ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 903/568/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не з'явився,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) - ОСОБА_2,
2) - не з'явився,
3) - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3,
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
(головуючий - Грязнов В.В., судді - Розізнана І.В., Мельник О.В.)
від 11.09.2018,
за позовом ОСОБА_4,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський автоцентр Камаз",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3,
2) ОСОБА_5,
3) державний реєстратор - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ростова Людмила Олександрівна,
про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників господарського товариства,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський автоцентр Камаз", державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ростової Людмили Олександрівни про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників товариства, які оформлені протоколами № 01-22/02/17 від 22.02.2017, № 02-22/02/17 від 24.02.2017, № 02-03/17 від 01.03.2017, № 04-03/03/17 від 03.03.2017 та зобов'язання приватного нотаріуса скасувати реєстраційні дії, вчинені згідно з такими рішеннями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що він як учасник ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" з часткою в статутному капіталі 84,5 %, не був повідомлений про проведення загальних зборів учасників товариства, які відбулися 22.02.2017, 24.02.2017, 01.03.2017 та 03.03.2017, що є порушенням його корпоративних прав. Вказує на те, що такі збори були проведені особою, яка не мала повноважень на їх скликання та проведення. Також посилається на справи № 4/115, № 14/105, № 24/123, в яких було встановлено недотримання вимог закону та установчих документів відповідача під час скликання і проведення загальних зборів, порушення корпоративних прав позивача.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.03.2018 закрито провадження у справі щодо позовних вимог до державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ростової Людмили Олександрівни згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Залучено вказаного державного реєстратора у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.04.2018 у задоволенні позову про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників товариства відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", які оформлені протоколами № 01-22/02/17 від 22.02.2017, № 02-22/02/17 від 24.02.2017, № 02-03/17 від 01.03.2017, № 04-03/03/17 від 03.03.2017.
26.09.2018 ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.
Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права - ст. 148 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 203, 204, 316-319, 321 ЦК України та процесуального права - ст. ст. 4, 75, 86 ГПК України. Посилається на неврахування апеляційним судом того, що виникнення права на участь в підприємницькому товаристві без набуття права на частку в його статутному капіталі є неможливим. Вказує на те, що позивач, обґрунтовуючи своє право на участь у товаристві, посилається на три групи доказів: - заяви двадцяти п'яти учасників товариства про вихід з товариства з "проханням передати свою частку ОСОБА_4."; - рішення зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" від 2007 та від 2008; - судові рішення у справах за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, якими нібито встановлено преюдиційні факти (участь позивача в товаристві з часткою 84,5 % статутного капіталу). Вважає, що судом не взято до уваги те, що безпідставними є доводи позивача про набуття ним права власності на частку в товаристві та права участі в ньому на підставі двадцяти п'яти заяв учасників. Посилається на те, що зазначення у таких заявах "прошу передати мою частку ОСОБА_4." свідчить не про укладення сторонами договору про відчуження частки первісними учасниками, а лише про їх намір. Однак, судом апеляційної інстанції не було встановлено чи був реалізований цей намір в передбачений законом спосіб. Крім того, під час судових засідань у справі представник ОСОБА_4 зазначив про відсутність укладеного між первісними двадцяти п'яти учасниками товариства та ОСОБА_4 правочину, згідно з яким до останнього перейшло права власності на їх частку. Також зазначав і про неможливість та незаконність набуття позивачем права власності на частки трьох померлих учасників від їх спадкоємців та від ОСОБА_7 На думку ОСОБА_3, поза увагою апеляційного суду залишилось і те, що до компетенції загальних зборів учасників товариства не належить право розпоряджатися частками учасників і рішення загальних зборів не можна ототожнювати із правочином про відчуження частки. Також при розгляді цієї справи, апеляційним судом було взято до уваги правові висновки у справах № 4/115, № 24/123, № 14/103, № 914/271/17, чим порушено ст. 75 ГПК України. Зазначає, що у 2008 році власником 75,97 % статутного капіталу товариства і його учасником став ОСОБА_3, а тому у ОСОБА_4 було відсутнє право власності на частку статутного капіталу товариства в розмірі 84, 5 % та він не мав права на участь в цьому товаристві. На думку третьої особи, позивач не може звертатися до суду із позовом про захист порушеного свого корпоративного права, оскільки, в нього такого права немає. Зазначає, що між сторонами існує спір про право власності на частку у статутному капіталі (справа № 442/5130/17), до вирішення якого визнання недійсними вказаних рішень зборів учасників товариства є передчасним способом захисту права і такий спосіб захисту не призведе до реального поновлення прав позивача. Посилається на постанови Вищого господарського суду України у справах № 8/92/2012/5003, № 922/3535/15, № 904/1871/14.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач - ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 підтримують касаційну скаргу ОСОБА_3 та просять постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення місцевого суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною, обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що на момент проведення загальних зборів учасників товариства (22.02.2017, 24.02.2017, 01.03.2017, 03.03.2017) позивач був учасником ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" з часткою в статутному капіталі у розмірі 84, 5 %, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр "Камаз" від 30.06.2007, оформленим протоколом № 2; від 30.06.2007, оформленим протоколом 2/1; від 05.05.2008, оформленим протоколом № 3. Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває з моменту вступу її до товариства, що підтверджується відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. Також, зазначає, що предметом цього спору є саме визнання недійсним рішень загальних зборів, якими порушуються корпоративні права позивача як учасника товариства. Посилається на постанову Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 914/271/17. Вказує на те, що згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а не у постановах Вищого господарського суду України. Крім того, недоречними є посилання скаржника і на постанови ВГСУ з тих підстав, що ці постанови прийняті у справах за позовом учасників, які вийшли із товариства, до самого товариства про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційно частці учасника у статутному капіталі відповідача.
У справі оголошувалася перерва з 21.11.2018 по 28.11.2018.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" створено відповідно до установчого договору про створення ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" від 17.02.1998 шляхом об'єднання майнових вкладів його учасників з метою одержання прибутку.
Згідно з п. п. 1.2., 3.4. Статуту ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", затвердженого зборами учасників (протокол № 1 від 17.02.1998) учасниками ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" є регіональне відділення Фонду Державного майна України, частка якого становить 15,5 % статутного фонду та 29 фізичних осіб (ОСОБА_8 із часткою 3,43 % від загальної суми статутного фонду, ОСОБА_9 із часткою 2,71 %, ОСОБА_7 із часткою 5,34 %, ОСОБА_10 із часткою 2,87 %, ОСОБА_11 із часткою 3,79 %, ОСОБА_12 із часткою 3,10 %, ОСОБА_13 із часткою 4,34 %, ОСОБА_14 із часткою 1,50 %, ОСОБА_15 із часткою 2,83 %, ОСОБА_16 із часткою 2,58 %, ОСОБА_17 із часткою 1,96 %, ОСОБА_18 із часткою 2,14 %, ОСОБА_19 із часткою 2,46 %, ОСОБА_20 із часткою 1,40%, ОСОБА_21 із часткою 2,87%, ОСОБА_22 із часткою 1,35 %, ОСОБА_23 із часткою 5,04 %, ОСОБА_24 із часткою 4,29 %, ОСОБА_25 із часткою 4,18 %, ОСОБА_26 із часткою 3,20 %, ОСОБА_27 із часткою 3,00 %, ОСОБА_28 із часткою 2,46 %, ОСОБА_29 із часткою 2,54 %, ОСОБА_30 із часткою 2,56 %, ОСОБА_31 із часткою 2,68 %, ОСОБА_32 із часткою 2,60 %, ОСОБА_33 із часткою 1,35 %, ОСОБА_34 із часткою 4,50 % та ОСОБА_35 із часткою 1,43 % (а.с. 52-64, т. 3).
17.05.2007 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_35, 18.05.2007 ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, 21.05.2007 ОСОБА_20, 22.05.2007 ОСОБА_8 08.06.2007 ОСОБА_13 та 22.06.2007 ОСОБА_18 подали ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" нотаріально посвідчені заяви про вихід їх із учасників товариства та просили передати їх частки ОСОБА_4 (а.с. 174-197, т. 2).
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", які відбулись 30.06.2007 і оформлені протоколом № 2, прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_4; задоволено заяви двадцяти п'яти учасників про їх вихід із учасників товариства та вирішено виключити їх зі складу учасників товариства, а також надано згоду на відступлення належних їм часток ОСОБА_4; затверджено нову редакцію статуту товариства; звільнено завласним бажанням директора ОСОБА_10 Директором товариства обрано ОСОБА_4
Рішенням загальних зборів учасників відповідача, які оформлені протоколом № 2/1 від 30.06.2007, вирішено: 1) виключити ОСОБА_31 та ОСОБА_33 зі складу учасників товариства у зв'язку зі смертю; 2) частки у статутному фонді ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" ОСОБА_31 в розмірі 2,68% та ОСОБА_33 в розмірі 1,35% передано ОСОБА_4 (про що не заперечували спадкоємці померлих).
На зборах 30.06.2007 були присутні учасники товариства - фізичні особи, що володіють сукупно 70,63 % голосів. Протоколи зборів підписані усіма вказаними учасниками (а.с. 16-19, т. 1).
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" від 05.05.2008, оформленим протоколом № 3, виключено з числа учасників товариства ОСОБА_7 (частка якого становила 5,34 % статутного капіталу товариства), яким в 2001 році було подано заяву про вихід із числа учасників та з яким в 2006 році проведено розрахунок в межах справи про банкрутство та ОСОБА_34 (розмір частки 4,5 %) у зв'язку з систематичним невиконанням ним своїх обов'язків (а.с. 20-22, т. 1).
06.06.2008 між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_35 і ОСОБА_3 було укладено 26 договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" (131-156, т. 1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.06.2008 вказані особи провели загальні збори учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", на яких прийняли заяви від двадцяти п'яти попередніх учасників товариства про визнання недійсними поданих ними у травні-червні 2007 року заяв про вихід їх з товариства та оголосили ці заяви недійсними. Також на цих зборах було скасовано рішення зборів учасників товариства, що оформлені протоколом № 2 від 30.06.2007 та протоколом від 05.05.2008; звільнено ОСОБА_4 з посади директора товариства; обрано генеральним директором товариства ОСОБА_36; затверджено нову редакцію статуту товариства.
22.02.2017 були проведені позачергові загальні збори учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз". Присутніми на зборах були учасник, який володіє 75,97 % статутного капіталу товариства - ОСОБА_3 та запрошений ОСОБА_5.
На цих зборами було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 01-22/02/17 від 22.02.2017, згідно з яким вирішено затвердити нову редакцію статуту ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" та вчинити відповідні реєстраційні дій (а.с. 158, т. 1).
24.02.2017 позачерговими загальними зборами ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" (присутні: ОСОБА_3, який володіє 75,97 % статутного капіталу товариства та запрошений ОСОБА_40.) було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 02-22/02/17, про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" та призначення новим директором цього товариства ОСОБА_5 (а.с. 186, т. 1).
01.03.2017 між ОСОБА_3 (дарувальником) і ОСОБА_5 (обдарованим) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", за умовами якого дарувальник передає ОСОБА_5 безоплатно у власність частку у розмірі 75,97% у статутному капіталі ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", що складає 566 699, 00 грн (а.с. 205-206, т. 1).
ОСОБА_5, вважаючи себе учасником ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" із часткою 75,97% статутного капіталу цього товариства, прийняв рішення, яке було оформлено протоколом № 02-03/17 від 01.03.2017, щодо затвердження нової редакції статуту товариства та вчинення відповідних реєстраційних дій та рішення (протокол № 04-03/03/17 від 03.03.2017) - про обрання директором товариства ОСОБА_37, про зміну адреси товариства та вчинення відповідних реєстраційних дій (а.с. 207, 233 -234, т. 1).
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було доведено, що ним у встановленому законом порядку було укладено правочин щодо придбання у власність у вказаних двадцяти п'яти первісних учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" їхніх часток в загальному розмірі 70,63 % статутного капіталу цього товариства. Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт реального волевиявлення цих осіб на таке передання своїх часток. Встановивши, що позивач не набув у власність 84,5% часток у статутному капіталі ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" (з урахуванням часток спадкоємців), дійшов до висновку, що він не набув і права участі у цьому товаристві. Окрім цього, суд зазначив, що з наявних у матеріалах справи витягів з ЄДР вбачається, що ОСОБА_4 не був зареєстрований як учасник ТОВ "Львівський автоцентр Камаз". Не було прийнято до уваги місцевим судом і посилання позивача на справи № 24/123, № 14/103, № 4/115, оскільки, на думку суду, позивач посилається не на факти, а на правову оцінку цих фактів, що була надана судами при розгляді справ № 4/115, № 24/123, № 14/103. Встановивши, що рішеннями позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", які оформлені протоколами № 01-22/02/17 від 22.02.2017, № 02-22/02/17 від 24.02.2017, № 02-03/17 від 01.03.2017, № 04-03/03/17 від 03.03.2017, не було порушено прав та законні інтереси позивача у цій справі, відмовив у визнанні їх недійсними.
Проте, погодитися з такими висновками місцевого суду неможливо, з огляду на таке.
Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Своє право брати участь в управлінні справами товариства учасники реалізують через загальні збори учасників товариства, які є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 145 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Статтями 116 ЦК України та 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
За ч. 1 ст. 148 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Відповідно до ЦК України учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. При цьому, відкликання заяви про вихід після її отримання товариством допускається лише за згодою самого товариства та у разі, якщо відповідні зміни у складі учасників не пройшли державної реєстрації.
Отже, вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству.
Апеляційний суд, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи нотаріально засвідчених заяв двадцяти п'яти учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" про вихід їх з товариства (а.с. 174-197, т. 2), дійшов правильного висновку, що учасники, які подали такі заяви, є такими, що вийшли з товариства не пізніше 30.06.2007.
Водночас, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що нотаріально посвідчені 29.03.2008, 01.04.2008 заяви ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_38, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_35 про визнання недійсними їх заяв про вихід зі складу товариства не мають правових наслідків, адже, такі особи не ставили питання саме щодо їх відкликання і товариством в установленому порядку згоди щодо їх відкликання надано не було. Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 24.06.2010 у справі № 24/123 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" від 06.06.2008, якими були прийняті вказані вище заяви від двадцяти п'яти попередніх учасників товариства.
Учасник ТОВ має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі товариства. Це право закріплено, зокрема у ст. ст. 116, 147 ЦК України.
Відчуження учасником своєї частки - це розпорядження ним своїм майном (майновими правами). Внаслідок такого відчуження учасник втрачає свої майнові права, натомість, інша особа такі права набуває.
При цьому, право на відчуження частки, на відміну від права на вихід, є обмеженим.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ЦК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Отже, відчуження учасником частки (її частини) третім особам (не учасникам товариства) допускається, якщо немає прямих заборон у статуті товариства.
При цьому, відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі третій особі є безумовним суб'єктивним правом учасника. Товариство є суб'єктом лише пасивного обов'язку не перешкоджати реалізації цього права.
Прийняття загальними зборами рішення про відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі і її передачу третій особі ставиться в залежність від волевиявлення власника відступленої частки, а не від способу відступлення частки учасником товариства (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17).
Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про обов'язкову необхідність укладення між первісними 25 учасниками товариства і позивачем договору про відчуження їх частки, за наявності волевиявлення учасників на таке відчуження, яке було виражено у формі відповідних заяв, що були нотаріально посвідчені.
Взявши до уваги нотаріально засвідчені заяви попередніх учасників відповідача, в яких останні виразили свою волю на передання своїх часток ОСОБА_4 (а.с. 174-197, т. 2), а також рішення загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколами № 2 від 30.06.2007, № 2/1 від 30.06.2007, № 3 від 05.05.2008, які є чинними та не визнані недійсними, з яких вбачається, що: 1) товариством було прийнято рішення про відступлення належних 25 учасникам часток в загальному розмірі 70,63 % ОСОБА_4; 2) товариством було прийнято рішення про передачу ОСОБА_4 часток померлих учасників ОСОБА_31 та ОСОБА_33 (в розмірі 2,68% та 1,35% відповідно); 3) товариством було прийнято рішення про передачу ОСОБА_4 частки ОСОБА_7, який у 2001 році подав заяву про вихід з товариства та частки ОСОБА_34, якого було виключено з товариства у зв'язку з систематичним невиконанням своїх обов'язків (частки в розмірі 5,34 % і 4,5 % відповідно), а також врахувавши рішення господарських судів у справі № 14/103, апеляційний суд дійшов до правильного висновку, що саме ОСОБА_4 належала частка в статутному капіталі товариства в розмірі 84,50 %. При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що станом на 06.06.2008 колишні учасники товариства, які уклали з ОСОБА_3 договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, вийшли з ТОВ "Львівський автоцентр "Камаз", відчуживши свої частки на користь позивача, а тому станом на вказану дату (06.06.2008) не могли їх передати ОСОБА_3
Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає особі право на вступ до товариства. Право безпосередньої участі у товаристві особа набуває з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.
Згідно з ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Враховуючи обізнаність відповідача і третьої особи-1 про наявність судових рішення і рішень загальних зборів, якими підтверджувалась участь ОСОБА_4 у товаристві (зокрема, рішення загальних зборів від 30.06.2007, оформлене протоколом № 2), апеляційний суд, на відміну від місцевого суду, правомірно вказав на неможливість посилання відповідача та третьої особи-1 на відсутність відомостей про ОСОБА_4 як учасника та/або керівника ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в силу ст. 10 вказаного Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: - невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Встановивши, що рішення позачергових зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" від 22.02.2017, від 24.02.2017, від 01.03.2017 та від 03.03.2017 були прийняті неправомочними загальними зборами, оскільки, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_5 не були учасниками ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, обґрунтовано і правомірно задовольнив позов та визнав недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", які оформлені протоколами № 01-22/02/17 від 22.02.2017, № 02-22/02/17 від 24.02.2017, № 02-03/17 від 01.03.2017, № 04-03/03/17 від 03.03.2017.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права - ст. 148 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 203, 204, 316-319, 321 ЦК України та процесуального права - ст. ст. 4, 75, 86 ГПК України, то необхідно зазначити, що судом було правильно застосовано ті норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода ОСОБА_3 з постановою апеляційного суду не може свідчити про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права.
Також, апеляційним судом відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі (постанови), а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").
Недоречними є посилання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 на те, що апеляційним судом було взято до уваги не обставини, встановлені у господарських справах № 4/115, № 24/123, № 14/103, а їх правову оцінку, оскільки, судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. ст. 269, 270 ГПК України було самостійно встановлено дійсні фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних у матеріалах справах доказів та надано їм належну правову оцінку. При цьому, такі ж обставини були встановлені господарськими судами у згаданих скаржником справах.
Також, недоречними є доводи касаційної скарги про неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права, оскільки, позивач звернувся, а апеляційний суд на підставі встановлених обставин справи, з урахуванням ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 167 ГК України правомірно і обґрунтовано захистив порушене право позивача.
Щодо посилання в касаційній скарзі на постанови Вищого господарського суду України у справах № 8/92/2012/5003, № 922/3535/15, № 904/1871/14, то необхідно зазначити, що у цих справах були встановлено інші обставини, ніж у цій справі апеляційним судом при перегляді рішення місцевого суду, а тому зазначення їх скаржником в касаційній скарзі не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена судом апеляційної інстанції.
Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального права, з дотриманням передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування і залишення в силі рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням вимог закону, немає.
Оскільки підстав для скасування постанови апеляційного суду немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2018 року у справі за № 903/568/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Мамалуй
І. Ткач
