Справа № 462/4242/16-ц
УХВАЛА
14 травня 2018 року Залізничний районний суд м.Львова у складі головуючої судді Румілової Н.М., при секретарі Гули М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Ліуша А.І. по справі за позовом Львівське комунальне підприємство «Залізничтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 подала заяву про відвід судді Ліуша А.І. , посилаючись на те, що по справі за її позовом за №462/3420/14 ц суддя залишив її без руху , порушуючи вимоги ст..119,120 ЦПК . Крім того, по справі 462/4242/16 не задовольнив її клопотання від 27.03.2017 року про залишення позовної заяви ЛКП «Залізничнетеплоенерго» без розгляду, чим були проігноровані норми ЦПК . Порушення ставлять під сумнів неупередженість судді.
Вивчивши заяву про відвід судді Ліуша А.І., оглянувши матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку, що така заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Веттштайн проти Швейцарії"). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Оцінюючи доводи, викладені в заяві про відвід в їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлені доводи щодо відводу судді Ліуша А.І. такі, що не ґрунтуються на вимогах ст..36 ЦПК України , заявником не надано належних та допустимих доказів наявності особистої заінтересованості, упередженості, необ'єктивності та небезсторонності судді. При розгляді відводу суд враховує, що мотиви, викладені в заяві, фактично свідчать про незгоду позивача з процесуальним рішенням судді Ліуша А.І.. Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для задоволення заяви про відвід судді Ліуша А.І. відсутні.
Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ліуша Андрія Ігоровича по справі за позовом Львівське комунальне підприємство «Залізничтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу
відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : Румілова Н.М.
