ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
про забезпечення адміністративного позову
08 липня 2021 року м. Київ № 640/18646/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими
платниками податків
третя особа Державна казначейська служба України
Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити дії,
стягнення пені
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5 Ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00135390) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44082145; адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г), треті особи: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072, 00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186, 00 грн), щодо відмови в поверненні (381 852 502, 87 грн.) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку.
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072, 00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186, 00 грн), решту суми (381 852 502, 87 грн.) - повернути на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" пеню в розмірі 15 313 868, 74 (п`ятнадцять мільйонів триста тринадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 74 коп.) грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Також, позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44082145, адреса місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г):
- оформляти податкову вимогу із зазначенням в ній про наявність у ПАТ «Укрнафта» податкового боргу на суму грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік ( в сумі 1921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн);
- призначати податкового керуючого та здійснювати опис в податкову заставу майна ПАТ «Укрнафта» з підстав несвоєчасної сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (в сумі 1 921 167 072, 00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186, 00 грн.)
- здійснювати зарахування грошових коштів, що будуть сплачуватися ПАТ «Укрнафта» в рахунок погашення податкового зобов`язання ( податків, зборів) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, в рахунок погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з частини чистого прибутку за 2020 рік ( в сумі 1 921 167 072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00грн);
- здійснювати нарахування штрафних (фінансових) санкцій, пені за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання та/або податкового боргу з частини чистого прибутку за 2020 рік (в сумі 1 921 167 072, 00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186, 00 грн.).
Також, від представника позивача надійшли додаткові уточнення до заяви про забезпечення позову, в яких останній просить суд під час розгляду і вирішення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову від 06.07.2021 року №01/01/07-525, врахувати, що ПАТ «Укрнафта» просить суд заборонити Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44082145, адреса місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г) оформляти та надсилати ПАТ «Укрнафта» податкову вимогу із зазначенням в ній про наявність у ПАТ «Укрнафта» податкового боргу на суму грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік ( в сумі 1 921 167 072,00грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.).
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позивач зазначає, що по-перше очевидними є ознаки бездіяльності відповідача, адже даними електронного кабінету ПАТ «Укрнафта», адміністрування якого здійснюється відповідачем, підтверджується наявність надміру сплаченого податку на прибуток підприємств за 2020 рік в сумі 3 268 749 760, 86 грн.. Враховуючи це, а також той факт, що для повернення надміру сплачених коштів шляхом їх зарахування в рахунок інших грошових зобов`язань позивач подав письмову заяву (вих. № 01/01/13/05/03-02-01/1597 від 27.05.2021) про повернення надміру сплаченого податку на прибуток за 2020 рік, вказавши напрям перерахування цих коштів, відповідач, який не підготував висновок про повернення означених коштів та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, допустив очевидну бездіяльність, не виконав покладений на нього статтею 43 ПК України прямий обов`язок. По-друге, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, адже внаслідок протиправної бездіяльності відповідача грошові зобов`язання з частини чистого прибутку (в сумі 1 921 167 072, 00 грн.) та дивідендів (965 730 186, 00 грн.) будуть вважатися податковим боргом, відповідно, повернення надміру сплачених позивачем коштів (в сумі 381 852 502, 87 грн.) на рахунок в установі банку після виникнення податкового боргу буде неможливим в силу п. 43.2. ст. 43 ПК України. По-третє, найважливіше, не вжиття заходів забезпечення позову за вказаних вище обставин, коли існує надмірна сплата позивачем грошових коштів в держбюджет з одного податку, що підтверджується даними інформаційних баз Державної податкової служби України, коли контролюючий орган перешкоджає їх зарахуванню в рахунок сплати інших платежів, і, як наслідок, має намір вживати адміністративні заходи по стягненню податкового боргу з таких (інших) платежів, не відповідає принципу справедливого здійснення правосуддя.
Наголошує на тому, що оскільки податковий борг по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2018 рік буде сформовано через протиправну бездіяльність контролюючого органу, не заборонити відповідачу вживати заходи по стягненню такого боргу означає порушити майнові права не лише ПАТ «Укрнафта» як платника податків, але й майнові права акціонерів, яких у товариства понад тринадцять тисяч і які не матимуть можливості отримати свої дивіденди за 2018 рік. Опис майна товариства в податкову заставу, що фактично означає заборону на його відчуження, зупинення видаткових операцій на рахунках ПАТ «Укрнафта» зумовить блокування поточної господарської діяльності товариства, що є роботодавцем для 20-тисячного трудового колективу.
Вирішуючи вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до приписів ч. 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі наведених вимог КАС України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності сукупності обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Надаючи оцінку доводам позивача про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а також правам свободам та інтересам інших осіб, до ухвалення рішення в адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" є господарським товариством, у якого п`ятдесят і більше відсотків акцій належить Акціонерному товариству «Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», що підтверджується сертифікатом акцій (серія А), а також довідкою від 12.04.2021 № 42008, виданою Національним депозитарієм України.
На виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 та рішення Правління ПАТ «Укрнафта» від 20.05.2021 (протокол № 6/1 від 20.05.2021) ПАТ «Укрнафта» було складено (оформлено) та 26.05.2021 направлено на адресу ЦМУ ДПС:
- розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072, 00 грн. частини чистого прибутку, розрахованих пропорційно розміру частки ПАК «Нафтогаз України» в статутному фонді ПАТ «Укрнафта»;
- розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2018 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 965 730 186, 00 грн. дивідендів, розрахованих на пакет акцій ПАК «Нафтогаз України» в статутному фонді ПАТ «Укрнафта».
Розрахунки були складені ПАТ «Укрнафта» за формою Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 4 (набув чинності 16.03.2021), оскільки окремої форми розрахунку для господарських товариств, в яких відсутня частка держави, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику затверджено не було.
На підставі п. 46.4. ст. 46 ПК України до розрахунків позивачем надано пояснення про те, що оскільки частка держави в статутному фонді ПАТ «Укрнафта» відсутня, при заповненні показників розрахунків були використано дані про розмір частки (пакета акцій) Акціонерного товариства «Національного акціонерного товариства «Нафтогаз України» в статутному фонді ПАТ «Укрнафта».
Направлені поштовим повідомленням розрахунки частини чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2018 рік були отримані відповідачем без заперечень.
Шляхом подання таких розрахунків відбулося самостійне декларування позивачем грошових зобов`язань по сплаті частини чистого прибутку в сумі 1 921 167 072, 00 грн. та дивідендів в сумі 965 730 186, 00 грн. Обов`язок декларування зазначених грошових зобов`язань передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, згідно з ст. 46 ПК України розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (абз. З п. 46.1. ст. 46 ПК України). Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відстоків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік (абз.5 п. 46.2 ст. 46ПК України).
В пункті 57.1. ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що святковим днем (абз. 13 п. 57.1. ст. 57 ПК України).
Враховуючи зазначене, задекларовані на підставі направлених відповідачу розрахунків грошові зобов`язання з частини чистого прибутку ( в сумі 1 921 167 072,00 грн) та дивідендів (965 730 186,00 грн) підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (1 липня 2021 року).
З урахуванням того, що останній день 10-календаргого строку припадає на вихідний день (11 липня 2021 року), граничним строком сплати таких зобов`язань відповідно до абз. 13 п.57.1 ст. 57 ПК України є 12.07.2021 року .
Судом встановлено, що починаючи з 13 липня 2021 року, грошові зобов`язання з частини чистого прибутку (в сумі 1 921 167 072, 00 грн.) та дивідендів (965 730 186, 00 грн.) набудуть статусу податкового боргу, оскільки податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України).
За фактом виникнення податкового боргу відповідачем можуть здійснюватися щодо ПАТ «Укрнафта» адміністративні заходи по стягненню самостійно задекларованих грошових зобов`язань.
За наведених обставин, суд уважає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване твердження, що права позивача його акціонерів та інших осіб, у даному випадку ПАТ «Укрнафта», будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів.
Водночас, суд звертає увагу на те, що оформлення відповідачем податкової вимоги, майна ПАТ «Укрнафта» - в податкову заставу, зупинення видаткових операцій, нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені, невжиття заходів забезпечення позову матиме ще одні дуже суттєві наслідки, а саме: буде неможливим повернення решти надміру сплачених позивачем коштів (в сумі 381 852 502, 87 грн) на рахунках в установі банку після виникнення податкового боргу.
Відповідно до п. 43.2 ст. 43 України, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо стягнення коштів чи зарахування коштів ПАТ «Укрнафта» жодним чином не спричиняє негативних наслідків для заінтересованих осіб у даній справі як не спричиняє негативних наслідків і для будь-яких інших осіб.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд в контексті приписів ч.2 ст.151 КАС України оцінив співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, вжиті заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах, на думку суду, за вказаних вище обставин та доводів заявника, є співмірними із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача та інших осіб, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, суд прийшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, за переконанням суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як уже зазначено у даному судовому рішенні, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, суд приходить до переконання, що заявник довів наявність підстав, що визначені у п. 1 ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України та необхідності задоволення його заяви, шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо оформлення та надсилання податкової вимоги із зазначенням інформації про наявність податкового боргу на суму грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2018 рік; проводити зарахування грошових коштів, сплачених ТОВ (ПАТ) з інших податків та платежів, в рахунок погашення грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2018 рік, до набрання рішенням у справі законної сили; вчиняти будь-які дії щодо стягнення з ТОВ (ПАТ) коштів, опису та продажу майна з метою погашення грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2018 рік, до набрання рішенням у справі законної сили.
Одночасно, суд звертає увагу заявника про необхідність в силу ч. 2 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України подання відповідної позовної заяви протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, неподання якої призводить до скасування вжитих судом даною ухвалою заходів забезпечення позову (п. 3 ч. 8 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У Х В А Л И В:
Клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії щодо оформлення та надсилання податкової вимоги із зазначенням інформації про наявність податкового боргу на суму грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн) до набрання рішенням у справі №640/18646/21 законної сили.
Заборонити Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків проводити зарахування грошових коштів, сплачених Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" з інших податків та платежів, в рахунок погашення грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн) до набрання рішенням у справі №640/18646/21 законної сили.
Заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" коштів, опису та продажу майна з метою погашення грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн) до набрання рішенням у справі №640/18646/21 законної сили.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Дана ухвала може бути пред`явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 08 липня 2024 року.
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5 Ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00135390), а боржником - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44082145; адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Дана ухвала діє до вирішення адміністративної справи №640/18646/21 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.
Згідно з частиною восьмою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Н.Г. Вєкуа