Єдиний державний реєстр судових рішень
Ухвала
Іменем України
12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 464/2838/24
провадження № 61-7521ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2026 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі у вихованні онука,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі у вихованні онука, в якому, із врахуванням зміни позовних вимог, просила визначити їй час на спілкування з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижня у суботу з 09:30 год до неділі 19:00 год за адресою свого проживання.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року:
позов ОСОБА_3 задоволено частково;
встановлено ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: систематичні зустрічі із ОСОБА_5 у першу та третю суботу місяця з 10:00 год до 13:00 год, а також у другу та четверту неділю місяця з 15:00 год до 18:00 год;
у задоволенні інших вимог ОСОБА_3 відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року:
апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_6 , задовольнити частково;
рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково;
визначено ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім внуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання їй можливості побачень з внуком у такі дні: кожної I та ІІІ неділі місця з 09:30 год. до 19:00 год.; кожних І та ІІІ середи місяця і ІІ та IV четверга місяця з 15:00 год. до 19:00 год.;
побачення повинні відбуватися за місцем проживання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) або за місцем її реєстрації ( АДРЕСА_2 );
під час побачень між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надати можливість ОСОБА_3 відвідування протягом визначеного часу побачень культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку і стану здоров`я дитини, за попереднього інформування матері дитини - ОСОБА_1 про вид заходу, місце його проведення та тривалість такого. Відвідування таких заходів повинно відбуватися у присутності батька дитини - ОСОБА_4 , а у разі перебування такого на військовій службі, у присутності матері - ОСОБА_1 ;
супроводження дитини до місця проведення побачення і передача її під фізичну опіку ОСОБА_3 та супровід після закінчення відповідного побачення і передача під фізичну опіку ОСОБА_1 та повернення дитини до місця постійного проживання проводиться батьком - ОСОБА_4 , а у разі перебування такого на військовій службі, матір`ю - ОСОБА_1 .
14 травня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала заяву яка підписана представником ОСОБА_2 , про роз`яснення постанови суду апеляційної інстанції.
Оскарженою ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , про роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
ОСОБА_1 у заяві про роз`яснення постанови суду апеляційної інстанції просила її роз`яснити, шляхом надання відповідей на питання стосовно порядку, умов та механізму виконання визначеного графіку побачень, а саме: яким чином має виконуватись постанова у частині побачень у середу та четвер, якщо дитина у цей час перебуває в дитячому садку?; чи має право ОСОБА_7 забирати дитину з освітнього закладу до завершення денного сну та занять та переривати освітній процес для супроводу дитини до місця проживання позивачки?; чи зобов`язана ОСОБА_8 забирати дитину з освітнього закладу до завершення денного сну та занять та переривати освітній процес для супроводу дитини до місця проживання позивачки?; як має виконуватись постанова у разі, коли батько дитини ОСОБА_7 не перебуває на військовій службі, проте фактично не виконує обов`язку супроводу?; яким документом підтверджується факт перебування ОСОБА_9 на військовій службі на конкретну дату?; у який строк, ким та у який спосіб ОСОБА_8 має бути завчасно повідомлена про те, хто здійснюватиме супровід дитини?; яким чином має виконуватись постанова щодо обов`язку матері ОСОБА_10 забезпечити супровід ОСОБА_11 , якщо вона одночасно зобов`язана здійснювати догляд за другою малолітньою дитиною ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?; хто має покривати транспортні витрати на супровід дитини ОСОБА_13 до місця проживання позивачки відповідно до постанови?; яким є порядок дій матері ОСОБА_10 відповідно до постанови у разі, коли в день побачення дитина хвора або виникли надзвичайні обставини (повітряна тривога, загострення алергічного стану, хвороба матері чи молодшої дитини тощо)?;
при відмові у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, апеляційний суд виходив з того, що з огляду на зміст статті 271 ЦПК України, суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання. Незрозумілим є, зокрема, таке судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Суть роз`яснення судового рішення полягає у тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації. Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в такому роз`ясненні. Подібні висновки викладено в ухвалах Верховного Суду від 30 січня 2024 року в справі № 607/2611/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 127/16528/20, від 15 червня 2022 року в справі № 759/1382/19, від 17 квітня 2024 року у справі № 711/10061/15-ц;
в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання;
разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, механізм, визначений статтею 271 ЦПК України, не може використовуватися, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не погоджується з висновками суду по суті спору або не розуміє мотивацію судового рішення;
оскільки постанова суду, яку просить роз`яснити заявник підлягає виконанню в порядку, визначеному статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», проте доказів перебування такої на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, а відтак і незрозумілість такої з боку останніх, ОСОБА_1 до поданою нею заяви не додано, а зміст поданої нею заяви про роз`яснення рішення в основному зводиться до нерозуміння мотивації постанови суду, а також намагання останньою внести до неї певні зміни або встановити порядок та спосіб її виконання, що не узгоджується із завданнями інституту роз`яснення судового рішення, проте може бути вирішено в межах виконавчого провадження, колегія суддів зробила висновок про відмову у роз`ясненні постанови суду апеляційної інстанції.
12 липня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2026 року, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України суд роз`яснює судове рішення «не змінюючи змісту судового рішення». Роз`яснення допускається щодо положень, «розуміння яких викликає труднощі». Суд сам у своїй ухвалі визнав, що «незрозумілим є, зокрема, таке судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення». Проте, відмовляючи у роз`ясненні, суд не перевірив: чи є питання, поставлені заявницею, такими, що дійсно допускають декілька варіантів тлумачення постанови. Натомість суд кваліфікував всі запитання ОСОБА_1 як «нерозуміння мотивації постанови» або «намагання внести зміни», що є неправильним і має наслідком порушення прав ОСОБА_1 та її дітей. З огляду на це, для правильного застосування статті 271 ЦПК України суд апеляційної інстанції був зобов`язаний перевірити щодо кожного окремого питання, поставленого заявницею, чи допускає відповідна частина резолютивної частини постанови декілька варіантів тлумачення. Судова колегія цього не зробила, обмежившись загальною характеристикою всієї заяви як «нерозуміння мотивації» та «спроби внесення змін», без індивідуальної оцінки кожного з п`яти питань. Кожне з п`яти питань, поставлених у заяві про роз`яснення рішення дійсно допускає декілька самостійних і взаємовиключних варіантів тлумачення відповідної частини резолютивної частини постанови, а отже підпадало під дію статті 271 ЦПК України;
у касаційній скарзі вказується, що: резолютивна частина постанови встановлює побачення у середу та четвер з 15:00 год, не узгоджуючи цей час із розкладом перебування дитини в дошкільному закладі та не вирішуючи питання про переривання освітнього процесу. Це породжує щонайменше два самостійні варіанти тлумачення; резолютивна частина покладає обов`язок супроводу на батька «а у разі перебування такого на військовій службі» на матір, не визначаючи ні порядку підтвердження цього юридичного факту, ні механізму повідомлення другої сторони. Це допускає декілька взаємовиключних варіантів тлумачення; резолютивна частина не містить жодного застереження щодо співвідношення обов`язку матері здійснювати супровід старшої дитини з її обов`язками щодо молодшої, малолітньої дитини. Це допускає два протилежні варіанти тлумачення; резолютивна частина взагалі не врегульовує питання розподілу витрат, пов`язаних із виконанням обов`язку супроводу, що допускає щонайменше два варіанти тлумачення; постанова не містить жодного застереження щодо форс-мажорних обставин чи хвороби дитини, що допускає два протилежні варіанти тлумачення;
на відміну від справ, на які посилається апеляційний суд відмовляючи у задоволенні заяви (№№ 607/2611/22, 127/16528/20, 759/1382/19, 711/10061/15-ц,) у яких заявники намагались змінити рішення чи з`ясувати мотиви, у цій справі кожне з п`яти питань, поставлених у заяві про роз`яснення, стосується не мотивів ухваленого рішення і не встановлення нових обставин чи вимог, а виключно тлумачення чинних положень резолютивної частини постанови, які об`єктивно допускають декілька самостійних варіантів розуміння з протилежними правовими наслідками для сторони відповідачки, а отже наявна множинність тлумачення в розумінні статті 271 ЦПК України та практики Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19). Відмова суду апеляційної інстанції надати оцінку кожному з цих питань окремо та їх узагальнена кваліфікація як «нерозуміння мотивації постанови» суперечить вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення (ухвали) та праву на справедливий суд, гарантованому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
у даній справі ситуація є особливо критичною: постанова встановлює конкретний графік побачень, включаючи будні дні. Виконавці рішення, насамперед мати дитини ОСОБА_1 зобов`язані виконувати постанову негайно. При цьому постанова не зрозуміла до виконання у найпоширеніших практичних ситуаціях, зокрема - батько не з`явився на виконання через перебування у відрядженні або на військовій службі, або з інших причин, але не повідомив про це матір, або повідомив безпосередньо перед побаченням, а мати має забирати із садка молодшого сина. Таким чином, відмова у роз`ясненні позбавляє відповідачку ОСОБА_1 можливості виконувати рішення суду без ризику притягнення її до відповідальності за невиконання, що є порушенням статті 6 Конвенції;
постанова покладає на ОСОБА_1 додаткові обов`язки, пов`язані з тим, що вона є матір`ю двох малолітніх дітей, які мають особливі освітні потреби. Проте ці обставини судом при відмові у роз`ясненні не були взяті до уваги. Відмова роз`яснити, як поєднати обов`язок супроводу старшого сина з доглядом за молодшим сином ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), фактично ставить матір перед неможливим вибором, порушуючи її права за статтею 8 Конвенції (право на повагу до сімейного життя) та статтею 14 Конвенції (заборона дискримінації за ознакою сімейного стану);
відмова у роз`ясненні постанови в частині, що стосується відвідування ОСОБА_5 дитячого садочка в середу та четвер, безпосередньо зачіпає права дитини, яка має особливі освітні потреби. Дитина відвідує дошкільний заклад за індивідуальним розкладом, що включає денний сон та спеціальні корекційні заняття. Систематичний достроковий виїзд з садочка двічі на тиждень порушує освітній режим дитини. Суд апеляційної інстанції, встановлюючи побачення в будні дні без з`ясування режиму дитини, допустив порушення статті 3 Конвенції ООН про права дитини (найкращі інтереси дитини) та статті 7 СК України. Відмова роз`яснити це питання закріплює порушення прав дитини;
суд апеляційної інстанції поклав в основу відмови відсутність доказів перебування постанови на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, що суперечить самому змісту частини другої статті 271 ЦПК України. Ця норма прямо допускає подання заяви про роз`яснення рішення, якщо судове рішення «ще не виконане», не пов`язуючи право на звернення із заявою з обов`язковою наявністю відкритого виконавчого провадження.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення (частини перша статті 271 ЦПК України).
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання (частини друга статті 271 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2023 року в справі № 522/11079/21 (провадження № 61-2104св23) вказано, що «незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Встановивши, що постанова Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року є зрозумілою, її зміст є чітким та однозначним, і не допускає декількох варіантів тлумачення, а зміст поданої ОСОБА_1 заяви про роз`яснення судового рішення зводиться до нерозуміння мотивації постанови Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року, а також намагання внести до неї певні зміни або встановити порядок та спосіб її виконання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз`яснення указаного судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі у вихованні онука.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
