У Х В А Л А
18 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 344/8200/14
Провадження № 14-302цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та стягнення грошової компенсації за зменшення частки; та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності по 5/12 частин житлового будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, зобов`язання державного реєстратора внести запис до державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні житловим будинком
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та стягнення грошової компенсації за зменшення частки.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 11 травня 2004 року він спільно з відповідачами придбав земельну ділянку площею 0,0628 га, розташовану на АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, їм видано державний акт серія НОМЕР_1 на право спільної власності на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 .
17 лютого 2014 року реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності сторін на земельну ділянку, про що до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за номером 17852889.
У період 2004-2006 року на вказаній земельній ділянці за спільні кошти позивача та відповідачів побудовано житловий будинок загальною площею
466,5 кв. м, початковою вартістю 816 642,00 грн.
24 січня 2014 року реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію права спільної сумісної власності сторін на житловий будинок, про що до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності, індексний номер 16705698.
Оскільки частки кожного із співвласників у спільній сумісній власності є рівними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/3 частці зазначеного домоволодіння.
Згідно фактичного порядку користування житловими приміщеннями, що склався між його співвласниками, позивач користується всіма приміщеннями першого поверху будинку, загальною площею 79,00 кв. м, крім приміщення сходової клітини 10,5 кв. м, з відокремленим виходом до проїжджої частини, а також одним гаражем у приміщенні підвалу, площею 50,2 кв. м, і вбиральнею у ньому площею 1,3 кв. м, а всього площею 51,5 кв. м. Загальна площа будинку, якою користується позивач становить 130,5 кв. м, що на 25,00 кв. м менше ніж його ідеальна частка (155,5 кв. м).
Площа спільної земельної ділянки незайнятої будинком, яка підлягає поділу, становить 0,0433 га, а тому ідеальна частка кожного співвласника становить 0,0150 га.
17 вересня 2013 року він звернувся до відповідачів з письмовою пропозицією укласти договір про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, однак відповіді не отримав.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив поділити спірний житловий будинок в натурі, виділити йому відокремлену частину житлового будинку, що відповідає розміру 1/3 ідеальної частки у спільному майні, а саме: приміщення гаражу площею 50,2 кв. м, із вбиральнею у ньому площею 1,3 кв. м, а всього у підвалі будинку - 51,5 кв. м, та приміщення прихожої, житлової кімнати, комори та кухні загальною площею 79,00 кв. м на першому поверсі будинку, що разом становить - 130,5 кв. м, а також виділити йому у натурі 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0443 га, яка примикає до окремого входу відповідно до розміщеної відокремленої частки житлового будинку, залишивши 2/3 часток житлового будинку та земельної ділянки у власності відповідачів, та стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію за зменшення розміру належної йому частки у сумі 43 764,50 грн.
У вересні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 5/12 часток житлового будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, зобов`язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні житловим будинком шляхом надання дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху будинку.
На обґрунтування вимог за зустрічним позовом зазначали, що за рахунок спільних коштів сторін було побудовано лише підвальне приміщення та перший поверх спірного будинку, у той час як другий та третій його поверхи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 побудовано за власні кошти, а тому їм фактично належить 10/12 часток житлового будинку.
Відповідач після введення будинку до експлуатації не виконав попередньо досягнутої домовленості щодо безоплатної передачі у власність позивачам за зустрічним позовом, належної їм частки у житловому будинку відповідно до їх участі у створенні спільного нерухомого майна. За таких обставин, державна реєстрація права власності на нерухоме майно за співвласниками у рівних частках порушує їх право власності на належу їм частку у спільному майні.
Крім того, ОСОБА_1 без їх згоди замінив замки до першого поверху житлового будинку, чим чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні зазначеним нерухомим майном.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили:
- визнати за кожним із них право власності на 5/12 часток житлового будинку АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 16705698 від 24 січня 2014 року, видане державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Соловій В. В.;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості в АДРЕСА_2 від 10 грудня 2013 року;
- зобов`язати державного реєстратора реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості в АДРЕСА_2 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_2 шляхом надання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дубліката ключа від вхідних дверей першого поверху даного будинку.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2016 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру грошової та трудової участі кожного із співвласників у будівництві спірного житлового будинку, що унеможливлює визначення часток ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при їх виділі у натурі із спільного майна, ураховуючи категоричне заперечення відповідачів проти рівності часток при поділі вказаного нерухомого майна. Квитанції, договори купівлі-продажу, розхідні накладні, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, договір на постачання, долучені до матеріалів справи позивачем та його представником не підтверджують, які саме будівельні матеріали придбавав позивач для будівництва будинку на АДРЕСА_2 . Крім того, на друкованих квитанціях містяться дописи ручкою щодо об`єкту будівництва, квитанції, договори, угоди виписані та укладені із приватним підприємцем ОСОБА_1 , що не дає підстав вважати, що придбані позивачем будівельні матеріали використовувались ним для будівництва спірного житлового будинку, а не у його підприємницькій діяльності.
Щодо земельної ділянки, то вимоги про її поділ у натурі не підлягають задоволенню, оскільки виділ часток земельної ділянки слід проводити із одночасним виділом часток будинку таким чином, щоб кожен із співвласників будинку мав доступ до своєї частини земельної ділянки.
Вимоги зустрічного позову про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію права власності на спірний будинок є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували, що з метою пришвидшення реєстрації права власності на спірний будинок ними було прийняте рішення зареєструвати право власності на будинок у рівних частках.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2016 року скасовано та визнано мирову угоду, укладену 14 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Постановою Верховного Суду від 25 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності та стягнення грошової компенсації за зменшення частки, задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності по 5/12 часток житлового будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, зобов`язання державного реєстратора внести запис до державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні житловим будинком шляхом надання дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху будинку, задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року індексний номер 16705698 на право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 466,5 кв. м, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Соловій В. В.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_2 від 10 грудня 2013 року загальною площею 466,5 кв. м, реєстраційний номер 237412826101.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/100 часток у житловому будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 466,5 кв. м.
Виділено у власність ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_2 , загальна площа якого становить 466,5 кв. м, приміщення першого поверху згідно висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №14172 від 21 листопада 2014 року таблиця №1, а саме: приміщення першого поверху: приміщення 1-1 прихожа площею 30,5 кв. м, вартістю 178 544,00 грн, приміщення 1-2 житлова площа 27,9 кв. м, вартістю 163 324,00 грн, приміщення 1-3 комора площею 5,7 кв. м, вартістю 33 367,00 грн, приміщення 1-4 кухня площею 14,9 кв. м, вартістю 87 223,00 грн, а всього приміщень загальною площею 79,0 кв. м, вартістю 462 458,00 грн, ідеальна частка яких у загальній вартості на домоволодіння становить 17/100 часток.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності у житловому будинку АДРЕСА_2 , загальна площа якого становить 466,50 кв. м у підвалі приміщення І гараж, площею 50,20 кв. м, вартістю 24 018,00 грн, приміщення ІІ вбиральня, площею
1,3 кв. м, вартістю 6 293,00 грн, приміщення ІІІ гараж площею 52,1 кв. м, вартістю 252 215,00 грн, приміщення ІV комора, площею 10,1 кв. м, вартістю 48 894,00 грн, разом по підвалу приміщень площею 113,7 кв. м, загальною вартістю 550 420,00 грн, приміщення V сходова клітка площею 10,5 кв. м, вартістю 61 499,00 грн; приміщення другого поверху: сходова клітка площею 12,1 кв. м, вартістю 49 344,00 грн, 1-5 коридор площею 27,3 кв. м, вартістю 111 329,00 грн, 1-6 житлова, площею 17,5 кв. м, вартістю 71 365,00 грн, 1-7 житлова, площею 17,5 кв. м, вартістю 71 365,00 грн, приміщення 1-8 житлова, площею 31,9 кв. м, вартістю 130 088,00 грн, приміщення 1-9 житлова, площею 14,5 кв. м, вартістю 59 131,00 грн, приміщення 1-10 ванна, площею 4,5 кв. м, вартістю 18 351,00 грн, приміщення 1-11 вбиральня, площею 2,3 кв. м, вартістю 9 379,00 грн, разом по другому поверху приміщень площею 127,6 кв. м, вартістю 520 352,00 грн; приміщення VІІ тренажерний зал у мансардного поверху площею 135,7 кв. м, вартістю 428 252,00 грн, а всього приміщень загальною площею 387,5 кв. м, вартістю 1 560 490,00 грн, ідеальна частка яких у загальній вартості на домоволодіння становить 83/100 часток.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 149,66 грн різниці сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанцій пропорційно до задоволеної частини позовних та апеляційних вимог.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 у суді першої інстанції визнав, що другий та третій поверхи житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будували за власні кошти та частково надавали кошти на реконструкцію підвальних приміщень, доводи позивачів за зустрічним позовом щодо наявності у них права на перерозподіл ідеальних часок у спірному домоволодіння є обґрунтованими, а тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року, індексний номер 16705698 на право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , видане державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Соловій В. В., та рішення про державну реєстрацію права спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 10 грудня 2013 року, реєстраційний номер 237412826101, слід визнати незаконними.
Задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за усіма співвласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про зобов`язання державного реєстратора внести відповідний запис до Реєстру.
Апеляційний суд вважав доведеним право позивача ОСОБА_1 на виділ 64,2 кв. м. у житлового будинку АДРЕСА_2 , з яких: підвальні приміщення: 1-1 гараж - 16,8 кв. м., 1-2 вбиральня - 0,5 кв. м., 1-3 гараж - 17,3 кв. м, 1-5 комора - 3,3 кв. м; приміщення першого поверху: 1-1 прихожа - 10,1 кв. м, 1-2 житлова - 9,3 кв. м, 1-3 комора - 1,9 кв. м, 1-4 кухня - 5,0 кв. м, що становить 14/100 часток житлового будинку.
Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи та домовленості між учасниками справи при затвердженні мирової угоди щодо поділу у натурі житлового будинку, апеляційний суд вважав за доцільне виділити ОСОБА_1 у натурі приміщення всього першого поверху загальною площею 79,00 кв. м., відповідно до висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 14172 від 21 листопада 2014 року (таблиця № 1), зважаючи на належність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 83/100 часток у праві власності на спірне домоволодіння. З огляду на те, що за наслідками виділу ОСОБА_1 стає одноосібним власником приміщень першого поверху житлової будівлі, відсутні підстави для зобов`язання його надати позивачам за зустрічним позовом дублікати ключів до вхідних дверей цього поверху будинку.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року у частині задоволених вимог позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції; змінити постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року у частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та визнати за ним право власності на 25/100 часток спірного будинку, стягнувши солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 210 000,00 грн грошової компенсації за належну йому 1/3 частку підвалу спірного будинку, поділ якого у натурі між трьома співвласниками неможливий.
Касаційну скаргу мотивував тим, що оскаржуване судове рішення у частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалено з порушення правил предметної юрисдикції.
Крім того, апеляційний суд розглянув окремо вимоги двох заявників
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не переконавшись у тому, що останній сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про поділ спірного нерухомого майна, апеляційний суд не взяв до уваги спільної трудової та грошової участі співвласників у зведенні підвальних приміщень спірного будинку та безпідставно не визнав за ним право власності на 1/3 частку таких приміщень, а у разі неможливості їх виділу у натурі - не розглянув питання про стягнення з відповідачів на його користь грошової компенсації вартості 1/3 частки підвальних приміщень спірного будинку.
Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з розподілом судових витрат, здійсненим апеляційним судом.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції предметної юрисдикції у частині оскарження реєстрації права власності на спірний будинок є безпідставними, оскільки відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, публічно-правовим спором, який підлягає розгляду у порядку передбаченому КАС України є спір, у якому оскаржуються виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора за відсутності спору про право, тоді як у зазначеній справі наявний спір про право, що свідчить про обґрунтованість її розгляду у порядку цивільного судочинства.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених відповідачами у відзиві на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу задовольнити, з викладених у ній мотивів.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною шостою статті 403 ЦПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 24 квітня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року, обґрунтованими та приймає справу до розгляду в межах оскарження з підстав, установлених частиною шостою статті 403 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Разом із тим суд вважає за необхідне поінформувати учасників справи щодо процесуального порядку розгляду їх справи шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та стягнення грошової компенсації за зменшення частки; та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності по 5/12 частин житлового будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, зобов`язання державного реєстратора внести запис до державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні житловим будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 03 липня 2019 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Р. Кібенко В. В. Британчук В. С. Князєв Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська О. С. Золотніков
