Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Кривенди О. В. та Ємця А. А.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 09 липня 2026 року у справі № 990/156/23 (провадження № 11-238заі25) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 30 квітня 2025 року (судді Коваленко Н. В., Бучик А. Ю., Єзеров А. А., Чиркін С. М., Рибачук А. І.)
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якому просив стягнути з ВРП на його користь 7 525 031,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2019 року до 04 листопада 2021 року та 4 941 215,44 грн середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень як члена ВРП за період з 05 листопада 2021 року до 13 травня 2023 року.
2. Обґрунтовуючи позов у зазначеній частині, ОСОБА_1 зазначав, що незаконність припинення його повноважень як члена ВРП, а також протиправність наказу про відрахування зі штату вказаного органу доведена в суді й підтверджена рішенням КАС ВС від 10 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати від 04 листопада 2021 року у справі № 9901/481/19.
3. За вказаних обставин ОСОБА_1 вважав, що ВРП на підставі судових рішень, ухвалених у справі № 9901/481/19, повинна була допустити його до продовження виконання повноважень члена Ради з наступного дня після набрання законної сили рішенням КАС ВС від 10 грудня 2020 року, тобто з 05 листопада 2021 року.
4. ОСОБА_1 твердив, що був призначений на посаду члена ВРП у встановленому законом порядку й невідкладно після свого призначення прийняв присягу, а отже, в силу норм статей 5, 19 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) починаючи з 13 травня 2019 року набув відповідного правового статусу та повноважень члена Ради строком на чотири роки й такі повноваження ОСОБА_1 припинились 13 травня 2023 року - після закінчення встановленого у законі строку, на який його було призначено.
5. Наполягав, що неодноразово, а саме 16 грудня 2021 року, 18 лютого 2022 року та 03 березня 2023 року, порушував перед ВРП питання стосовно його допуску до продовження виконання повноважень як члена Ради, однак у відповідь на ці звернення отримував листи про те, що таке питання може бути вирішене лише у повноважному (пленарному) складі ВРП.
6. Водночас у період після набрання законної сили судовим рішенням по суті спору у справі № 9901/481/19, тобто з 05 листопада 2021 року й до 13 травня 2023 року - дати закінчення чотирирічного строку, на який за законом призначається (обирається) член ВРП, відповідач так і не вирішив порушене перед ним питання стосовно забезпечення можливості продовження виконання ОСОБА_1 повноважень члена ВРП.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. КАС ВС рішенням від 30 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовив.
8. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що оскільки ОСОБА_1 призначений на посаду члена ВРП за квотою Президента України, то право перебування на вказаній посаді пов`язується з відповідним Указом Президента України.
9. Разом із цим у спірний період діяв Указ Президента України від 10 червня 2019 року № 359/2019 «Про скасування Указу Президента України від 13 травня 2019 року № 217» (далі - Указ № 359/2019).
10. Указом № 359/2019 скасовано Указ Президента України від 13 травня 2019 року № 217 «Про призначення члена Вищої ради правосуддя» (далі - Указ № 217/2019), яким на цю посаду було призначено ОСОБА_1 .
11. Суд зазначив, що відповідно до положень статті 106 Конституції України Указ № 359/2019 був обов`язковим до виконання на території України. Суд також підкреслив, що законність такого Указу глави держави не є та не може бути предметом спору у цій справі.
12. КАС ВС нагадав, що в межах справи № 9901/481/19 вирішувались питання законності наказу ВРП від 26 липня 2019 року № 360-к «Про відрахування зі штату члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді члена ВРП; негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді члена ВРП. Тобто такий спір направлений на відновлення трудових прав.
13. За висновками суду першої інстанції, під час розгляду саме цього спору мало б вирішуватись питання й про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим у цьому спорі вимог про стягнення невиплачених сум винагороди члена ВРП не заявлялось.
14. У цій справі КАС ВС звернув увагу, що Верховний Суд як орган, який розглядав трудовий спір, у справі № 9901/481/19 жодного рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі (на посаді члена ВРП) не ухвалював. Більше того, Верховний Суд у вказаній справі, розглянувши по суті позовну вимогу ОСОБА_1 про поновлення його на посаді члена ВРП, у її задоволенні відмовив.
15. На думку суду першої інстанції, за такого вирішення справи № 9901/481/19 у ВРП не виникло заснованого на нормах права обов`язку здійснювати ОСОБА_1 виплату винагороди члена Ради за період з 02 серпня 2019 року до 04 листопада 2021 року у зв`язку з набранням законної сили рішенням Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у зазначеній вище справі.
16. Крім того, за висновком КАС ВС, з 05 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року у спірних правовідносинах існували об`єктивні, незалежні від ВРП, обставини, які фактично унеможливлювали допуск ОСОБА_1 до продовження виконання ним повноважень члена Ради й не могли бути подолані ВРП самостійно за рахунок обсягу наявних у неї і закріплених у законі повноважень, а саме призначення за квотою Президента України двох членів ВРП.
17. Суд першої інстанції також звернув увагу, що після 23 лютого 2022 року, коли посади членів ВРП за квотою Президента України стали вакантними, правова регламентація спірних правовідносин зазнала суттєвих змін.
18. Так, Указом Президента України від 23 липня 2022 року № 527/2022, який набрав чинності 26 липня 2022 року, затверджене Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя (далі - Положення № 527/2022), яке передбачало утворення конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена ВРП для проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена ВРП.
19. Тому після 26 липня 2022 року допуск особи до виконання повноважень члена ВРП на позаконкурсних засадах в обхід встановленої згаданим вище Положенням процедури не відповідав би конституційно-правовим засадам та закріпленому в законі порядку формування складу Ради як колегіального органу.
20. За таких обставин КАС ВС дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для допуску ОСОБА_1 до продовження виконання ним повноважень на посаді члена ВРП після набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 9901/481/19, а позивач, за установлених у справі обставин, не набув права на отримання та виплату йому спірної винагороди члена Ради.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Велика Палата, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , виходила з того, що порядок призначення членів ВРП Президентом України регламентований статтею 16 Закону № 1798-VIII, згідно з якою Президент України за результатами проведеного конкурсу видає указ про призначення членів ВРП.
22. Суд у цій справі встановив, що ОСОБА_1 призначений на посаду члена ВРП Указом № 217/2019, тобто за квотою Президента України.
23. Частина перша статті 24 Закону № 1798-VIII визначає підстави для звільнення члена ВРП з посади, а саме: 1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я за наявності медичного висновку; 2) подання заяви про звільнення з посади члена ВРП за власним бажанням; 3) грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом члена ВРП або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя та судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВРП; 4) виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону; 5) істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти; 6) систематична неучасть у роботі ВРП чи органу ВРП, до складу якого він входить.
24. За змістом частини третьої статті 24 Закону № 1798-VIII, рішення про звільнення члена ВРП з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, ВРП ухвалює на найближчому засіданні після отримання медичного висновку або заяви відповідно. Процедура ухвалення ВРП рішення про звільнення її члена із зазначених підстав ініціюється Головою ВРП або його заступником.
25. Рішення про звільнення члена ВРП з посади з підстав, визначених пунктами 3-6 частини першої цієї статті, приймається органом, що обрав (призначив) члена ВРП, за поданням ВРП. Рішення про внесення подання про звільнення члена ВРП ухвалюється більшістю від складу ВРП. З дня внесення зазначеного подання такий член ВРП відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена ВРП.
26. Питання, пов`язані з припиненням повноважень члена ВРП, врегульовані статтею 25 Закону № 1798-VIII.
27. Частиною першою вказаної статті установлено, що повноваження члена ВРП припиняються у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано (призначено), крім випадку, визначеного частиною третьою статті 5 цього Закону; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 5) припинення повноважень судді або звільнення з посади судді (крім виходу судді у відставку) з підстав, визначених Конституцією України; 6) його смерті; 7) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
28. Велика Палата зауважила, що суд у цій справі встановив, що підставою для відрахування ОСОБА_1 зі штату (підставою для припинення його повноважень) став Указ № 359/2019, який законом не визначений як передумова для звільнення чи припинення повноважень члена ВРП.
29. Зверненню ОСОБА_1 до суду із цим позовом передував спір між заявником та ВРП щодо скасування наказу Голови ВРП від 26 липня 2019 року № 360-к, на підставі якого ОСОБА_1 відрахований зі штату ВРП, та поновлення його на посаді члена Ради, вирішений Верховним Судом у справі № 9901/481/19.
30. Так, рішенням КАС ВС від 10 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати від 04 листопада 2021 року у справі № 9901/481/19, позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови ВРП від 26 липня 2019 року № 360-к «Про відрахування зі штату члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 », а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ці судові рішення набрали законної сили.
31. У зазначених судових рішеннях суди встановили, що ОСОБА_1 13 травня 2019 року склав присягу члена ВРП і з цієї дати набув повноважень за вказаною посадою. Суди також з`ясували, що у спірних правовідносинах не було передбачених статтями 24 та 25 Закону № 1798-VIII підстав як для звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП, так і для припинення його повноважень на зазначеній посаді.
32. Суд у справі № 9901/481/19 констатував, що за відсутності передбачених законом підстав для звільнення та/або припинення повноважень ОСОБА_1 як члена ВРП у відповідача, який самостійно не формує склад Ради і не є суб`єктом призначення своїх членів, не було правової основи для прийняття оскаржуваного наказу щодо відрахування позивача зі штату цього органу, у зв`язку із чим виснував, що відповідач, видаючи такий наказ, діяв не в межах повноважень, визначених законодавством.
Мотиви викладення окремої думки
33. Не погоджуємось із результатом вирішення справи Великою Палатою і відповідно до вимог статті 34 КАС України висловлюємо окрему думку з таких міркувань.
34. Згідно із частиною третьою статті 106 Основного Закону України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, обов`язкові до виконання на території України.
35. Вирішення питань щодо конституційності актів Президента України належить до повноважень Конституційного Суду України (абзац третій пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України).
36. У Рішенні Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 наголошено, шо стаття 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов`язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту статті 106, частини другої статті 147, частини першої статті 150, статті 152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами.
За змістом цих статей перевірці на предмет конституційності підлягають, зокрема, правові акти Президента України. При цьому серед них не виділено нормативно-правових або індивідуально-правових актів. Тобто до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності правових актів Президента України незалежно від того, мають вони нормативно-правовий чи індивідуально-правовий характер.
37. Перевірка ж законності (крім конституційності) указів Президента України може бути здійснена Верховним Судом у порядку, передбаченому у статті 266 КАС України.
38. Проте, як установлено у справі №990/156/23, ні на предмет конституційності, ні на предмет законності Указ № 359/2019 не перевірявся, відповідно він є чинним.
39. Варто підкреслити, що у червні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив до Верховного Суду Указ № 359/2019, проте в подальшому відмовився від позову, внаслідок чого ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року провадження у справі № 9901/328/19 було закрито.
40. Отже, Президент України як один із суб`єктів призначення членів ВРП скасував індивідуальний акт, яким ОСОБА_1 було призначено на зазначену посаду, і цей акт ні на предмет його конституційності, ні на предмет законності не перевірявся, відповідно він є чинним. Позивач після видання главою держави Указу № 359/2019 не виконував обов`язків члена ВРП, а за відпрацьований час отримав усі належні йому виплати.
41. За таких обставин, на нашу думку, у Ради не було законних підстав для виплати позивачеві будь-яких інших коштів, крім тих, які ОСОБА_1 отримав після відрахування його зі штату ВРП.
42. Вважаємо, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у позові і таке рішення мало б бути залишено без змін Великою Палатою.
Судді: О. В. Кривенда
А. А. Ємець
