Справа № 344/8200/14-ц
Провадження № 22-ц/779/382/2018
Категорія 47
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Матківський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів: Девляшевського В.А., Мелінишин Г.П.
секретаря Турів О.М.
з участю сторін апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та стягнення грошової компенсації за зменшення частки та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції, про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності по 5/12 частин житлового будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2014 року номер НОМЕР_1, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок від 10.12.2013 року, зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні житловим будинком шляхом надання дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху будинку за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2016 року,
в с т а н о в и в:
У червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та просив виділити йому 1/3 ідеальну частку у спільному житловому будинку в АДРЕСА_1, а саме: приміщення гаражу площею 50,2 кв.м із вбиральнею у ньому площею 1,3 кв.м, а всього у підвалі будинку 51,5 кв.м та приміщення прихожої, житлової кімнати, комори та кухні загальною площею 79 кв.м на 1 поверсі будинку, разом загальною площею 130,5 кв.м, також 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0443 кв.м, яка примикає до окремого входу відповідно розміщеної відокремленої частки житлового будинку, що йому передається.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 11 травня 2004 року спільно з відповідачами придбали земельну ділянку площею 0,0628 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будинку. 17 лютого 2014 року реєстраційною службою зареєстровано їх право спільної власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Протягом 2004-2006 років спільними коштами на зазначеній земельній ділянці спільно збудували будинок загальною площею 466,5 кв.м та початковою вартістю 816 642 гривень. 24 січня 2014 року реєстраційною службою зареєстровано їх право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок АДРЕСА_1. Частки кожного із співвласників у спільній сумісній власності є рівними, а тому кожному з них належить по 1/3 частці спірного домоволодіння.
17 вересня 2013 року позивач звернувся до відповідачів з письмовою пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, однак відповіді на пропозицію не отримав. Зазначає, що фактично користується всіма приміщеннями першого поверху будинку загальною площею 79 кв.м, окрім приміщення сходової клітки площею 10,5 кв.м, з відокремленим входом до проїжджої частини, а також одним гаражем у приміщенні підвалу площею 50,2 кв.м і вбиральнею у ньому площею 1,3 кв.м, а всього площею 51,5 кв.м. Загальна площа будинку, якою він користується складає 130,5 кв.м. Площа спільної земельної ділянки складає 0,0628 га, під будинком у спільній власності перебуває земельна ділянка, яка не підлягає поділу, площею 185,9 кв.м (0,185 га). Площа земельної ділянки, яка підлягає поділу складає 0,0433 кв.м, ідеальна частка кожного співвласника складає 0,0150 кв.м.
У вересні 2014 року відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись в суд із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 про визнання за кожним з них права власності на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року номер НОМЕР_1, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за усіма співвласниками ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10 грудня 2013 року, зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні відповідачам житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху будинку.
Зустрічні позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 11 травня 2004 року спільно із ОСОБА_1 придбали земельну ділянку площею 0,0628 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будинку. За спільні кошти та спільною працею на придбаній ділянці розпочали будівництво житлового будинку, однак спільно збудували тільки підвальне приміщення та перший поверх, тому вважають, що ОСОБА_1 належить тільки 1\3 частина із підвального приміщення та першого поверху будинку. Протягом 2005-2014 року за власні кошти та згоди ОСОБА_1 побудували другий та третій поверхи будинку. Після закінчення будівництва позивач відмовився виконувати свою частину домовленості та передати у власність відповідачів належну їм на праві власності частку житлового будинку. Фактично 10/12 частин житлового будинку побудовано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за їхні кошти, тому оформлення права власності на будинок на ім'я позивача та відповідачів в рівних долях порушує їхнє право. Крім того, позивач змінив замки до першого поверху спірного будинку і не надав відповідачам нових ключів до них, тим самим вчиняє перешкоди у користуванні та розпорядженні майном. У 2005 році із ОСОБА_1 домовились, що за власний рахунок надбудовують другий поверх та мансардне приміщення, здійснюють у ньому внутрішні та зовнішні ремонтні роботи з використання сучасних технологій та матеріалів. Також з метою простішої та швидкої здачі будинку в експлуатацію у зв'язку із спільністю земельної ділянки домовились оформити право власності на будинок за трьома співвласниками, а ОСОБА_1 погодився безоплатно передати обидвом у власність належну ідеальну частку другого та мансардного поверху та належні 2\3 частини першого поверху та підвального приміщення житлового будинку. Після проведення ними будівельних робіт ОСОБА_1 і відповідного оформлення будівництва відмовився свою частину домовленості та вимагає поділу усього будинку у рівних частках, що є порушенням їхніх прав.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2016 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Апелянт у скарзі зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Судом у рішенні зазначено, що право спільної власності на вказане нерухоме майно у сторін виникло з моменту його державної реєстрації. Спірний будинок спільними зусиллями і коштами сторін був завершений будівництвом і зданий в експлуатацію за спільною згодою сторін, що підтверджено відповідною декларацією. У рішенні судом неодноразово констатовано, що право власності сторін на спірне нерухоме майно виникло у них за спільним волевиявленням і було належним чином зареєстроване, що підтверджено наявним у справі реєстраційними документами. Оскільки позивач разом з відповідачами утворив об'єкт права власності, у складі якого є нерухоме майно, у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, це право власності було належно зареєстроване з отриманням наявних у справі відповідних свідоцтв в органі державної реєстрації, право власності позивача та відповідачів на житловий будинок та земельну ділянку виникло з моменту державної реєстрації цих прав.
Частка позивача у складі всього вказаного нерухомого майна складає ідеальну 1/3 його частину.
Суд повинен був врахувати, що за домовленістю сторін-співвласників інший, ніж у рівних частках виділ частки у спільному будинку врегульований не був.
Відповідачі ОСОБА_3 жодним чином належними доказами не підтвердили у суді свої вимоги на 5/6 частки спірного будинку. Відповідачі, намагаючись довести своє право на 5/6 замість належної їм 1/3 частки спірного будинку подали суду підроблені документи про виконання робіт та продаж будівельних матеріалів ОСОБА_4 ТзОВ «Віса-Захід» та ПП «Алекс-комфорт» акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні та квитанції на оплату робіт та матеріалів для будівництва будинку по АДРЕСА_1. Останні жодним чином не приймали участі в будівництві зазначеного будинку і не постачали на його будівництво жодних будматеріалів. За цим фактом проводиться досудове розслідування від 15 жовтня 2014 року, в результаті чого підтвердилась підробка документів.
Суд першої інстанції, з надуманих причин, порушуючи вимоги ст.131 ЦПК України допустив безпідставне забезпечення доказів на користь відповідачів ОСОБА_3, проявляючи при цьому явну заінтересованість на їх користь і упередженість у результатах розгляду справи, зокрема, безпідставно призначив повторну експертизу у справі, не спростовуючи результати попередньої, збирав докази на стадії розгляду справи по суті і практично на стадії дебатів сторін, долучав ці безпідставні докази на користь ОСОБА_3 до справи, і в той же час не реагував на його клопотання про допит свідків. Крім того, матеріалами справи доведено, що він свою частку будинку - підвальне приміщення та перший поверх будував самостійно. Відповідачі ОСОБА_3 у цей час знаходилися за кордоном і визнали це у суді. Свою участь у будівництві 1 поверху та підвалу будинку вони належним чином не довели, що підтверджується матеріалами справи. Дольова участь у будівництві будинку, якщо не визнавати рівність часток має доводитись сторонами виключно нотаріально завіреною і зареєстровано домовленістю сторін, якої у них не було, або документально-фінансовими та іншими документами про свій вклад у будівництво спільного будинку. Таких доказів у справі немає і їх відповідачами за його позовом не подано. Про більший вклад позивача ОСОБА_1 у будівництво спірної частки будинку свідчать дані будівельно-технічної експертизи. Про те, що він фактично використовує 1 поверх спірного будинку та ? підвалу свідчать покази свідка ОСОБА_6 та визнана вали цю обставини відповідачі у зустрічному позові та відповіді на досудову пропозиції про поділ будинку.
Про технічну можливість виділу йому 1/3 займаних часток будинку та присадибної земельної ділянки свідчить і результат проведеної у цій справі будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз - висновок комплексної судової будівельно-технічної земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Відповідачі ОСОБА_3 у зустрічній заяві визнали, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у будівництві підвальних приміщень спірного будинку та його першого поверху і користується ними. У справі доведено і визнано сторонами право часткової власності на присадибну ділянку, відмова суду у цій справі у її поділі між сторонами не ґрунтується на законі.
Сторони спору знаходяться у неприязних відносинах і добровільно поділити спірне майно не спроможні, а суд відмовився своїм рішенням вирішити питання розподілу спірного нерухомого майна, чим створив для сторін безвихідну ситуацію і фактично порушив їх права.
Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 у апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та хвалити нове рішення про визнання за ними право власності на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 для кожного. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_1 від 24 січня 2014 року, визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, будинок АДРЕСА_1, зобов'язати державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, будинок АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4 в розпорядженні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху даного будинку.
Вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необ'єктивним у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом надані невідповідні висновки обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд не взяв до уваги їхні доводи, що особисто брали участь разом із позивачем ОСОБА_1 за первісним позовом тільки в здачі будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію. Участі у реєстрації права власності на новозбудований будинок не брали, позивач ОСОБА_1 здійснив її без їхньої згоди та відома. Вважають, що рішення про державну реєстрацію прийнято незаконно, чим порушено їхні права на належне майно. До матеріалів реєстраційної справи ОСОБА_1 не долучено документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або письмову заяву даних осіб про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, а також не долучено договір про спільну діяльність або ж договір простого товариства. У зв'язку з тим, що вказаний будинок зареєстрований як спільна сумісна власність, державний реєстратор незаконно поділив його в рівних долях спірний будинок між особами, які здійснювали його будівництво. Тому частка відповідачів у спірному будинку згідно правовстановлюючих документів, які виготовив без їхньої згоди ОСОБА_1 є по 1/3 замість по 5/12 будинку, що суперечить фактичним обставинам та вимогам закону. Більше того, суд першої інстанції зовсім не надав правової оцінки тій обставині, що було порушено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, при здійсненні спірної реєстрації права власності за сторонами, апелянти участі в реєстрації не брали, заяв не подавали, інших документів не було, які б надавали змогу державному реєстратору прийти до рішення про необхідність реєстрації права спільної сумісної власності на спірний новозбудований житловий будинок за сторонами в рівних долях, тому право власності у сторін на новозбудований житловий будинок не виникло. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року, рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок від 10 грудня 2013 року є незаконним. Сторони визнали, що разом із земельною ділянкою ними було придбано недобудоване підвальне приміщення. При цьому позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визнав, що другий та третій поверхи апелянтами побудований за власні кошти та працею, та частково надано кошти на реконструкцію підвалу. Не підлягає доказуванню та обставина, що ОСОБА_1 належить 1/3 частини земельної ділянки, 1/3 частини підвального приміщення, а позивачам за зустрічним позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить також по 1/3 частини земельної ділянки, 1/3 частини підвального приміщення, приміщення першого поверху та порівно другий та третій поверх. Не підлягає доказуванню і та обставина, що ОСОБА_1 зовсім не належить другий та третій поверх спірного будинку.
Враховуючи, що 1/3 підвального приміщення та 1/3 першого поверху спірного будинку належить ОСОБА_1, а інша частина будинку йому зовсім не належить, тому для обрахунку частки позивачів за зустрічним позовом в спірному будинку слід вирахувати за наступним математичним підрахунком: 3/12 - підвальне приміщення; 3/12 - перший поверх; 3/12 - другий поверх; 3/12 - мансардне приміщення. Частка ОСОБА_1 в спірному будинку 1/6, де 1/12 - частка в підвальному приміщенні, 1/12 - частка на першому поверсі, 12/12 - ціла будівля з чотирьох поверхів. Частка кожного позивача за зустрічним позовом у спірному майні. Таким чином, 10/12 житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську побудована апелянтами за свої грошові кошти та працею, тобто вони є фактичними забудовниками цієї частини житлового будинку.
13 жовтня 2016 року сторони подали суду спільну заяву про визнання мирової угоди на стадії апеляційного провадження у справі з проханням визнати мирову угоду на умовах, викладених в тексті мирової угоди, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року визнано мирову угоду, укладену 14 вересня 2016 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на наступних умовах, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську з наступними приміщеннями: приміщення першого поверху: 1-2 житлова площа 27,9 кв.м, 1-1 прихожа площею 30,5 кв.м, 1-4 кухня площею 14,9 кв.м, 1-3 комора площею 5,7 кв.м, а всього площею 79,0 кв.м, частка якого в загальній вартості на домоволодіння становить 17/100, з реєстрацією (перереєстрацією) цього нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приватної власності.
ОСОБА_3 на праві приватної власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську з наступними приміщеннями: підвальне приміщення І площею 50,2 кв.м, підвальне приміщення ІІ площею 1,3 кв.м, 1/2 частина приміщення першого поверху V - сходова клітка площею 5,2 кв.м, 1/2 частина приміщення другого поверху VI - сходова клітка площею 6,1 кв.м, приміщення другого поверху: 1-8 житлова площа 31,9 кв.м, 1-9 житлова площа 14,5 кв.м, 1-7 житлова площа 17,5 кв.м, 1-10 ванна площею 4,5 кв.м, 1-11 вбиральня площею 2,3 кв.м, 1-5 коридор площею 27,3 кв.м, 1-6 житлова площа 17,5 кв.м, а всього площею 178,3 кв.м, частка якого в загальній вартості на домоволодіння становить 38/100, з реєстрацією (перереєстрацією) цього нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приватної власності ОСОБА_3
ОСОБА_4 на праві приватної власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську з наступними приміщеннями: підвальне приміщення - IV площею 10,1 кв.м, підвальне приміщення - III площею 52,1 кв.м, 1/2 частина приміщення першого поверху V - сходова клітка площею 5,3 кв.м, 1/2 частина приміщення другого поверху VI - сходова клітка площею 6,0 кв.м, мансардний поверх (третій) - приміщення VII площею 135,7 кв.м, а всього площею 209,2 кв.м, частка якого в загальній вартості на домоволодіння становить 45/100, з реєстрацією (перереєстрацією) цього нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приватної власності ОСОБА_4
Сторони визнали, що спір між ними з виділу частки із майна, що є у спільній власності (домоволодіння АДРЕСА_1) та стягнення грошової компенсації за зменшення частки, про визнання права власності, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності (домоволодіння АДРЕСА_1) - врегульований, інших претензій з даного приводу немає.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.
Постановою Верховного суду від 25 січня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року про визнання мирової угоди між учасниками справи скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про залишення його позовних вимог про виділ частини спільної земельної ділянки у особисте приватне користування, що знаходиться по АДРЕСА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділ 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0443 кв.м за адресою по АДРЕСА_1 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 про виділ частини спільної земельної ділянки у особисте приватне користування, що знаходиться по АДРЕСА_1 залишено без розгляду.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції всі учасники справи від укладення мирової угоди відмовились і просили вирішити спір по суті.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5, які вимоги своїх апеляційних скарг підтримали, а вимоги апеляційних скарг протилежних сторін заперечили, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про виділ 1/3 частки із спільної сумісної власності та для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ їм по 5/12 частки, оскільки сторонами не доведено саме такий розмір їх часток. Сторонами не надано суду доказів того, хто скільки з них вклав грошових, трудових ресурсів у будівництво будинку.
Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процессуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Судом встановлено, що сторонами у 2004 році спільно придбано земельну ділянку площею 0,0628 га, яка розташована в АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу (т.1 а.с.25).
ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що разом із земельною ділянкою ними було придбано недобудоване підвальне приміщення.
10 грудня 2013 року зареєстровано право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та 24.01.2014 року та отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджується копією свідоцтва та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с.10, 11).
У даному спорі позивач ОСОБА_1 вважає, що має право на 1/3 ідеальну частку від усього житлового будинку в АДРЕСА_1.
Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 доводять, що за спільні кошти та спільною працею на придбаній ділянці розпочали будівництво житлового будинку, однак спільно збудували тільки підвальне приміщення та перший поверх, тому вважають, що ОСОБА_1 належить тільки 1\3 частина із підвального приміщення та першого поверху будинку. Протягом 2005-2014 року за власні кошти та згоди ОСОБА_1 побудували другий та третій поверхи будинку. Після закінчення будівництва позивач відмовився виконувати свою частину домовленості та передати у власність відповідачів належну їм на праві власності частку житлового будинку. Фактично 10/12 частин житлового будинку побудовано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за їхні кошти, тому оформлення права власності на будинок на ім'я позивача та відповідачів в рівних долях порушує їхнє право. Крім того, позивач змінив замки до першого поверху спірного будинку і не надав відповідачам нових ключів до них, тим самим вчиняє перешкоди у користуванні та розпорядженні майном. У 2005 році із ОСОБА_1 домовились, що за власний рахунок надбудовують другий поверх та мансардне приміщення, здійснюють у ньому внутрішні та зовнішні ремонтні роботи з використання сучасних технологій та матеріалів. Також з метою простішої та швидкої здачі будинку в експлуатацію у зв'язку із спільністю земельної ділянки домовились оформити право власності на будинок за трьома співвласниками, а ОСОБА_1 погодився безоплатно передати обидвом у власність належну ідеальну частку другого та мансардного поверху та належні 2\3 частини першого поверху та підвального приміщення житлового будинку. Після проведення ними будівельних робіт ОСОБА_1 і відповідного оформлення будівництва відмовився свою частину домовленості та вимагає поділу усього будинку у рівних частках, що є порушенням їхніх прав.
Рішенням суду першої інстанції від 17 травня 2016 року встановлено, що позивач під час розгляду справи ОСОБА_1 визнав ту обставину, що другий та третій поверх відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будували за власні кошти та частково на реконструкцію підвалу відповідачі надавали кошти.
Про неправильність такого висновку апелянт ОСОБА_1 не зазначав як у поданій апеляційній скарзі на рішення суду так і у касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року про визнання мирової угоди.
Крім цього, в одному із засідань апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 підтвердив, що другий та третій поверх відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будували за власні кошти.
У засіданні апеляційного суду 28. 03. 2018 року о 11.33 годин згідно протоколу судового засідання апелянт ОСОБА_1 підтвердив, що він був ініціатором мирової угоди Підвальні приміщення у будинку є спільним майном, перший поверх будинку є його, а другий та третій належить ОСОБА_3.
У цьому ж засіданні о 11: 35: 26 годин згідно протоколу судового засідання апелянт ОСОБА_1 підтвердив, що всі учасники будівництва були згідні щоб будинок зареєструвати, а уже потім поділити. Йому повинен належати перший поверх у будинку, підвал спільний, другий та третій поверхи належать ОСОБА_3. Саме така домовленість була між ними.
У засіданні апеляційного суду 12 квітня 2018 року представник апелянта ОСОБА_2 у доповненнях та судових дебатах підтвердив, що пояснення ОСОБА_1 про належність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 другого та третього поверхів, які збудовані за їхні особисті кошти та домовленість між усіма співзабудовниками про додатковий розподіл часток після реєстрації права власності на усіх порівну. Представник зазначив також, що такі обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнані його довірителем.
Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним правом особи.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 364 ЦК кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу в натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. N 7, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири (п. 6).
Із 1 січня 2013 р. набули чинності зміни до ст. 364 ЦК, внесені Законом N 1878-VI. Статтю 364 доповнено новою частиною такого змісту: "У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації".
Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Стаття 369 ЦК України встановлює порядок здійснення права спільної сумісної власності. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всі учасники справи погоджуються з висновком судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №14172 від 21.11.2014 року щодо вартості житлового будинку та можливих варіантів поділу із належністю для кожного окремого входу. Жоден із учасників справи не заявив бажання отримати грошову компенсацію у разі перевищення його частки, а крім цього усі співвласники категорично у заяві про укладення мирової угоди заявили, що від компенсації за перевищення частки відмовляються.
Відповідно до вищезазначених норм цивільного законодавства позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 мають право на перерозподіл ідеальних часток, оскільки доведено, що другий та третій поверхи вони за згодою третього співвласника ОСОБА_1 будували за власні кошти та власною працею, тому не можна вважати законним та справедливим свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.01.2014 року на право спільної сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 466,5 м.кв., видане державним реєстратором Соловій Володимиром Володимировичем Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області та рішення про державну реєстрацію права спільної сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10.12.2013 року загальною площею 466,5 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 237412826101.
Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 довели, що свою згоду на реєстрацію за усіма забудівниками по 1\3 частині від усього будинку не давади. Дані обставини підтверджуються і витребуваними судом першої інстанції згідно ухвали від 15 березня 2016 року які знаходяться на а.с. 12- 49 Т.3.
Частиною сьомою статті 16 та частиною чотирнадцятою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) установлюються відповідно до законодавства.
Наказом Міністерства юстиції від 17.04.2012 N 595/5 "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20.04.2012 за N 590/20903, затверджено форму заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), додатка до заяви та вимоги до заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Слід відмітити, що законодавство у сфері державної реєстрації прав та програмне забезпечення Державного реєстру прав дозволяє отримувати заяви як від усіх співвласників одночасно, так і від кожного із співвласників окремо, крім випадків проведення державної реєстрації права спільної часткової власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності.
Тобто, якщо частка співвласника у спільній власності визначена, то такий співвласник має право подати як самостійно заяву про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, так і спільно з іншими співвласниками заяву про державну реєстрацію прав щодо спільної власності.
У випадку, коли співвласником подається заява про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, державна реєстрація прав проводиться виключно щодо відповідної частки, тобто запис до Державного реєстру прав вноситься щодо частки у праві спільної часткової власності. При цьому така державна реєстрація прав може бути проведена і з відкриттям розділу Державного реєстру прав на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у спільній власності. В подальшому, при проведенні державної реєстрації прав за заявами інших співвласників такого об'єкта нерухомого майна, новий розділ Державного реєстру прав не відкривається, а до існуючого розділу вносяться записи щодо інших часток у праві спільної часткової власності.
В іншому випадку, коли заява про державну реєстрації прав подається щодо спільної власності в цілому, така державна реєстрація прав може бути проведена як за заявою, поданою усіма співвласниками, тобто з заповненням додатку встановленої форми, так і за заявою, поданою уповноваженою особою таких співвласників (у тому числі такою уповноваженою особою може бути один із співвласників).
Відповідно до зустрічного позову ОСОБА_3 вони відшукують усе майно крім 1/3 частини ОСОБА_1 Позивачами за зустрічним позовом поданий до апеляційного суду розрахунок часток, виготовлений спеціалістом у якому зазначено, що ідеальна частка у ОСОБА_1 у підвалі на приміщення 1-1 гараж, 16,8 кв.м.; 1-2 вбиральня, 0,5 кв.м., 1-3 гараж, 17,3 кв.м., 1-5 комора, 3,3 кв.м. Разом по підвалу - 37,9 кв.м.; приміщення першого поверху складають: 1-1 прихожа, 10,1 кв.м, 1-2 житлова, 9,3 кв.м., 1-3 комора, 1,9 кв.м., 1-4 кухня, 5,0 кв.м. Разом по першому поверху - 26,3 кв.м. Разом по приміщенням - 64,2 кв.м. Частка ОСОБА_1 в основній частині будинку складає 64,2/466,6=14/100.
Позивачам за зустрічним позовом згідно даного розрахунку визначено решту по 1/3 частині із приміщень підвалу та першого поверху будинку та по ? частині у приміщеннях другого та мансардного поверхів. Всього їм належить 86/100 частин у цілому житловому будинку АДРЕСА_1.
Колегія суддів погоджується і вважає доведеним право позивача ОСОБА_1 на 64,2 кв.м., що становить 14/100 у всьому житловому будинку і його право на виділ цієї частини.
Однак не зважаючи на те, що ОСОБА_1 належить тільки 64,2 кв.м. у будинку, колегія суддів вважає за доцільне з метою ефективного використання, враховуючи, що до приміщень які присуджуються обидвом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 може бути виділено відокремлену частину у будинку із самостійними виходами, виділити у власність ОСОБА_1 приміщення всього першого поверху загальною площею 0,79 кв.м. від всього житлового будинку, відповідно до висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №14172 від 21.11.2014 року таблиця №1. Саме такий виділ в натурі погоджений учасниками справи у заяві про затвердження мирової угоди (т.3 а.с. 246). У такому разі позивачам ОСОБА_3 за зустрічним позовом буде належати 83/100 частини від усього житлового будинку, що підтверджено розрахунком спеціаліста а.с. 14 Т.4.
Колегія суддів вважає, що в зв'язку із обставинами даної справи недоцільно виділити у власність ОСОБА_1 тільки належну йому ідеальну частину 64,2 кв.м., оскільки це призведе до ускладненого користування приміщеннями між сторонами та можливість виділення самостійного входу.
Колегією суддів вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 та його представника, що позивачам за зустрічним позовом ОСОБА_3 не може бути виділена у власність кожному належна ідеальна частина, оскільки вони таких вимог не заявляли, просили тільки провести перерозподіл часток та виділити ідеальну частину.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 за зустрічним позовом про зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні відповідачам житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху будинку з наступних підстав.
За погодженням із учасниками справи ОСОБА_8 виділяється у власність приміщення першого поверху із окремим входом площею 0,79 кв.м, тобто він стає його одноосібним власником цієї частини, тому немає жодної необхідності зобов'язувати його надавати позивачам дублікати ключів до вхідних дверей цього поверху будинку.
У зв'язку із тим, що підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_3 за зустрічним позовом визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за усіма співвласниками ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10 грудня 2013 року, немає необхідності задовольняти вимоги про зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1. Визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок від 10.12.2013 року вже є підставою для внесення змін до Державного реєстру прав власності на житловий будинок.
Згідно вимог п.10 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Крім цього, за змістом даної статті суд може відмовити стороні на користь якої ухвалено рішення у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Колегія суддів вважає за необхідним при розподілі інших судових витрат крім судового збору, що такі витрати несли обидві сторони. Жодна із сторін не подала обґрунтованих розрахунків інших судових витрат, позовні вимоги ОСОБА_1 є завищеними, про що він визнав при розгляді справи, від частини позовних вимог відмовився, тому усім позивачам доцільно відмовити у відшкодуванні судових витрат, крім судового збору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено 1662,54 гривень, а за подану апеляцій скаргу 2593,63 гривень. Разом сплачено ОСОБА_1 4256,17 гривень.
ОСОБА_3 при подачі зустрічного позову сплачено 243 гривень, а за подану апеляційну скаргу 5091,24 гривень. Всього ОСОБА_3 сплачено 5334,84 гривень судового збору.
Тому, враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог для кожного з позивачів різниця між присудженою частиною становить 299, 32 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто кожному по 149,66 гривень.
При вирішенні даної справи, крім спеціальних норм, суд керується і загальними засадами цивільного законодавства (ст. 3 ЦК) щодо справедливості, добросовісності та розумності з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників, тому колегія суддів вважає, що дане рішення є законним, справедливим та обгрунтованим для кожного із учасників судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та стягнення грошової компенсації за зменшення частки задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції, про визнання за ОСОБА_3 права власності на 5/12 частин житлового будинку, визнання за ОСОБА_4 права власності на 5/12 частин житлового будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2014 року номер НОМЕР_1, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок від 10.12.2013 року, зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні житловим будинком шляхом надання дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху будинку задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.01.2014 року індексний номер НОМЕР_1 на право спільної сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 466,5 м.кв., видане державним реєстратором Соловій Володимиром Володимировичем Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області.
Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права спільної сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10.12.2013 року загальною площею 466,5 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 237412826101.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем АДРЕСА_2 право власності на 14/100 частин у житловому будинку АДРЕСА_1, загальною площею 466,5 м.кв.
Виділити у власність ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1, загальна площа якого становить 466,5 кв.м. приміщення першого поверху згідно висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №14172 від 21.11.2014 року таблиця №1, а саме: приміщення першого поверху: приміщення 1-1 прихожа площею 30,5 кв.м, вартістю 178544 гривень, приміщення 1-2 житлова площа 27,9 кв.м, вартістю 163324 гривень, приміщення 1-3 комора площею 5,7 кв.м, вартістю 33367 гривень, приміщення 1-4 кухня площею 14,9 кв.м, вартістю 87223 гривень, а всього приміщень загальною площею 79,0 кв.м, вартістю 462458 гривень, ідеальна частка яких у загальній вартості на домоволодіння становить 17/100 частин.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителем АДРЕСА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителем АДРЕСА_3 право власності у житловому будинку АДРЕСА_1, загальна площа якого становить 466,50 кв.м. у підвалі приміщення І- гараж, площею 50,20 кв. м., вартістю 24018 гривень, приміщення ІІ- вбиральня, площею 1,3 кв.м, вартістю 6293 гривень, приміщення ІІІ- гараж площею 52,1 кв.м., вартістю 252215 гривень, приміщення ІV- комора, площею 10,1 кв.м. вартістю 48894 гривень, разом по підвалу приміщень площею 113,7 кв.м. загальною вартістю 550420 гривень, приміщення V- сходова клітка площею 10,5 кв.м вартістю 61499 гривень; приміщення другого поверху: сходова клітка площею 12,1 кв. м. вартістю 49344 гривень, 1-5 коридор площею 27,3 кв.м вартістю 111329 гривень, 1-6 житлова, площею 17,5 кв.м вартістю 71365 гривень, 1-7 житлова, площею 17,5 кв.м, вартістю 71365 гривень, приміщення 1-8 житлова, площею 31,9 кв.м, вартістю 130088 гривень, приміщення 1-9 житлова, площею 14,5 кв.м, вартістю 59131 гривень, приміщення 1-10 ванна, площею 4,5 кв.м, вартістю 18351 гривень, приміщення1-11 вбиральня, площею 2,3 кв.м, вартістю 9379 гривень, разом по другому поверху приміщень площею 127,6 кв.м, вартістю 520352 гривень; приміщення VІІ тренажерний зал у мансардного поверху площею 135,7 вартістю 428252 гривень, а всього приміщень загальною площею 387,5 кв.м, вартістю 1560490 гривень, ідеальна частка яких у загальній вартості на домоволодіння становить 83/100 частин.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 149, 66 гривень різницю сплаченого судового збору в суді першої та апеляційної інстанціях пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Матківський Р.Й.
Судді: Девляшевський В.А.
Мелінишин Г.П.
