УХВАЛА
04 листопада 2025 року
м. Київ
справа №490/10876/23
адміністративне провадження № К/990/32187/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.)
у справі №490/10876/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2023 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №540320 від 02 листопада 2023 року;
- закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 листопада 2023 року о 16.40 год щодо ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною першою статті 122 КУпАП. Відповідно до постанови позивач, керуючи транспортним засобом Chevrolet Lacetti, д.н. НОМЕР_1 , зупинилась на перехресті вул. 1-а Воєнна та вул. Велика Морська у м. Миколаєві, чим порушила п.п. ґ) п. 15.9 ПДР. Проте висновки та обставини, викладені у постанові, не відповідають дійсності, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
3. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2024 року позов залишено без задоволення.
4. Також Центральний районний суд м. Миколаєва направив Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Миколаївської області окрему ухвалу від 13 червня 2024 року для вжиття відповідних дисциплінарних заходів щодо адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія МК №001872, виданого Радою адвокатів Миколаївської області).
Зобов`язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Миколаївської області повідомити суд про вжиті заходи протягом одного місяця з дня отримання копії ухвали.
5. 25 червня 2024 року Шилов В.Ю. як представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на окрему ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2024 року та просив її скасувати.
6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та 23 липня 2024 року таке апеляційне провадження закрито.
7. Представник позивача подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2025 року для розгляду справи №490/10876/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., судді Мацедонська В.Е., Жук А.В.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Окрема ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що інститут доказування в адміністративному судочинстві відіграє важливу роль, призначенням його є встановлення обставин у конкретній адміністративній справі та прийняття законного, обґрунтованого рішення.
11. Судом першої інстанції у обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог зазначено, що надані представником позивача докази ремонту автомобіля та його евакуації не приймаються до уваги, оскільки факт несправності автомобіля в момент зупинки на перехресті вул. 1-а Воєнна та вул. Велика Морська спростовується наданим відео з бодікамери інспектора поліції, відповідно до якого позивач від`їхала з місця зупинки своїм ходом без допомоги евакуатора.
12. Позивачем на підтвердження несправності автомобіля надано Договір на закупівлю послуг від 02 листопада 2023 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ). Проте надані стороною докази визнані недопустимими, оскільки відповідно до довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань №637654, ФОП ОСОБА_3 припинив діяльність 10 лютого 2023 року, вид його діяльності - індивідуальна мистецька діяльність з місцем знаходженням в м. Київ.
13. Віддаленість с. Мішково-Погорілове до вул. 1-а Воєнна у м. Миколаєві складає 9 км, що за часом приїзду складає не менше 14 хв. У той же час від`їхала ОСОБА_1 з місця зупинки о 16:48 год, акт складений о 17:10 год вже як доставлений евакуатором автомобіль та оглянутий із зазначенням проведеної діагностики та необхідного часу для ремонту.
14. Принцип верховенства права в діяльності адвокатури в Україні виражається в тому, що адвокати, представляючи права та законні інтереси громадян, повинні використовувати не заборонені законодавчими актами засоби та прийоми. Будь-яка діяльність адвоката не може суперечити чинному законодавству України та міжнародним нормам права, прийнятим та ратифікованим в Україні. Адвокат також не може приймати завідомо протизаконні доручення та використовувати неправочинні засоби навіть для захисту законних інтересів своїх клієнтів.
15. В контексті встановлених обставин справи та наданих доказів, які вводять суд в оману щодо фактичних обставин справи, суд прийшов висновку про необхідність застосування приписів частини шостої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме притягнення ОСОБА_2 до передбаченої законом відповідальності шляхом постановлення окремої ухвали та доведення її до відома Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Миколаївської області.
16. Суд апеляційної інстанції закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 керувався тим, що відповідно до вимог частини сьомої статті 249 КАС України окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
17. Зміст окремої ухвали суду свідчить про те, що вона стосується безпосередньо адвоката ОСОБА_2, а тому право на оскарження окремої ухвали має саме він. При цьому враховано, що після відкриття апеляційного провадження виявилося, що оскаржувана окрема ухвала не стосується ОСОБА_1 та таким судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Позивач не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції вказуючи на порушення судом вимог процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому її представник подав касаційну скаргу.
19. Так, на переконання касатора, апеляційним судом не було досліджено докази, надані стороною позивача та на підставі яких можливо було скасувати окрему ухвалу, не з`ясовано обставини, на які посилалась сторона позивача, як на підставу своїх вимог і заперечень, не розглянуто її клопотання.
20. У підтвердження таких порушень вказує на те, що суд апеляційної інстанції не зазначив: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного стороною позивача в апеляційній скарзі; чи були і ким порушені, невизнані права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду. На думку сторони позивача вказане є порушенням вимог частини першої статті 13, пунктів 2, 6, 8 частини першої статті 306, частини третьої статті 308 КАС України.
21. Представник позивача не погодився з висновком суду апеляційної інстанції в частині того, що окрема ухвала не стосується ОСОБА_1 , вважаючи що така ухвала прямо стосується позивача і була створена з порушенням її прав, а обставини створення теж мають значення. В апеляційній скарзі здійснено посилання на порушення прав позивача, проте суд апеляційної інстанції не звернув на це увагу.
22. Вважає, що відповідно до вимог частини першої статті 42, частини першої статті 46, частини першої статті 55 та частини першої статті 60 КАС України адвокат позивача є представником, а не окремою стороною у справі. Відповідно, адвокат не має права на самостійне оскарження окремої ухвали суду, а будь-якого іншого порядку оскарження окремої ухвали суду нормами КАС не передбачено.
23. Звертаючись із апеляційною скаргою позивач керувалась тим, що саме на неї розповсюджується положення частини шостої статті 44 КАС України. В окремій ухвалі суду першої інстанції описано обставини за яких звернулась до суду позивач і докази, які були створені та надані нею. Хоча суд першої інстанції і описував, що адвокатом імовірно порушено частину шосту статті 44 КАС України, проте такі звинувачення ґрунтувались на доказах, створених позивачем. Тому, на переконання касатора, висновки окремої ухвали напряму стосуються та зачіпають інтереси позивача і через це у неї виникло право апеляційного оскарження такого судового рішення.
24. Вказує на те, що закривши апеляційне провадження суд апеляційної інстанції порушив принципи верховенства права, врегульовані статтею 6 КАС України, а Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях вказував на необхідність дотримання принципу верховенства права, яке, зокрема, має полягати у передбачуваності (визначеності, однозначності, очікуваності).
25. Сторона позивача вважає, що суд апеляційної інстанції мав здійснити розгляд апеляційної скарги, а не закривати апеляційне провадження. Своєю ухвалою суд апеляційної інстанції обмежив позивача у реалізації права на апеляційний перегляд справи, як на єдиний можливий і доступний спосіб скасування окремої ухвали.
26. Також вважає, що навіть якби позивач змінила адвоката на стадії апеляційного оскарження, то у неї не зникло б право на подання апеляційної скарги, проте за таких обставин у адвоката ОСОБА_2 не виникло б право на самостійне оскарження окремої ухвали суду першої інстанції.
27. Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
IV. МОТИВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Касаційне провадження у справі відкрито у зв`язку з оскарженням ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 305 КАС України та посилання представника позивача у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
29. Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
30. Відповідно до приписів частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
31. Згідно з частиною другою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
32. Пунктом 23 частини першої статті 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окрема ухвала суду першої інстанції.
33. Таким чином, учасники справи, в тому числі безпосередньо позивач, якщо вони не погоджуються з ухваленим судовим рішенням, користуються загальним правом на його оскарження в апеляційному порядку, а після перегляду в апеляційному порядку можуть реалізувати також право на касаційне оскарження, проте тільки у визначених законом випадках.
34. Особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення, у разі якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
35. Відповідно до вимог частин першої - четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
36. Зі змісту статті 249 КАС України можна виснувати, що окрема ухвала - це акт суду, в якому звертається увага на порушення закону, які не можуть бути усунуті судом самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів; недоліки в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб чи інших осіб в публічно-правових відносинах, і зобов`язує вжити певних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли таким порушенням. При цьому окремою ухвалою не вирішується спір по суті справи, але установлюється спеціальний обов`язок для суб`єктів владних повноважень щодо вжиття певних заходів незалежно від того чи є такий суб`єкт владних повноважень учасником справи.
37. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає таке порушення. Тобто, судом вказується на порушення закону, підзаконного акта чи їх частини конкретною особою, щодо якої необхідно вжити заходів, сутність порушення, а якщо це загальні недоліки в роботі суб`єкта владних повноважень - без зазначення конкретної особи.
38. Також в окремій ухвалі, як правило, суд має зазначити осіб, яких стосується таке судове рішення, а саме суб`єктів владних повноважень, на яких покладено обов`язок реагувати на окрему ухвалу, або осіб, щодо яких у ній констатовано порушення закону.
39. Як зазначив суд першої інстанції, надані представником позивача докази ремонту автомобіля та його евакуації не були прийняті до уваги з огляду на їх спростування під час розгляду справи. Принцип верховенства права в діяльності адвокатури в Україні виражається в тому, що адвокати, представляючи права та законні інтереси громадян, повинні використовувати не заборонені законодавчими актами засоби та прийоми. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або Правилам адвокатської етики, а також не може приймати завідомо протизаконні доручення та використовувати неправочинні засоби навіть для захисту законних інтересів своїх клієнтів.
40. Встановивши в контексті обставин справи надання доказів, які вводять суд в оману щодо фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності згідно приписів частини шостої статті 44 КАС України шляхом постановлення окремої ухвали та доведення її до відома Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Миколаївської області.
41. Проте позивач не погодилася з таким висновком суду апеляційної інстанції вказавши, що суддя описав в окремій ухвалі процес доказування з боку сторони позивача та самі докази, тому у неї виникло відчуття, що суддя звинувачує її адвоката за надані докази та обрану правову позицію захисту. Таке відчуття склалося з речення, викладеного в окремій ухвалі, відповідно до якого «за введення в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом». При цьому, вказує, що суддя не роз`яснює, що на її думку є оманою чи порушенням з боку адвоката. Крім того адвокат використовував лише ті докази, які надано його клієнтом, а також висловлював правову позицію виходячи з доказів та позиції клієнта. Вважає, що суддя намагається поставити в провину адвоката докази, що були створені незалежно від нього. У зв`язку з цим 25 червня 2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Шилов В.Ю. сформував апеляційну скаргу на окрему ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва суду від 13 червня 2024 року, вказавши в ній на те, що позивач та її представник не погоджуються з таким судовим рішенням та вважають необхідним його оскаржити.
42. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на окрему ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва суду від 13 червня 2024 року та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
43. Проте 23 липня 2024 року апеляційне провадження було закрито з тих підстав, що зміст оскаржуваної окремої ухвали суду свідчить про те, що вона стосується безпосередньо адвоката ОСОБА_2, а тому право на її оскарження має саме він. Суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення не стосується позивача та, відповідно, питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалися.
44. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції керувався вимогами частини сьомої статті 249 КАС України, відповідно до якої окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. У спірній ситуації окрема ухвала, за висновками суду апеляційної інстанції, стосується безпосередньо адвоката ОСОБА_2
45. Проте Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на неправильне застосування судом норм процесуального права, які врегульовують питання права на апеляційне оскарження такого судового рішення як окрема ухвала.
46. Відповідно до положень частини другої статті 293 КАС України існує загальне правило - учасник справи має право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.
47. Статтею 42 КАС України визначено склад учасників справи, якими є сторони, треті особи, а відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
48. Пунктом 5 частини третьої статті 44 КАС України встановлено, що учасник справи має право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
49. При цьому частина сьома статті 249 КАС України надає право оскарження окремої ухвали також і особами, яких вона стосується, крім учасників справи, які мають право на оскарження за загальним правилом, визначеним частиною другою статті 293 цього Кодексу.
50. Тобто у разі незгоди з мотивами та висновками окремої ухвали суду першої інстанції учасники справи та особи, яких вона стосується, мають право її оскарження в апеляційному порядку.
51. Незважаючи на те, що окрема ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2024 року була направлена Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Миколаївської області для вжиття відповідних дисциплінарних заходів щодо адвоката ОСОБА_2, тобто стосувалась представника позивача, можна виснувати, що позивач ОСОБА_1 також має право на апеляційний перегляд такої ухвали за її апеляційною скаргою.
52. ОСОБА_1 через свого представника скористалась таким процесуальним правом шляхом подання апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд».
53. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції керувався пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
54. Проте висновок суду апеляційної інстанції про те, що окремою ухвалою питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки позивача не вирішувалося, Суд вважає помилковим.
55. Крім того, пункт 3 частини першої статті 305 КАС України передбачає закриття апеляційного провадження у випадку, якщо апеляційну скаргу було подано саме особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи, а не стороною (позивачем).
56. У той же час, вирішуючи спірне у цій справі питання, колегія суддів враховує висновки Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду при вирішенні подібних правовідносин.
57. Так, у справі №914/2/18 під час апеляційного провадження Західним апеляційним господарським судом постановлено окрему ухвалу від 12 грудня 2018 року, яку надіслано до прокуратури міста Києва для внесення в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань запису про вчинення злочину виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ «Укрпошта» Перцовським О.С. за ознаками, передбаченого відповідною частиною статті 382 Кримінального кодексу України та для організації (доручення) проведення досудового розслідування.
58. Не погоджуючись з окремою ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Львівської дирекції подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати.
59. З огляду на те, що із резолютивної частини оскаржуваної окремої ухвали Західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року вбачається, що вона стосується виконуючого обов`язки генерального директора ПАТ «Укрпошта» Перцовського О.С., а касаційна скарга на зазначену ухвалу суду подана ПАТ «Укрпошта» в особі Львівської дирекції, якого вона не стосується, тобто особою, яка не має процесуальної дієздатності у даній справі, в розумінні частини дев`ятої статті 246 Господарського процесуального кодексу України, то Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 27 лютого 2019 року вбачав правові підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
60. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 521/15561/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
61. Відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали у касаційній скарзі ОСОБА_4 вказував на те, що для нього є неприйнятним закриття провадження за його апеляційною скаргою на окрему ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року про доведення до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області факту порушення норм чинного законодавства та правил адвокатської етики адвокатом Сатановським М.С. з огляду на висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміст окремої ухвали суду свідчить, що він стосується безпосередньо адвоката Сатановського М.С. щодо недотримання ним вимог адвокатської етики та присяги адвоката, і не вирішує питання про права та обов`язки ОСОБА_4 , оскільки окрема ухвала є такою, що порушує його право на вільний вибір захисника.
62. При цьому висновок про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження зроблено з огляду на те, що з резолютивної частини окремої ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 10 лютого 2022 року вбачається, що вона постановлена відносно адвоката ОСОБА_7 та жодним чином не стосується ОСОБА_4 . Таким чином, оскільки оскаржувана окрема ухвала не стосується ОСОБА_4 , то відповідно до положень ЦПК України у нього і не виникає права на оскарження такої ухвали.
63. Також Верховний Суд зробив висновок, що доводи касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до неправильного тлумачення заявником норм процесуального права.
64. У справі № 183/5286/18-ц за позовом ПрАТ «Насінневе» до ПрАТ «Ерідан+», ОСОБА_8 , ТОВ «Трі-Ком» про відшкодування збитків, Дніпровським апеляційним судом 30 жовтня 2018 року постановлено окрему ухвалу щодо судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороки О.В. ТОВ «Трі-Ком» та ПрАТ «Насінневе» подали касаційні скарги на таку окрему ухвалу, в якій просять її скасувати, вказуючи на порушення норм процесуального права. За поданими касаційними скаргами 13 листопада та 17 грудня 2018 року Верховний Суд відкрив касаційні провадження.
65. Перевіривши доводи касаційних скарг, зміст оскаржуваної ухвали, Верховний Суд встановив, що окрема ухвала суду апеляційної інстанції не стосується ПрАТ «Насінневе» та ТОВ «Трі-Ком», оскільки вона постановлена щодо судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороки О.В. про доведення до відома Вищій раді правосуддя фактів порушення нею вимог чинного законодавства України під час постановлення ухвали про забезпечення позову у цій справі. Отже, оскільки оскаржувана ухвала не стосується ПрАТ «Насінневе» та ТОВ «Трі-Ком», то такі касаційні провадження було закрито.
66. Таким чином, результат вивчення судової практики Верховного Суду (Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду) при вирішенні питання хто вправі оскаржити окрему ухвалу суду, свідчить про те, що таке право виникає у осіб, яких стосується така ухвала, тобто стосовно яких вона постановлена і щодо яких зобов`язано вчинити дії, вжити відповідні заходи. У позивачів (чи відповідачів), як учасників справи, не виникає такого права на апеляційне (касаційне) оскарження окремої ухвали з урахуванням того, що їх такі ухвали не стосуються.
67. Слід звернути увагу на подібність норм ЦПК України та ГПК України з нормами КАС України в частині врегулювання питання окремих ухвал суду, права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та на які ухвали можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Так, положення частини сьомої статті 249 КАС України є аналогічним частині дев`ятій статті 246 ГПК України та частині дев`ятій статті 262 ЦПК України; частина друга статті 293 КАС України - частині другій статі 254 ГПК України та частині другій статті 352 ЦПК України, а пункт 23 статті 294 КАС України є аналогічним пункту 15 статті 255 ГПК України та пункту 17 статті 353 ЦПК України.
68. Проте, на переконання колегії суддів, зазначений підхід Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду нівелює безумовне право позивача, як сторони, на оскарження будь-якого судового рішення у власній справі з урахуванням вимог частини другої статті 293 КАС України. Водночас Верховний Суд вважає, що стаття 249 КАС України визначає додатково до статті 293 можливість оскаржити окрему ухвалу суду особою, яка не є учасником справи, але стосовно якої така ухвала постановлена.
69. Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
70. Згідно з частинами першою-четвертою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
71. Зважаючи на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 лютого 2019 року у справі № 914/2/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 07 вересня 2022 року у справі № 521/15561/15 та від 25 листопада 2019 року у справі № 183/5286/18-ц, то справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 346, 347, 359 КАС України, Верховний Суд
у х в а л и в :
Справу №490/10876/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду