КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" серпня 2018 р. Справа№ 916/3197/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Чорногуза М.Г.
Кропивної Л.В.
за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,
представників сторін:
від позивача Заблоцький С.Й., Ковальчук О.А.
від відповідача Марченко О.Г., Лобуренко С.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 (повний текст складено 18.06.2016) по справі №916/3197/17 (суддя С.О. Чебикіна)
за позовом Одеської митниці ДФС
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"
про стягнення 258 147,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Одеська митниця ДФС звернулась до Господарського суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" про стягнення 258 147,00 грн - збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним збереженням товару, який передано відповідачу на відповідальне зберігання за договором №54 від 02.03.2016 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 по справі №916/3197/17 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" на користь Одеської митниці ДФС 258147 грн. 00 коп. збитків та 3 872 грн. 21 коп. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач на умовах договору прийняв на зберігання майно, проте допустив часткову втрату зазначеного майна, у зв'язку із чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості втраченого майна.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що в порушення Порядку роботи складу митниці ДФС, позивачем не надано акт нестачі, порівняльну відомість результатів інвентаризації, не отримано пояснення від осіб, які допустили нестачу, не здійснено відображення в бухгалтерському обліку відповідних сум нестач, не проведено незалежну експертизу, не проведено стандартизованої оцінки майна, згідно з Методикою №1891, на момент звернення до суду. При цьому, митниця не звернулась до правоохоронних органів, а інвентаризаційний опис від 17.02.2017 та протокол інвентаризаційної комісії від 05.04.2017 не є належними доказами, оскільки не передбачені Порядком роботи складу митниці. Крім того, судом не з'ясовано обставини за яких кількість місць зберігання залишилась незмінною, цілісність пакувальних сіток не пошкоджено, однак відбулось зменшення ваги майна переданого на зберігання. Також, не з'ясовано коли дана партія часнику виготовлена та упакована, який термін зберігання даної партії часнику, характер та вид недостачі, та відповідно чи є вина ТОВ «Толк консалтинг». Поряд з цим, апелянт зазначає, позивач, на виконання постанови Соломянського районного суду від 03.03.2017, повинен був повернути товар власнику - Партему Назарію Івановичу та ТОВ «Фортунія».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №911/1738/17 та призначено до розгляду 13.08.2018.
31 липня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
09 серпня 2018 року представником відповідача, через відділ моніторингу та виконання документів подано клопотання про виклик свідків та додаткові пояснення до апеляційної скарги.
В судове засідання 13.08.2018 з'явились представники позивача та відповідача.
Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про призначення експертизи.
Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення експертизи та виклик свідків, а також пояснення з додатковими доказами, які не були подані до суду першої інстанції, зазначає наступне.
Пунктами 6, 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.
Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 267 цього ж Кодексу суддя-доповідач, у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, крім іншого, вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянт не зазначив причин неможливості подання додаткових доказів, які додані до пояснень від 08.08.2018, до місцевого господарського суду.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 цього ж Кодексу суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 по справі №911/1738/17 сторонам встановлено строк до 30.07.2018 для подання, зокрема, клопотання про виклик свідків, призначення експертизи. Проте, відповідач подав відповідне клопотання лише 09.08.2018 та 13.08.2018 відповідно.
Відповідач заяв про поновлення пропущеного строку на подання додаткових доказів у справі суду апеляційної інстанції не подавав, а суд, в розумінні ст. 119 ГПК України, таких підстав не знайшов.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання відповідача про призначення експертизи, виклик свідків та пояснення з додатковими доказами мають бути залишені без розгляду.
Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
02 березня 2016 року між Одеською митницею ДФС (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" (зберігач) укладений договір № 54 про надання послуг відповідального зберігання (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору зберігач зобов'язується надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, які відповідно до ст. 238 Митного кодексу України зберігаються поклажодавцем.
Згідно з пунктом 1.1.2 Договору конкретний перелік та види товарів, які передаються на відповідальне зберігання, визначається сторонами в окремих актах прийому-передачі.
Відповідно до п. 1.3 Договору, з моменту фактичної передачі товарів поклажодавцем зберігачу, на останнього покладається обов'язок по їх збереженню в первинному вигляді, з урахуванням природного зносу товарів.
Згідно з п. п. 6.3.4 Договору зберігач зобов'язаний забезпечити повне збереження переданого на відповідальне зберігання товару та вживати заходи, необхідні для забезпечення схоронності та якості товарів.
Підпунктом 6.3.6 Договору визначено, що зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажодавця повертати йому товари в тому самому стані, у якому вони були прийняті на відповідальне зберігання зі складанням відповідних документів, передбачених порядком роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за №1097/21409).
Відповідно до п. п. 6.3.10 Договору, у разі виявлення нестачі, пошкоджень або псування товарів, зберігач зобов'язаний - терміново складати акт та повідомляти про це поклажодавця письмово та засобами зв'язку.
Згідно з п. 6.3.20 Договору зберігач зобов'язаний здійснювати під час зберігання товарів їх поверхневий огляд, з метою встановлення пошкоджень або псувань, з обов'язковим складенням про це відповідного акту. При виявленні пошкоджень та псувань товарів, переданих на зберігання, останній зобов'язується у триденний термін інформувати поклажодавця.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Згідно з п. 8.2 Договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Відповідно до п. 8.3 Договору зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) товару - розмірі його вартості, з урахуванням збитків, нарахованих відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 та Методикою оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (незалежна оцінка або стандартизована).
Згідно з п. 8.5 Договору, у випадку порушень однією зі сторін зобов'язань за договором, інша сторона вправі вимагати усунення недоліків, що виникли внаслідок відступу від умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання товари, а саме: овочі свіжі - часник призначений для громадського харчування в сітках по 10 кг, виробник "JINING HAIJANG TRADING CO. LTD", країна виробництва - Китай, загальною вагою 24 980 кг.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст.936 ЦК України).
Згідно зі ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Разом з тим, частинами 2 та 3 ст.949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме допустив часткову втрату товару, який передано на зберігання, внаслідок чого зобов'язаний відшкодувати позивачеві збитки у розмірі вартості втраченого майна.
Так, відповідно до п.5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року (із змінами та доповненнями) інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей, із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов'язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності (п.1 розділу ІV вказаного вище Положення).
Також наведеним положенням передбачено, що протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації, а результати інвентаризації, на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії, відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація (п.п.2,3 розділу ІV).
Пунктами 6 та 7 розділу ІV зазначеного вище Положення встановлено, що розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до законодавства. Бюджетними установами у разі встановлення нестач або втрат, які виникли внаслідок зловживань, відповідні матеріали протягом 5 днів після встановлення нестач і втрат передаються правоохоронним органам, а на суму виявлених нестач і втрат подається цивільний позов.
Під час проведення інвентаризації, відповідно до наказу Одеської митниці від 10.02.2017 № 19-аг, інвентаризаційною комісією Одеської митниці 15.02.2017 виявлено нестачу товару, переданого на відповідальне зберігання відповідачу за договором №54 від 02.03.2016 року, на підставі акту прийому-передачі від 02.12.2016 року, а саме нестача - 1590 кг, що підтверджується інвентаризаційним описом від 17.02.2017 року та протоколом інвентаризаційної комісії від 05.04.2017 року.
Під час проведення інвентаризації, відповідно до наказу Одеської митниці ДФС від 06.06.2017 року № 57-аг, інвентаризаційною комісією Одеської митниці ДФС 06.06.2017 виявлено нестачу товару, переданого на відповідальне зберігання відповідачеві за договором №54 від 02.03.2016 року на підставі акту прийому-передачі від 02.12.2016 року, а саме нестача - 3013,5 кг, що підтверджується інвентаризаційним описом від 06.06.2017 року, протоколом інвентаризаційної комісії від 21.07.2017 року.
В той же час, апелянт зазначає, що товар який був переданий відповідачу за договором належить до швидкопсувного майна та на момент виявлення позивачем недостачі цей товар був зіпсований, що призвело до зменшення його ваги. При цьому, під час зберігання, передане майно внаслідок своїх природніх властивостей, зокрема, гниття, може бути пошкоджене, а вподальшому цілком втрачено.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. №1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" (надалі порядок), облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження, відповідно до пункту 9 цього Порядку, покладаються на органи (суб'єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням певних вимог.
Згідно з ч.3 Порядку, майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (суб'єктами господарювання) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.
Відповідно до п. 1.3 договору, з моменту фактичної передачі товарів поклажодавцем зберігачу, на останнього покладається обов'язок по їх збереженню в первинному вигляді, з урахуванням природного зносу товарів.
Згідно п. п. 6.3.4 договору зберігач зобов'язаний забезпечити повне збереження переданого на відповідальне зберігання товару та вживати заходи, необхідні для забезпечення схоронності та якості товарів.
Як вбачається з акту прийому-передачі від 02.12.2016, позивач на виконання умов вищевказаного договору, передав на зберігання відповідачеві товари, а саме: овочі свіжі: часник призначений для громадського харчування в сітках по 10 кг, виробник "JINING HAIJANG TRADING CO. LTD", країна виробництва - Китай, загальною вагою 24 980 кг. При цьому, в акті зазначено лише температуру зберігання +2С,+3С.
Інших умов зберігання, зокрема терміну придатності товару та терміну зберігання в зазначеному акті не визначено.
В той же час, зазначений акт підписано сторонами без зауважень.
Таким чином, відповідач погодився зберегти товар на зазначених умовах Договору, з врахуванням вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності та якості товарів (п. 6.3.4 Договору).
Як зазначає апелянт, при визначенні строків придатності, останній керувався звичаями ділового обороту, з посиланням на аналогічний товар для якого визначено термін придатності 4 місяці.
Колегія суддів зазначає, що інформацію про строк (термін) придатності продукції встановлює виробник на підставі відповідних чинних нормативних документів із зазначенням умов зберігання, а також що для визначення строку придатності продукції слід керуватись ДСТУ.
Таким чином, визначений відповідачем термін придатності товару 4 місяці саме для того сорту часнику, який передано на зберігання, згідно з актом від 02.12.2016, документально не підтверджений.
При цьому, доказів звернення відповідача до відповідних органів з метою встановлення максимально можливого терміну зберігання, або замовлення відповідних досліджень, до проведення інвентаризації, матеріали справи не містять.
Також, колегія суддів звертає увагу, що товар передано на зберігання на невизначений строк. Таким чином відповідач усвідомлював можливість псування товару через певний період часу.
Листом від 20.12.2016 відповідач попередив позивача про можливість псування часнику, переданого за актом від 02.12.2016, з посиланням на властивості зберігання аналогічного товару. Проте, доказів того, що товари є ідентичними, з огляду на існування різних ботанічних видів даного товару, різних сортів якості, способів післязбиральної доробки, видів пакування, тощо, що в свою чергу впливає на термін зберігання, матеріали справи не містять.
Так, зобов'язання зберігача чітко передбачені п. 6.3 Договору.
В той же час, доказів складення актів про псування товару та доказів письмового повідомлення поклажодавця про таке псування товару, до виявлення недостачі, відповідно до вимог п. 6.3.10. та п. 6.3.20 договору, а також вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності та якості товару, матеріали справи також не містять.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про порушення відповідачем умов договору, а саме п.п. 1.3, 6.3.4, 6.3.10. та 6.3.20.
Приписами ч. 1 ст. 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Згідно з ч. 2. ст. 951 ЦК України якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. І ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 8.3 Договору зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) товару - розмірі його вартості, з урахуванням збитків, визначених відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 та Методикою оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (незалежна оцінка або стандартизована).
Пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки, відповідно до національних стандартів оцінки.
Пунктом 104 Методики оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 встановлено, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.
Як вбачається з копії наявного в матеріалах справи звіту з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна: часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 1590 кг, який складено, на виконання договору № 73/2017 від 19.06.2017 року про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Інвестментс", ринкова вартість втраченого від нестачі майна часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 1590 кг, складає 130 380 грн.
Відповідно до звіту з незалежної оцінки ринкової вартості, втраченого від нестачі майна: часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 3013,5 кг, який складено, на виконання договору № 125/2017 від 19.08.2017 року про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Інвестментс", ринкова вартість втраченого від нестачі майна часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 3013,5 кг, складає 126 567 грн
Крім того, позивачем понесені збитки в зв'язку з необхідністю проведення незалежної оцінки майна для встановлення розміру вартості втраченого майна у загальному розмірі 1 200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі робіт з проведення незалежної оцінки майна згідно з умовами договору № 73/2017 від 19.06.2017 року на суму 600,00 грн. та договору № 125/2017 від 19.08.2017 року на суму 600,00 грн., а також платіжними дорученнями №2120 від 03.10.2017 року на суму 600,00 грн., №1338 від 18.07.2017 року на суму 600,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено: протиправну поведінку відповідача, що полягає в неналежному виконанні умов Договору (п.п. 1.3, 6.3.4, 6.3.10. та 6.3.20); наявність шкоди, що
підтверджена інвентаризаціями, відповідно до наказів Одеської митниці від 10.02.2017 № 19-аг та від 06.06.2017 року №57-аг, а також звітами з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (неналежне зберігання товару призвело до його псування) та вини боржника (відповідачем не доведено вжиття заходів на виконання умов Договору щодо належного зберігання товару), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на невиконання позивачем постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року по справі №760/21596/16-п, якою його зобов'язано повернути товар його власнику не приймаються судом до уваги, оскільки ці обставини жодним чином не впливають на зобов'язання відповідача відшкодувати збитки завдані шляхом незбереження товару, який був переданий відповідачу на відповідальне зберігання за договором №54 від 02.03.2016 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, а обставини, які встановлені апеляційною інстанцією не призвели до неправильного вирішення спору місцевим господарським судом, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 по справі №916/3197/17 без змін.
2.Матеріали справи №916/3197/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.07.2018.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді М.Г. Чорногуз
Л.В. Кропивна
