УХВАЛА
15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 460/9966/23
адміністративне провадження № К/990/8/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевірив касаційну скаргу Державної податкової служби України на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного суду з позовом до Державної податкової служби України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 07 березня 2023 року №152 «Про порушення дисциплінарного провадження»;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 14 квітня 2023 року №8-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення»;
- зобов`язати поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області та виплатити середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання обов`язків.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року залучено Головне управління ДПС у Рівненській області як другого відповідача до участі у справі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 14 квітня 2023 року №8-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 21 серпня 2023 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання посадових обов`язків з 07 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року, в розмірі 30201 (тридцять тисяч двісті одна) грн 47 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року задоволено частково апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України. Змінено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 460/9966/23 та вирішено вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 22 серпня 2023 року. У задоволенні решти вимог апеляційних скарг відмовлено.
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про закриття касаційних проваджень у справі та частково задоволено касаційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Рівненській області. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 460/9966/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову задоволено частково. Прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову в частині доповнення первісних позовних вимог вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 21 серпня 2023 року №1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи №460/9966/23 з урахуванням такої заяви у прийнятій судом частині. У прийнятті до розгляду решти заяви відмовлено.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 21 серпня 2023 року № 1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 14 квітня 2023 року №8-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 22 серпня 2023 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання посадових обов`язків з 07 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року, в розмірі 30201,47 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що в межах адміністративної справи № 460/9966/23 ОСОБА_1 були заявлені позовні вимоги про:
- визнання протиправним і скасування наказу Державної податкової служби України від 07 березня 2023 року № 152 «Про порушення дисциплінарного провадження»;
- визнання протиправним і скасування наказу Державної податкової служби України від 14 квітня 2023 року № 8-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення»;
- визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 21 серпня 2023 року № 1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області;
- виплату ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за період відсторонення від виконання обов`язків.
При цьому, в ході судового розгляду з приводу кожної із зазначених вище позовних вимог судом досліджувалися наявні у справі докази, що стверджується протоколами судових засідань, які містяться у справі, а також мотивувальною частиною повного рішення суду від 25 липня 2025 року, виготовленого судом 30 липня 2025 року.
Разом з тим, резолютивна частина рішення суду від 25 липня 2025 року містить висновок щодо вирішення лише однієї позовної вимоги, а саме щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 21 серпня 2023 року №1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Відтак, враховуючи відсутність в резолютивній частині рішення суду від 25 липня 2025 року висновків щодо вирішення решти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, з приводу яких судом досліджувалися докази, суд на підставі пункту 1 частини першої статті 252 КАС України прийшов до висновку про необхідність ухвалення у цій справі додаткового судового рішення, яким такі позовні вимоги буде вирішено.
01 січня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 грудня 2021 у справі № 826/5308/18 щодо застосування пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
Зазначене свідчить, що фактично Державною податковою службою України оскаржується основне рішення суду першої інстанції та не наведено жодних підстав касаційного оскарження додаткового рішення у цій справі. Тобто заявником не зазначено у чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального чи матеріального права при прийнятті додаткового рішення, яким у відповідності до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України вирішувалось питання про не ухвалення рішення щодо однієї з позовних вимог позивача.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової служби України підлягає поверненню.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, 328, 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової служби України на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак