КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" квітня 2013 р. Справа№ 5011-11/15866-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.04.2013 року
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 43» на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року,
у справі № 5011-11/15866-2012 (суддя - Смирнова Ю.М.)
за позовом Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та
експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»
до приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована
колона - 43»
про стягнення 502 139,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-11/15866-2012 позов Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» до приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 43» про стягнення 502 139,44 грн. - задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 43» на користь Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» 495 059,40 грн. авансу, 1 180 грн. три відсотки річних, 5 883,90 грн. пені та 10 042,46 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 17.01.2013 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-11/15866-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 43» на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-11/15866-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
20.03.2013 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судових засіданнях 08.04.2013 року та 22.04.2013 року, представник ПрАТ «Пересувна механізована колона - 43» надав суду свої пояснення по справі, в яких подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В судових засіданнях 20.03.2013 року, 08.04.2013 року та 22.04.2013 року, представники Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» заперечили проти задоволення апеляційної скарги, поданий відзив на скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ньому, просили суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення господарського суду міста Києва.
Крім того, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року сторони надали додаткові докази на підтвердження того, коли саме була надана проектно-кошторисна документація приватному акціонерному товариству «Пересувна механізована колона - 43» відповідно до умов спірного договору. Та докази на підтвердження того, яка сума авансу перерахованого Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» відповідно до Договору № 64/05 від 17.05.2012 року та проектно-кошторисній документації належала для закупівлі матеріалів та яка частина суми авансу передбачалась саме за виконання робіт по договору.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2012 року між Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - КО «Київзеленбуд», замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона-43» (далі - ПрАТ «Пересувна механізована колона-43», підрядник, відповідач) після проведення конкурсних торгів, укладений договір підряду № 64/05 (далі - Договір), за яким підрядник зобов'язується виконати роботи «Влаштування поливо-зрошувальної системи зелених насаджень на проспекті М. Бажана» (далі - об'єкт) відповідно до кошторисної документації (додаток № 1), та договірної ціни (додаток № 2), які є невід'ємними частинами Договору, а замовник - прийняти й оплатити такі роботи.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна договору за результатами проведених відкритих торгів становить - 1 650 198, 00 грн. в тому числі ПДВ - 275 033,00 грн.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що замовник протягом 5 днів після реєстрації даного Договору в органах державної казначейської служби та отримання від головного розпорядника бюджетних коштів може перерахувати підряднику за його заявкою аванс на придбання матеріалів у розмірі 30 відсотків від вартості договірної ціни. Строк виконання робіт на суму перерахованого авансу не повинен перевищувати трьох місяців з дня його отримання, а використання зазначених коштів підтверджується актами виконаних робіт за формою № КБ 2в та довідкою КБ-3. Після закінчення тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
10.07.2012 року платіжним дорученням № 759 замовник перерахував підряднику аванс у розмірі 495 059,40 грн.
З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що відповідач у тримісячний термін, враховуючи п. 4.5 Договору, який закінчився 11.10.2012 року, матеріали для виконання робіт за Договором не закупив та самих робіт не розпочав, підписані акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3 в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 6.3.2 Договору, підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 6.2.4 Договору, замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором стає неможливим.
Таким чином, позивач стверджує, що зобов'язання відповідача за Договором не виконані у визначений строк, а отже, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 495 059,40 грн. авансу, сплаченого в межах цього Договору.
Як зазначалося вище, КО «Київзеленбуд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Пересувна механізована колона-43» про стягнення 495 059,40 грн. авансу, 5 900,04 грн. пені, 1 180 грн. 3% річних. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Пересувна механізована колона-43» на користь КО «Київзеленбуд» 495 059,40 грн. авансу, 1 180 грн. 3% річних, 5 883,90 грн. пені та 10 042,46 грн. судового збору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Як зазначалось вище, 10.07.2012 року платіжним дорученням № 759 замовник перерахував підряднику аванс у розмірі 495 059,40 грн. У відповідності до п. 4.5 Договору відповідач мав закінчити роботу 10.10.2012 року включно. Проте, як вбачається з наданих скаржником додаткових доказів на вимогу суду, зокрема з видаткової накладної № Н-469 від 30.10.2012 року матеріали для виконання робіт були закуплені підрядником лише 30.10.2012 року, тобто з порушення строків та умов договору. Інших доказів виконання робіт та закупівлі матеріалів для їх виконання, у встановлений договором термін, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано.
Таким чином, відповідач на підставі п. 4.5 Договору мав повернути позивачу сплачений останнім аванс у розмірі 495 059,40 грн. не пізніше 10.10.2012 року.
Приписами ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за Договором у тримісячний строк з дати сплати авансового платежу відповідно до п. 4.5 Договору не почав виконувати, докази повернення авансового платежу в матеріалах справи відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу 495 059,40 грн. авансу, сплачений відповідно до Договору.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.10.2012 року по 08.11.2012 року в розмірі 5 900,04 грн. пені.
За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.
Пунктом 8.1.1 Договору передбачено, що підрядник у випадку затримки закінчення робіт з вини підрядника на термін більший ніж 5 робочих днів, останній сплачує замовникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.
Враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені саме в розмірі 5 883,90 грн. Місцевим господарським судом вірно було перераховано пеню, оскільки за період, вказаний позивачем з 11.10.2012 року по 08.11.2012 року прострочення складає саме 29 днів.
Крім того, за прострочення грошового зобов'язання позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача за період з 11.10.2012 року по 08.11.2012 року 3% річних у розмірі 1 180 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як передбачено законом, право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних за період з 11.10.2012 року по 08.11.2012 року. Так, перевіривши розрахунок 3% річних, судова колегія вважає, його арифметично вірним та обґрунтованим, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 1 180 грн.
Таким чином враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що відповідачем були порушенні зобов'язання по договору у зв'язку з чим заявлений позов задовольнив частково.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПрАТ «Пересувна механізована колона - 43» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-11/15866-2012, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Пересувна механізована колона - 43» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-11/15866-2012 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 43» на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-11/15866-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року по справі № 5011-11/15866-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-11/15866-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Майданевич А.Г.
Федорчук Р.В.
Дата підписання 29.04.2013 року
