Справа №573/1994/17
Номер провадження 1-кп/573/194/17
УХВАЛА
і м е н е м У к р а ї н и
20 листопада 2017 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,
в с т а н о в и в:
У провадженні Білопільського районного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.
У судовому засіданні 20 листопада 2017 року прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.
Представник потерпілого ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували, зазначили, що підстав для цього не має, прокурор не довів суду жодного ризику, який би підтверджував необхідність застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
Заслухавши прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 176 КПК України одним із видів запобіжних заходів є домашній арешт.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобо або у певний період часу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий і прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Як вбачається із даних реєстру матеріалів досудового розслідування, 31 серпня 2017 року ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Прокурор суду не надав будь-яких документів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування дійсно застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Крім того, заявивши клопотання в судовому засідання про застосовуання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, прокурор в обгрунтування зазначив наступні ризики: обвинувачений вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, що є тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі відповідно від 5 до 8 років та від 3 до 6 років, також він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Але суд зазначає, що згідно зіст. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно зіст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Таким чином, твердження прокурора, що ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини, не відповідають дійсності. Дана особа лише обвинувачується прокурором у вчиненні тяжких злочинів у кримінальному провадженні, судове слідство по якому триває.
Крім того, прокурор не надав суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду.
Як встановлено судом, жодне судове засідання з вини обвинуваченого не було відкладено, заяв з його боку про неможливість прибути в судове засідання на надходило, з боку суду не вживались будь-які заходи щодо приводу ОСОБА_4 , накладення грошового стягнення тощо.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, одружений, виховує двох малолітніх дітей, тобто має міцні соціальні зв`язки в місці постійного проживання.
Крім того, суд зазначає, шо відповідно до п. 1, п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У пункті 52 рішення ЄСПЛ від 26 червня 2014 року у справі "Ливада проти України" (заява №21262/06) зазначено, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурор не обгрунтував своє клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не надав доказів на підтвердження ризиків, які б давали підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне у задоволенні зазначеного клопотання прокурору відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 331, 369, 372 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Прокурору ОСОБА_3 відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 за необґрунтованістю.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає чинності з моменту її проголошення.
Суддя
