Справа №2-110/1529/12
Татарбунарський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 січня 2012 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого – судді Чебан А.П.
при секретарі Білик М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на нежитлову будівлю,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на нежитлову будівлю, посилаючись на слідуючі обставини.
Відповідно до договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 - третьою особою по справі, ними було досягнуто домовленості щодо будівництва нежитлової будівлі(магазину), розташованої на території 1-го км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Згідно умов вказаного договору ОСОБА_3 повинна була поставляти будівельні матеріали, а позивач займатися будівництвом нерухомості. ОСОБА_1 зазначає, що згідно п.3.1. договору, у випадку неналежного виконання однією із сторін взятого на себе зобов’язання іншій стороні переходить право власності на зазначене приміщення. Після укладення договору сторони належно виконували умови договору про спільну діяльність, однак пізніше ОСОБА_3 почала порушувати умови договору, не поставляючи будівельні матеріали, чим змусила позивача взяти на себе її зобов’язання за договором. На теперішній час позивач фактично за свій рахунок закінчив будівництво обумовленого договором об’єкту нерухомості, тому друга сторона за договором не має заперечувати про передачу йому у власність цієї нежитлової будівлі.
ОСОБА_1 вважає, що за ним може бути визнано право власності на спірну будівлю, оскільки його будівництвом не порушуються права та інтереси інших осіб, як того вимагає ч.5 ст.376 ЦК України, знаходиться у задовільному стані і може експлуатуватись за функціональним призначенням, крім того, земельна ділянка, на якій побудована зазначена вище нерухомість, була виділена позивачу ОСОБА_2 районною державною адміністрацією в строкове платне користування, саме для будівництва цієї нежитлової будівлі.
Представник ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання не з’явився, згідно надісланої до суду заяви просив справу розглянути без участі їх представника. Третя особа, ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, але надіслала заяву, в якій просила справу слухати за її відсутності, позовні вимоги визнала.
Представник третьої особи - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у судове засідання не з’явилась, надіслала заяву в якій позовні вимоги визнала, просила слухати справу без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Копією розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації Одеської області № 378/А-2010 від 14.10.2010 року(а.с.7) підтверджується, що ОСОБА_1 було надано, в довгострокову оренду терміном на 20 років, земельну ділянку загальною площею 0,15 га для розміщення рекреаційного комплексу на території 1-го км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.
Згідно довідки виданої ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації вбачається, що вартість нежитлової будівлі в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, складає 6302 грн. (а.с.11).
Наявність спірної будівлі підтверджується копією технічного паспорту на нежитлову будівлю(магазин) в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області (а.с.12-13).
З висновку про технічний стан нежитлової будівлі – магазину, розташованої за адресою: 1-й км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області (а.с.14-31) вбачається, що будівля знаходиться в задовільному технічному стані та пригодна для подальшої експлуатації за своїм функціональним призначенням відповідно до будівельних, санітарних та протипожежних норм.
Відповідно до вимог ст. 604 ч.ч.2,4 ЦК України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що нежитлова будівля, розташована за адресою: 1-й км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, є самочинною спорудою. Згідно висновку експерта даний об’єкт зведений без порушень будівельних норм і правил та його будівництвом не порушуються права інших осіб.
Як вбачається з умов договору про спільну діяльність укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 08.09.2009 року сторони визначили альтернативне зобов’язання – передати у власність об’єкт нерухомості, що відповідає вимогам ст.ст.539,604 ЦК України, тобто домовились про припинення зобов’язання по постачанню будівельних матеріалів його заміною на зобов’язання про передачу у власність стороні, яка належно виконувала зобов’язання (тобто ОСОБА_1І.) нерухомого майна.
За таких обставин, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано право власності на нежитлову будівлю,розташовану на території 1-го км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.
Разом з тим, суд роз’яснює позивачу, що відповідно до ст. 331 ч2 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, яким визначено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Тому право на використання вищезазначеного нерухомого майна в позивача виникає з моменту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта державною приймальною комісією, створеною органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування.
Керуючись ст.ст.58-60, 213, 215 ЦПК України, ст.331, 376, 604 ЦК України суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на нежитлову будівлю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, розташовану на території 1-го км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів с дня отримання копії цього рішення.
Суддя Чебан
