Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/734/25 Справа № 332/3071/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
в режимі відеоконференції:
обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об`єднаного кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника начальнику відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2024 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловська Луганської області, громадянина України, який має середню освіту, працевлаштований охоронцем у ПП «Анкорд», одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
-11.06.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Старосілля Лугинського району Житомирської області, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який працевлаштований готувальником составів до розливання плавок цеху підготовки составів у ПАТ «Запоріжсталь», одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який працевлаштований на підставі договору підряду з ФОП « ОСОБА_19 », одружений, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше судимий:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який працевлаштований експедитором у ТОВ «Промекотехнологія», не одружений, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимий,
обвинувачених у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2024 року ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 визнано невинуватими та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю стороною обвинувачення, що в діях останніх є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано невинуватими та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю стороною обвинувачення, що в діях останніх є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у наступному:
«не пізніше початку червня 2020 року ОСОБА_10 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, організував стійку злочинну групу, до складу якої залучив ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , разом з якими протягом червня та липня 2020 року скоїв особливо тяжкі злочини на території м. Запоріжжя, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_10 достовірно знав, що у приміщеннях магазинів та торгівельних кіосків, зберігаються грошові кошти та інше цінне майно, що користується попитом, та яке можливо вигідно і безпечно збути при відсутності будь-яких документів.
ОСОБА_10 , проаналізувавши зазначену інформацію, прийшов до висновку, що для здійснення його злочинного задуму йому необхідно залучити осіб, які поділяють його незаконні інтереси та прагнуть до швидкого збагачення, а також спільно з ним та під його керівництвом, виявлять бажання брати участь в організації крадіжок для особистого збагачення.
З цією метою ОСОБА_10 , діючи умисно, не пізніше початку червня 2020 року повідомив своїм знайомим ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , з якими він підтримував дружні відносини та міг повністю довіряти, про свій злочинний план та запропонував останнім разом з ним займатися незаконною діяльністю, пов`язаною з крадіжками.
Переслідуючи корисливу зацікавленість, розділяючи погляди ОСОБА_10 на незаконне збагачення, ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , дали свою згоду на участь у запланованих ОСОБА_10 злочинах.
Заручившись підтримкою зазначених осіб, що виразилася у згоді кожного вчиняти крадіжки, ОСОБА_10 організував стійку та згуртовану злочинну групу.
Таким чином ОСОБА_10 , будучи організатором злочинної групи, з метою підтримки її стабільної життєдіяльності, підшукав і залучив до скоєння злочинів осіб, які поділяють його погляди та виявили бажання незаконно збагатитися шляхом здійснення злочинних посягань.
Після цього ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , розробили детальний план скоєння злочинів, відповідно до якого необхідно було: скоювати крадіжки виключно в нічний час з метою уникнення ймовірних свідків, підшукати об`єкт тимчасового зберігання викраденого майна та грошових коштів, підшукати транспортні засоби, за допомогою яких можна було перевозити викрадене майно та грошові кошти.
Обговоривши між собою план злочинних дій, співучасники розподілили між собою ролі і надалі діяли спільно і узгоджено між собою для досягнення спільної злочинної мети.
Будучи організатором злочинної групи ОСОБА_10 , з метою скоєння особливо тяжких злочинів, здійснював загальне керівництво групою, планував злочинну діяльність і вчинення конкретних злочинів, розподіляв ролі між співучасниками, керував їх діями, безпосередньо брав участь в запланованих крадіжках. Крім того, згідно відведеної собі ролі, ОСОБА_10 визначав дату та час вчинення злочинів.
ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , будучи активними учасниками організованої злочинної групи, відповідно до плану і відведеним їм ролям, виконували конкретні дії та вказівки ОСОБА_10 , спрямовані на досягнення спільної злочинної мети, а також брали безпосередню участь у скоєнні злочинів.
Таким чином, під керівництвом ОСОБА_10 , зазначені особи, не пізніше початку червня 2020 року, попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення корисливих злочинів, об`єднані єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Крім того, для забезпечення зв`язку під час підготовки і скоєнні злочинів, члени злочинної групи використовували наявні у них мобільні телефони з різними операторами мобільного зв`язку, за допомогою яких передавали необхідну інформацію, погоджували і координували свої дії під час підготовки до вчинення злочинів, а також безпосередньо під час вчинення злочинів.
Гроші, отримані в результаті вчинення злочинів, співучасники розподіляли між собою в заздалегідь обумовлених долях.
Учасники організованої групи протягом усієї злочинної діяльності інформували один одного про підготовку злочинів, під час здійснення яких діяли з розподілом ролей за заздалегідь розробленим планом і схваленому всіма учасниками групи, при цьому усі співучасники усвідомлювали, що дії кожного з них є невід`ємною частиною загального обсягу дій при скоєнні злочинів.
Виконавши всі підготовчі дії і розподіливши між собою ролі, члени організованої злочинної групи приступили до реалізації розробленого плану.
Так, приблизно з 01-17 годині до 01-26 години 13.06.2020 ОСОБА_10 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, у складі організованої ним злочинної групи, разом з ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , а також за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою вчинення крадіжки, прибули до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_9», розташованого за адресою: АДРЕСА_10.
При цьому ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 залишилися на вулиці поблизу магазину з метою спостерігання за навколишньою ситуацією, наявністю сторонніх осіб та ймовірної появи працівників правоохоронних органів, а ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , відповідно відведених їм ролям, направились в сторону магазину « ІНФОРМАЦІЯ_9 », розташованого за адресою: АДРЕСА_10, де за допомогою заздалегідь підготовленого засобу зламу ОСОБА_14 , шляхом пошкодження віконної рами, проник до приміщення магазину, в той час, як ОСОБА_9 перебував біля пошкодженого вікна та здійснював спостереження за зовнішньою територією, з метою забезпечення здійснення умислу, спрямованого на вчинення таємного викрадення майна. При цьому останній, з метою координації їх дій, за допомогою мобільного зв`язку отримував від ОСОБА_10 інформацію та передавав її ОСОБА_14 .
Зазначеним способом ОСОБА_10 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, у складі організованої ним злочинної групи, спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , а також за попередньою змовою з ОСОБА_8 , таємно викрали грошові кошти, що належать ФОП « ОСОБА_12 » (код за ДРФО НОМЕР_1 ), у сумі 7 320 гривень, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Після чого 13.06.2020 приблизно о 01-26 годині, ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 покинули місце вчинення злочину та в подальшому за попередньою домовленістю розподілили між собою викрадені грошові кошти.
Дії ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, організованою групою, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене організованою групою, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Крім того, продовжуючи активні дії, спрямовані на досягнення злочинного результату, приблизно з 01-23 години до 01-58 години 05.07.2020, ОСОБА_10 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, у складі організованої ним злочинної групи, разом з ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , а також за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою вчинення крадіжки, прибули до торгівельного кіоску, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 .
При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_15 залишилися на вулиці поблизу магазину, з метою спостереження за навколишньою ситуацією, наявністю сторонніх осіб та ймовірної появи працівників правоохоронних органів, а ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , відповідно відведених їм ролям, направилися в сторону торгівельного кіоску, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , де за допомогою заздалегідь підготовленого засобу зламу ОСОБА_14 , шляхом пошкодження віконної рами, проник до приміщення кіоску, в той час, як ОСОБА_9 разом з ОСОБА_7 перебували біля пошкодженого вікна та здійснювали спостереження за зовнішньою територією, з метою забезпечення здійснення умислу, спрямованого на вчинення таємного викрадення майна. При цьому останні, з метою координації їх дій, за допомогою мобільного зв`язку отримували від ОСОБА_10 та ОСОБА_15 інформацію та передавали її ОСОБА_14 .
Зазначеним способом ОСОБА_10 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, у складі організованої ним злочинної групи, спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , а також за попередньою змовою з ОСОБА_7 , таємно викрали майно, що належить ОСОБА_22 та ОСОБА_13 , а саме:
- грошові кошти у сумі 2 000 гривень;
- тютюнові вироби марки «Rothmans-Demi 6», у кількості 30 пачок, що відповідно до висновку експерта № 2343 від 19.06.2021, складає суму 1 378 гривень 93 копійок;
- тютюнові вироби марки «Marlboro-Red», у кількості 45 пачок, що відповідно висновку експерта № 2343 від 19.06.2021, складає суму 2 456 гривень 46 копійок, чим завдали потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 5 835 гривень 39 копійок.
Після чого 05.07.2020 приблизно о 01-58 годині, ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 покинули місце вчинення злочину та в подальшому за попередньою домовленістю розподілили між собою викрадені грошові кошти.
Дії ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, організованою групою, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким:
ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , кожного окремо, визнати винуватими та призначити покарання за ч. 5 ст. 185 КК У країни у виді позбавлення волі строком на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України, призначити ОСОБА_10 та ОСОБА_15 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років і з конфіскацією майна;
ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , кожного окремо, визнати винуватими та призначити покарання за ч. 5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна;
ОСОБА_8 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на ??4 роки.
ОСОБА_7 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на ??3 роки.
Цивільний позови потерпілих ОСОБА_12 на суму 11 012 грн. та ОСОБА_13 на суму 7 035 грн задовольнити повністю.
Стягнути з обвинувачених солідарно витрати на залучення експертів та проведення судових експертиз на загальну суму 14 390 грн.
В своїй апеляційній скарзі прокурор ставить питання про повторне дослідження судом апеляційної інстанції письмових доказів, в тому числі й тих, які визнані судом першої інстанції недопустимими.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що вирок суду є незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, на переконання прокурора, суд дійшов до безпідставних висновків про визнання недопустимими в якості доказів, протоколів огляду предметів від 12.02.2021, 15.02.2021, 11.02.2021, оскільки помилки допущені оперативними співробітниками у цих доказах, на які послався суд, в розумінні положень ст. 87 КПК України, не призводять до порушення або обмеження прав і свобод підозрюваної особи, а також не перешкоджає ефективно спростувати докази. В той же час, прокурор звертає увагу на те, що вказані судом помилки були допущенні в протоколах складених за результатами НСРД, а суд визнав недопустими протоколи огляду предметів в ході проведення НСРД., в той час як в цих протоколах помилок та описок допущено не було.
Також прокурор не погоджується з висновками суду стосовно недопустимості висновку експерта Київського НДЕКЦ №СЕ-19/111-21/29393-В3 від 24.06.2021, оскільки в супереч твердженням суду, сторона захисту була належним чином повідомлена про призначення експертизи цьому провадження та з матеріалами кримінального провадження були знайомленні повністю. В той же час висновок Миколаївського НДЕКЦ не можливо вважати аналогічними висновку від 24.06.2021 та таким, що був прихований від іншого експерта, оскільки він не містить будь-яких даних, які б спростовували чи підтверджували вину обвинувачених, а строки її проведення не суперечать діючому законодавству. При цьому, прокурор звертає увагу на те, що сторона захисту не оспорювала висновок експерта від 24.06.2021 року, та не клопотала про допит експерта або проведення додаткової експертизи.
Не погоджується прокурор і з оцінкою суду показів свідка ОСОБА_23 та результатів проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_14 , оскільки, на його переконання, вказані докази підтверджують винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Прокурор також вважає, що суд безпідставно виключив кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину у складі організованої групи, оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджується, що саме ОСОБА_10 був організатором вчинення кримінальних правопорушень, він та ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 приймали участь у підготовці до вчинення злочину, й залучили до його вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , мали єдиний всім учасникам план злочинної діяльності та розподіл функцій учасників групи, дотримувалися конспірації.
Позиції учасників провадження.
Прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок про визнання обвинувачених винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та призначити їм відповідне покарання.
Обвинувачені та їх захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора у повному обсязі, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а вирок суду першої інстанції вважали законним, обґрунтованим та достатньо мотивованим, у зв`язку з чим просили апеляційний суд залишити його без змін.
Мотиви суду.
За змістом ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
У відповідності до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Безпосередньо, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, частково дослідивши докази в порядку та обсязі, з урахуванням думки сторін кримінального провадження та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
В своїй апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що суд першої інстанції дійшовши висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими у складі організованої групи, допустив неправильне тлумачення закону, що суперечить його змісту, що на його думку є самостійною підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
Однак, апеляційний суд вважає доводи прокурора в цій частині такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення, а висновки суду першої інстанції в цій частині є законними та обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Стійкість організованої групи полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об`єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об`єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Якщо відсутні дані які б свідчили про обізнаність суб`єкта з усіма намірами членів групи, з метою вчинення конкретних дій або й здійснював окремі дії автономно, якщо між співучасниками не існувало такої згуртованості та узгодженості їхніх дій, яка б свідчила про тісне поєднання їх зусиль, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату - ознака стійкості групи відсутня. (Постанова ККС ВС від 16.12.2019 у справі №336/93/18).
Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об`єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов`язків, складання плану, визначення способів його виконання. Основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об`єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв`язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин. Утворення організованої групи, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), відбувається не одномоментно, а впродовж тривалого часу.
Підтвердженням того, що обвинувачений утворив організовану групу у складі ще декількох осіб для заняття злочинною діяльністю, є сукупність належних та допустимих доказів, які свідчать про доведення організатором до всіх учасників цієї групи детального плану вчинення злочинів, способу, засобів і знарядь, розподіл ролей кожного з учасників для досягнення спільної злочинної мети: наявність взаємозв`язків між учасниками групи під час та після вчинення кримінального правопорушення; перебування всіх учасників групи в одному місці згідно з трафіками телефонних з`єднань мобільних телефонів, що їм належать; заготовлення заздалегідь знарядь вчинення злочину; придбання та передача засобів та знарядь вчинення кримінальних правопорушень організатором іншим учасникам групи, що в часі передувало моменту прибуття таких учасників на місце події та безпосередньо моменту вчинення злочину.
У даному випадку, суд першої інстанції дійшов висновку, з якими погоджується й апеляційний суд про те, що стороною обвинувачення не надано жодного допустимого доказу щодо існування організованої групи, яку нібито організував ОСОБА_10 , оскільки жодним дослідженим доказом не розкрита будь-яка ознака наявної організованої групи.
Так, матеріали кримінального провадження, які досліджені судом першої інстанції та частково досліджені апеляційним судом, не містять доказів того, що ОСОБА_10 організував таку злочинну групу, залучив до участі в ній ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , така організована група спільно придбавала знаряддя та засоби вчинення кримінальних правопорушень, розробляли план вчинення злочинів, визначали конкретні місця їх вчинення, здійснювали заходи щодо конспірації їй діяльності, спільно визначили дату, час та місце вчинення злочинів та здійснювали розподіл викраденого між собою.
Перелічення прокурором в своїй апеляційній скарзі ознак організованої групи, які відповідають змісту пред`явленого обвинувачення, без посилання на конкретні докази, здобуті в ході проведення досудового розслідування, які підтверджують існування цих обставин не можуть підтверджувати таку кваліфікуючу ознаку як «вчинення кримінального правопорушення організованою групою», а тому такі твердження прокурора визнаються апеляційним судом недоведеними.
Щодо доводів прокурора про істотне порушення вимог КПК.
У своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно визнано протоколи огляду предметів від 11.02.2021, 12.02.2021 та 15.02.2021 недопустимими доказами, оскільки, на його думку, помилки допущені оперативним співробітником під час складання протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме невірні: назви протоколів, правова кваліфікація, посилання на норми КПК України, вид НСРД, посилання на ухвали слідчих суддів апеляційної інстанції, номери кримінальних проваджень, дані, за дорученням кого проводились НСРД не свідчать про істотні порушення норм КПК під час збирання доказів та про отримання таких доказів внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Проте, з такими доводами прокурора колегія суддів не може погодитись та вважає висновки суду першої інстанції в цій частині правильними, з огляду на таке.
Так, за клопотанням прокурора, апеляційним судом було досліджено ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13.05.2020, ЄУН 4807/2058/20 вх. № 140т від 20.05.2020 слідчої судді ОСОБА_24 про надання дозволу на проведення НСРД із втручанням в приватне спілкування: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного телефону з сім-карткою НОМЕР_2 відносно ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 3, а.с. 152-154).
За результатом проведення вказаної слідчої (розшукової) дії оперуповноваженим УСР в Запорізькій області ДСР НПУ ОСОБА_26 складено протокол від 14.09.2020, в якому зазначено: «на підставі ухвали слідчої судді Апеляційного суду ОСОБА_27 № 10/3181 т від 22.07.2020 та дорученням слідчого Хортицького ВП ДВП ГУНП в Запорізькі області ОСОБА_28 №47/638 т від 25.05.202 з дотриманням вимог ст. ст. 104-107, 246, 252, 258, 260, 263, 270 КПК України, проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який користується мобільним оператором «МТС» з номером НОМЕР_2 . Додаток: оптичний носій інформації інв. № 697 від 23.07.2020 р вих. № 4289 т/55/107/01-2020 від 15.09.2020.» (Т. 3, а.с. 155).
Очевидним для суду першої та апеляційної інстанції є те, що складений за результатами проведення НСРД протокол від 14.09.2020 містить ряд помилок щодо написання прізвища особи, відносно якої проводились НСРД, року народження ОСОБА_25 , прізвища, ім`я, по батькові слідчого суді, номеру справи, інвентарного номеру оптичного диску тощо.
Не дивлячись на вказане, в подальшому, 12.02.2021 старшим оперуповноваженим ОСОБА_29 складається протокол огляду предмета, а саме диску DVD-R, отриманого на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду ОСОБА_24 від 13.05.2020 №10/2048, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного телефону з сім-карткою НОМЕР_2 відносно ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 3, а. с. 156-168). Зазначений протокол огляду, який складався на підставі протоколу за результатами проведення НСРД від 14.09.2020 вже не містить вищевказаних помилок.
При цьому, з відповіді Начальника УСР в Запорізькій області ДСР НПУ від 21 липня 2021 року, тобто фактично через пів року з моменту складення протоколу огляду, було встановлено допущення оперуповноваженим ОСОБА_26 неумисних помилок під час складання протоколу за результатами проведення НСРД від 14.09.2020.
З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно поставив під обґрунтований сумнів отриманий в результаті проведення цієї слідчої дії диск, який в подальшому був об`єктом дослідження старшим оперуповноваженим ОСОБА_29 , а також дії самого ОСОБА_29 , який, складаючи протокол огляду від 12.02.2021 та посилаючись у ньому на протокол від 14.09.2021, правильно зазначив прізвище особи, відносно якої проводились НСРД, рік народження ОСОБА_25 , прізвище, ім`я, по батькові слідчого суді, номер справи, інвентарного номеру оптичного диску, хоча в розпорядженні останнього такої інформації не було.
Аналогічно викладеному, такі ж помилки містяться й в протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії від 14.09.2020 (т. 3, а.с. 177) та в протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеоконтроль особи від 14.09.2020 (т. 4, а.с. 8), в той час, як протоколи огляду предметів від 15.02.2021 та від 11.02.2021 такі помилки відсутні.
Аналізуючи вищевикладені докази, з точки зору їх належності та допустимості, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, з яким погоджується й апеляційний суд, про визнання недопустимими протоколів огляду предметів від 11.02.2021, 12.02.2021 та 15.02.2021, як похідних доказів від первісного недопустимого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.
Суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу в контексті ч. 1 ст. 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб обумовити недопустимість доказу. Застосовуючи ч. 1 ст. 87 КПК при визнанні недопустимими похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим. (Постанова ККС ВС від 07.10.2019 у справі №639/8329/14-к).
Правова доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
На переконання колегії суддів, допущені оперативним співробітником УСР в Запорізькій області ОСОБА_26 помилки, які, на думку сторони обвинувачення, виправлені листом Департаменту стратегічних розслідувань УСР в Запорізькій області від 21.07.2021 № 3322/55/107/02-2021 за підписом заступника начальника ОСОБА_30 , виправлені у поза процесуальний спосіб, через пів року після складання протоколів огляду, свідчать про явну недопустимість таких доказів, а тому отримання похідних доказів, а саме оптичних носіїв інформації за результатами проведення НСРД також є недопустимими з урахування правової доктрини «плодів отруйного дерева».
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на ту обставину, що вказані порушення не призвели до істотних порушень прав людини і основоположних свобод є неприйнятними, оскільки надання слідчим суддею апеляційного суду дозволу органу досудового розслідування на втручання у приватне спілкування вимагало від посадових осіб такого органу дотримання високих стандартів фіксації таких слідчих дій, особливої уважності при складанні процесуальних документів та дотримання належної правової процедури, що, у даному випадку зроблено не було.
Крім вказаного, прокурор в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом, з надуманих підстав, поставлено під сумнів показання свідка ОСОБА_23 та результати проведення обшуку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_14 , а саме щодо вилучення за місцем його мешкання - «упакованного пакету білого кольору», який в подальшому слідчим відповідно до вимог КПК було оглянуто.
Під час апеляційного розгляду було досліджено протокол обшуку від 25.05.2021 (т. 5, а.с. 81-85), відповідно до змісту якого зазначено, що у приміщенні гостинної упаковачний пакет білого кольору. Жодних даних про те, що зазначений пакет містив якісь надписи, або в середині нього щось знаходилось, вказаним протоколом не зафіксовано.
Відповідно до відеозапису вказаного обшуку, колегією суддів встановлено, що органом досудового розслідування було виявлено вищезазначений пакет, однак, на відміну від пакету, вказаного у додатку до протоколу огляду від 25.03.2021 (т. 5, а.с. 90-91), такий пакет не містив будь-яких записів або вмісту.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували, що фрагмент так званої етикетстрічки червоного кольору дійсно перебував в упаковочному пакеті білого кольору, який був виявлений під час проведення обшуку.
Стосовно посилань прокурора на безпідставність висновків суду щодо недопустимості висновку експерта Київського НДКЦ МВС України № СЕ-19/111-21/29393-ВЗ від 24.06.2021, апеляційний суд зазначає таке.
Як встановлено колегією суддів, 21.05.2021, постановою заступника начальника слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_31 призначено та доручено проведення судової експертизи відео звукозапису експертам Миколаївського НДЕКЦ МВС України (т. 6, а.с. 2-7).
Згідно висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ №СЕ-19/115-21/7246-ВЗ від 03.06.2021, через недостатню тривалість якісного відсегментованого матеріалу мовців, наявності значної реверберації та дуетних реплік, накладених одна на одну, різниці емоційного стану мовця, різкого контрасту мовлення під час зміни комунікативного статусу мовця, невідповідності частотного та динамічного діапазонів мовленнєвих сигналів, невідповідності амплітудно-частотних характеристик каналів записів, вирішити питання щодо належності голосу та мовлення, зафіксовані у фонограмах певних файлів із записами легалізованих матеріалів аудіоінформації відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 не є можливим. Голос та мовлення, зафіксовані у фонограмах від 05.07.2020 із записами легалізованих матеріалів аудіоінформації відносно ОСОБА_15 , ймовірно належать ОСОБА_7 (Т. 6, а.с. 19-45).
Після проведення експертизи Миколаївського НДЕКЦ МВС України усі докази, які були об`єктом дослідження, було упаковано до полімерного сейф-пакета Експертної служби МВС України № 5520113 та передано ініціатору разом з висновком експерта (Т. 6, а.с. 45).
В цей же час, постановою заступника начальника слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_31 від 16.06.2021 призначено та доручено проведення судової експертизи відео звукозапису за експертними спеціальностями 7.1 (технічне дослідження матеріалів та засобів відео-звукозапису), 7.2 (дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів та середовищ), 7.3 (лінгвістичне дослідження усного мовлення) експертам Київського НДЕКЦ МВС України (Т. 6, а.с. 46-52).
На підставі постанови проведено експертне дослідження та 24.06.2021 складений висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111- 21/29393-ВЗ, згідно змісту якого:
- голос та мовлення, зафіксовані у фонограмах від 13.06.2020 «01_17_37, 00_42_54, 01_15_51, 02_51_29» та 05.07.2020 «01_23_26, 01_34_59» із записами легалізованих матеріалів аудіоінформації відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 належить ОСОБА_10 ;
- голос та мовлення, зафіксовані у фонограмах від 13.06.2020 «02_51_29» та 05.07.2020 «01_23_26, 01_34_59, 02_05_43, 19_24_15» із записами легалізованих матеріалів аудіо інформації відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_15 належить ОСОБА_15 ;
- голос та мовлення, зафіксовані у фонограмах від 13.06.2020 «00_42_54, 02_51_29» із записами легалізованих матеріалів аудіо інформації відносно ОСОБА_8 належить ОСОБА_8 ;
- голос та мовлення, зафіксовані у фонограмах від 13.06.2020 «01_18_05, 02_42_20, 02_51_29» та 05.07.2020 «01_23_26, 01_34_59» із записами легалізованих матеріалів аудіо інформації відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_8 належить ОСОБА_9 ;
- голос та мовлення, зафіксовані у фонограмах від 05.07.2020 «01_23_26, 01_34_59, 02_05_43» із записами легалізованих матеріалів аудіо інформації відносно ОСОБА_15 належить ОСОБА_7 ;
- голос та мовлення, зафіксовані у фонограмах від 05.07.2020 «01_34_59, 01_23_26, 02_51-29» із записами легалізованих матеріалів аудіо інформації відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_8 належить ОСОБА_14 (Т. 6, а.с. 58-97).
З матеріалів кримінального провадження видно, що для виконання експертизи органом досудового розслідування спрямовано до експертної установи полімерний сейф-пакет №4340963 з носіями цифрової інформації для дослідження (Т. 6, а.с. 53-55). При цьому, висновок Миколаївського НДЕКЦ №СЕ-19/115-21/7246-ВЗ від 03.06.2021 вказаній експертній установі не надавався.
Оцінюючи вказані обставини у своїй сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про недопустимість висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111- 21/29393-ВЗ з огляду на грубе порушення призначення експертизи, приховування органом досудового розслідування аналогічного висновку експерта іншої експертної установи, не відкриття стороні захисту матеріалів, що були предметом дослідження та порушення права на захист при призначенні вказаної експертизи, що свідчить про його недопустимість як доказ.
Апеляційний суд у повному обсязі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.2.13 Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮУ №53/5 від 08.10.1998 (далі Інструкція), згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.
Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Повторна експертиза призначається тоді, коли є сумніви у правильності першого експертного висновку, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, зокрема порушень, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. Неможливість у деяких випадках дати відповідь на питання, поставлені перед експертом, через недостатність даних стосується оцінки сукупності доказів, наданих стороною обвинувачення, з погляду їх достатності для висновку експертизи, а не порушення правил проведення експертного дослідження.
Аналогічні висновки містяться в постанові ККС ВС від 13.06.2023 у справі №461/5454/14-к.
Всупереч вказаному, призначаючи у справі судову експертизу відео звукозапису за експертними спеціальностями 7.1 (технічне дослідження матеріалів та засобів відео-звукозапису), 7.2 (дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів та середовищ), 7.3 (лінгвістичне дослідження усного мовлення) та доручаючи її проведення експертам Київського НДЕКЦ МВС України, органом досудового розслідування у відповідній постанові, не було наведено для цього жодних виключних обґрунтувань, в тому числі й щодо наявності сумнівів у правильності першого експертного висновку, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Більше того, з огляду на наявність першого висновку експерта, повторне дослідження тих самих обставин можливе виключно у разі призначення додаткової або повторної експертизи, з наданням новій експертній установі висновку первинного експертного дослідження.
Натомість, зазначена експертиза була призначена, хоча і повторно, однак за своєю формою є первинною, що вказує на правильність висновків суду щодо порушення порядку призначення та проведення експертизи, фактичною підставою для проведення якої стала незгода органа досудового розслідування з висновками попередньої експертизи, а тому висновки суду про недопустимість висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111- 21/29393-ВЗ є правильними і з такими висновками погоджується й апеляційний суд.
Крім зазначеного, прокурор у своїй апеляційній скарзі посилається на допущення судом першої інстанції невідповідності його висновків фактичним обставинам справи, як на підставу для скасування судового рішення, однак жодних доводів, які б свідчили, що судом першої інстанції було зроблено висновки, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, у вироку суду наявності суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші або висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, апеляційна скарга прокурора не містить, у зв`язку з чим колегія суддів вважає такі посилання прокурора формальними.
Отже, з огляду на все викладене, апеляційним судом не встановлено підстав визначених КПК України для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення власного вироку, як про це просить прокурор, наведені ним доводи носять формальний характер та не свідчать про будь-які порушення кримінального процесуального закону, які могли стати підставою для скасування виправдувального вироку суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили прийняттю у даному кримінальному провадженні законного та обґрунтованого рішення не встановлено.
Відтак вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора як необґрунтовану - без задоволення.
Керуючись ст. 403, 407, 409 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу заступника начальнику відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
