ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
м. Київ
05.12.2018
Справа № 910/10987/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи
за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150 )
особа, щодо якої заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАС" (вул. Борисоглібська 3, м. Київ, 04070)
про забезпечення позову
у справі №910/10987/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАС" (вул.Борисоглібська 3, м. Київ, 04070)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
1) Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" (код ЄДРПОУ 13495470, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6, поверх 3)
2) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (код ЄДРПОУ 26253000, 04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3)
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 114)
про звернення стягнення на предмет іпотеки
представники учасників справи:
від позивача: Беседін В.І. - довіреність №010-00/687 від 20.02.2017 року; Мосійчук Я.І. - довіреність №010-01/2344 від 11.04.2014 року;
від відповідача: Христич О.В. (керівник), Прокопенко Т.Ю. - довіреність № б/н від 10.09.2018 року;
від третьої особи-1: Бондаренко О.О. - довіреність від 09.01.2018 року;
від третьої особи-2: не з'явилися;
від третьої особи-3: Прокопенко Т.Ю. - довіреність від 13.06.2018 року.
Обставини справи :
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАС" про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. 24.01.2010 року та зареєстрованим в реєстрі за № 54, на належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СОНАС", а саме: двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м; двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 84,80 кв.м, в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 року (включно) заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року у розмірі 52 736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн. Визначити спосіб реалізації предметі іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 року, у позичальника - ПАТ "Укрпідшипник" виникла заборгованість у розмірі 52 736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн. перед позивачем, внаслідок чого позивач набув право на погашення останньої за рахунок предмета іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010 року, позаяк нерухоме майно належить відповідачеві на праві приватної власності.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року (суддя Якименко М.М.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10987/18, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.10.2018 року, а також залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Укрпідшипник" (код ЄДРПОУ 13495470, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6, поверх 3) та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" (код ЄДРПОУ 26253000, 04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3).
27.11.2018 року через канцелярію суду представник позивача (заявник) подав заяву про забезпечення позову, згідно якої просив суд накласти арешт на розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська 3 нерухоме майно: двокімнатну квартиру №1, загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м. та двокімнатну квартиру №2, загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 84,80 кв.м.
В судовому засіданні 05.12.2018 року представник позивача (заявник) підтримали заяву та просив суд її задовольнити, представники відповідача заперечували проти задоволення заяви.
Дослідивши подану заявником заяву, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, суд дійшов висновку, що у документах, які подані позивачем, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даному випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а тому заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що AT «Укрексімбанк» не надавав згоди на передачу Предмета іпотеки у власність ТОВ «СОНАС», однак, не дивлячись на те, що чинним законодавством України та умовами Іпотечного договору чітко визначено, що обов'язковою умовою відчуження предмета іпотеки є отримання згоди іпотекодержателя на таке відчуження, Предмет іпотеки був набутий у власність ТОВ «СОНАС» з грубим порушенням вимог норм ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9. ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та умов 1.8. пп. 2.4.5. п. 2.4. Іпотечного договору.
За таких обставин, неможна виключати ймовірність подальшого недобросовісного продажу Предмета іпотеки без згоди AT «Укрексімбанк» на такий продаж - тобто в обхід вищезазначених норм чинного законодавства та умов Іпотечного договору, що зобов'язують отримувати згоду іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки.
В свою чергу, набуття іншим суб'єктом у власність Предмета іпотеки у аналогічний спосіб (без отримання згоди AT «Укрексімбанк») може істотно ускладнити виконання рішення суду у справі.
Вищевказані обставини, на думку позивача, ставлять під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позову, оскільки існує загроза про неможливість або утруднення виконання рішення суду.
На переконання суду, позивачем не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
У відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатом дослідження заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд м. Києва -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 05.12.2018 року та відповідно до ст. 256 та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту ухвали: 17.12.2018 року
