Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 640/18646/21
касаційне провадження № К/990/38168/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 (суддя Діска А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді - Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (далі - Товариство) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, треті особи - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Казначейство), Міністерство фінансів України (далі - Мінфін), Міністерство енергетики України (далі - Міненерго) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Товариство звернулося до суду із позовом до Управління, за участі третіх осіб - ДКС України, Казначейства, Мінфіну, Міненерго, у якому (з урахуванням уточнення позовних вимог)просило: визнати протиправною бездіяльність Управління щодо відмови в оформленні висновку про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3268749760, 86 грн., шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1921167072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965730186,00 грн.), щодо відмови в поверненні (381852502,87 грн.) на рахунок Товариства в установі банку.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29.09.2021 позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою від 19.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 скасував, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 залишив в силі.
03.12.2024 Управління звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за новоявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю.
Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 за нововиявленими обставинами заявник посилався на те, що після його прийняття стали відомими обставини, які існували на час розгляду справи та об`єктивно не були відомі заявнику, а саме - фактичні дані, що були встановлені в ході документальної позапланової виїзної перевірки Товариства за період з 01.01.2017 по 30.09.2022. Так, в акті перевірки від 28.06.2023 №1357/ж5/31-00-07-01-03-20 зафіксовано невідображення Товариством у складі доходів підприємства, у Звіті про фінансові результати за 2020 рік та в податковому обліку - в декларації з податку на прибуток за 2020 рік, отриманих коштів за договором купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020 №2, що, у свою чергу, спростовує факти, які було покладено в основу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, де суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачені Товариством суми є надміру сплаченим податком на прибуток підприємств, шляхом співставлення сум грошових зобов`язань, задекларованих Товариством як податок на прибуток підприємств, та сум коштів, сплачених платіжними дорученнями №440 від 16.12.2020 (на суму 2190859311,31 грн.), №442 від 16.12.2020 (на суму 1077890449,55 грн.). Контролюючий орган вказував, що у разі, якщо б позивач відобразив вказані отримані кошти у складі доходів підприємства та у Звіті про фінансові результати за 2020 рік, то в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік (реєстраційний номер 9373092819), поданою позивачем 05.03.2021, у рядку 04 (об`єкт оподаткування), замість від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі - 6668512041 грн., була б сума до оподаткування - 16922615529 грн., з огляду на що Товариству необхідно було б сплатити до бюджету податок на прибуток у сумі 3046070795 грн. (16922615529 * 18% = 3046070795 грн). Обставини щодо не відображення позивачем отриманих від НАК «Нафтогаз України» коштів у сумі 23591127569,76 грн., в рамках виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020 №2, у Звіті про фінансові результати за 2020 рік та в податковому обліку - в декларації з податку на прибуток за 2020 рік, існували починаючи з грудня 2020 року. Однак, ці обставини не могли бути відомі Управлінню під час розгляду справи (з 06.07.2021 по 19.10.2022), оскільки їх можливо було встановити виключно під час дослідження документів бухгалтерського обліку (регістрів, первинних та банківських документів тощо) у співставленні з показниками Звіту про фінансові результати за 2020 рік та декларації з податку на прибуток за 2020 рік в ході документальної перевірки. Отже, на переконання заявника, наведені факти є нововиявленими обставинами, що істотно впливають на прийняття судом справедливого рішення у даній справі та є підставою для його перегляду у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.05.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, у задоволенні заяви Управління про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 за нововиявленими обставинами відмовив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час. Так, при розгляді даної справи по суті спору, суди з метою встановлення обставин щодо наявності у Товариства надміру сплачених сум податків у даній справі визнали достатніми і належними доказами подані Товариством і прийняті контролюючим органом без зауважень податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік (реєстраційний номер 9373092819 від 05.03.2021, реєстраційний номер 9373378061 від 30.04.2021) та платіжні доручення № 440 від 16.12.2020 (на суму 2190859311,31 грн), № 442 від 16.12.2020 (на суму 1077890 449,55 грн), якими підтверджується, що на дату подання позивачем заяви № 01/01/13/05/03-02-01/1597 від 27.05.2021 сума сплаченого позивачем авансом податку на прибуток підприємств за 2020 рік перевищувала розмір задекларованого ним грошового зобов`язання». При цьому, контролюючий орган, приймаючи податкові декларації, не заперечував проти правомірності задекларованих в них показників та не вчиняв жодних дій для встановлення протилежного. Таким чином, станом на час розгляду судом справи Управлінню було відомо як про подання позивачем відповідного Звіту про фінансові результати за 2020 рік та декларації з податку на прибуток за 2020 рік, так і про задекларовані у вказаній звітності показники. Крім того, суди зазначили, що наведені в акті від 28.06.2023 № 1357/ж5/31-00-07-01-03-20 висновки Управління не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки акт перевірки може мати правовстановлююче значення лише для вирішення спорів щодо оскарження рішень контролюючих органів, прийнятих на підставі висновків такого акту. Отже, оцінка висновків, викладених у акті перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. У акті про проведення перевірки, на який посилається Управління, зазначені висновки службових осіб, яким не надана належна оцінка щодо підтвердження інформації або її спростування. Крім того, податкових повідомлень-рішень на підставі акта перевірки від 28.06.2023 № 1357/ж5/31-00-07-01-03-20 прийнято не було, оскільки Товариством на вказаний акт перевірки були подані заперечення від 12.07.2023 № 01/01/07-450, за результатами розгляду яких (протокол засідання комісії від 25.07.2023 № 295/Ж8/31-00-07-01-03-23) Управління прийняло рішення щодо вжиття заходів щодо організації та проведення на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальної позапланової перевірки Товариства з питань, що стали предметом заперечень стосовно висновків, викладених у акті перевірки від 28.06.2023 № 1357/ж5/31-00-07-01-03-20. В свою чергу, документальну позапланову виїзну перевірку на даний час зупинено відповідно до наказу Управління від 21.12.2023 № 512/Ж1. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що твердження відповідача у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами про наявність фактичних даних, які є нововиявленими обставинами, що були встановлені в ході документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 28.06.2023 №1357/ж5/31-00-07-01-03-20, є помилковими.
Управління оскаржило ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 до Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.10.2025 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги Управління зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не було взято до уваги та не було вжито заходів, спрямованих на дослідження та з`ясування всіх обставин справи, які мають важливий та істотний характер для вирішення адміністративної справи по суті, чим й порушено норми процесуального права.
Також, скаржник вказує, що як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції було застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах у справі № 815/6834/15 та у справі № 127/2-а-4944/11, стосовно того, що істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що акт від 28.06.2023 № 1357/ж5/31-00-07-01-03-20 був складений, проте результати перевірки на підставі цього акта - відсутні, оскільки до акта перевірки Товариством були надані заперечення від 12.07.2023 № 01/01/07-450. Запереченнями від 12.07.2023 № 01/01/07-450 підтверджується, що Товариство не погодилося із наведеними в акті перевірки від 28.06.2023 № 1357/ж5/31-00-07-01-03-20 висновками Управління щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів та витрат за договором купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020 № 2. Грошові кошти, отримані Товариством від НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020 № 2, були відображені Товариством у бухгалтерській та фінансовій звітності відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме, не у складі доходів за 2020 рік (як звітний період) у повній сумі на дату отримання грошових коштів Товариством від НАК «Нафтогаз України», а відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» у якості внеску материнської компанії у власний капітал Товариства з подальшою амортизацією дисконту (різниці між грошовими коштами отриманими та справедливою вартістю зобов`язання при первісному визнанні).
Мінфін у відзиві на касаційну скаргу просить суд її задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Управління про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 скасувати та у задоволенні позову Товариства відмовити повністю.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.03.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 24.03.2026.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Порядок провадження за нововиявленими обставинами встановлений статтями 361-369 Глави 3 Розділу IІІ КАС України.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинам.
Пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Тобто, до нововиявлених обставин відносяться обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які існували на час розгляду справи, але не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, які виникли після постановлення рішення судом. Також, не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об`єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України (зокрема, але не виключно постанови від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16, від 30.01.2020 у справі №127/2-а-4944/11, від 10.06.2021 у справі №759/7715/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16), відповідно до якої, якщо її систематизувати, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд зазначав, що не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначав, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 361 КАС України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можливий у випадку, якщо істотні для справи обставини, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, об`єктивно впливають на висновок суду, який став підставою для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що наведені в акті від 28.06.2023 № 1357/ж5/31-00-07-01-03-20 висновки Управління не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки податкових повідомлень-рішень на підставі висновків цього акта перевірки прийнято не було, з огляду на те, що Товариством на вказаний акт перевірки були подані заперечення від 12.07.2023 № 01/01/07-450, за результатами розгляду яких (протокол засідання комісії від 25.07.2023 № 295/Ж8/31-00-07-01-03-23) Управління прийняло рішення щодо вжиття заходів щодо організації та проведення на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальної позапланової перевірки Товариства з питань, що стали предметом заперечень стосовно висновків, викладених у акті перевірки від 28.06.2023 № 1357/ж5/31-00-07-01-03-20. В свою чергу, документальну позапланову виїзну перевірку на даний час зупинено відповідно до наказу Управління від 21.12.2023 № 512/Ж1, доказів зворотного Управлінням під час розгляду судами заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами надано не було. Крім того, суди обґрунтовано виходили з того, що з дати подання Товариством і прийняття контролюючим органом податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2020 рік (реєстраційний номер 9373092819 від 05.03.2021, реєстраційний номер 9373378061 від 30.04.2021) Управлінню було відомо як про подання позивачем відповідного Звіту про фінансові результати за 2020 рік та декларації з податку на прибуток за 2020 рік, так і про задекларовані у вказаній звітності показники.
Верховний Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви Управління про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк
