Справа № 487/5992/17
Провадження № 1-кп/487/556/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2017 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150030002008 на підставі угоди про визнання винуватості відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, українця, не працюючого, маючого середню освіту, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 311 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 311 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин.
Так, 16.06.2017 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено: електронні ваги, полімерний шприц, полімерну пляшку з написом "Крот", полімерну пляшку блакитного кольору з безбарвною рідиною, скляну пляшку з безбарвною речовиною, полімерні пляшки з написами "Білизна", "Білизна Дельфа". Згідно висновку експерта №1019 від 29.09.2017 року, надана на експертизу безбарвна прозора рідина у полімерній пляшці блакитного кольору містить прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю-фенілацетон. Об`єм фенілацетону становить 0,25 мл. Надана на експертизу безбарвна рідина у скляній пляшці є соляною кислотою - прекурсором, стосовно якого встановлюються заходи контролю.
08.11.2017 року між прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 та прокурор підтримали угоду про визнання винуватості, укладену 08.11.2017 року і просили суд її затвердити.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.3 п.1 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в її затвердженні.
Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Зі змісту угоди про визнання винуватості, що укладена 08.11.2017 року між прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , вбачається, що останній взяв на себе зобов`язання беззастережно визнати вину по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.311 КК України. Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 311 КК України, у вигляді штрафу на користь держави.
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Аналізуючи зміст угоди про визнання винуватості, суд прийшов до наступного.
Обвинувачений ОСОБА_4 , визнаючи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 311 КК України, у судовому засіданні зазначав, що він добуває (витягує) золото зі старої техніки, зокрема телевізорів за допомогою хімічних речовин: "білизни", "крот".
Вказане не свідчить про те, що ОСОБА_4 беззаперечно визнає себе винним у вчиненні злочину, що йому інкримінується.
Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність угоди про примирення вимогамчастини 7 ст. 474 КПК Українита про існування обґрунтованих підстав вважати, що укладання угоди не було добровільним.
Таким чином, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості не відповідає ч.7 ст. 474 КПК України, а тому вважає необхідним відмовити в її затвердженні та призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, оскільки до суду надійшов і обвинувальний акт.
Разом з цим, підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору судом не встановлено.
Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату і місце проведення судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, 315-316, ч. 7 ст.474, ст.372 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У затвердженні угоди про визнання винуватості від 08.11.2017 року, укладеної між прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 311 КК України відмовити.
Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 311 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Радісна, 3 зал судових засідань №2) на 22.01.2018 року о 09.30 год.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1
