ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2019 р. Справа№ 916/3197/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковальчук О.А. - представник за дов. б/н від 25.10.2019 року;
від відповідача: Лозинська О.Л. - адвокат за дов. №29/7 від 29.07.2019 року;
від третьої особи: Горб С.А. - адвокат за орд. ОД №466709 від 26.09.2019 року,
за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби України
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року (повний текст рішення складено - 18.06.2018 року).
у справі № 916/3197/17 (суддя: Чинчин О.В.)
за позовом Одеської митниці Державної фіскальної служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутарія"
про стягнення 258 147,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Одеська митниця Державної фіскальної служби України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" (далі - відповідач) про стягнення 258 147,00 грн збитків завданих шляхом незбереження товару, який був переданий відповідачу на відповідальне зберігання за договором №54 від 02.03.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 936, ч.ч. 1, 2 ст. 938, ч. 1 ст. 942, ст.ст. 944, 949, 953 Цивільного кодексу України та умов укладеного з позивачем договору про надання послуг відповідального зберігання №54 від 02.03.2016 року не забезпечив повне збереження переданого на відповідальне зберігання товару та не вжив заходи, необхідні для забезпечення схоронності товару, внаслідок чого виникла нестача товару, переданого позивачем відповідачу на відповідальне зберігання, а позивач поніс збитки від втрати майна у розмірі ринкової вартості втраченого від нестачі майна та у зв`язку з додатковими витратами на оплату послуг з проведення незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна, які відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2018 року справу №916/3197/17 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва задовольнив повністю позов Одеської митниці Державної фіскальної служби України своїм рішенням від 11.06.2018 року (повний текст рішення складено - 18.06.2018 року).
Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 року по справі №916/3197/17 без змін, своєю постановою від 13.08.2018 року (повний текст складено - 15.07.2018 року).
Верховний Суд України рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 року у справі № 916/3197/17 скасував, а справу № 916/3197/17 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва своєю постановою від 20.12.2018 року.
Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову Одеської митниці Державної фіскальної служби України своїм рішенням від 05.06.2019 року (повний текст рішення складено - 14.06.2019 року).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеська митниця Державної фіскальної служби України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 526, ч. 1 ст. 936, ч.ч. 1, 2 ст. 938, 942, 949, 951, 953 Цивільного кодексу України.
Так, за твердженням скаржника відповідач не надав належних та допустимих доказів своєчасного складання та надіслання до Одеської митниці ДФС Акту про пошкодження або псування товарів, який передбачений п. 6.3.10 договору від 02.03.2016 року №54.
Скаржник також вказав, що суд першої інстанції не врахував, того, що третя особа наполягала саме на збереженні товару на складі відповідача, а не його реалізації до закінчення строків його придатності.
При цьому, скаржник зазначив, що відповідач порушив умови договору про надання послуг відповідального зберігання.
Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції необґрунтовано посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року у справі №910/9453/18 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.219 року у справі №910/9453/18 за позовом Одеської митниці ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019 року справу № 916/3197/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 916/3197/17 залишив без руху своєю ухвалою від 22.07.2019 року.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 5 808,30 грн, шляхом подання відповідної заяви.
Відтак, скаржником було усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2019 року, у зв`язку з перебуванням суддів Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., у відпустці , було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 916/3197/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 916/3197/17, та призначив розгляд справи на 10.10.2019 року своєю ухвалою від 30.08.2019 року.
03.10.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2019 року , у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 916/3197/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Пономаренко Є.Ю., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 916/3197/17 своєю ухвалою від 10.10.2019 року.
Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 916/3197/17 на 28.11.2019 року своєю ухвалою від 10.10.2019 року.
15.10.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких позивач, зокрема, зазначив, що часник у відповідач здійснював зберігання спірного вантажу у неналежних умовах, та вже зіпсований був переміщений відповідачем до холодильної камери.
У судовому засіданні 28.11.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 28.11.2019 року заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутарія» та доказів понесення позивачем збитків в загальному розмірі 258147,00 грн внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем договірних відносин не подав. Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями Товариства з о обмеженою відповідальністю «Фрутарія» та понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Одеської митниці Державної фіскальної служби України - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 02.03.2016 року між Одеською митницею ДФС (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" (зберігач) було укладено договір № 54 про надання послуг відповідального зберігання (далі - договір), відповідно до умов якого зберігач зобов`язується надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, які відповідно до ст. 238 Митного кодексу України зберігаються поклажодавцем.
Згідно з пунктом 1.1.2 договору конкретний перелік та види товарів, які передається на відповідальне зберігання визначається сторонами в окремих актах прийому-передачі.
Відповідно до п. 1.3 договору товари зберігаються в складських приміщеннях зберігача або в орендованих ним приміщеннях. З моменту фактичної передачі товарів поклажодавцем зберігачу, на останнього покладається обов`язок по їх збереженню в первинному вигляді з урахуванням природного зносу товарів.
Поклажодавець зобов`язаний під час розміщення товару повідомляти Зберігача про особливі властивості, недоліки та характеристики товару, які мають істотне значення для забезпечення відповідних умов зберігання такого товару або можуть створити небезпеку чи заподіяти шкоду довкіллю. (п.п.6.1.4 договору)
Згідно з п. п. 6.3.4 договору зберігач зобов`язаний забезпечити повне збереження переданого на відповідальне зберігання товару та вживати заходи, необхідні для забезпечення схоронності та якості товарів.
Підпунктом 6.3.6 договору визначено, що зберігач зобов`язаний за першою вимогою поклажодавця повертати йому товари в тому самому стані, у якому вони були прийняті на відповідальне зберігання зі складанням відповідних документів, передбачених порядком роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року№ 627 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 рокуза № 1097/21409).
Відповідно до п. п. 6.3.10 договору у разі виявлення нестачі, пошкоджень або псування товарів, зберігач зобов`язаний - терміново складати акт та повідомляти про це поклажодавця письмово та засобами зв`язку.
Згідно з п. 6.3.20 договору зберігач зобов`язаний здійснювати під час зберігання товарів їх поверхневий огляд з метою встановлення пошкоджень або псувань, з обов`язковим складенням про це відповідного акту. При виявленні пошкоджень та псувань товарів, переданих на зберігання зобов`язується у триденний термін інформувати поклажодавця.
У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 8.1 договору).
Згідно з п. 8.2 договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Відповідно до п. 8.3 договору зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) товару - розмірі його вартості, з урахуванням збитків, визначених відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 116 та Методикою оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891 (незалежна оцінка або стандартизована).
Згідно з п. 8.5 договору у випадку порушень однією зі сторін зобов`язань за договором, інша сторона вправі вимагати усунення недоліків, що виникли внаслідок відступу від умов договору.
Відповідно до п. 11.1 договору, останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 року та в будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору, а в частині надання послуг відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України - з 01.01.2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони додатковою угодою №1 від 18.08.2016 року до договору змінили п.5.2 договору, доповнили п.11.1 договору абзацом 2: "В частині надання послуг відповідального зберігання на складі за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8. договір у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України набуває чинності з 01.07.2016 року".
Додатковою угодою №2 від 30.03.2017 року до договору сторони змінили п.5.2 договору, змінили п.11.1 договору: "Договір набуває чинності відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 01.04.2107 року і діє до 30.04.2017 року або в будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати".
Додатковою угодою №3 від 28.04.2017 року до договору сторони змінили п.3.1 договору, змінили п.11.1 договору: "Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 30.07.2017 року або в будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору".
Додатковою угодою №4 від 28.04.2017 року до договору сторони змінили п.3.1 договору, змінили п.11.1 договору: "Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по 30.09.2017 року або в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань по Договору, а в частині надання послуг відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України - з 01.01.2016".
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, внаслідок укладення договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.
Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач передав на зберігання відповідачу товари, а саме: овочі свіжі: часник призначений для громадського харчування в сітках по 10 кг, виробник "JINING HAIJANG TRADING CO. LTD", країна виробництва - Китай, загальною вагою 24980 кг, попередньою вартістю 1564222,62 грн, що підтверджується Актом прийому - передачі від 02.12.2016 року (т.1 а.с.32).
Під час проведення інвентаризації відповідно до наказу Одеської митниці від 10.02.2017 року № 19-аг, інвентаризаційною комісією Одеської митниці 15.02.2017 року було виявлено нестачу товару, переданого на відповідальне зберігання відповідачеві за договором №54 від 02.03.2016 року на підставі акту прийому-передачі від 02.12.2016 року, а саме нестача - 1590 кг, що підтверджується інвентаризаційним описом від 17.02.2017 року та протоколом інвентаризаційної комісії від 05.04.2017 року. (т.1 а.с.33-45)
Під час проведення інвентаризації відповідно до наказу Одеської митниці ДФС від 06.06.2017 року № 57-аг, інвентаризаційною комісією Одеської митниці ДФС 06.06.2017 року виявлено нестачу товару, переданого на відповідальне зберігання відповідачеві за договором №54 від 02.03.2016 року на підставі акту прийому-передачі від 02.12.2016 року, а саме нестача - 3 013,5 кг, що підтверджується інвентаризаційним описом від 06.06.2017 року, протоколом інвентаризаційної комісії від 21.07.2017 року (т.1 а.с.46-62).
Відповідно до звіту з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна: часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 1590 кг, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Інвестментс", ринкова вартість втраченого від нестачі майна часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 1590 кг, складає 130 380 грн (т.1 а.с.63-75).
Згідно зі звітом з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна: часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 3013,5 кг, складеного, Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Інвестментс", ринкова вартість втраченого від нестачі майна часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 3013,5 кг, складає 126 567 грн.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України , збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.12.2018 року по справі №916/3197/17, якою було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 916/3197/17, зокрема, зазначев, що судами попередніх інстанцій не було досліджено чи є збитками саме позивача заявлена ним до стягнення вартість втраченого товару (часнику), враховуючи що даний товар не є власністю позивача, а лише був вилучений останнім при здійсненні митного оформлення та переданий на зберігання відповідачу.
Згідно з ч.1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
За приписами ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поклажодавець (позивач) має право вимагати від зберігача (відповідач) у даній справі стягнення збитків, завданих внаслідок втрати (нестачі) товару, переданого за договором зберігання.
Так, позивачем на підтвердження розміру збитків було надано звіт з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна: часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 1590 кг, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Інвестментс", за яким ринкова вартість втраченого від нестачі майна часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 1590 кг, складає 130 380 грн (т.1 а.с.63-75), та звіт з незалежної оцінки ринкової вартості втраченого від нестачі майна: часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 3013,5 кг, складений, Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Інвестментс", за яким ринкова вартість втраченого від нестачі майна часнику, призначеного для громадського харчування у кількості 3013,5 кг, складає 126 567 грн (т.1 а.с.76-93).
Разом з цим, за твердженням скаржника, ним додатково були понесені витрати на оплату послуг з проведення незалежної оцінки у загальному розмірі 1200,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі робіт від 17.07.2017 року, 02.10.2017 року, платіжними дорученням №2120 від 03.10.2017 року на суму 600,00 грн, №1338 від 18.07.2017 року на суму 600,00 грн (наявні в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач листом №2926 від 20.12.2016 року звернулося до Одеської митниці ДФС, в якому просив якнайшвидше вирішити питання щодо реалізації часнику у кількості 24980 кг, переданого на відповідальне зберігання згідно акту прийому-передачі від 02.12.2017 року, оскільки він належить до швидкопсувного майна, який був отриманий уповноваженою особою позивача за вх. №10174/10-29 від 20.12.2016 року (т.3 а.с.122)
Позивач в свою чергу 17.01.2017 року надав відповідь за № 156/10/15-70-03-06, що митницею здійснюються необхідні заходи. (т.3 а.с.123)
Крім того, відповідач листами №3263 від 13.09.2017 року, №3335 від 03.10.2017 року, №3375 від 16.11.2017 року, №3460 від 06.02.2018 року, №3469 від 19.02.2018 року, №3472 від 21.02.2018 року, №3474 від 21.02.2018 року звертався до позивача з вимогами прийняти рішення про повернення часнику власнику відповідно до постанови Солом`янського районного суду від 03.03.2017 року або утилізувати зіпсовану продукцію, вжити термінових заходів щодо зміни місця зберігання зіпсованого майна. (наявні в матеріалах справи).
У відповідь на вказані листи позивач листами №4821/10/15-70-03-06 від 05.12.2017 року, №8340/6/99-99-05-03-02-15 від 12.03.2018 року, №1309/10/15-70-03-06 від 21.03.2018 року повідомила, що митницею здійснюються необхідні заходи.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що відповідач не надав належних та допустимих доказів своєчасного складання та надіслання до Одеської митниці ДФС Акту про пошкодження або псування товарів, який передбачений договором, оскільки акти про псування продукції від 18.05.2017 року, від 06.02.2017 року, 05.06.2017 року не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, останні складені представником відповідача в односторонньому порядку.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про необхідність бути присутнім при складанні вказаних актів.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження направлення вказаних актів на адресу позивача, а також доказів на підтвердження повноважень Назаренко М.А. діяти від імені відповідача у даній справі. (т.3 а.с.156-158).
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 03.03.2017 року по справі №3-952/17 (760/21396/16-п), яка залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 (керівника ТОВ "ФРУТАРІЯ") до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (протокол про порушення митних правил № 0770/10000/16 від 21.11.2016 року) закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також вказаним судовим рішенням було постановлено повернути ОСОБА_1 товар, який вилучено відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів у справі про порушення митних правил № 0770/10000/16 від 02.12.2016 року та розміщений на складі ТОВ "Толк Консалтінг" за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська, 9. (т.3 а.с.97-102)
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року у справі № 815/2881/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутарія" до Одеської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська митниця ДФС, Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг", про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, що залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 року, визнано противоправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо не розмитнення свіжого часнику за заявленого до митного контролю, та оформлення за митною декларацією № 500060001/2016/012427 від 18.11.2016 із зазначенням фактурної вартості товарів у розмірі 21.250,00 доларів США (2500 пакунків) у строки, передбачені Митним кодексом України, а також визнано противоправною бездіяльність Одеської митниці ДФС по факту неналежного зберігання свіжого часнику вилученого Одеською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил № 0770/10000/16 від 02.12.2016 у складських приміщеннях розташованих за адресою: м. Одеса вул. Новомосковська, 9, якими користується Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг".
Так, у вказаній постанові адміністративного суду було встановлено, що 10.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрутарія" (покупець) та фірмою "STAR TEAM INVESTMENTS L.P." (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1009/16-03 на поставку часнику.
Згідно з декларацією ІМ40ЕЕ № 500060001/2016/012408 на виконання контракту № 1009/16-03 фірмою "STAR TEAM INVESTMENTS L.P." на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутарія" поставлено товар: "овочі свіжі: часник" у кількості 25000 мішків (BAGS), призначені для громадського харчування на загальну вартість товару 21250,00 доларів США. Вказаний товар надійшов до Одеської митниці ДФС 18.11.2016 року.
У зв`язку з проведенням перевірки інформації щодо можливого порушення чинного законодавства України, під час імпорту товару: свіжий білий часник у кількості 2500 мішків (BAGS), загальною вагою брутто 25000 кг, загальною вартістю 60 375,00 доларів США, Одеською митницею ДФС було вилучено товар та призупинено митне оформлення вантажу.
21.11.2016 року Київською міською митницею ДФС складено протокол порушення митних правил № 0770/10000/16.
30.11.2016 року заступником начальника управління - начальником відділу технічних систем митного контрою УМЗ та РІ Одеської митниці ДФС складена службова записка, яка адресована в.о. начальнику Одеської митниці ДФС з пропозицією прийняти рішення щодо визначення складського приміщення ТОВ "ТОЛК КОНСАЛТИНГ" розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новомосковська, 9 враховуючи властивості товару та відсутність місця для розміщення майна та інших складських приміщень (товар, вилучений за протоколом про порушення митних правил №0770/10000/16).
02.12.2016 року головним державним інспектором відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС, який діяв на підставі доручення на проведення вилучення предметів ПМП №3603/7/26-70-20-01 від 21.11.2016 року, яке надане Київською митницею ДФС здійснено вилучення товару "овочі свіжі: часник, призначений для громадського харчування. Виробник JINING HAIJIANG TRADING CO., LTD, КРАЇНА ВИРОБНИКА CN" у кількості 2498 місць 24980 кг." про що складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0770/10000/16.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, часник вилучений Одеською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил № 0770/10000/16 від 02.12.2016 року зберігався на території установи, у якої відсутній дозвіл на провадження діяльності митного складу, тобто такий товар зберігається неналежним чином. А саме, не на митному складі, а у третіх осіб, які не уповноважені на таке зберігання чинним законодавством.
Так, відповідно до експертного висновку № УТЭ-816 від 18.04.2017 року та фото звіту, встановлено, що часник, який зберігався на складі відповідача зберігається у замороженому вигляді, частково пророслий та є зіпсованим (наявний в матеріалах справи).
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судове рішення у справі №815/2881/17 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт протиправної бездіяльності Одеської митниці ДФС по факту неналежного зберігання свіжого часнику вилученого Одеською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил № 0770/10000/16 від 02.12.2016 у складських приміщеннях розташованих за адресою: м. Одеса вул. Новомосковська, 9, якими користується відповідач, підтверджено належними та допустимими доказами, а саме постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року у справі № 815/2881/17, яка набрала законної сили.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач, як зберігач переданого на зберігання товару - часнику, призначеного для громадського харчування в сітках по 10 кг, виробник "JINING HAIJANG TRADING CO. LTD", належним чином виконував свої зобов`язання за спірним договором, оскільки останній неодноразово повідомляв поклажодавця про термін придатності переданого на зберігання майна, про стан його псування та просив реалізувати часник якнайшвидше.
Таким чином, твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що, відповідач порушив умови договору про надання послуг відповідального зберігання, а третя особа наполягала саме на збереженні товару на складі відповідача, а не його реалізації до закінчення строків його придатності, не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що інвентаризаційною комісією позивача лише 05.04.2017 року та 21.07.2017 року було виявлено факт нестачі часнику.
Як було встановлено вище, на відповідальне зберігання відповідачу був переданий товар, який за своїми природними властивостями має відповідний строк придатності, в межах якого він може бути використаний за призначенням.
Згідно зі ст. 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).
Так, згідно з нормами ДСТУ 3233-95 строк зберігання свіжого часнику становить 4-6 місяців.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, за умови обчислення строку зберігання товару з дати його прийняття Відповідачем на зберігання за актом 02.12.2016 року, то такий строк остаточно спливає у червні 2017 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не було доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 258 147 грн, вини відповідача у заподіянні збитків, оскільки позивач в межах строків придатності переданого відповідачу на зберігання товару (свіжого часнику) не вчиняв жодних дій, які б свідчили про здійснення митницею заходів до відведення настання збитків або зменшення їх розміру, враховуючи неодноразові прохання відповідача реалізувати майно, та обставини, встановлені у справі №815/2881/17 щодо протиправності бездіяльності Одеської митниці ДФС.
При цьому, щодо відсутності вини відповідача, колегія суддів приймає до уваги, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року, залишене без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 року та Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі №910/9453/18, якими було відмовлено у задоволенні позову Одеської митниці Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" про стягнення 754 831,00 грн збитків, завданих внаслідок незбереженням відповідачем переданого на зберігання товару.
Водночас, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції необґрунтовано посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року у справі №910/9453/18 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.219 року у справі №910/9453/18 за позовом Одеської митниці ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг», як безпідставне, оскільки в даній справі аналогічні сторони, предмет спору і підстави.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржником не було доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмови в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №916/3197/17 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №916/3197/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Є.Ю. Пономаренко
Дата складення повного тексту 09.12.2019 року.
