Справа № 2-4440/11
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого – судді Мазниці А.А.
При секретарі –Ковальській Т.Г.
За участю:
Позивача –ОСОБА_1
Представника позивача –ОСОБА_2
Представника відповідача –ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа –ОСОБА_9, про поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач у квітні 2007 р. звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що у період з 14.06.1997 р. до 28.03.2006 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_10 За цей час ними була спільно набута у власність квартира АДРЕСА_1. При цьому між попередніми власниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та набувачем ОСОБА_4 05.04.2005 р. був укладений та нотаріально посвідчений договір дарування, втім фактично мала місце купівля-продаж та за набуту квартиру були сплачені грошові кошти у розмірі 30.000, 00 доларів США. Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник спір з приводу обсягу спільного майна, що підлягало поділу між ними, позивач з урахуванням неодноразового уточнення позовних вимог в їх останній редакції (т. 2 а.с. 1) просив суд визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 05.04.2005 р., визнати, що фактично замість цього договору мав місце договір купівлі-продажу, визнати за ним право власності на Ѕ частину згаданої квартири як набутої ним та ОСОБА_4 спільно у шлюбі.
У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги в уточненій редакції підтримали, на їх задоволенні наполягали.
Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Інші особи, що брали участь у справі, до суду не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися.
Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 14.06.1997 р. до 28.03.2006 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 20, 21).
05.04.2005 р. між дарувальниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та обдарованою ОСОБА_4 був укладений договір дарування, за яким у власність останньої перейшла квартира АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 31).
Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2011 р. у цивільній справі № 2-10137/11, що набрало законної сили, було зокрема визнане за третьою особою ОСОБА_9 право власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 22).
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, що відповідно до ст. 69 СК України може бути поділена між ними незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки кожного з них визнаються рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором. За наявності обставин, визначених чч. 2, 3 ст. 70 СК України, а саме якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, або розмір аліментів, що сплачуються ним (нею), є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, частка такої особи може бути збільшена або зменшена.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об’єктом спільної сумісної власності, ділиться в натурі. Якщо чоловік та дружина не домовилися про порядок поділу майна, спір між ними може бути вирішений судом.
Згідно ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є зокрема майно, набуте у шлюбі, втім за кошти, належні йому особисто.
Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 05.12.2011 р. у цивільній справі № 2-10137/11, що набрало законної сили, преюдиційно для даної справи встановлено, що власником спірної квартири АДРЕСА_3 є не ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а інша особа, позовні вимоги щодо поділу цього майна між ними шляхом визнання за позивачем права власності на Ѕ його частину не можуть бути задоволені.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 69-71 СК України, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 209 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову –відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.А. Мазниця
