Справа № 297/1176/17
УХВАЛА
про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна
29 травня 2017 року м. Берегово
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно по кримінальному провадженню № 12017070060000396 від 26.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України,
встановив:
Слідчий СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме на труп (тушку) оленя, чохол із нарізною зброєю «Blaser R8» калібр 30-06, серійний номер НОМЕР_1 , та шість набоїв калібру 30-06, чохол із нарізною зброєю «Manlieher» калібр 30-06, серійний номер НОМЕР_2 , та вісімнадцять набоїв калібру 30-06, легковий автомобіль універсал-в марки УАЗ модель 315195 з індивідуальним номерним знаком « НОМЕР_3 ».
Клопотання мотивоване тим, що 26 травня 2017 року близько 01:00 годин неподалік с. Горонглаб Берегівського району було виявлено автомобіль марки УАЗ, індивідуальний номерний знак « НОМЕР_3 » та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Під час проведення слідчим огляду місця події 26 травня 2017 року в період часу з 01:04 по 01:51 годин, а саме ділянки автошляху між населеними пунктами с. Горонглаб с. Шом Берегівського району, на відстані 40 м від дорожньої таблички «Горонглаб», та, з дозволу власника, вказаного автомобіля, в багажному відсіку автомобіля було виявлено та вилучено труп оленя, а з салону вказаного транспортного засобу вилучено чохол із нарізною зброєю «Blaser R8» калібр 30-06, серійний номер НОМЕР_1 та шість набоїв калібру 30-06, один чохол із нарізною зброєю «Manlieher» калібр 30-06, серійний номер НОМЕР_2 , та вісімнадцять набоїв калібру 30-06. Крім того, автомобіль після огляду був також вилучений та доставлений на штрафмайданчик Берегівського ВП.
Оскільки є достатні підстави вважати, що вищевказані вилучені речі та автомобіль зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, з метою збереження речових доказів, унеможливлення розпоряджатися вказаним майном, а також для можливості конфіскації вказаного майна як виду покарання, слідчий просив накласти арешт на вказане майно.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, наведених в такому, просили накласти арешт на вказані в клопотанні речі. При цьому, слідчий пояснив, що вважав клопотання мотивувати цитатами, вираженнями з норм КПК України.
Заслухавши думку учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали, якими слідчий обґрунтовує його доводи, слідчий суддя приходить до наступного.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, є збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
При цьому, зазначаючи метою накладення арешту збереження речових доказів, слідчим до клопотання не додано жодного підтвердження про визнання речовими доказами туші оленя, зброї, набоїв та автомобіля. Таке не надано і в судовому засіданні.
Крім мети збереження речових доказів, слідчим метою накладення арешту вказано також конфіскація майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
При цьому, з матеріалів клопотання не вбачається, що кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України, здійснюється відносно певної особи. Так, відомості про пред`явлення обґрунтованої підозри конкретній особі у вчиненні даного злочину в матеріалах клопотання відсутні. Такі не надані ні слідчим, ні прокурором і в судовому засіданні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження відповідними особами таким майном.
Так, зазначаючи про необхідність накладення арешту на тушу оленя, ні в клопотанні, ні в судовому засіданні, всупереч вищевказаної норми, слідчому судді не було надано конкретних фактів чи доказів, які б свідчили про володіння, користування чи розпорядження певними особами тушою оленя. Також, вважаючи за необхідне накласти арешт на транспортний засіб, зброю та набої, слідчий додав до клопотання матеріали на підтвердження права власності на вказане майно, однак копії таких матеріалів належним чином не завірені (а. с. 11). Разом з цим, зазначаючи про необхідність накладення арешту на автомобіль, слідчим в клопотанні не зазначено його державний номерний знак.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, оскільки клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а також оскільки слідчим не обґрунтовано мету накладення арешту, не доведено наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна, а тільки зазначено про наявність таких ризиків, оскільки необхідність та підстави накладення арешту слідчим не доведено, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 370-372, 395 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
В задоволенні клопотання слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно по кримінальному провадженню № 12017070060000396 від 26.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
