Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 759/23571/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/599/26 Категорія - в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників судового провадження:
представника особи, в інтересах якої подано заяву ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
ОСОБА_8 та її представника - адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в режимі відеоконференції у порядку апеляційного розгляду судове провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10 , поданоюв інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21травня 2026 року,
встановила:
Цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про визнання поважними причини пропуску ОСОБА_6 строку для подання заяви про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 та поновлення такого строку. Відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 за цивільним позовом та відмовлено у задоволенні її заяви про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що звернення представника ОСОБА_6 із заявою про поворот виконання було здійснене за межами строку передбаченого ч.10 ст. 444 ЦПК України, у відповідності до якої така заява може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.Заява про поворот виконання у даному проваджені була подана 01.05.2026.Разом з тим відповідне рішення суду касаційної інстанції, яким було скасовано вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 та залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_8 , було винесене 17.04.2025. Суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. І згідно з ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.Вирішуючи питання щодо поважності пропуску строку передбаченого ч.10 ст.444 ЦПК України, суд зважив на ті обставини, що постанова Верховного Суду від 17.04.2025 була оголошена в той же день за участі представників ОСОБА_6 і подальше отримання повного тексту постанови 01.05.2025 чи 03.05.2025 ОСОБА_6 та його представниками, на думку суду, не є поважною причиною пропуску зазначеного строку, оскільки мотивувальна частина постанови (в частині залишення без розгляду цивільного позову) майже не відрізняється від резолютивної частини, а залишення цивільного позову без розгляду є безальтернативним наслідком закриття кримінального провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Тому мотивувальна частина постанови Верховного Суду не потребувала додаткового аналізу для вирішення питання про звернення до суду із заявою про поворот виконання вироку в частині цивільного позову.Також суд не визнав поважною причиною пропуску цього строку звернення ОСОБА_6 в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_8 про повернення безпідставно набутих коштів, оскільки такий спосіб захисту своїх прав був обраний ОСОБА_6 самостійно і не зупиняє строків, передбачених ч.10 ст.444 ЦПК України.
Не погодившись з таким рішенням суду, адвокат ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою визнати поважними причини пропуску ОСОБА_6 строку на подання заяви про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 та поновити такий строк. Здійснити поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі № 759/23571/19 стосовно ОСОБА_6 . В порядку повороту виконання вироку стягнути з ОСОБА_8 на користь стягувача ОСОБА_6 суму грошових коштів в розмірі 1 550100,00 грн, що складається зі стягнутих на користь боржника 1 500100,00 грн відшкодування матеріальної шкоди та 50000,00 грн моральної шкоди. Вжити заходів забезпечення заяви про поворот виконання вироку шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти як у національній валюті, так і іноземній, що містяться на відкритих рахунках у банківських та/або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, електронні кошти, що містяться на електронних гаманцях, що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_8 у розмірі 1550100,00 грн, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_8 , у тому числі на:квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5 кв. м.; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 53,8кв. м., грошові кошти/електронні кошти ОСОБА_8 , що обліковуються на банківських рахунках, відкритих на її ім`я вбанках або інших фінансових установах, у межах суми 1 550 100,00 грн.
В обґрунтування таких вимог зазначає, що ухвалає незаконною, необґрунтованою тапостановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, субсидіарно застосованих норм цивільного процесуального закону, а такожстандартів доступу до суду, сформованих практикою Європейського суду з правлюдини. Вказує, що суд формально констатував факт подання заяви про поворотвиконання 01.05.2026 та дійшов висновку про пропуск строку,передбаченого ч. 10 ст. 444 ЦПК України, не здійснивши об`єктивної та пропорційної оцінки причин такого пропуску, не врахував добросовісність процесуальної поведінки ОСОБА_6 , наявність паралельного судового провадження щодо повернення цих самих коштів, а також те, що післяпостанови Київського апеляційного суду від 30.04.2026 року у справі № 757/35518/25-ц поворот виконання залишився єдиним належним способом повернення коштів,сплачених на виконання скасованого вироку і одразу після такого рішення вони звернулись до суду із заявою про поворот виконання вироку. Вважає поверховими висновки суду про те, що представники ОСОБА_6 були присутні під час проголошенняпостанови Верховного Суду, а подальше отримання її повного тексту не є поважною причиною пропуску строку. Тоді як ОСОБА_6 не стверджував, що річний строк, передбачений ч. 10 ст. 444 ЦПК України, автоматично має обчислюватися з датиотримання повного тексту постанови Верховного Суду від 17.04.2025 року, однак дата фактичного отримання повного тексту постанови маєістотне значення для оцінки поважності причин пропуску строку, реальноїможливості заявника належно оцінити правові наслідки касаційногоперегляду та визначити процесуальний спосіб захисту. Вважає, що суд фактично ототожнив два різні питання: момент початку перебігу строку та обставини, які можуть свідчити про поважність причин його пропуску, тоді як мав оцінити, коли саме ОСОБА_6 фактично отримав доступ до повного тексту постанови, коли мігповноцінно ознайомитися з мотивами скасування вироку, процесуальною долеюцивільного позову та наслідками виконання вироку в частині стягнення 1 550 100,00грн. Враховуючи, що питання повороту виконання вироку в частині цивільного позову укримінальному провадженні є складним процесуальним питанням, яке потребуєоцінки не лише резолютивної частини постанови, а й всієї процесуальної ситуації: чивирішив Верховний Суд питання про поворот виконання, чи залишив цивільний позовбез розгляду, яким є належний порядок звернення, за правилами якого судочинства,до якого суду та в який спосіб. Звертає увагу на наявний в матеріалахсправи лист Верховного Суду № 14/0/182-26 від 07.05.2026 року про надіслання копії постановизаявнику та його представникам30.04.2025 року, а також повідомлення, що копія вказаноїпостанови не була вручена учасникам у день її ухвалення, а паперова копіянадіслана рекомендованими листами засобами поштового зв`язку30.04.2025.
Тому вважає, що суд допустив формальний підхід,знецінивши значеннямотивувальної частини постанови суду, оскільки повне та ефективне здійснення права на судовий захист передбачаєможливість особи діяти на підставі повного тексту судового рішення, а нелише усного оголошення його резолютивної частини.
Також вказують, що суд помилково оцінив звернення ОСОБА_6 із цивільним позовом як обставину, що не має значення для поновлення строку, оскільки ОСОБА_6 не стверджував, що таке перервалоабо продовжило строк, а лише підтверджує, що заявник не був бездіяльним, не зловживавпроцесуальними правами та добросовісно реалізовував право на судовий захист, тобто причини поважності пропуску такого строку підтверджує, що пропуск був зумовлений не недбалістю та байдужістю до своїх прав, а об`єктивною процесуальноюситуацією, в якій заявник уже реалізовував право на повернення коштів іншимсудовим способом, який був підтриманий судом першої інстанції, однак згодомскасований апеляційним судом.
Крім того, апелянт вказує, що судом порушено принцип правової визначеності та зауважує, що поновлення строку не створює для ОСОБА_8 несподіваного чи не прогнозованого процесуального тягаря. Навпаки, воно відновлює баланс міжсторонами після скасування судового рішення, на підставі якого булисплачені кошти.За таких умов відмову у поновленні строку без урахування всіхнаведених апелянтом обставин, вважає непропорційною, оскільки призводить до фактичногозбереження наслідків виконання судового рішення, яке втратило правовусилу.
Від представника цивільного позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку представника заявника-адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргута просив її задовольнити;думку ОСОБА_8 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до положень ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд має право вирішувати питання, окрім іншого, про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна. Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 1 500 100,24 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову відмовлено. Вирішено питання процесуальних витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 17.04.2025 вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 стосовно ОСОБА_6 скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Представник ОСОБА_6 звернулася до суду першої інстанції із заявою проповорот виконання рішення, оскільки залишивши без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , суд не вирішив питання про поворот виконання рішення та просила суд поновити пропущений строк, посилаючись на пропуск такого через поважні причини, зокрема, звернення у цивільному порядку до суду з метою стягнення сплаченої суми на виконання вироку, який у подальшому скасовано таотримання повного тексту постанови Верховного суду від 17.04.2025, яким було залишено цивільний позов без розгляду після 30.04.2025.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права, яке перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, суд фактично вирішив її по суті, хоча підставою такого рішення визнав пропуск заявником строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення.
Водночас такий процесуальний підхід не відповідає вимогам закону. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, застосовуються норми ЦПК України.
Оскільки інститут повороту виконання судового рішення врегульований нормами ЦПК України, тоді як КПК України не містить порядку вирішення цього питання та наслідків пропуску строку звернення із відповідною заявою, суд першої інстанції повинен був застосувати положення цивільного процесуального законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України у такому випадку підлягали застосуванню приписи ст. 126 ЦПК України. Згідно з ч. 2 цієї статті документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для поновлення такого строку.
Отже, у разі визнання причин пропуску строку неповажними, суд мав залишити заяву без розгляду, а не відмовляти у її задоволенні, оскільки останнє є вирішенням заявленої вимоги по суті, без надання оцінки наведеним у заяві доводам.
Допущене судом порушення процесуального закону позбавляє апеляційний суд можливості перевірити правильність вирішення заяви по суті, оскільки питання щодо поновлення процесуального строку судом першої інстанції не було вирішено у спосіб, визначений законом. За таких обставин суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості самостійно усунути допущені порушення та вирішити заяву по суті.
Відповідно до ст. 409, 412, 415 КПК України ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду, оскільки допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог процесуального закону не можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно насамперед вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення строку звернення із заявою про поворот виконання судового рішення, при цьому врахувати доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, а також правову позицію ВеликоїПалати Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №760/12095/13 щодо встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.У разі визнання причин пропуску строку неповажними, суд повинен застосувати наслідки, передбачені ст. 126 ЦПК України, та залишити заяву без розгляду. Якщо ж суд дійде висновку про наявність поважних причин пропуску строку, він має поновити цей строк та розглянути заяву по суті, ухваливши законне й обґрунтоване рішення.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із викладених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 , подану в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково, ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2026 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
