Справа № 131/191/25
Провадження № 2/131/54/2025
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2025 р.м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді Шелюховського М.В.,
за участю секретаря судового засідання Курман Ю.М.,
розглянувши в судовому засіданні м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
У позовній заяві позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьком якого в свідоцтві про народження записаний - ОСОБА_1 (далі позивач), а матір`ю - ОСОБА_2 (далі - відповідач).
Заочним рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.09.2019 року у справі №131/1286/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91670375) розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.01.2017 року Іллінецьким РВ ДРАЦС ГУЮ у Вінницькій області, актовий запис №4.
Після розлучення дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
06.06.2019 року Іллінецький районний суд Вінницької області видав судовий наказ №131/720/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 03.06.2019 року до досягнення дитиною повноліття.
З 20.10.2022 року по 06.09.2024 року військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_1 перебував у полоні.
Відповідач як законний представник неповнолітньої дитини звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 30.05.2023 року про виплату їй грошового забезпечення, яке належало до виплати солдату ОСОБА_1 в період його перебування у полоні.
Як вбачається з карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки, які додано до листа Військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 року вих. №3655, з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримувалися аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця. Після проведення обов`язкових відрахувань, грошове забезпечення позивача в період його перебування в полоні виплачувалося відповідачу як законному представнику дитини, загальна сума виплачених коштів склала 2 334 819,86 грн, з них: за 2022 рік (з 20.10.2022 по 31.12.2022) в сумі - 76 116,12 грн; за 2023 рік в сумі - 1 551 813,70 грн; за 2024 рік (з 01.01.2024 по 06.09.2024) в сумі - 706 890,04 грн.
З наведеного слідує, що перед перерахуванням коштів відповідачу з доходу позивача утримувалися аліменти у максимальному розмірі, що вже забезпечувало потреби дитини. Відповідач додатково отримала 2 334 819,86 грн, які суттєво перевищують реальні витрати на утримання неповнолітнього і які не були витрачені на дитину.
Після повернення з полону позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути отримане нею грошове забезпечення, за виключенням аліментів на дитину. Відповідач вимогу проіґнорувала, кошти до цього часу не повернула. Наразі дитина проживає разом із позивачем.
Позивач вважає, що отримані відповідачем кошти є такими, що не належали їй за правом, оскільки Порядок №884 передбачає виплату сім`ям військовослужбовців на період їхнього перебування у полоні, а після повернення позивача з полону його право на отримання власного грошового забезпечення відновлюється.
Враховуючи те, що відповідач відмовляється повернути кошти, які очевидно перевищують потреби дитини, які були покриті аліментами, наявні підстави для повернення відповідачем надлишково отриманих сум як безпідставно набутого майна відповідно до статті 1212 ЦК України.
Наведені обставини стали приводом для звернення до суду.
Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
03 березня 2025 року відповідач ОСОБА_2 та її представник Гончар О.І подали до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнають позовні вимоги, з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 на законних підставах, як законний представник їх сина ОСОБА_1 , отримувала виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 під час його перебування у полоні. Після того, як ОСОБА_3 повернувся з полону ОСОБА_2 під розписку від 15.09.2024 року передала ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 100000,00 грн. та розписку від 16.09.2024 року готівкових коштів в сумі 60000,00 грн. За таких обставин просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
11 березня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
29 квітня 2025 року ухвалою Іллінецького районного суду прийнято уточнену позовну заяву та зменшено розмір позовних вимог, а саме про стягнення безпідставно набутих коштів з ОСОБА_2 в сумі 1 477 087,00 грн. Замінено захід забезпечення позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник Гончар О.І. у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнають, просять суд позовні вимоги залишити без задоволення. Разом з тим, ОСОБА_2 зобов`язується, незалежно від прийнятого рішення у справі, перерахувати ОСОБА_1 кошти в сумі 500000,00 (п`ятсот тисяч) грн. з моральних міркувань.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).
Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.13).
Відповідно до заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.09.2019 року у справі №131/1286/19 (а.с.10) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно судового наказу Іллінецького районного суду Вінницької області від 06.06.2019 року у справі №131/720/19 (а.с.16-18) з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 03.06.2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Як видно з довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної алресії проти України, та членів їхніх сімей» у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах від 24.09.2024 №34/К-13д (а.с.21) ОСОБА_1 дійсно в період з 20.10.2022 року по 06.09.2024 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Згідно витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2024 року (а.с.20) військовослужбовця ОСОБА_1 з 22 листопада 2024 року виключено із списків особового складу військової частини.
Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 №1/4969 від 06.12.2024 року (а.с.14-15) на запит ОСОБА_1 стосовно членів сім`ї колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , кому виплачувалось грошове забезпечення, розміру та суми виплаченого грошового забезпечення за період, коли військовослужбовець ОСОБА_1 перебував у полоні, а також реквізитів рахунків, на які здійснювались виплати грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацією не володіє.
Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 №3655 (а.с.22) повідомлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2130 від 09.06.2023 року та відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім`ях під час дії воєнного стану»(зі змінами), постанови КМУ «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 30.11.2016 №884, на підставі вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), наявної інформації щодо складу родини та сімейного стану військовослужбовця в особовій справі та облікових документах відділення персоналу військової частини та на підставі заяв членів сімей військовослужбовців вважалися такими, що мали право на призначення виплат усіх належних видів грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 (знаходився в полоні з 21.10.2022 по 06.09.2024 року), наказ командира військової частини (по строковій службі) про знаходження у полоні від 21.10.2022 №280) - законному представнику неповнолітньої дитини (син - ОСОБА_3 2017 року народження): опікуну (мати) ОСОБА_2 , заява про виплату грошового забезпечення від 30.05.2023 №5768.
Таким чином судом встановлено, що 30.05.2023 року ОСОБА_2 , яка є законним представником неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату їй грошового забезпечення взятого в полон військовослужбовця ОСОБА_1 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2130 від 09.06.2023 року ОСОБА_2 призначено виплату належного солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Як вбачається з карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки, які додано до листа Військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 року вих. №3655, з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримувалися аліменти. Після проведення обов`язкових відрахувань, грошове забезпечення позивача в період його перебування в полоні виплачувалося відповідачу як законному представнику дитини, загальна сума виплачених коштів склала 2 334 819,86 грн, з них: за 2022 рік (з 20.10.2022 по 31.12.2022) в сумі - 76 116,12 грн; за 2023 рік в сумі - 1 551 813,70 грн; за 2024 рік (з 01.01.2024 по 06.09.2024) в сумі - 706 890,04 грн.
ОСОБА_2 під розписку від 15.09.2024 року (а.с.114) передала ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 100000,00 грн. та розписку від 16.09.2024 року(а.с.115) готівкових коштів в сумі 60000,00 грн.
Вирішуючи обґрунтованість доводів позивача, наведених у позовній заяві, заперечень відповідача, що містяться у відзиві, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.4,7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
У зв`язку з надходженням численних запитів щодо порядку черговості виплати грошового забезпечення сім`ям, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, а також загиблих військовослужбовців (далі - зазначені військовослужбовці), фахівці Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України роз`яснили визначений чинним законодавством порядок виплати зазначених коштів: Пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 та розділом ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, визначено чіткий перелік членів сімей зазначених військовослужбовців, яким здійснюється виплата грошового забезпечення. З метою правильного застосування норм вказаних керівних документів необхідно дотримуватися такого порядку черговості виплати грошового забезпечення сім`ям зазначених військовослужбовців: 1. перша черга - дружині (чоловіку); 2. друга черга - повнолітнім дітям, які проживають разом з дружиною (чоловіком), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців; 3. третя черга - батькам військовослужбовців. Кожна наступна черга набуває права на виплату лише при відсутності осіб, зазначених у попередніх чергах. П`ять застережень, щодо особливостей виплат.
Задля уникнення непорозумінь, фахівці Департаменту соціального забезпечення також зауважують, що при проведенні зазначеної виплати громадянам слід враховувати ряд деяких правових обставин і колізій чинного законодавства.
Зокрема, слід враховувати наступне:
- виплата грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положення статей 46, 70 та 71 Закону України «Про виконавче провадження»; - виплата аліментів та виплата частки грошового забезпечення за Законом України - є різними видами виплат. Тобто особи, які отримують аліменти з грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця та у разі набуття права за черговістю на виплату частини грошового забезпечення за Законом України, отримують кожну з цих виплат окремо; - кожна наступна черга набуває права на виплату лише при відсутності осіб, зазначених у попередніх чергах; - при наявності декількох осіб, зазначених в одній черзі, проводити належну їм виплату рівними частинами; - особи, які перебувають на утриманні зазначених військовослужбовців, визначаються відповідно до чинного законодавства України або у судовому порядку.
Відповідно до абз.1,3 ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішення щодо виплати грошового забезпечення відповідачу було прийнято командиром військової частини НОМЕР_1 .
Отже, у випадку не згоди із прийнятим командиром військової частини рішення щодо виплати грошового забезпечення відповідачу, позивач мав право захистити своє порушене право шляхом звернення до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини щодо виплати грошового забезпечення.
Натомість, як було зазначено вище, позивачем було обрано спосіб захисту порушеного права у виді стягнення безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, що, на думку суду, не відповідає змісту порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи було це результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 у справі №212/3593/16-ц (провадження 61-60св17), від 20.03.2019 у справі №634/727/16-ц (провадження № 61-21749св18).
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_2 вчинила будь-які зловживання зі свого боку або подала недостовірні дані під час нарахування та виплати їй військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення в розмірі 1 472 119,86 грн.
Також слід зазначити, що виплата грошового забезпечення відповідачу, відбулася на підставі адміністративного акту, а саме наказу командира військової частини НОМЕР_1 , який на час розгляду справи судом не скасований, а отже у даному випадку була правова підстава для набуття відповідачем права на грошове забезпечення.
Крім того, суд зазначає, що у випадку скасування наказу командира військової частини право на звернення до суду із позовом про стягнення безпідставно набутих коштів має особа, яка здійснила виплату цього грошового забезпечення та, яка в розумінні ст. 1212 ЦК України є потерпілою особою, а не позивач.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що грошові кошти відповідачу виплачувалися на правовій підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення від 09.06.2023 року № 2130, відомості про скасування чи оскарження якого суду не відомі, суд дійшов висновку про те, що права чи інтереси позивача, які підлягають судовому захисту, в тому числі шляхом використання правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, не порушені, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 265, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ
Відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року.
Скасувати арешт накладений на грошові кошти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП - НОМЕР_3 , які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах та на належне їй майно у межах суми - 1 447 087,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 ;
Представник позивача: Щавінський Костянтин Станіславович, РНОКПП - НОМЕР_6 , посвідчення адвоката №000551, видане 01 жовтня 2019 року, адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_7 ;
Представник відповідача: Гончар Олександр Іванович , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , посвідчення адвоката №000387, видане 28 лютого 2019 року, адреса: АДРЕСА_4.
Суддя:
