Дата документу 24.06.2016
Справа№ 554/7785/15-ц
Справа № 554/7785/15-ц
Провадження №2/554/965/16
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.06.2016 м.Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді - Січиокно Т.О.
при секретарі - Ромахової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя, повернення незаконно отриманої благодійної допомоги, зобов’язання вчинити дії -
в с т а н о в и в:
у червні 2015 року позивач звернувся до суду та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- витребувати у відповідача майно, яке належить йому на праві приватної власності, а саме двоспальне ліжко з двома матрацами, покривалом на ліжко та двома декоративними подушками, а у разі відмови повернути дане майно, стягнувши із відповідача на його користь 6000 грн.;
- зобов’язати відповідача відшкодувати йому власні кошти у розмірі 32000 грн., які він витратив на ремонт двокімнатної квартири, яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- поділити спільне майно подружжя, виділивши йому у власність майно:
двокамерний холодильник ZANUSSI;
дзеркальний цифровий фотоапарат CanonEOS;
-виділити у власність відповідача ОСОБА_2:
соковижималку Zeimer;
пароварку і набір каструль та сковорідок;
набір Chicco «Радіоняня» (портативну радіостанцію з двома приймачами);
конвектор для обігріву приміщення;
набір дорожніх чемоданів;
процесор, материнська плата, дві планки пам’яті та жорсткий диск та ІТБ в системному блоці комп’ютера;
кондиціонер.
Стягнути із відповідача на його користь суму зібраної та наданої благодійної допомоги на його лікування та відновлення у розмірі 34158 грн., яка залишилася у відповідача як безпідставно набуте майно.
Зобов’язати відповідача доставити йому власним коштом належне йому майно за адресою проживання батьків: с.Стасі Диканського району Полтавської області, вул. Шкільна, 10, попередньо повідомивши його за телефоном.
Позов обґрунтований тим, що в період шлюбних відносин та ведення спільного господарства із 06.03.2011 року по вересень 2013 року за спільні кошти із відповідачем придбано майно, а саме:
-двокамерний холодильник ZANUSSI, який придбано у квітні 2012 року;
-дзеркальний цифровий фотоапарат CanonEOS з професійним фотооб’єктивом, зарядним пристроєм на картою пам’яті, який придбано 01.12.20102 року вартістю;
-соковижималку Zeimer, яку придбано в магазині «Технополіс» у січні 2013 року;
-отримано в подарунок на весілля 11.11.2011 року від ОСОБА_3 пароварку і набір каструль та сковорідок від сім’ї Вишневських;
-після народження доньки 20.02.2013 року отримано у подарунок для дитини від сім’ї Вишневських набір Chicco «Радіоняня» (портативну радіостанцію з двома приймачами);
-у 2012 році особисто ним придбано та замінено у системному блоці комп’ютера, що належить відповідачу процесор, материнська плата, дві планки пам’яті та жорсткий диск та ІТБ в системному блоці комп’ютера, що дорівнює 300 доларів США, що у перерахунку до курсу гривні складає 08 грн. за 1 долар США та становить 2400 грн.;
-у червні 2013 року придбано і встановлено у квартирі кондиціонер.
Окрім цього, у період шлюбних відносин та ведення спільного господарства, у період часу із 06.03.2011 року по вересень 2013 року, на його власні кошти, які отримані ним від АКБ «УкрСиббанк»у розмірі 32000 грн., було здійснено ремонт у квартирі № 119, яка розташована за адресою: м.Полтава, вул. Стешенка, 3 та належить на праві особистої приватної власності дружині ОСОБА_2. Внаслідок проведених ремонтних робіт, перелік яких зазначено ним на а.с.130-131, істотно збільшилася вартість квартири.
З 03.04.2013 року по 12.06.2013 року він проходив довготривале лікування у нейрохірургічному відділенні ПОКЛ після нещасного випадку, який стався із ним 03.04.2013 року.
10.04.2013 року за ініціативи відповідача на його сторінці в соцмережі miracle – in – live. Livejournal.com було організовано збір благодійної допомоги на його лікування і відновлення та надано реквізити її банківських рахунків. В подальшому, ОСОБА_2 незаконно приховала та не передала йому суму грошових коштів, які були отримані нею як благодійна допомога та в повному обсязі її не використала на його потреби, а витратила їх у своїх інтересах, звіт про розмір отриманої благодійної допомоги не надала. За його підрахунками розмір неповернутої відповідачем благодійної допомоги, наданої на його лікування та відновлення склав 34158 грн., які відповідач зобов’язана йому повернути.
Окрім цього, при поділі майна позивач просить врахувати, що на час, коли з ним стався нещасний випадок у квартирі відповідача залишилася його заробітна плата у розмірі 8000 грн. за березень 2013 року, яку він отримав за час роботи на ТОВ «ОСОБА_4 пошта» та її відповідач не повернула. Остання особисто отримала у ТОВ «ОСОБА_4 пошта» його заробітну плату за квітень – травень 2013 року у розмірі 16000 грн., які в подальшому використала у своїх інтересах.
При цьому, відповідач користувалася його дисконтними картками ДЕКО ТОВ «Епіцентр» та піцерія «Челентано», які давали право на отримання товару за зниженими цінами на 15-20 %.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 заперечив проти задоволення позову, пояснивши, що з вимогою про повернення двоспального ліжка позивач не звертався. На добровільну пропозицію відповідача забрати його не реагував і після 10 років експлуатації воно вийшло з ладу та стало непридатним для подальшого використання, у зв’язку з чим відповідач викинула його. Окрім цього, за спільні кошти із відповідачем у належній тій квартирі № 119, розташованої за адресою: м.Полтава, вул. Стешенка, 3 було здійснено косметичний ремонт для поліпшення житлових умов з приводу очікування народження їхньої спільної дитини, який полягав у переклеюванні шпалер, фарбуванні стелі та підлоги. Окрім цього у кімнатах та на кухні була замінено вікна та встановлено вхідні металеві двері. Проведені роботи не збільшили вартість квартири. Позивач, проживаючи у належному їй житлі, був зобов’язаний брати участь у його догляді та утриманні, на що було витрачено їхні спільні кошти. Зробивши ремонт, проживав у квартирі.
Внаслідок нещасного випадку, який стався із позивачем 03.04.2013 року нею у соціальній мережі Інтернет було організовано збір коштів на лікування та реабілітацію чоловіка. Як благодійну допомогу грошові кошти надсилалися не лише на допомогу позивачу і їхній родині, зокрема і малолітній дитині, якій тоді виповнилося 2 місяці. В соціальних мережах вона відзвітувалася перед благодійниками за витрачені кошти, а залишок передала позивачу через його батька. Жодних претензій з цього приводу від осіб, які надавали таку благодійну допомогу до неї не надходило. Відповідач не наділений правом вимагати від неї повернення благодійної допомоги, оскільки такі кошти не були його власністю. Такі кошти надавалися сторонніми особами і були витрачені на його лікування, яке є дороговартісним.
За період спільного проживання із позивачем було придбано холодильник, фотоапарат, конвектор для обігріву4 приміщення та кондиціонер. Окрім цього було придбано смартфон Samsung GalaxyNoteIIGT– N7100, який в даний час знаходиться у позивача. Цифровий фотоапарат Canon позивач подарував їй на Новий рік та з нагоди народження дитини, про що той сам повідомив у соціальній мережі. При поділі майна вважає за доцільне залишити у її володінні фотоапарат Canon, оскільки вона має малолітню дитину, фотографує її, таким чином зберігає дані світлини про розвиток дитини. Натомість позивач є прикутий до ліжка і внаслідок стану здоров’я не має потреб у користуванні фотоапаратом.
У його володінні залишився смартфон Samsung GalaxyNoteIIGT– N7100, за допомогою якого також можливо робити фото. Окрім цього, просить у її володінні залишити кондиціонер, оскільки його демонтаж пошкодить цілісність стіни, на якій він вмонтований. Відповідачу залишити холодильник та конвектор для обігріву приміщення.
Дорожні чемодани придбавалися нею до знайомства із позивачем, а тому не являються їхньою спільною сумісною власністю. Набір «Радіоняня» був подарований іншими особами на День народження доньки, даний пристрій використовується виключно для потреб дитини та не є спільною сумісною власністю подружжя. Окрім цього, не в шлюбі придбавалася пароварка. Відповідач по роду своєї роботи займався ремонтом комп’ютерної техніки, в тому числі ремонтував належний їй комп’ютер, однак яке саме обладнання було замінено ним у ньому і чи взагалі проводилися дані роботи вона повідомити не може.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та вивчивши матеріали справи прийшов до наступного висновку:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі в період часу із 11.11.2011 року по 28.05.2015 року.
Даний факт підтверджено даними свідоцтва про шлюб серії 1-КЕ № 087732, згідно якого 11.11.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського МУЮ Полтавської області, про що було зроблено запис № 1709. (а.с.9).
Згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 28.05.2015 року шлюб, зареєстрований 11.11.2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського МУЮ Полтавської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що було зроблено запис № 1709 - розірвано. (а.с.141).
Від шлюбу 20.02.2013 року народилася дитина ОСОБА_7, що підтверджено свідоцтвом про її народження серії І-КЕ № 172407. Батьком записано ОСОБА_1, матір’ю ОСОБА_2. ( а.с.48).
У судовому засіданні сторони узгодили вартість спірного майна, а саме:
-двокамерний холодильник ZANUSSI, який придбано у квітні 2012 року має вартість 6000 грн.;
-дзеркальний цифровий фотоапарат CanonEOS, який придбано 01.12.2012 року має вартість 5000 грн.;
-смартфон Samsung GalaxyNoteIIGT– N7100 має вартість 5000 грн.;
-соковижималка Zeimer має вартість 1500 грн.;
-пароварка має вартість 1000 грн., вартість набору каструль та сковорідок 1000 грн.;
-конвектор для обігріву приміщення має вартість 500 грн.;
-набір дорожніх чемоданів мають вартість 1500 грн.;
-набір Chicco «Радіоняня» (портативна радіостанцію з двома приймачами) має вартість 800 грн.;
-кондиціонер має вартість 3000 грн.
Позивачем зазначено вартість придбаних та замінених у системному блоці комп’ютера, що належить відповідачу процесор, материнська плата, дві планки пам’яті та жорсткий диск та ІТБ в системному блоці комп’ютера, у розмірі 300 доларів США, що у перерахунку до курсу гривні складає 08 грн. за 1 долар США та становить 2400 грн.;
Сторонами визнається, що за час шлюбу за спільні кошти придбано наступне майно:
- у квітні 2012 року придбано двокамерний холодильник ZANUSSI вартістю 6000 грн.;
- 01.12.2012 року дзеркальний цифровий фотоапарат CanonEOS вартістю 5000 грн.;
-конвектор для обігріву приміщення вартістю 500 грн.;
-кондиціонер вартістю 3000 грн.
Відповідно до ст.ст. 60, 61 та 70 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном; в разі поділу вказаного майна, їх частки визнаються рівними; якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, це питання вирішується судом.
Відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України та ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 – 72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд відносить до майна, яке було придбано сторонами у шлюбі та являється їхньою спільною сумісною власністю:
- двокамерний холодильник ZANUSSI вартістю 6000 грн.;
- дзеркальний цифровий фотоапарат CanonEOS вартістю 5000 грн.;
-конвектор для обігріву приміщення вартістю 500 грн.;
-кондиціонер вартістю 3000 грн., оскільки дані обставини визнані сторонами.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На розгляд суду не надано доказів того, що майно у вигляді соковижималка Zeimer; смартфону Samsung GalaxyNoteIIGT – N7100; пароварки, набору каструль та сковорідок; набору фірмових чемоданів, а також процесор, материнська плата, дві планки пам’яті та жорсткий диск та ІТБ, які вмонтовувалися у системний блок комп’ютера, належного відповідачу,придбавалися під час шлюбних відносин, оскільки будь – яких документально підтверджених доказів з цього приводу суду не надано.
Суд не приймає як належні і допустимі докази з цього приводу фото, на яких зображено чемодани, оскільки вони не доводять часу придбання даного майна у шлюбі.
Сторонами визнається, що набір Chicco «Радіоняня», який складається із портативної радіостанції з двома приймачами вартістю 800 грн. був подарований на День народження, 20.02.2013 року, дитині та в даний час використовується для її потреб.
Вирішуючи питання щодо поділу майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, суд виходить із принципу рівності часток, а також із потреб кожного із сторін, враховує факт проживання дитини із відповідачем, та вважає за необхідне виділити на праві особистої приватної власності ОСОБА_1:
- двокамерний холодильник ZANUSSI вартістю 6000 грн.;
- конвектор для обігріву приміщення вартістю 500 грн.
ОСОБА_2 суд вважає за необхідне виділити:
-дзеркальний цифровий фотоапарат CanonEOS вартістю 5000 грн.;
-кондиціонер вартістю 3000 грн.
Так , суд приймає до уваги доводи відповідача в тій частині, що дзеркальний цифровий фотоапарат CanonEOS вартістю 5000 грн. більш необхідний їй, ніж позивачу, оскільки останній внаслідок хворобливого стану є прикутий до ліжка та не зможе користуватися ним, вона ж має намір фотографувати дитину, щоб зберегти світлини її розвитку. Кондиціонер вартістю 3000 грн. є вмонтований у квартирі та його демонтаж зможе призвести до руйнування стіни.
Оскільки вартість майна, яка виділена відповідачу є більшою, ніж та, що виділена позивачу, суд вважає за необхідне стягнути грошову компенсацію.
Так, вартість майна, виділена позивачу склала 6500 грн. (6000 + 500), вартість майна, виділена відповідачу склала 8000 грн. (5000 + 3000), різниця 1500 грн. як грошова компенсація підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребуванням власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з її володіння та наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (бтитульний статус його володіння).
За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Позивачем за таким позовом може бути неволодіючий власник або особа, у якої майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою - титулом.
Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
Сторонами визнається, що відповідач у 2011 році перевіз до квартири відповідача двоспальне ліжко для спільного користування ним.
На розгляд суду не надано доказів того, що відповідач незаконно заволоділа даним майном, протиправно утримує його у себе. На пропозицію забрати дане майно позивач не реагував.
Окрім цього на а.с.118 наявні фото, надані представником позивача, зроблені із соціальної мережі щодо вартості подібного ліжка у розмірі 6000 грн.
З доводів представника позивача вбачається, що ліжко прийшло у непридатний стан внаслідок тривалого користування ним, втратило свою вартість.
З цих підстав, доводи позивача в частині вартості ліжка у розмірі 6000 грн. не доведені, як не доведено факту протиправного заволодіння даним майном відповідачем та утримання його у себе, оскільки позивач на її пропозицію сам не забрав дане майно у відповідача. Доказів щодо наявності покривала на ліжко та двох декоративних подушок суду не надано та відповідач заперечила наявність даного майна у неї.
Окрім цього суду не надано доказів щодо наявності покривала та двох подушок, на які послався позивач, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги в частині витребувати у відповідача двоспального ліжка з двома матрацами, покривалом на ліжко та двома декоративними подушками, а у разі відмови повернути дане майно, стягнути із відповідача на його користь 6000 грн., за необґрунтованістю.
Суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ фото надане представником позивача, на якому зображено ліжко, оскільки із нього не встановлено, що це є подібне ліжко та не визначена його вартість.
Відповідно до ч.3 ст.156 ЖК України – члени сімї власника будинку (квартири) зобов’язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сімї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири), при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сімї про розмір участі у витратах вирішуються у судовому порядку.
Сторонами не заперечується, що під час шлюбу у квартирі АДРЕСА_2 проводилися ремонтні роботи, які полягли у заміні з демонтажем вікон, балконного блоку та дверей металевих вхідних, а також проведено поточні ремонтні роботи із поклейки шпалер, фарбування стелі та підлоги.
На а.с.130 позивачем наведено перелік робіт та придбаних матеріалів для ремонту квартири АДРЕСА_3 в.м.Полтаві, які проводилися у кімнаті № 4, 2 (дані технічного паспорта а.с.132-133), коридорі № 1, 7, кухні, балконі, а також було придбано нове електричний запобіжний автомат на загальному електрощитку.
Представник відповідача заперечив проти виконання даного виду ремонтних робіт та будівельних матеріалів, вказаних вище та зазначив, що під час проведення ремонтних було замінено у квартирі два вікна, балконний блок та металеві вхідні двері. Окрім цього, переклеєно шпалери, водоемульсійною фарбою пофарбовано стелю та масляною фарбою (якою саме не пам’ятаю) підлогу. Інші роботи, вказані позивачем, не проводилися. Окрім цього, світильник бра, люстри належать відповідачу та є радянського виробництва, їх демонтаж під час ремонту не проводився. Одночасно позивач не6 займався встановленням кранів та заміною труб у квартирі.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_2.
Із описово – мотивувальної частини рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 17.08.2015 року (а.с.192) слідує, що з часу укладення шлюбу ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_2 за адресою, вказаною вище та з 03.03.2012 був там зареєстрованим.
Даним рішенням визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою № 119 по вул. Стешенка, 3 в м.Полтаві.
Таким чином, судом встановлено, що з часу укладення шлюбу – 11.11.2011 року відповідач вселився у вказану вище квартиру як член сім’ї власника житла та проживав у ній до 03.04.2013 року.
На а.с.12 наявне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 28.01.2009 року, із якого вбачається, що на депозитному рахунку територіального управління державної судової адміністрації у Полтавській області знаходяться частина коштів, які необхідно було стягнути на користь ОСОБА_1 за рішенням суду від 21.08.2009 року у сумі 32465 грн.
Однак, суд не приймає доводів представника позивача в частині того, що ОСОБА_1 ремонтні роботи проводилися у квартирі АДРЕСА_2 виключно на його особисті грошові кошти у розмірі 32000 грн., які отримані до шлюбних відносин із відповідачем.
Так, судом встановлено, період перебування сторін у шлюбі та факт проведення за цей час ремонтних робіт у квартирі, а тому вважає, що грошові кошти витрачені сторонами на ремонтні роботи є їхньою спільною власністю.
Згідно висновку судової будівельно – технічної експертизи № 6 від 29.03.2016 року прямі витрати ремонтно – будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_4 по кошторису складають 27341, 77 грн. (а.с.149-151).
В судовому засіданні допитана як експерт ОСОБА_4 пояснила, що експертне дослідження проводилося нею на підставі матеріалів цивільної справи, згідно методичних рекомендацій та при безпосередньому виході до квартири АДРЕСА_5. Представником позивача, який був присутнім у квартирі при проведенні експертного дослідження, їй повідомлявся перелік робіт, які могли проводитися у квартирі та вказувалися, з його слів, матеріали, які придбавалися для проведення цього ремонту. Переконливо сказати, що під час поклейки шпалер було проведено шпаклювання стін неможливо, так як даний факт нею не встановлювався, а при проведенні експертизи було взято до уваги, що сам процес поклейки шпалер по методиці потребує такого шпаклювання. Теж саме стосується і фарбування стель. У квартирі на стелі були наявні люстри та бра, їх ціна відображена у висновку згідно методики, без зазначення виробника. До капітального ремонту слід віднести роботи, пов’язані з установленням вікон та дверей, інші роботи відносяться до поточного ремонту.
На а.с. 137 наявні накладні від 14.11.2011 року, 11.11.2012 року, 11.11.2012 року та 27.11.2012 року, згідно яких ОСОБА_1 придбано та виконано заміни вікон вартістю 2805 грн., 2435 грн., балконного блоку вартістю 4620 грн., дверей металевих вхідних вартістю ,3800 грн., а всього на суму 13660 грн.
Представником відповідача не заперечується, що заміна вікон, балконного блоку та вхідних металевих дверей у квартирі мала місце.
Так, в наданих накладних відображено як вартість придбаних вікон та дверей, так і вартість виконаних робіт з їх демонтажу та монтажу.
Таким чином, судом встановлено, що під час перебування у шлюбі часу (із 11.11.2011 року по 28.05.2015 року), сторонами проводилися ремонтні роботи у квартирі, а саме було замінено два вікна, балконний блок, металеві вхідні двері, про що свідчать накладні та не заперечується сторонами. Окрім цього поклеєно шпалери, пофарбовано підлогу та стелю.
За результатами розгляду справи суд не приймає до уваги доводів представника позивача в частині того, що сторони проживали як сім’я із березня 2011 року, оскільки доказів того, що з цього періоду до реєстрації шлюбу між сторонами мали місце сімейні відносини суду не надано.
Окрім цього суд вважає, що у судовому засіданні не надано доказів того, що у квартирі проводилися ремонтні роботи у вигляді шпаклювання стін, стель мінеральною шпаклівкою «Cerezit», ґрунтування поверхонь стін, стелі, поліпшене фарбування полівінілацетатними водоемульсійними сумішами стель, підготовлених під фарбування, заповнення дверних прорізів металевими дверними блоками із застосуванням анкерів і монтажної піни, про що зазначив представник позивача та відображено у експертному висновку.
Так, експерт ОСОБА_4 пояснила, що експертне дослідження даного переліку робіт було проведено нею на підставі даних наявних в матеріалах справи та доводів представника позивача. Безпосередньо на місці, тобто у квартирі АДРЕСА_2 нею не досліджувався факт наявності таких робіт, оскільки це не входило до предмету експертизи.
Окрім цього, суд не визнає належним та допустимим доказом по справі аудіо запис розмови представника позивача ОСОБА_1 із особою, яка повідомляє, що нею шпаклювалися зі стіни у квартирі відповідача у 2013 році та стеля, оскільки невідомо походження даного запису та особа жінки, з якою на ньому записано цю розмову.
Окрім цього, суду не надано доказів стосовно того, що сторонами за спільні кошти за час шлюбних відносин придбавалися бра та люстри, наявні у квартирі та їх монтаж відбувався під час ремонту, це ж саме стосується кранів, установленням штепсельних розеток утопленого типу при схованій проводці.
Таким чином, суд приймає до уваги як належний доказ накладні, наявні на а.с. 137, з яких вбачається, що сторонами виконано заміну вікон вартістю 2805 грн., 2435 грн., балконного блоку вартістю 4620 грн., дверей металевих вхідних вартістю ,3800 грн., а всього на суму 13660 грн.
Одночасно суд приймає до уваги положення ч.3 ст.156 ЖК України згідно якої повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири), придомової території та проведенню ремонту.
Роботи щодо вартості шпалер, фарбування підлоги та стелі відносяться до поточних ремонтних робіт, а тому проживаючи у квартирі позивач зобов’язаний був брати участь у проведенні ремонту та її утриманні.
При цьому слід взяти до уваги, що з часу проведення ремонтних робіт, а саме із 2012 року позивач проживав у квартирі, користувався даним ремонтом, шпалери, фарба на стелі та підлозі з часом зносилися та втратили свою вартість.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне поділити в рівних частках між сторонами виконані ними ремонтні роботи, пов’язані із встановленням вікон та металевих дверей та стягнути із відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 6830 грн. (13660/2= 6830 грн.).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» благодійництво –це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство.
Відповідно до ст. 2 цього ж Закону благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.
Статтею 729 ЦК України визначено, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою ст. 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.
До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 730 ЦК України визначає права пожертвувач, зокрема, пожертвував має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.
Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи – за рішенням суду.
Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.
Судом встановлено, що 03.04.2013 року із позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок.
Із даних постанови про закриття кримінального провадження від 30.04.2013 року слідує, що 03.04.2013 року близько 13 години 45 хвилин із 5 - го поверху будинку № 119 по вул. Стешенка, 3 в м.Полтаві випав ОСОБА_1 та його було доставлено до реанімаційного відділення ПОКЛ. (а.с.33).
З метою збору грошових коштів на лікування останнього відповідачем ОСОБА_2 у соціальній мережі було організовано збір грошових коштів як благодійної допомоги.
На а.с.14 наявна роздруківка із соціальної мережі, на якій міститься інформація наступного змісту: «Это пишет жена Димы. 3 апреля произошел несчастный случай. С 3- го он в реанимации. Состояние из критического стало тяжелым. Травм много. Он в сознании. Было две операции. На 12 апреля назначена операція, на позвоничнике ставится апарат, который позволит ему сидеть… Собираем деньги на лечение: ОСОБА_8 4405 8850 1931 0603 ОСОБА_2. Добавляю WebMoneyZ 162797860156 R367361368812 U288362781341 Яндекс Деньги41001657777170».
На а.с.15 наявний звіт відповідача, розміщений на сайтіlife.livejournal.com наступного змісту:
«Получили Приват из рук в руки 83533 грн.; Яндексденьги 13422,02 грн.; WebMoney =U 860,Z 224, R 4550. Потратили = 58557 грн., лекарства = 22789 грн. Операции, благодарности, лечение = 24350 грн.,оборудование (кровать, матрац) = 8670 грн., Димино питание и мобильник, папин бензин = 2381 грн. Процент за снятие карты = 368 грн.,остаток = 24976 грн., Яндекс Деньги + 13422, 02 Яндексденьги 13422,02 грн.; WebMoney =U 860,Z 224, R 4550. Предстоит (то, что я могу сейчас себе представить): текущая терапития, массажи, оборудование (инвалиднач коляска и не только), МРТ, снитки, операція под. вопросом, реабилитации в санатории. Остальное не представляю даже. Сегодня 20000 грн. передала папе для Димы. Остальное 4824 передам 22 или 25, корда поеду проведывать. … P.S. Здесь все деньги, переданные на лечение и отдельно для меня с Машей».
На а.с.16 наявна роздруківка із мережі, на якій міститься інформація із соціальної мережі наступного змісту: «Пожалуйста, ответьте, это очень нужно узнать Диме и Диминым родителям. Потом объясню зачем: Вы перечислили (передавали) деньги: 1) только Диме на лечение; 2) для нашей семьи.
На а.с.39 наявна розписка, виконана від імені ОСОБА_5 від 24.07.2013 року, згідно якої останній отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20000 грн. і 4824 грн., які збиралися нею через соціальні мережі на лікування та відновлення ОСОБА_1
У судовому засіданні встановлено, що будь – яких скарг чи претензій, особи, які перераховували грошові кошти у вигляді благодійної допомоги на лікування та відновлення ОСОБА_1 не виражали.
В соціальних мережах відповідач ОСОБА_2 публікувала інформацію про збір коштів як на лікування позивача, так і для підтримки його сім’ї.
Проаналізувавши докази, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення із відповідача суми зібраної та наданої благодійної допомоги на його лікування та відновлення у розмірі 34158 грн. до задоволення не підлягає, оскільки грошові кошти, отримані позивачем як благодійна допомога, яка організувала їх збір не є безпідставно набутим майном. Окрім цього, будь – яких скарг від осіб щодо нецільового використання коштів, які надавалися ними як благодійна допомога на лікування та відновлення ОСОБА_1 не надходило.
Одночасно суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача доставити йому власним коштом належне йому майно за адресою проживання батьків: с.Стасі Диканського району Полтавської області, вул. Шкільна, 10, попередньо повідомивши його за телефоном, оскільки з огляду на положення ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
У судовому засіданні не встановлено, що відповідач заволоділа неправомірно майном, належним позивачу, а також в разі поділу майна, яке виділено ОСОБА_1 не зобов’язана доставляти його власним коштом за адресою його проживання.
Сам факт хвороби позивача не є підставою для зобов’язання відповідача вчиняти дані дії.
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат суд вирішує у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України.
Так, позивач звернувся з позовом до суду 05.04.2015 року. Судом задоволені дві позовні вимоги майнового характеру, за кожну окремо підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 243, 60 грн., а всього 487, 20 грн. Оскільки позивач є інвалідом першої групи, звільнений від сплати судового збору, то із відповідача підлягають стягненню дані кошти в дохід держави.
Окрім цього, за проведення експертного дослідження позивачем сплачено 1000 грн.
Згідно позовної вимоги позивач просив стягнути за проведення ремонтних робіт 32000 грн., з них задоволено 6830 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог (32000/6830 = 4,7), із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов’язані із проведенням експертного дослідження у розмірі 250 грн. (1000/4=250 грн.)
Керуючись ст. ст. 10,11,60,88,208,212-215, 218 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя, відшкодування коштів, витрачених на ремонт, повернення незаконно отриманої благодійної допомоги, зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.
Поділити майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, а саме виділити на праві особистої приватної власності ОСОБА_1:
- двокамерний холодильник ZANUSSI вартістю 6000 грн.;
- конвектор для обігріву приміщення вартістю 500 грн.;
Виділити на праві особистої приватної власності ОСОБА_2:
-дзеркальний цифровий фотоапарат Canon EOS вартістю 5000 грн.;
-кондиціонер вартістю 3000 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості майна у розмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот ) грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування проведених ремонтних робіт у квартирі у розмірі 6830 (шість тисяч вісімсот тридцять) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, особою яка не була присутня у судовому засідання в цей же строк з часу отримання його копії.
Суддя Т.О.Січиокно
Повен текст рішення виготовлено суддею 29.06.2016 року.
