та оцінки доводам апеляційних скарг.
Отже, судом апеляційної інстанції не перевірялися й вимоги, викладені у позовній заяві та доведеність їх відповідними доказами про спричинення ОСОБА_5 моральної шкоди діями ОСОБА_7 та докази на підтвердження понесених ним процесуальних витрат, тобто витрат на правову допомогу.
За таких обставин, як вбачається із ухвали Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_7 нанесеної моральної шкоди в розмірі 100000 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 43000 грн. судом апеляційної інстанції не розглядався та не вирішувався.
Виходячи із вимог вказаних норм закону, заява представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6 щодо вирішення цивільного позову та про стягнення витрат на правову допомогу, яка належить до процесуальних витрат (ст.118 КПК України) не підлягає розгляду, оскільки стосовно ОСОБА_7 не ухвалювався обвинувальний вирок, а вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційним судом не розглядався та докази з цього приводу не досліджувалися, а тому колегія позбавлена можливості прийняття в цій частині судове рішення.
Разом з тим, згідно ч.7 ст.128 КПК України передбачено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що оскільки судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання щодо процесуальних витрат та цивільного позову, вказана обставина не є перешкодою для вирішення даного питання у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заява представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Заяву представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Головуючий
Судді
