Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 листопада 2018 року
у справі № 903/568/17
Господарська юрисдикція
Щодо порядку відступлення частки в статутному капіталі товариства
Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Львівський автоцентр Камаз", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, державний реєстратор - приватний нотаріус міського нотаріального округу, про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників товариства та зобов’язання приватного нотаріуса скасувати реєстраційні дії, вчинені згідно з такими рішеннями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що він як учасник ТОВ "Львівський автоцентр Камаз" з часткою в статутному капіталі 84,5 %, не був повідомлений про проведення загальних зборів учасників товариства, що є порушенням його корпоративних прав. Вказує на те, що такі збори були проведені особою, яка не мала повноважень на їх скликання та проведення. Також посилається на справи № 4/115, № 14/105, № 24/123, в яких було встановлено недотримання вимог закону та установчих документів відповідача під час скликання і проведення загальних зборів, порушення корпоративних прав позивача.
Ухвалою суду першої інстанції закрито провадження у справі щодо позовних вимог до державного реєстратора - приватного нотаріуса міського нотаріального округу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Залучено вказаного державного реєстратора у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників товариства відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права - ст. 148 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 203, 204, 316-319, 321 ЦК України та процесуального права - ст.ст. 4, 75, 86 ГПК України. Посилається на неврахування апеляційним судом того, що виникнення права на участь в підприємницькому товаристві без набуття права на частку в його статутному капіталі є неможливим. Вважає, що судом не взято до уваги те, що безпідставними є доводи позивача про набуття ним права власності на частку в товаристві та права участі в ньому на підставі двадцяти п'яти заяв учасників. Посилається на те, що зазначення у таких заявах "прошу передати мою частку ОСОБА_4" свідчить не про укладення сторонами договору про відчуження частки первісними учасниками, а лише про їх намір. Однак, судом апеляційної інстанції не було встановлено, чи був реалізований цей намір в передбачений законом спосіб. Крім того, під час судових засідань у справі представник ОСОБА_4 зазначив про відсутність укладеного між первісними 25 учасниками товариства та ОСОБА_4 правочину, згідно з яким до останнього перейшло право власності на їх частку. На думку ОСОБА_3, поза увагою апеляційного суду залишилось і те, що до компетенції загальних зборів учасників товариства не належить право розпоряджатися частками учасників і рішення загальних зборів не можна ототожнювати із правочином про відчуження частки.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 116 ЦК України та ст.10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Відповідно до ЦК України учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. При цьому, відкликання заяви про вихід після її отримання товариством допускається лише за згодою самого товариства та у разі, якщо відповідні зміни у складі учасників не пройшли державної реєстрації.
Отже, вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству.
Учасник ТОВ має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі товариства. Це право закріплено, зокрема у ст. ст. 116, 147 ЦК України.
Відчуження учасником своєї частки - це розпорядження ним своїм майном (майновими правами). Внаслідок такого відчуження учасник втрачає свої майнові права, натомість, інша особа такі права набуває.
При цьому, право на відчуження частки, на відміну від права на вихід, є обмеженим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 147 ЦК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Отже, відчуження учасником частки (її частини) третім особам (не учасникам товариства) допускається, якщо немає прямих заборон у статуті товариства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17.
Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про обов'язкову необхідність укладення між первісними 25 учасниками товариства і позивачем договору про відчуження їх частки, за наявності волевиявлення учасників на таке відчуження, яке було виражено у формі відповідних заяв, що були нотаріально посвідчені.
Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає особі право на вступ до товариства. Право безпосередньої участі у товаристві особа набуває з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Висновки: відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі третій особі є безумовним суб’єктивним правом учасника. Товариство є суб’єктом лише пасивного обов'язку не перешкоджати реалізації цього права. Прийняття загальними зборами рішення про відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі і її передачу третій особі ставиться в залежність від волевиявлення власника відступленої частки, а не від способу відступлення частки учасником товариства
Ключові слова: передача частки в капіталі, намір продати частку, умови договору дарування, вихід учасника з ТОВ, форма укладення правочину
