КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14806/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого
судді:
суддів:
при секретарі:
за участю:
ФедоровоїГ.Г.,
Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,
Петриченко Ю.П.,
представника апелянта –Хорольського С.В.,
представника відповідача –Безносик А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами заступника Генерального прокурора України, Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом заступника Генерального прокурора України до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»про визнання протиправним та скасування п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2009 року заступник Генерального прокурора України (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року в задоволенні адміністративного позову заступника Генерального прокурора України відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач, Київська міська рада також звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року змінити, виключивши з мотивувальної частини постанови посилання на те, що Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051/, не набрали чинності, позаяк не були офіційно оприлюднені, відтак не встановлюють, не змінюють, не припиняють прав та обов’язків, правових норм.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Київської міської ради –залишити без задоволення, апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України - задовольнити, а постанову суду першої інстанції –скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 2 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Київською міською радою ІІ сесії VI скликання 25 грудня 2008 року було прийнято рішення № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва», яким затверджено Правила благоустрою міста Києва, за порушення яких передбачено відповідальність у відповідності з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 17.7 вказаного рішення, при порушенні встановленого цими Правилами порядку оплати послуг з паркування транспортних засобів на відведених або спеціально обладнаних місцях, а також розміщенні транспортного засобу на об'єкті благоустрою зеленого господарства оператор застосовує технічні засоби для обмеження руху транспортних засобів (а.с. 11-29).
17 липня 2009 року за № 07/1/1-222 вих-09 заступником Генерального прокурора України було внесено протест на рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051, яким він відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»вимагав скасувати п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджених вказаним рішенням (а.с. 7).
В зв’язку з тим, що протест не було розглянуто у встановлені строки, заступник прокурора м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом до Київської міської ради зазначаючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені вимоги чинного законодавства, оскільки п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва порушує права власників транспортних засобів щодо користування без обмежень належним їм майном.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування»від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі –Закон № 280/97-ВР).
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Згідно п. 3 ст. 26 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 371/1805 (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київради від 19.12.2002 року № 154/314, рішенням Київради від 27.02.2003 року № 263/423), рішення Київської міської ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію.
Рішення Київської міської ради та її виконавчого органу, що мають нормативно-правовий характер, підлягають офіційному оприлюдненню в газеті «Хрещатик»не пізніше тридцяти днів з дня їх прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Київської міської ради «Про Правила благоустрою міста Києва»від 25.12.2008 року № 1051/1051 було оприлюднене в газеті «Хрещатик», випуск № 142 (575), середа, 25.02.2009 року (а.с. 129-131).
Положенням ч. 1 ст. 73 Закону № 280/97-ВР передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Таким чином, Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 набрали чинності 25.02.2009 року та є обов’язковими для виконання.
Щодо правомірності п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради II сесії VI скликання «Про правила благоустрою міста Києва»від 25.12.2008 року № 1051/1051 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, при порушенні встановленого цими Правилами порядку оплати послуг з паркування транспортних засобів на відведених або спеціально обладнаних місцях, а також розміщенні транспортного засобу на об'єкті благоустрою зеленого господарства оператор застосовує технічні засоби для обмеження руху транспортних засобів.
Технічний засіб для обмеження руху транспортних засобів - спеціальний пристрій, який обмежує рух транспортного засобу. Застосування технічних засобів для обмеження руху транспортних засобів - встановлення технічних засобів для обмеження руху транспортних засобів на транспортний засіб у відведених чи спеціально обладнаних місцях паркування транспортних засобів та об'єктах благоустрою зеленого господарства з метою перешкоджання подальшому руху транспортного засобу (п. 17.2 Правил благоустрою міста Києва).
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК України).
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулює Закон України «Про дорожній рух»від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ (далі –Закон № 3353-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 52-1 Закону № 3353-ХІІ № 3353-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України також здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія, талон про проходження державного технічного огляду, а також ліцензійну картку на транспортний засіб.
Відповідальність за порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів, а також порушення цих правил, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Підстави тимчасового затримання транспортного засобу шляхом його блокування визначені ст. 265-2 КУпАП, відповідно до якої, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля –евакуатора у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 1211, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 265-2 КУпАП Кабінетом Міністрів України від 17.12.2008 року № 1102 було затверджено Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках (далі - Порядок), який визначає процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення.
Так, відповідно до п. 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною.
Уповноваженим особам Державтоінспекції забороняється брати участь у здійсненні блокування або евакуації транспортних засобів у випадках, не передбачених законом.
Таким чином, тимчасове затримання транспортних засобів шляхом блокування можливе лише працівниками Державтоінспекції і лише з підстав, визначених законом, серед яких відсутня така підстава, як порушення водієм порядку оплати послуг з паркування транспортних засобів на відведених або спеціально обладнаних місцях, а також розміщенні транспортного засобу на об'єкті благоустрою зеленого господарства.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, заступника Генерального прокурора України, що п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 суперечить нормам Конституції України, Цивільного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про дорожній рух»та Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1102, а тому підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов заступника Генерального прокурора України до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»про визнання протиправним та скасування п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради слід задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради II сесії VI скликання «Про правила благоустрою міста Києва»від 25.12.2008 року № 1051/1051.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Київської міської ради слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року –залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011 року –скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов заступника Генерального прокурора України до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»про визнання протиправним та скасування п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради –задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 17.7 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради II сесії VI скликання «Про правила благоустрою міста Києва»від 25.12.2008 року № 1051/1051.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя:
Г.Г. Федорова
М.В. Данилова
В.Ю. Ключкович
Повний текст постанови складено та підписано –14.11.11р.
