УХВАЛА
10 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 336/13057/23
провадження № 61-4001ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Наталії Іванівни, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом, припинення обтяження,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом до Запорізької міської ради, в якій просила суд: 1) визнати за нею право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) скасувати заборону на відчуження вказаної квартири.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
1. У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н. І., шляхом формування документа у системі «Електронний суд» вперше звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 25 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявникові з підстав, визначених частиною третьою статті 185 ЦПК України
(провадження № 61-16457ск24).
28 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н. І., шляхом формування документа у системі «Електронний суд» повторно звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
2. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку
на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено
у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У змісті клопотання, викладеного у касаційній скарзі заявником порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н. І., зазначає, що 25 березня 2025 року первісну касаційну скаргу було повернуто, тому вона вимушена подати касаційну скаргу повторно та просить цей строк поновити посилаючись на те,
що останній пропущено з поважних причин.
Водночас зазначені доводи самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням подачі касаційної скарги на ті самі судові рішення вдруге.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини
та основоположних свобод.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається
без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали
про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави
для поновлення строку.
Таким чином, заявникові необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження, зокрема
на підтвердження обставин того, що заважало виконати вимоги процесуального закону при зверненні до Верховного Суду як із первісною касаційною скаргою, так і при зверненні до Верховного Суду вдруге.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Визнати наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Трачук Наталією Іванівною, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трачук Наталії Іванівни, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник
