Єдиний державний реєстр судових рішень
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2107/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/121/25
Категорія ч.2 ст.121 КК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4
секретар
судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участі:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника обвинуваченого
адвоката ОСОБА_9
розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в залісуду вм.Житомирі,кримінальне провадженняза апеляційноюскаргою захисника ОСОБА_10 ,яка дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 на вирокРадомишльського районногосуду Житомирськоїобласті від17лютого 2022року,
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працює, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 в строк відбуття покарання час затримання в порядку ст. 208 КПК України з 03.10.2020 по 05.10.2020 року включно (три дні) з розрахунку: один день затримання за один день позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання засудженому визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Обрано запобіжний захід ОСОБА_8 у виді цілодобового домашнього арешту та заборонено обвинуваченому залишати житло за адресою АДРЕСА_1 цілодобово на 60 днів починаючи з 17 лютого 2022 і до 17 квітня 2022, але не більше чим до набрання вироку законної сили.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду першої інстанції, 02 жовтня 2020 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в будинку по АДРЕСА_1 , з мотивів особистих неприязних відносин, в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_11 , маючи умисел на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, взявши зі столу кухонний ніж, умисно наніс ОСОБА_12 в ділянку розташування життєво-важливих органів та черевну порожнину два удари.
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_13 заподіяв ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки зліва, рани нижньої долі лівої легені, пошкодження міжреберного м`яза, артерій на рівні 7,8 міжребер`я, які мають ознаки тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю.
Таким чином, ОСОБА_8 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання особливо тяжких наслідків та свідомо бажаючи їх настання, протиправно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_14 .
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, згідно якої просить, вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , закрити у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді.
Вважає, що зібрані у справі докази не підтверджують вказаного обвинувачення, всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення необхідно тлумачити на користь її підзахисного.
Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, сторона обвинувачення посилається на докази, які в судовому засіданні не були безпосередньо досліджені.
Разом з тим, допитані в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 та свідки: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 зазначили, що не були безпосередніми очевидцями вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_21 , всі свідки сторони обвинувачення заявили про те, що вони не бачили, щоб ОСОБА_13 наносив які-небудь тілесні ушкодження потерпілому. Також не встановлено та стороною обвинувачення взагалі не доведено в суді конкретне місце, механізм, спосіб нанесення тілесних ушкоджень та особу, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_22 .
Суд, як доказ винуватості ОСОБА_15 врахував протокол проведення слідчого експерименту за його участю. Фактично обвинувачення ґрунтується лише на «поясненнях» ОСОБА_15 , які через призму кримінально-процесуального законодавства взагалі є недопустимим та неналежним доказом.
Вказана слідча дія була проведена за місцем проживання ОСОБА_8 , для участі в якій запрошено двох понятих: ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги покази свідка ОСОБА_19 , оскільки, згідно характеристики випускника 2011 року Потіївької загально-освітньої школи, останній не вміє читати, писати, висловлювати думки, не орієнтується в часі, а тому, на думку апелянта, суд першої інстанції надав неналежну оцінку такому доказу.
Разом з цим, з дослідженого судом відеозапису слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 , що зафіксований шляхом застосування відео зйомки вбачається, що понята ОСОБА_24 , яка зазначена в протоколі слідчого експерименту, не приймала безпосередньо участь у цій слідчій дії, оскільки остання відсутня на відеозаписі слідчого експерименту.
Крім цього, в порушення вимог ч.3 ст. 223 КПК України, як слідує з відео запису слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_15 слідчим у кримінальному провадженні понятому ОСОБА_23 не були роз`яснені права та обов`язки понятого.
18.04.2022, до Житомирського апеляційного суду, від прокурора ОСОБА_25 надійшли заперечення на вищевказану апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 , згідно яких останній просить залишити дану апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
30.05.2023, до Житомирського апеляційного суду, від адвоката ОСОБА_26 надійшли доповнення до вищевказаної апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 .
Згідно вказаних доповнень адвокат ОСОБА_9 також просить вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, з підстав не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання.
Аргументує свої вимоги тим, що докази, на які послався суд першої інстанції не підтверджують пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення. Вважає зазначені докази недопустимими.
Потерпілий ОСОБА_16 належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду даного кримінального провадження, в судове засідання не з`явився, причини неявки в судове засідання не повідомив.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , заперечення прокурора на апеляційну скаргу захисника, повторно дослідивши матеріали кримінального провадження за клопотанням сторони захисту, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого за обставин наведених у вироку відповідають фактичним обставинам провадження та ґрунтуються на сукупності зібраних та належним чином оцінених доказів, а саме:
-витяг з ЄРДР зі змісту якого слідує, що на підставі заяви ОСОБА_27 , згідно якої він наніс один удар ножем ОСОБА_11 внаслідок якого останній помер у лікарні, відомості про вчинення злочину було внесено 02.10.2020 рокуз правовою кваліфікацією дій за ст.121 ч.2 КК України (т.1 а.с. 76);
-протокол огляду господарства ОСОБА_8 в с. Потіївка від 02.10.2020 року із фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто місце події та вилучено одяг потерпілого, а саме светр з двома отворами в районі грудей та живота, чоловічу куртку чорного кольору та три кухонні ножі (т.1 а.с.174-186, 201);
-протокол затримання ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення від 03.10.2020 року ОСОБА_8 був затриманий 03.10.2020 року о 00 годині 20 хвилин в порядку ст.208 КПК України, як підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, заяв та зауважень з приводу свого затримання не заявляв. (т.1 а.с.85-86);
-виписка № 653 від 02.10.2020 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного сп`яніння, при огляді ОСОБА_8 в КНП «Радомишльська лікарня» Радомишльської міської ради, за допомогою приладу «Алкотест 6510» 02.10.20 о 22.35 встановлено проба позитивна 2,15%, а в 22.55 стан алкогольного сп`яніння 1,84% (т. 1, а.п. 187);
-висновок судово-медичної експертизи № 149 від 04.10.2020 року, яким встановлено, що причиною смерті ОСОБА_11 згідно записів медичної документації та судово-медичної експертизи трупа, являється проникаюче колото різане поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, яке ускладнилось внутрішньою кровотечею, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання та функцій центральної нервової системи (т.1 а.с.79-81);
-судово-медичне дослідження трупа згідно якого виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки зліва, рани нижньої долі лівої легені, пошкодження міжреберного м`яза, артерій на рівні 7,8 міжребер`я, які мають ознаки тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Дані ушкодження виникли від проникаючої дії колюче-ріжучого предмету;
-судово-токсикологічне дослідженні згідно якого у крові виявлено спирт етиловий в концентрації 3,34 % що відносно до живої особи відповідало би тяжкому ступеню алкогольного отруєння;
-відеозапис знагрудної камериінспектора секторареагування патрульноїполіції РадомишльськогоВП КоростишівськогоВП ГУНП уЖитомирській області, ОСОБА_28 ,на якомузафіксовано пояснення ОСОБА_8 безпосередньо післявчинення злочину,в якихвін неодноразовоповторює проте,що двічізавдав ударівножом ОСОБА_11 в областьгрудної клітинита живота.Відеозапис згіднорапорту від03.10.2020року долученодо матеріалівкримінального провадженняна CDRдиску тапостановою слідчоговід 03.10.2020року визнанопо справіречовим доказом.Вказаний доказєналежнимта допустимимвсилуположень ст.40ЗаконуУкраїни«Про Національнуполіцію»,згідноякої,поліціядлязабезпечення публічноїбезпекиіпорядку можезакріплюватинаоднострої,фото-івідеотехніку,технічнізасобиз виявленнята/абофіксаціїправопорушень,зметою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань (т. 1 а.с. 183);
-протокол проведення слідчого експерименту від 03.10.2020 під час якого ОСОБА_8 показав яким чином він заподіяв потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження, зазначивши що удар не наносив, а лише намагався відштовхнути останнього від себе, і поранення заподіяв випадково, оскільки ніж був у нього в руці (т.1 а.с. 190);
-лікарське свідоцтво про смерть №2058 від 04.10.2020 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_11 є травматичний гемопневматоракс (т.1 а.с.78).
Окрім того, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що його покійний брат ОСОБА_11 в той день поїхав до ОСОБА_8 десь біля 15 год 00 хв, потім вони вдвох поїхали до сусіднього села Моделів, де проживає дочка ОСОБА_8 , начебто робити ремонт. Зі слів дочки вони розпивали спиртні напої і сперечалися. Коли повернулися до дому до ОСОБА_8 то брат хотів на своєму велосипеді їхати до себе дому, а ОСОБА_8 , по розповідям людей, не випустив ОСОБА_11 із подвір`я та вдарив його ножем 2 рази.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що проживає у ОСОБА_8 протягом трьох років. На той час у свідка була травма ноги тому він більшість часу лежав у літній кухні, де і проживав. В будинку проживав ОСОБА_8 з дружиною. Того дня ОСОБА_8 приблизно в 10 годин ранку дзвонив до ОСОБА_11 з проханням прийти до нього. Коли ОСОБА_11 прийшов то він з ОСОБА_8 поїхали в с. Моделів. Коли вони приїхали вже було темно. Вони на протязі 2 годин сиділи в будинку. Жінка ОСОБА_8 пішла і в будинку залишився ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Через деякий час ОСОБА_11 з велосипедом пішов до дороги. Після того свідок на костилях пішов з літньої кухні до будинку, він побачив, що ОСОБА_8 сидів на стільцю в стані сильного алкогольного сп`яніння. Приблизно через дві години свідок розповів, що почув як впав велосипед з ОСОБА_11 на подвір`ї, і він почув стогін. Пізніше ОСОБА_8 підійшов до літньої кухні і покликав свідка, просив допомогти по телефону викликати чи швидку, чи поліцію. Свідок показав, що ОСОБА_8 був переляканий, з його слів, як побачив на ОСОБА_11 кров. На запитання свідка, ОСОБА_8 відповів, що не знає чи це він його вдарив чи не він.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що 02 жовтня 2020 року ОСОБА_8 та ОСОБА_11 приїхали до неї до дому, щоб прорізати в будинку вікно, але приїхали вони вже пізно і були в стані алкогольного сп`яніння, тому в цей день нічого не робили. Також свідок ОСОБА_17 пояснила, що у неї ніхто спиртних напоїв не розпивав. ОСОБА_11 з приводу того, що вони не будуть робити того дня ремонт виразився нецензурними словамиі чоловік свідка попросив ОСОБА_11 вийти з будинку щоб не лякати дітей. Суперечок між ОСОБА_8 і ОСОБА_11 , як стверджує свідок, не було. Вони повідомили, що приїдуть завтра робити ремонт та залишивши свої інструменти поїхали до дому. Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_29 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 вказала, що 02 жовтня 2020 року її чоловік ОСОБА_8 попросив ОСОБА_11 поїхати з ним до дочки в с. Моделів та допомогти прорізати в її будинку вікно. Вони поїхали десь о п`ятій вечора до дочки. ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були в стані алкогольного сп`яніння. По їх приїзду від дочки свідок приготувала їм вечерю і пішла з дому. Десь через 10 хв. ОСОБА_11 вийшов з подвір`я з велосипедом і поїхав в напрямку центру села. Коли свідок повернулася до дому то побачила, що біля їх дому була «швидка допомога», а ОСОБА_11 лежав на подвір`ї біля гаража і йому надавали допомогу. Коли ОСОБА_11 повернувся до їхнього будинку їй не відомо. ОСОБА_8 повідомив їй, що не знає, що саме трапилось із ОСОБА_11 .
На думку апеляційного суду покази допитаних в суді першої інстанції свідків були оцінені судом із дотриманням вимог ст.94 КПК України у сукупності та взаємозв`язку з даними, що містяться у доказах, наведених вище, та є належними доказами вини обвинуваченого.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навів їх у вироку, спростував покази обвинуваченого та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 , а позицію самого обвинуваченого апеляційний суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності.
Що стосується доводів апелянта про недопустимість як доказу протоколу проведення слідчого експерименту, варто зазначити наступне.
Відповідно до ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров`я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.
Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 03.10.2020 за участю підозрюваного ОСОБА_8 , захисника та понятих, ОСОБА_8 детально розповів про обставини вчинення злочину, а саме зазначив, що напередодні в вечорі подзвонив ОСОБА_11 та повідомив, що є робота. ОСОБА_11 приїхав до нього у неділю зранку. Вони поїхали спочатку до матері, куди потрібно було завести ліки, потім заїхали до дочки, подивились обсяг роботи, яку необхідно було зробити та вечором повернулись до нього додому. Він запросив ОСОБА_11 випити домашньої наливки. Вони разом зайшли до кухні, де ОСОБА_8 взяв в руки ніж, оскільки хотів нарізати хліба та ковбаси. В цей момент до нього ззаду підійшов потерпілий, взяв його руками за плечі та навалився на нього з силою. ОСОБА_8 вилаявся нецензурною лайкою та різко повернувся, ніж залишався в руках ОСОБА_8 . ОСОБА_11 посміхнувся та різко вибіг з кухні на вулицю. ОСОБА_8 залишився стояти на кухні. Через деякий час він усвідомив, що у дворі не гавкала собака та не ляснула хвіртка. Він вийшов подивитись та побачив. Що ОСОБА_11 лежить біля собачої будки весь у крові. ОСОБА_8 злякався, почав тремтіти, повернувся додому, взяв телефон та зателефонував на 102 та на 103. Наміру втікати у нього не було та він дочекався працівників поліції.
Під час проведення слідчого експерименту, підозрюваний ОСОБА_8 добровільно надав слідчому ніж, яким він за його словами наніс удари потерпілому.
Зміст даної слідчої дії відповідає показанням обвинуваченого наданим під час його затримання 03.10.2020 р., в будинку ОСОБА_8 , виникнення між ними конфлікту під час та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , тому доводи захисника щодо недопустимості цієї слідчої дії, апеляційний суд вважає безпідставними.
Крім того, із змісту ч.1 ст.240 КПК, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Вимоги ст. 240 КПК органом досудового слідства були дотримані в повній мірі. Як вбачається з висновку Верховного Суду від 28 січня 2021 р. у справі №390/361/15-к, - згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року метою слідчого експерименту є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від свідка (підозрюваного) відомостей під час цієї слідчої дії не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії. Показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
Вказана слідча дія була проведена за участю підозрюваного, захисника та понятих. Згідно до протоколу, ОСОБА_8 були роз`яснені його права, передбачені ст.42 КПК України, в тому числі право не свідчити проти себе, що він посвідчив своїм підписом. Згідно відеозапису проведення слідчого експерименту тиску з боку працівників поліції на підозрюваного ОСОБА_8 не здійснено, його покази є добровільними та послідовними, захисник з цього приводу зауважень не мав.
Окрім того, відповідно до чинного кримінального процесуального закону, належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.
До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії, як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.
За таких обставин, порушень вимог кримінального процесуального закону при проведенні цієї слідчої дії колегією суддів не встановлено, а тому доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Стосовно доводів апелянта про недопустимість показів свідка ОСОБА_19 , апеляційний суд вважає їх безпідставними оскільки, суд першої інстанції оцінив їх у відповідності до вимог ст.94 КПК України, будь які дані, що вказують на неможливість прийняття таких показів, в матеріалах кримінального провадження відсутні, ОСОБА_19 був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, тому покази свідка ОСОБА_19 було обґрунтовано визнано допустимим доказом.
Доводи апелянта про недопустимість як доказу відеозапис з нагрудної камери поліцейського, апеляційний суд вважає також необґрунтованими оскільки, з оглянутого відеозапису встановлено, що на ньому зафіксовано конкретну слідчу дію - огляд місця події, відеозапис є безперервним, відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 та чинному КПК України, а тому даний відеозапис обґрунтовано визнано допустимим речовим доказом.
Щодо доводів апелянта стосовно різної довжини ножів вилучених під час огляду місця події та досліджених експертом, варто зазначити наступне.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 02.10.2020 з домоволодіння ОСОБА_8 було вилучено три ножі довжиною 19,5 см, 18,5 та 23 см. Згідно висновку експерта № 198-МК від 23.10.2020 на дослідження були надані три ножі довжиною 19,2 см, 18,5 см та 22,5 см. Враховуючи, що вилучені під час огляду місця події ножі були поміщені у спеціальний пакет та відповідно до вимог закону належним чином опечатані, а також те, що огляд місця події та вилучення предметів проводились у нічний час доби, апеляційний суд вважає такі розбіжності несуттєвими.
Крім того, висновком судово-медичної (медико-криміналістичної) експертизи №198-МК від 23.10.2020 року встановлено, що на верхньому одязі потерпілого ОСОБА_11 , виявлено по два наскрізних пошкодження, які утворилися від неодноразової проникаючої дії колючо-ріжучого предмету, який мав лезо та обух. Не виключається, що дані пошкодження могли утворитися від дії клинка ножа №1 при умові його занурення на 3 см, який був представлений на дослідження та наданий ОСОБА_8 під час слідчого експерименту.
Висновки судово-медичної (медико-криміналістичної) експертизи узгоджуються із поясненнями ОСОБА_8 щодо кількості та локалізації ударів заподіяних потерпілому ОСОБА_11 зафіксованими на нагрудну камеру поліцейського та під час слідчого експерименту і підтверджують, що ножові поранення були заподіяні ножом, на який ОСОБА_8 вказав під час проведення слідчого експерименту.
За таких обставин, твердження апелянта про недопустимість як доказу висновку судово-медичної (медико-криміналістичної) експертизи №198-МК від 23.10.2020 апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає що, суд першої інстанції належним чином проаналізував зазначені докази як окремо, так і в своїй сукупності та прийшов до переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині, а саме у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_11 , тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Ці докази, на думку колегії суддів, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_8 діяв умисно і вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, а доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість доказів та те, що обвинувачений не вчиняв кримінального правопорушення є необґрунтованими.
Покарання ОСОБА_8 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Разом із тим, що стосується доводів апелянта з приводу розбіжностей нанесених поранень заподіяних потерпілому описаних у висновку експерта та в частині формулювання встановлених судом варто зазначити наступне.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 04.10.2020 року, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_11 згідно записів медичної документації та судово-медичної експертизи трупа, являється проникаюче колото різане поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, яке ускладнилось внутрішньою кровотечею, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання та функцій центральної нервової системи.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_30 пояснив, що він проводив дослідження трупа ОСОБА_11 , який було доставлено з лікарні. Вказати точну кількість ударів нанесених потерпілому не можливо, оскільки в лікарні відносно ОСОБА_11 проводились хірургічні втручання про що було зазначено у висновку експерта. Проте одне поранення у вигляді проникаючого поранення грудної клітки зліва на рівні 7,8 міжребер`я, являється таким, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження та знаходиться у причинно наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого. Проникаюче поранення було одне та було нанесено саме в грудну клітку. Поранень черевної порожнини не було. Інші поранення виявлені на трупі ОСОБА_11 могли виникнути внаслідок хірургічного втручання лікарів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо кількості та локалізації нанесених потерпілому ОСОБА_11 ножових поранень, а тому вирок суду в цій частині підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 з доповненнями адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 в частині формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 та визнаного судом доведеним - змінити.
Виключити з описової частини вироку вказівку про визнання судом доведеним щодо нанесення ОСОБА_8 двох тілесних ушкоджень ОСОБА_11 в черевну порожнину.
Вважати, що ОСОБА_8 умисно наніс ОСОБА_11 в грудну клітку один проникаючий удар.
У решті вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
