Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження №1-в/748/46/26
Єдиний Унікальний № 759/23571/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
30 липня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
в залі судових засідань Чернігівського районного суду Чернігівської області розглянувши заяви представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 за цивільним позовом та про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно,
за участю представника заявника (цивільного відповідача) ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції)
цивільного позивача ОСОБА_6
представника цивільного позивача ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)
В С Т А Н О В И В :
1 травня 2026 року, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернулась до Чернігівського районного суду Чернігівської області з заявою про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024, в якій просить: визнати поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку для подання заяви про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 та поновити такий строк стягувачу; здійснити поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 стосовно ОСОБА_3 ; в порядку повороту виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 стягнути з боржниці ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_3 суму грошових коштів в розмірі 1 550 100 грн, що складаються зі стягнутих на користь боржниці 1 500 100 грн відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди.
Обґрунтовано заяву тим, що вироком Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні щодо потерпілої ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років. Також, Чернігівський апеляційний суд задовольнив цивільний позов ОСОБА_6 та стягнув з ОСОБА_3 на її користь 1 500 100,24 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок моральної шкоди. 12.09.2024 ОСОБА_3 виконав вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 та сплатив ОСОБА_6 визначену матеріальну шкоду та моральну шкоду. Постановою від 17.04.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду скасував вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 стосовно ОСОБА_3 та закрив кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та залишив без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , однак не вирішив питання про поворот виконання рішення у справі. Щодо пропуску строку подання заяви зазначено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Верховного Суду від 17.04.2025 була зареєстрована 01.05.2025, що може свідчить про дату складення повного тексту постанови Верховного Суду від 17.04.2025 не раніше цієї дати. Крім того, в електронному кабінеті ОСОБА_3 підсистеми Електронний Суд наявна інформація про документ від ВСУ ККС Вихідний номер: 983/0/173-25, Вихідна дата: 30.04.25, що був доставлений згідно картки руху документа 03.05.2025. Крім того, 30.04.2026 через проведення оновлення підсистеми «Електронний суд» її робота була обмежена.
Крім того, 4 травня 2026 року, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернулась до Чернігівського районного суду Чернігівської області з заявою про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно, в якій просить: вжити заходів забезпечення заяви про поворот виконання вироку шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та/або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, електронні кошти, що містяться на електронних гаманцях що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_6 , в межах суми в розмірі 1 550 100,00 грн., крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_6 , в тому числі на: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5 кв.м.; реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 1172036; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 53,8 кв. м., реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12901603; грошові кошти/електронні кошти ОСОБА_6 , що обліковуються на банківських рахунках, відкритих на її ім`я в банках або інших фінансових установах, у межах суми 1 550 100,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026 року та відповідно від 04.05.2026 року справи були передані судді ОСОБА_8 , який в судовому засіданні 20.05. 2026 року об`єднав їх в одне провадження .
08 травня 2025 року через канцелярію суду, цивільний позивач ОСОБА_6 подала заперечення на заяву про поворот виконання вироку у №759/23571/19, в якій просила в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про поновлення ОСОБА_3 пропущеного строку для подання заяви про поворот виконання рішення суду відмовити та у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року у справі №759/23571/19 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 1 550 100 грн. - відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення, оскільки ОСОБА_3 було відомо про факт прийняття та зміст рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яким скасовано вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року, що свідчить про відсутність підтверджених обставин поважності причин пропуску процесуального строку, передбаченого ст. 444 ЦПК України.
13.05.2026 року представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 через систему «Електронний суд», подала до суду аналогічні заперечення на заяву про поворот виконання вироку у №759/23571/19, , в яких просила відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про поновлення ОСОБА_3 пропущеного строку для подання заяви про поворот виконання рішення суду та у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року у справі №759/23571/19 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 1 550 100 грн. - у зв`язку з пропуском строку звернення.
Ухвалою від 21 травня 2026 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про визнання поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку для подання заяви про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 та поновлення такого строку відмовив. Вказаною ухвалою у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 за цивільним позовом та у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно відмовлено.
Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду ухвалою від 03 липня 2026 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_3 було задоволено частково, ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2026 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року справу № 759/23571/19 (номер провадження 1-в/748/46/26 розподілено судді ОСОБА_1 .
Справа була призначена до розгляду на 20.07.2026 року , однак за клопотанням представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_7 була відкладена на 29.07.2026 року.
28.07.2026 року через систему «Електронний суд» представником заявника адвокатом ОСОБА_5 подані додаткові пояснення по справі в яких акцентується увага на тому,постановою від 17.04.2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду скасував вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року у справі № 759/23571/19 стосовно ОСОБА_3 . Верховний Суд закрив кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та залишив без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 . Постановою від 17.04.2025 року Верховний Суд не вирішив питання про поворот виконання рішення у справі № 759/23571/19. 01.05.2026 року, у звязку з чим подана дана заява . Також 02.05.2026 року, ОСОБА_3 було подано заяву про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майна.. Дата фактичного отримання повного тексту постанови Верховного Суду від 17.04.2025 року у справі 759/23571/19 має істотне значення для оцінки поважності причин пропуску строку, реальної можливості заявника належно оцінити правові наслідки касаційного перегляду та визначити процесуальний спосіб захисту. Зауважують, що формально строк почався з 17.04.2025 року,це не позбавляє суд обов`язку оцінити, коли саме ОСОБА_3 фактично отримав доступ до повного тексту постанови Верховного Суду, коли він міг повноцінно ознайомитися з мотивами скасування вироку, процесуальною долею цивільного позову та наслідками виконання вироку в частині стягнення 1 550 100,00 грн. Питання повороту виконання вироку в частині цивільного позову у кримінальному провадженні є складним процесуальним питанням, яке потребує оцінки не лише резолютивної частини постанови, а й усієї процесуальної ситуації: чи вирішив Верховний Суд питання про поворот виконання, чи залишив цивільний позов без розгляду, яким є належний порядок звернення, за правилами якого судочинства, до якого суду та в який спосіб. Сама присутність представників під час оголошення постанови Верховного Суду (без отримання тексту такої постанови) не усуває значення отримання повного тексту судового рішення. Саме мотивувальна частина дозволяє стороні встановити: правові підстави скасування вироку; мотиви закриття кримінального провадження; підстави залишення цивільного позову без розгляду; чи містить постанова висновки щодо наслідків виконання вироку; чи вирішувалося питання про поворот виконання; який подальший спосіб захисту є належним тощо. Звернення до суду з цивільним позовом, його розгляд по суті та задоволення судом першої інстанції підтверджують, що ОСОБА_3 не був бездіяльним, не зловживав процесуальними правами та добросовісно реалізовував право на судовий захист. П ісля скасування вироку Верховним Судом ОСОБА_3 у липні 2025 року звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6 про повернення 1 550 100 грн як безпідставно набутих коштів (справа № 757/35518/25-ц). Вказаний позов був прийнятий судом до розгляду, справа розглядалася по суті, а рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25.12.2025 року у справі № 757/35518/25-ц позов було частково задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1 550 100 грн. Отже,станом на 17.04.2026 року, тобто на дату, яка формально є останнім днем річного строку для подання заяви про поворот виконання, у ОСОБА_3 вже існувало судове рішення на його користь, яким було вирішено питання повернення тих самих коштів. За таких умов твердження про процесуальну недбалість чи пасивність заявника є безпідставним. Більше того, за наявності рішення суду про стягнення грошових коштів, неправомірним є звернення із заявою про повернення тих самих грошових коштів шляхом повороту виконання рішення. Лише постановою Київського апеляційного суду від 30.04.2026 у справі № 757/35518/25-ц рішення Печерського районного суду міста Києва було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено з мотивів обрання неналежного способу захисту Київський апеляційний суд, позицію якого підтримав і Верховний Суд, прямо вказав, що позов за ст. 1212 ЦК України не є належним способом захисту, оскільки у разі повернення коштів, сплачених на виконання судового рішення, яке згодом скасоване, має застосовуватися спеціальний процесуальний інститут повороту виконання. Повний текст постанови Київського апеляційного суду було складено 01.05.2026. Саме цього дня ОСОБА_3 подав заяву про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року у справі № 759/23571/19. Просив звернути увагу, що жодного зволікання з боку ОСОБА_3 не було, що свідчить про його добросовісну поведінку. Адже за таких обставин пропуск строку був зумовлений не недбалістю, не байдужістю до своїх прав і не зловживанням процесом, а об`єктивною процесуальною ситуацією, в якій заявник уже реалізовував право на повернення коштів іншим судовим способом, який був підтриманий судом першої інстанції, однак згодом скасований апеляційним судом. Просив звернути увагу на висновки викладені в постанові від 29.04.2026 року у справі № 760/12094/13 Великої Палати Верховного Суду, де була розглянута релевантгна ситуація, за якої процесуальний закон формально пов`язував початок строку касаційного оскарження з днем проголошення судового рішення, однак у цей день було оголошено лише вступну та резолютивну частини, а повний текст рішення виготовлено пізніше. Велика Палата встановила, що відмова у поновленні строку була наслідком формального застосування процесуальних норм без урахування конкретних обставин справи. Просить врахувати, що у справі № 759/23571/19 є поважними причинами несвоєчасного звернення до суду є невручення повного тексту постанови Верховного Суду в день її ухвалення; направлення копії постанови лише 30.04.2025 року та її доставка до електронного кабінету 03.05.2025року; відсутність прямого регулювання повороту виконання вироку в частині цивільного позову в КПК України; складність визначення належної юрисдикції, порядку та способу захисту; активне звернення ОСОБА_3 із цивільним позовом у межах річного строку; задоволення цього позову рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25.12.2025 року; скасування такого рішення лише постановою Київського апеляційного суду від 30.04.2026 року; подання заяви про поворот виконання 01.05.2026 року, тобто негайно після складення повного тексту постанови, якою визначено належний спосіб захисту; відсутність будь-якої процесуальної пасивності або недобросовісності заявника; відсутність іншого належного та ефективного способу повернення коштів. Ураховуючи наведене, причини пропуску строку на подання заяви про поворот виконання вироку є поважними на що звертає увагу суду.
28 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представником цивільного відповідача адвокатом ОСОБА_7 подані додаткові заперечення на заяву про поворот виконання вироку та заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до яких зауважує, постановою від 17.04.2025 Верховний Суд не вирішив питання про поворот виконання рішення у справі №759/23571/19.Одночасно у тексті заяви про поворот виконання вироку представник заявника просить суд поновити строк для звернення до суду з відповідною заявою. Вважає що ані заява про поворот виконання вироку, ані клопотання про поновлення строку для подачі такої заяви не підлягають задоволенню, з огляду на наступе. Відповідно до змісту частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Частиною статті 444 ЦПК визначено, що заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. Оскільки, постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року була винесена 17 квітня 2025 року, а відтак граничний строк звернення із заявою про поворот виконання рішення закінчився 17 квітня 2026 року, в свою чергу із заявою про поворот ОСОБА_3 звернувся лише 01.05.2026 року , що свідчить про пропуск заявником строку звернення до суду з такою заявою. У тексті клопотання представниця заявника не наводить обґрунтованих доказів поважності причин пропуску такого строку. Навпаки стороні заявника достеменно було відомо про факт ухвалення постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 квітня 2025 року, яким задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, оскільки під час судового засідання у Верховному Суді брало участь троє захисників ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яким було достеменно відомо про результати розгляду скарги. В подальшому, вважаючи свої права «порушеними» у липні 2025 року ОСОБА_3 через свого представника адвоката ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 про стягнення з неї 1 550 100,00 грн набутих нею на підставі вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року грошових коштів, 31 302,41 грн трьох відсотків річних, 175 428,91 грн інфляційних втрат, а всього 1 756 831,32 грн, а також судового збору та витрат на правничу допомогу орієнтовно у розмірі 50 000,00 грн. В ході судового розгляду у Печерському районного суді м. Києва сторона ОСОБА_6 неодноразово у тому числі шляхом подачі документів по суті справи наголошувалося про ображання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, звертаючи увагу, що дане питання повинного розглядатися у порядку повороту виконання вироку. Позов було задоволено частково, однак не погодившись з прийняти рішення ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції через невірно обраний спосіб захисту. Просила звернути увагу , що в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.12.2025 року у справі №757/35518/25, яке відбувалося 30.04.2026 року у Київському апеляційному суді під головування судді ОСОБА_12 представник ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 на запитання судді щодо можливості звернення з заявою про поворот виконання вироку у кримінальній справі категорично заперечувала можливість застосування даного способу захисту у даному випадку. Незнання адвокатом норм процесуального права не є підставою для поновлення строку звернення до суду. Заявник звернувся до суду з вказаною заявою з порушенням строку, визначеного частиною 10 статті 444 ЦПК України, не надаючи суду доданих доказів на підтвердження поважності причин пропуску річного строку. Посилання Заявника на те, що повний текст постанови Верховного Суду від 17.04.2025 року був доставлений до його електронного кабінету 02.05.2025 року не суперечить тому факту, що Заявник мав у своєму розпорядженні понад 11 місяців для звернення із заявою про поворот виконання в межах процесуального строку. Сторона Заявника маніпулює висновками Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2026 року у справі № 760/12094/13. У цій справі Велика Палата розглядала питання поновлення строку на касаційне оскарження (ч. 2 ст. 426 КПК України), який є коротшим (3 місяці / 20 днів), і де відсутність мотивувальної частини рішення об`єктивно унеможливлює складання змістовної касаційної скарги. Натомість у справі № 759/23571/19 мова йде про процесуальний строк тривалістю один рік (12 місяців) відповідно до ч. 10 ст. 444 ЦПК України. Отримання повного тексту постанови на початку травня 2025 року жодним чином не перешкоджало Заявнику подати заяву про поворот виконання протягом наступних 11 місяців. Щодо заяви про забезпечення позову зауважено, що заява непоґрунтована, так як заходи забезпечення процесуальних вимог мають виключно похідний та допоміжний характер щодо основної вимоги. Згідно з приписами ч. 2 ст. 126 ЦПК України (що застосовується на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України), документи та процесуальні заяви, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Як детально обґрунтовано у запереченнях проти основної заяви про поворот виконання вироку, Заявник пропустив імперативно встановлений ч. 10 ст. 444 ЦПК України однорічний строк звернення до суду (річний строк закінчився 17.04.2026, а заяву подано лише 01.05.2026). Оскільки основна заява про поворот виконання підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з неповажністю причин пропуску строку, похідна заява про вжиття заходів її забезпечення також не підлягає задоволенню. У своїй заяві представник Заявника не наводить жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_6 вчиняє будь-які дії щодо відчуження належного їй майна (квартири, житлового будинку) чи зняття коштів з рахунків. Самі лише припущення чи суб`єктивні побоювання Заявника про можливе утруднення виконання ухвали в майбутньому не є законною підставою для вжиття арешту. Заявник вимагає накласти арешт одночасно на все рухоме та нерухоме майно (квартиру, будинок), а також на всі банківські рахунки та електронні гаманці боржниці в межах суми 1 550 100,00 грн. Накладення арешту одночасно на декілька об`єктів нерухомого майна та всі банківські рахунки без встановлення їх ринкової та фактичної вартості є очевидно непропорційним та надмірним обмеженням права власності ОСОБА_6 , що прямо порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України
У судове засідання призначене 29.07.2026 року ОСОБА_3 не з`явився. Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав подані заяви та додаткові пояснення з підстав, які в них викладені та просив визнати поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку для подання заяви про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 та поновити його, звертаючи увагу суду на тому, що проміжок часу є незначним 14 днів, процесуальна поведінка заявника не свідчить про зловживання чи бездіяльність . Станом на 17 квітня 2026 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року не набрало законної сили і не було скасоване, а тому паралельне звернення із заявою про поворот виконання рішення суду було б недобросовісним . Відразу після прийняття постанови Київським апеляційним судом від 30 квітня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду і на даний час відсутні інші належні та ефективні способи повернення коштів .
ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала подані нею 08.05.2026 року заперечення на заяву про поворот виконання вироку у справі та вказала, що вона була потерпілою у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.3 ст. 289 КК України, яке було закрито Верховним судом на підставі п.2 ч.1 ст 284 КПК України. На даний час автомобіль їй ОСОБА_3 не повернув. Після ухвалення вироку Чернігівським апеляційним судом 10.09.2024 року ОСОБА_3 сам добровільно, без відкриття виконавчого провадження виплатив їй кошти розмірі 1 550 100,00 грн, що складаються зі 1 500 100,00 грн відшкодування матеріальної шкоди та 50 000,00 грн моральної шкоди. Звертала увагу, що ч. 10 ст 444 ЦПК України чітко визначені строки звернення з заявою про поворот виконання рішення 1 рік з дня ухвалення рішення суду , який був пропущений заявником. Рішення касаційною інстанцією ухвалено 17 квітня 2025 року . ОСОБА_3 був обізнаний про його ухвалення, підтвердженням чого є його публікація на сторінці мережі Фейсбук. Також зауважила, що під час розгляду справи про безпідставне збереження коштів за позовом ОСОБА_3 до неї, як в Печерському районному суді м. Києва так і в Київському апеляційному суді стороною відповідача неодноразово наголошувалося , що стороною позивача невірно обраний спосіб захисту , що ними категорично заперечувалося. Недосвідченість представника не є поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала подані нею 13.05.2026 року заперечення та заяву про поворот виконання вироку та додаткові заперечення на заяву про поворот виконання вироку та заяву про вжиття заходів забезпечення від 28.07.2026 року та пояснила, що 17 квітня 2025 року було ухвалено рішення судом касаційної інстанції і ОСОБА_3 був про нього достеменно обізнаний , як і його три захисники, які були присутні в судовому засіданні. Строк звернення до суду визначений ч.10 ст 444 ЦПК України є присічним, а відповідно стороною заявника мають бути наведені ґрунтовні підстави , які унеможливили звернення до суду у встановлений строк. Заважила, що ОСОБА_3 був обраний неналежний спосіб захисту, на що наголошувалося в судових засіданнях під час розгляду цивільної справи щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів , та відповідно заперечувалося адвокатом ОСОБА_4 , що прослідковується із самого рішення в частині позиції представника та копії технічного запису судового засідання в Київському апеляційному суді від 30.04.2026 року. Посилання представника заявника на обов`язкове врахування судом висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 29.04.2026 року № 760/12094/13 на, що акцентовано увагу апеляційним судом в ухвалі від 03 липня 2026 року є необґрунтованим з огляду на те, що суд , який розглядає справу самостійно оцінювати обставини справи, які є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Вважала, що підстави для поновлення строку відсутні, як і підстави для задоволення поданих заяв.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази у справі (в межах порушеного питання), судом встановлено наступне.
Щодо поновлення пропущеного процесуального строку.
Частиною десятою статті 444 ЦПК України передбачено, що заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна. Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 1 500 100,24 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову відмовлено. Вирішено питання процесуальних витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 17.04.2025 вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 стосовно ОСОБА_3 скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Отже судове рішення судом касаційної інстанції ухвалено 17.04.2025 року, в той час як з відповідною заявою про поворот виконання вироку та вжиття заходів забезпечення заяви про поворот виконання вироку було подано 01.05.2026 року.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою учасника , може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ЦПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Аргументуючи заяву про поновлення процесуального строку представник зяавника (представник цивільного відповідача) просив суд врахувати дату фактичного отримання повного тексту постанови Верховного Суду від 17.04.2025 року у справі № 759/23571/19 , врахувати звернення ОСОБА_3 до суду з цивільним позовом щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів у межах річного строку по справі № 757/35518/25-ц, який був задоволений, однак в подальшому 30.04.2026 року рішення суду у даній справі , постановою Київського апеляційного суду було скасовано та визначено неналежність способу захисту у вказаній справі за ст 1212 ЦК України, після чого ОСОБА_3 без зволікань звернувся до суду.
Суд оцінюючи доводи на поновлення строку зауважує, що частина 10 ст.444 ЦПК України дійсно формально пов`язує строк із днем ухвалення рішенням , однак у цій справі 17 квітня 2025 року р. було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови , тоді як повний текст виготовлено 30.04.2025 року та доставлено 03.05.2025 року до електронного кабінету ОСОБА_3
Велика Палата ВС у постанові від 29.04.2026 року у справі № 760/12094/13 звернула увагу на те, що без доступу до мотивів судового рішення особа позбавлена можливості сформулювати змістовні доводи касаційної скарги, а отже, як наслідок, позбавлена можливості ефективно реалізувати своє право на його оскарження.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду ( рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 р. п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998 р., п.37).
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом із тим процесуальні строки не можуть застосовуватися надмірно формально. Інститут процесуальних строків спрямований на забезпечення принципу юридичної визначеності, однак його застосування повинно здійснюватися із дотриманням принципу пропорційності та права особи на ефективний доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово наголошувалося, що правила щодо строків звернення до суду покликані забезпечити належне здійснення правосуддя та принцип юридичної визначеності, однак їх застосування не повинно бути надмірно формальним чи позбавляти особу реальної можливості реалізувати право на судовий захист. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку національний суд має оцінити усі конкретні обставини справи, причини пропуску строку, поведінку сторін та те, чи буде відмова у поновленні строку пропорційною поставленій меті.
Аналогічний підхід неодноразово висловлений Верховним Судом, який зазначав, що поважність причин пропуску процесуального строку повинна оцінюватися у кожній конкретній справі з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності та забезпечення права особи на доступ до правосуддя. При цьому суд не повинен обмежуватися виключно формальним встановленням факту пропуску строку, а має оцінити, чи не призведе відмова у його поновленні до непропорційного обмеження права особи на судовий захист.
Отже, суд оцінивши обставини наведені у заяві про поновлення процесуального строку враховує, що повний текст постанови касаційного суду від 17 квітня 2025 року був виготовлений 30.04.2025 року та доставлений до електронного кабінету ОСОБА_3 після даної дати. Сам проміжок часу з дати ухвалення рішення судом касаційної інстанції до часу звернення до Чернігівського районного суду Чернігівської області із вказаною заявою , який є пропущено є незначним (14 днів). В даний період в Київському апеляційному суді на розгляді перебувала справа № 757/35518/25-ц предметом якої було повернення безпідставно збережених коштів за позовом ОСОБА_3 , постанова по якій прийнята 30.04.2026 року. Суд оцінивши поведінку заявника, бере до уваги, що ОСОБА_3 не зволікаючи відразу після винесення постанови судом апеляційної інстанції , якою було констатовано неналежний спосіб захисту та роз`яснено на необхідності звернення із заявою про поворот виконання у порядку, передбаченому ст 444 ЦПК України, звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області . Водночас судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про недобросовісне користування заявником своїми процесуальними правами, умисне затягування ним звернення до суду чи намагання отримати будь-які процесуальні переваги внаслідок пропуску строку.
Натомість відмова у поновленні строку за наведених обставин призвела б до позбавлення заявника можливості на судовий розгляд питання про повернення грошових коштів, стягнутих на підставі вироку суду, який у подальшому було скасовано, виключно з формальних підстав спливу процесуального строку, без оцінки доводів щодо наявності передбачених законом підстав для повороту виконання.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені заявником причини пропуску строку у їх сукупності є поважними, а поновлення процесуального строку у даному випадку відповідатиме принципам справедливості, пропорційності, верховенства права та забезпечить ефективну реалізацію права особи на доступ до суду.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_3 строк на подання заяви про поворот виконання вироку суду
Щодо заяви про поворот виконання вироку.
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернулась до Чернігівського районного суду Чернігівської області з заявою про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024, в якій просить в порядку повороту виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 стягнути з боржниці ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_3 суму грошових коштів в розмірі 1 550 100 грн, що складаються зі стягнутих на користь боржниці 1 500 100 грн відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди.
Обґрунтовано заяву тим, що вироком Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні щодо потерпілої ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років. Також, Чернігівський апеляційний суд задовольнив цивільний позов ОСОБА_6 та стягнув з ОСОБА_3 на її користь 1 500 100,24 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок моральної шкоди. 12.09.2024 ОСОБА_3 виконав вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 та сплатив ОСОБА_6 визначену матеріальну шкоду та моральну шкоду. Постановою від 17.04.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду скасував вирок Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 стосовно ОСОБА_3 та закрив кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та залишив без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , однак не вирішив питання про поворот виконання рішення у справі. Вказані обставини слугували підставою звернення до суду
Дослідивши заяву та матеріали кримінального провадження суд приходить до таких висновків.
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та виправдано за частиною третьою статті 289 КК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 на підставі частини третьої статті 129 Кримінального процесуального кодексу України залишено без розгляду. Вирішено долю речових доказів.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_13 задоволено частково. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_3 скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 289 КК України (в редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 року), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку. Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 1 500 100,24 грн в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову відмовлено. Вирішено питання процесуальних витрат.
Відповідно до платіжної інструкції № 4256252122725042 від 12 вересня 2024 року ОСОБА_3 перерахував ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 1 500 100,00 грн з призначенням платежу виконання вироку від 10 вересня 2024 року у справі № 759/23571/19 в частині відшкодування матеріальної шкоди в суму 1 500 100,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 4256273122320521 від 12 вересня 2024 року ОСОБА_3 перерахував ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн з призначенням платежу виконання вироку від 10 вересня 2024 року у справі № 759/23571/19 в частині відшкодування шкоди на суму 50 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 17 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задоволено. Вирок Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_3 скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишено без розгляду.
За змістом частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як визначено ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Поворот виконання судового рішення стосується вироку в частині вирішення цивільного позову, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст 444 ЦПК України
Відповідно до частини 1 статті 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його не чинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно частини 2 статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Відповідно до частини 5 статті 444 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони
Згідно п.4 ч.2 ст.444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Як вбачається із ч.9 ст.444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Застосування цього механізму можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть полягає у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням
Зі змісту статті 444 ЦПК України вбачається, що умовою повороту виконання рішення суду, є його добровільне або примусове виконання та його подальше скасування.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада2011 року № 3-рп/2011 поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення.
Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала
Крім того, схожої позиції дотримався Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27.10.2021 у справі № 453/1527/19-ц (провадження N 61-17300св20).
Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням.
З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватись шляхом подання заяви про поворот виконання (такі випадки передбачені ст. 444 ЦПК України).
Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. ЦПК України встановлено декілька варіантів вирішення судом питання щодо повороту виконання.
Питання щодо повороту виконання вирішують: 1) суд апеляційної чи касаційної інстанції при ухваленні нового рішення або постановленні ухвали; 2) суд першої інстанції, який розглядав справу, у судовому рішенні (при поверненні справи на новий розгляд після скасування рішення). У випадках, коли зазначені суди з будь-яких причин не вирішили питання щодо повороту виконання рішення, у відповідача (боржника у виконавчому провадженні) є можливість вирішити це питання шляхом подання заяви про поворот виконання.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
В порядку повороту виконання відповідачеві повертається все стягнуте з нього за скасованим рішенням (гроші, певні речі) у повному обсязі.
Поворот виконання допустимий лише у обсязі безпідставно отриманого за скасованим рішенням.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що добровільно перераховані кошти ОСОБА_3 на виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року як відшкодування матеріальної шкоди в суму 1 500 100,00 грн. та морального відшкодування в сумі 50000,00 грн є коштами, які сплачені ОСОБА_3 за вироком Чернігівського апеляційного суду , який був скасований касаційним судом. Отже, ці кошти підлягають поверненню останньому у порядку статті ЦПК України
Щодо заяви про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернулась до Чернігівського районного суду Чернігівської області з заявою про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно, в якій просить: вжити заходів забезпечення заяви про поворот виконання вироку шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських та/або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, електронні кошти, що містяться на електронних гаманцях що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_6 , в межах суми в розмірі 1 550 100,00 грн., крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_6 , в тому числі на: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,5 кв.м.; реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 1172036; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 53,8 кв. м., реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12901603; грошові кошти/електронні кошти ОСОБА_6 , що обліковуються на банківських рахунках, відкритих на її ім`я в банках або інших фінансових установах, у межах суми 1 550 100,00 грн.
В судому засіданні представник заявника ( цивільного відповідача) подану заяву підтримав.
Представник цивільного позивача -адвокат ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення заяви з тих підстав, що нерухоме майно на яке пропонується накласти арешт є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , так як придбане в період перебування у шлюбі . Крім того у справі за № 742/1760/15-ц були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6 в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 , на яке пропонується накласти арешт, що в свою чергу порушуватиме право іншого співвласника. Накладення арешту на грошові кошти спрятиме тому, що ОСОБА_6 буде позбавлена можливості утримувати свою доньку . Крім того накладення арешту і на нерухоме майно і на грошові кошти є непропорційним і неспівмірним заходом забезпечення.
Статтею 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно із ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема крім іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Виходячи зі змісту ст. 150 ЦПК України в заяві про забезпечення позову повинна бути вказівка на конкретне майно боржника, на яке запропоновано накласти арешт. Накладення арешту на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу, та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку із вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник заявника як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення посилається на імовірність того, що ОСОБА_14 обійде вимоги закону, що сприятимуть утрудненню чи неможливості виконання у майбутньому судового рішення.
Разом із тим, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_6 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги, наприклад, реалізація майна або підготовчих дії до його реалізації, відчуження нерухомого майна, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення чи переведення грошових коштів на рахунки інших осіб.
Належність нерухомого майна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не надасть можливість ОСОБА_6 без згоди іншого співвласника відчужити майно. Також суд враховує, що з часу подання вказаної заяви 04.05.2026 року і до часу винесення ухвали , пройшов тривалий час , майно ОСОБА_6 не було відчужено, доказів протилежного не надано, як і належним доказів на підтвердження фінансового стану ОСОБА_6 .
Заявник повинен переконати суд у наявності реального ризику утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення, а суд, зі свого боку, має забезпечити дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
До того ж суд звертає увагу, що на стадії виконання рішення суду, а саме під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на майно або кошти божника, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Розглядаючи заявлену вимогу, суд вважає, що заявником не наведено підстав для забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав ОСОБА_6 , у зв`язку з чим в задоволенні заяви про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127, 444 ЦПК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про визнання поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку для подання заяви про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 та поновлення такого строку задовольнити.
Поновити процесуальний строк для подання заяви про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року у справі № 759/23571/19
Заяву представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про поворот виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 року у справі № 759/23571/19 - задовольнити.
В порядку повороту виконання вироку Чернігівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №759/23571/19 стягнути з
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму грошових коштів в розмірі 1 550 100,00 грн, що складаються зі 1 500 100,00 грн відшкодування матеріальної шкоди та 50 000,00 грн моральної шкоди.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про забезпечення заяви про поворот виконання рішення шляхом накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текс проголошений 31 липня року о 15 годині 45 хвилин.
Суддя ОСОБА_1
