АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві кримінальне провадження № 42014000000000578 за апеляційними скаргами прокурора Генеральної прокуратури ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , представників потерпілої ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 22 грудня 2017 року, відносно
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівки Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді директора з розвитку ТОВ «П`ятий регіон», який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий в силу ст.89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України;
за участю:
прокурорів ОСОБА_6 ,ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
потерпілої ОСОБА_16 ,
представників потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_10 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 22 грудня 2017 року ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. У відповідності до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_12 у вигляді особистого зобов`язання залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_12 в дохід держави судові витрати в сумі 12 284 грн.
Як встановлено вироком суду, 17 лютого 2014 року, приблизно о 17 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_12 отримав замовлення від невстановленої особи за грошову винагороду прийняти участь у перешкоджанні учасникам мирних акцій, що відбувались на Майдані Незалежності в м. Києві, яка полягала у залученні цивільних осіб (так званих «тітушок») для перешкоджання їхньому вільному переміщенню до центральної частини міста Києва.
Отримавши вказану пропозицію, обвинувачений ОСОБА_12 погодився та зобов`язався знайти ще осіб, які візьмуть участь у перешкоджанні мирним протестувальникам вільно переміщатись до центральної частини міста Києва.
18 лютого 2014 року,близько 14 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_12 , за попередньою домовленістю,зустрівся із невстановленою особою в офісі останнього, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 21, та отримав від того вказівку щодо недопущення 18 лютого 2014 року можливості вільного переміщення мітингувальників зі сторони Майдану Незалежності в бік Львівської площі. При цьому, невстановлена особа зазначила, що залучені ОСОБА_12 цивільні особи повинні перешкодити вільному переміщенню мітингувальників на перехресті вулиць Володимирської та Великої Житомирської в м. Києві.
В цей же день, тобто 18 лютого 2014 року, обвинувачений ОСОБА_12 та інші невстановлені особи, приблизно о 22 год. 00 хв. зібралися біля пам`ятника Богдана Хмельницького на Софійській площі в м. Києві, де обвинувачений отримав від невстановленої особи дерев`яну біту для застосування її відносно мирних протестувальників, які будуть йти з боку Михайлівської площі в м. Києві в бік Львівської площі м. Києва.
При цьому обвинувачений ОСОБА_12 не був обізнаний про наміри інших учасників зібрання про застосування ними відносно протестувальників вогнепальної зброї, а мав на меті лише виконати вказівки невстановлених осіб щодо недопущення протестувальників до центральної частини міста Києва.
18 лютого 2014 року, о 23 год. 57 хв,до перехрестя вулиць Володимирської та Великої Житомирської в м Києві, перед входом до будівлі МНС України в м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 13, під`їхав та зупинився автомобіль «Шкода Октавія» державний номерний знак НОМЕР_1 , із якого здійснював відеозапис на телефон кореспондент газети «Вести» ОСОБА_18 . Бажаючи не дати зафіксувати їх протиправні дії, невстановлені слідством особи з хуліганських мотивів вирішили зупинити автомобіль та безпричинно заподіяти тілесні ушкодження особам, що перебували в автомобілі аби останні не могли зафіксувати їх дії. З цією метою, одна з невстановлених слідством осіб кинула світлошумову гранату під автомобіль, від вибуху якої було спричинено його зупинку та пошкодження. Одразу після цього інші невстановлені особи, діючи умисно, з метою умисного пошкодження майна, а саме: автомобіля «Шкода Октавія» державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_19 , застосовуючи дерев`яні кийки, палиці, демонструючи вогнепальну зброю та погрожуючи її використанням відносно осіб, які перебували на той час в автомобілі, а саме: ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_21 , почали пошкоджувати зазначений автомобіль, наносячи удари по склу та кузову автомобіля, в результаті яких були спричинені пошкодження з чотирьох сторін кузову ударного типу та кульові пошкодження в панелі підлоги та стелі.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_12 , разом з іншими невстановленими слідством особами, виявляючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормам моралі, використовуючи малозначний привід - відео зйомку, яку проводив ОСОБА_18 на свій мобільний телефон, без видимих на те причин, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто з хуліганських мотивів, наніс множинні удари дерев`яним кийком (битою) ОСОБА_18 по тулубу та ногах. Від заподіяних ОСОБА_12 та іншими невстановленими особами ударів ОСОБА_18 впав на проїжджу частину вулиці Володимирської в м. Києві.
Діями обвинуваченого ОСОБА_12 і невстановлених осіб ОСОБА_18 спричинено наступні легкі тілесні ушкодження: забійна рана в ділянці правої брови та правої тім`яної ділянки, крововиливи в шкіру та м`які тканини правої надлопаткової та лопаткової ділянок, в правій поперековій ділянці, садна в ділянці правої кисті, правої гомілки, та колінних суглобів.
Після цього, обвинувачений ОСОБА_12 та інші невстановлені особи залишили місце вчинення злочину.
Однак, близько 00 год. 04 хв.,ОСОБА_18 підвівся і спробував втекти від нападників. Побачивши це, невстановлена особа, без попередньої домовленості із обвинуваченим ОСОБА_12 , здійснив постріл з невстановленої вогнепальної зброї у ОСОБА_18 , заподіявши йому вогнепальне поранення, від якого він втратив свідомість.
В подальшому ОСОБА_18 19 лютого 2014 року був доставлений до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де від отриманого вогнепального поранення помер.
Не погодившись із вироком суду, представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_17 подав під час апеляційного розгляду доповнення до апеляційної скарги в яких просить визнати заяву про відвід судді ОСОБА_22 адвоката ОСОБА_23 від 18 грудня 2014 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, визнати заяву про відвід судді ОСОБА_22 адвоката ОСОБА_17 від 10 червня 2015 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, скасувати вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 щодо ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 296 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 415 КПК України та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому,представник потерпілої ОСОБА_17 посилається на те, що представниками потерпілої сторони неодноразово подавалися клопотання про відвід судді ОСОБА_22 , оскільки на їх думку виникали обставини, що викликають сумніви щодо його неупередженості та необґрунтованості відмов у задоволенні їхніх клопотань, зокрема, 18 грудня 2014 року представником потерпілої ОСОБА_16 , адвокатом ОСОБА_23 подано заяву про відвід судді ОСОБА_22 в порядку статті 75 КПК України в обґрунтуваннях якої зазначено, що є сумніви щодо об`єктивного вирішення даним суддею кримінального провадження та надано обґрунтування таких сумнівів. 10 червня 2015 року представником потерпілої ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_17 , було заявлено відвід судді ОСОБА_22 в обґрунтуваннях якого зазначено, що суддя ОСОБА_22 в процесі розгляду справи є упередженим, оскільки під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 обмежує права потерпілої сторони, а саме: при проведенні допиту свідків не дозволяє оголошувати їх показання, з метою уточнення їх показань в судовому засіданні; ухвалив рішення про закритий судовий розгляд, що також обмежило права всіх учасників; знімав питання сторін під час допиту свідків, що позбавило можливості встановити нові обставини та повно і всебічно з`ясувати фактичні обставини вчинення протиправних дій. Однак ухвалою судді ОСОБА_24 від 18 грудня 2014 року вищезазначену заяву представника ОСОБА_23 було залишено без задоволення, а ухвалою від 10 червня 2015 року судді ОСОБА_25 у задоволенні заяви представника ОСОБА_17 про відвід судді також було відмовлено.
Апелянт також вважає, що існують істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а дії судді ОСОБА_22 на протязі усього розгляду справи мали упереджений характер щодо особи обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_13 на підтримку апеляційної скарги прокурора та представників потерпілих щодо скасування вироку в частині призначення ОСОБА_12 покарання та ухвалення в цій частині нового вироку, представника потерпілої адвоката ОСОБА_17 , який підтримав доповнення до апеляційної скарги щодо скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, представника потерпілої адвоката ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_16 на підтримку всіх поданих апеляційних скарг, доводи захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та доповнень до них, повторно дослідивши докази в частині, що стосується зазначених вище доповнень до апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
В даному випадку колегія суддів перевіряє обгрунтованість доповнень адвоката ОСОБА_17 до апеляційної скарги в частині доводів про скасування вироку відносно ОСОБА_12 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 415 КПК України.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано апеляційним судом обгрунтованою.
Відповідно до встановлених судом апеляційної інстанції обставин, 18.12.2014 року адвокат ОСОБА_23 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про відвід судді ОСОБА_22 посилаючись на те, що в судовому засіданні 18.12.2014 року суд відмовив у задоволенні його клопотання про здійснення в подальшому кримінального провадження щодо ОСОБА_12 у відкритому судовому засіданні і розгляду у закритому судовому засіданні лише в певній частині, що на думку представника потерпілої свідчило про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді (т.1,а.п.173).
Вказана вище заява про відвід судді була розглянута з дотриманням вимог ст.81 КПК України іншим суддею цього ж суду, визначеному в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_23 про відвід судді ОСОБА_22 , суддя послалась на не зазначення в ній заявником жодної з підстав, передбачених ст.75 КПК України, а також на те, що незгода сторони з прийнятими процесуальними рішеннями судді не свідчить про його упередженість чи необ`єктивність. В обгрунтування прийнятого рішення суддя послався на положення ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 1966 року та вимоги ч.7 ст.27 КПК України, які вимагають , що навіть при розгляді кримінального провадження у закритому провадженні, судове рішення проголошується прилюдно (т.1,а.п.185-186). На думку колегії суддів це судове рішення не може бути визнане не законним та не обгрунтованим.
Також, 10.06. 2015 року представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_26 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про відвід судді ОСОБА_22 в зв`язку очевидною його упередженістю, яка виявилась в порушенні права потерпілих на дослідження в судовому слідстві матеріалів досудового розслідування, відповідно до заявлених клопотань (т.6,а.п.61).
І ця заява про відвід судді була розглянута з дотриманням вимог ст.81 КПК України іншим суддею цього ж суду, визначеному в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_17 про відвід судді ОСОБА_22 , суддя послався на не зазначення в ній заявником жодної з підстав, передбачених ст.75 КПК України, а також на те, що обставини, на які посилається заявник, не можуть розцінюватись як такі, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, оскільки вони не містять даних, які б свідчили про зацікавленість судді ОСОБА_22 при розгляді кримінального провадження, або дають підстави для сумніву у його об`єктивності та неупередженості (т.6,а.п.84-85).
Колегія суддів, вивчивши матеріали кримінального провадження щодо розгляду вказаних вище заяв про відвід судді ОСОБА_22 не знаходить законних підстав для визнання того факту, що даному судді було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяви про його відвід підлягають визнанню апеляційним судом обгрунтованими, оскільки як процесуальні дії судді по відхиленню клопотань представників потерпілих, які передували заявам про відвід, так і рішення суддів за результатами розгляду заяв про відвід судді достатньо вмотивовані, прийняті з дотриманням вимог ст. ст. 331,350 КПК України, та не свідчать про наявність будь-якої з обставин, передбачених ст.ст. 75,76 КПК України, в тому числі про явну упередженість судді ОСОБА_22 .
Виходячи з викладеного, твердження, які містяться в доповненнях до апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_17 про наявність підстав для визнання заяв про відвід судді ОСОБА_22 від 18 грудня 2014 року та від 10 червня 2015 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, скасування вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 щодо ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 296 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 415 КПК України та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, свого підтвердження не знайшли та в задоволенні зазначених доповнень до апеляційної скарги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404,405, 407 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_17 в частині визнання заяв про відвід судді ОСОБА_22 представника потерпілої адвоката ОСОБА_23 від 18 грудня 2014 року та представника потерпілої адвоката ОСОБА_17 від 10 червня 2015 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, скасування вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 щодо ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 296 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 415 КПК України та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-кп/796/786/2018
Категорія: ч.4 ст.296 КК України
Суддя у суді першої інстанції ОСОБА_22
Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1
