ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю., Воробйової І. А., Ступак О. В.,
щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 757/55832/21-ц (провадження № 14-140цс24)
за позовом Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про застосування наслідків недійсності договору, визнання відсутніми прав та обов`язків за договором, за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
І. Обставини справи
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 06 листопада 2024 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України, а саме з підстави наявності виключної правової проблеми, яка необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
2. 18 грудня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою повернула справу № 757/55832/21-ц на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України та виходила з того, що в силу прямої заборони частини шостої статті 404 ЦПК України позбавлена процесуальної можливості прийняти цю справу до розгляду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, тому Велика Палата Верховного Суду не може вважатися судом, встановленим законом, для вирішення справи № 757/55832/21-ц, а розгляд зазначеної справи Великою Палатою Верховного Суду є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
3. З висновком, викладеним в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в цій справі не погоджуємося.
4. Виключна правова проблема, яка необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, полягає в необхідності тлумачення абзацу дев`ятого частини шостої статті 41-1 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) у редакції Закону України від 16 липня 2015 року № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку».
5. Велика Палата Верховного Суду цю норму матеріального права ще не тлумачила і подібні справи не вирішувала, правовий висновок відсутній.
6. У справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Кабінет Міністрів України від свого імені звернувся до суду як акціонер та інвестор Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») і просив суд:
а) застосувати наслідки недійсності договору про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105, укладеного між КБ «ПриватБанк», в особі керуючого Луганською філією КБ «ПриватБанк» Кудрявцева В. І. та ОСОБА_1 , шляхом визнання такими, що не підлягають виконанню, всіх зобов`язань АТ КБ «ПриватБанк» за цим договором;
б) визнати відсутнім у ОСОБА_1 права вимагати від АТ КБ «ПриватБанк» виконання всіх зобов`язань за договором про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105;
в) визнати відсутнім у АТ КБ «ПриватБанк» обов`язок виконувати зобов`язання за договором про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105, посилаючись на положення статті 41-1 Закону № 4452-VI, яка містить припис щодо нікчемності правочинів, які не обліковувалися за балансовими та/або позабалансовими рахунками банку на момент набуття права власності на акції банку державою.
7. Незважаючи на врахування кількісного та якісного показників, які можуть вказувати на таку проблему, до уваги слід брати й те, що це нова правова проблема, яка раніше не вирішувалася, що буде мати важливе значення для судової практики.
8. Вважаємо, що ця справа має принципове значення, а судове рішення Великої Палати Верховного Суду необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики, бо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення, і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією з метою завбачливого прояснення незрозумілих правових питань за допомогою судового рішення на авторитетному рівні.
9. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
10. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ґрунтовно визначила, у чому саме полягає потреба у формуванні єдиної правозастосовної практики щодо застосування положення статті 41-1 Закону № 4452-VI, та навела, у чому саме полягає фундаментальність порушеної правової проблеми.
11. Вважаємо, що колегія суддів дотрималася умов, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
12. За складністю правової проблеми, значущістю для розвитку судової практики та з метою забезпечення її єдності і сталості вирішення справи, яка містить виключну правову проблему, спір відповідає ролі і місцю Великої Палати Верховного Суду в системі судів України.
13. Вирішення зазначеного питання потребувало формулювання відповідних висновків Великою Палатою Верховного Суду, а тому справа підлягала прийняттю та розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Судді С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова О. В. Ступак
